Постанова

від 27.02.2023 по справі 910/7664/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2023 р. Справа№ 910/7664/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Ходаківської І.П.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: Савулій В.О.;

від відповідача-2: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 (повний текст складено 19.09.2022)

у справі № 910/7664/19 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Фермерського господарства «Дінекс-Агро»

до 1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегелан плюс»,

третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ»

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2019 року Фермерське господарство «Дінекс-Агро» (далі - ФГ «Дінекс-Агро») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегелан Плюс» (далі - ТОВ «Мегелан Плюс») та просило:

1) визнати недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" (далі - ДП «СЕТАМ») у формі аукціону з продажу майна, лот 352520: зернові культури, виявлені в такій кількості: ячмінь - 629,72 м т (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 т), пшениця - 3770,07 м т (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 т), насіння соняшника - 355,8 м т (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 т), кукурудза - 1165,38 м т (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 т), зернової суміші - 781,47 м т (об`єм - 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 т) за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4;

2) визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між Агентством і ТОВ «Мегелан Плюс» за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520.

В обґрунтування заявлених вимог ФГ «Дінекс-Агро» посилається на незаконність здійснення Агентством відчуження пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т на електронних торгах та укладення за результатами їх проведення оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки на час проведення спірних торгів право розпорядження пшеницею 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т вже було обмежено арештом. Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/346/19 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1,388 т відповідно до картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період із 01.01.2018 по 03.12.2018 по ФГ «Дінекс-Агро», що зберігається на території елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» (далі - ТОВ «Ізмаїльський елеватор»).

Позивач також наголосив, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №757/5806/19-к, яка слугувала підставою для проведення спірного аукціону та на підставі якої було накладено арешт на зернові, круп`яні та олійні культури, що перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський елеватор» за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова 4, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування цим майном, та передано зазначений актив Агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених у ст. ст. 1, 9, 19, 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», не внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Під час нового розгляду справи ФГ «Дінекс-Агро» надало додаткові пояснення, в яких погоджується з вказівками Верховного Суду за змістом п. 4.5 мотивувальної частини постанови від 30.11.2021 у цій справі щодо вирішення спору стосовна майна (зерна), яке не може бути предметом спору у цій справі, у зв`язку з чим просить суд позовні вимоги ФГ «Дінекс-Агро» задовольнити частково, а саме:

- визнати недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ», у формі аукціону з продажу майна, лот 352520 (протокол торгів № 409119 від 30.05.2019), за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018;

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу (договір купівлі-продажу активу від 04.06.2019 №14), укладений між Агентством та ТОВ «Мегелан плюс» за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ» у формі аукціону з продажу майна, лот: 352520 (протокол торгів №409119 від 30.05.2019), в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 позовні вимоги ФГ «Дінекс-Агро» задоволено частково. Визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ», у формі аукціону з продажу майна, лот 352520 (протокол торгів № 409119 від 30.05.2019), за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу (договір купівлі-продажу активу від 04.06.2019 № 14), укладений між Агентством та ТОВ «Мегелан плюс» за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ» у формі аукціону з продажу майна, лот: 352520 (протокол торгів №409119 від 30.05.2019), в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018. Стягнуто з Агентства на користь ФГ «Дінекс-Агро» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Мегелан плюс» на користь ФГ «Дінекс-Агро» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022, Агентство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ФГ «Дінекс-Агро» та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ФГ «Дінекс-Агро» в повному обсязі, а також вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги Агентство посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Агентство вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, ухвалено за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а також за невідповідності викладених у рішенні висновків суду встановленим обставинам справи, а отже призвело до неправильного вирішення спору, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

На думку скаржника, суд у оскаржуваному рішенні посилається на вимоги законодавства, які взагалі не регулюють спірні правовідносини. Окрім того, суд не застосував ту норму, яка підлягала до застосування, а саме не застосував ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та не застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №685.

Так, згідно з приписами п. п. 1, 2, 4, 6, 8 ч. 1 ст. 9 Закону Агентство виконує функції, зокрема, щодо управління активами; підготовки пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері управління активами; організації здійснення заходів, пов`язаних з управлінням активами; надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань, пов`язаних з управлінням активами.

Згідно зі ст. 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Управління активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону майно, в т.ч. у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменше не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №685 (далі - Примірний перелік). Відповідно, Примірний перелік визначає майно, управління яким має здійснюватися у спосіб реалізації. Натомість управління майном, що не належить до Примірного переліку управління, за загальним правилом має здійснюватися у спосіб передання в управління управителеві за договором. З цього правила можуть бути винятки, наприклад, якщо після передання майна в управління за договором буде встановлено, що управління ним з дотриманням вимог Закону є неможливим. Зокрема, встановлено, що реалізації може підлягати майно, яке не визначене у Примірному переліку, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором у порядку та на умовах, визначених законом. Віднесення майна до такого, що підлягає реалізації згідно з Примірним переліком, можливе, якщо таке майно відповідає ознакам одного або більше видів майна у Примірному переліку. Поряд з тим, відповідно до абз. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №685, щодо віднесення майна до такого, що підлягає реалізації згідно з Примірним переліком виключно за наведеними у ньому прикладами, не є підставою для його реалізації, якщо таке майно не відповідає ознакам одного або більше видів майна у Примірному переліку.

Для виявлення можливості управління Активом на вище зазначених засадах Агентство здійснило всі можливі заходи в межах компетенції. Разом з тим, здійснено перевірку Активу на відповідність ознакам майна, в т.ч. у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації, відповідно, Актив відповідає наступним з таких ознак: майно для зберігання якого відсутні належні умови з огляду на його характеристики та/або властивості (наливні, насипні товари (продукція, сировина) без тари, великотоннажні транспорті засоби тощо); майно, управління яким з огляду на його властивості є неможливим без відчуження такого майна, призначене для реалізації чи проживання протягом операційного циклу (сировина та матеріали, готова продукція тощо).

У зв`язку з вище зазначеним, актив (зернові культури, круп`яні та олійні культури) належить до видів майна, визначених у Примірному переліку, та підлягає реалізації, а відтак, передачі організатору електронних торгів - ДП «Сетам» (на підставі Договору про надання послуг з організації та проведення електронних торгів від 25.01.2019 за №352.

Таким чином, структурним підрозділом Агентства, який безпосередньо боав участь у виборі способу управління Активом, зроблено висновок про те, що реалізація активу - єдиний допустимий варіант управління даним Активом.

Проте в оскаржуваному рішенні суд, керуючись законодавством, чинним на момент ухвалення рішення, а не виникнення спірних правовідносин, і таким чином неправильно застосувавши норму матеріального права, дійшов висновку, що Агентством не обґрунтовано необхідність застосування способу управління майном у вигляді реалізації Активів.

За наведених підстав скаржник вважає, що висновок суду про те, що Агентство не обґрунтувало необхідність реалізації майна, грубо порушує ч. 4 ст. 21 Закону у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Апелянт також зазначає, що системний аналіз п. 2 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України та абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону свідчить про те, що арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Агентству на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження. Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав. З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам. Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів. Отже, з моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Агентству виключно Агентство є особою, уповноваженою здійснювати права володіння, користування та розпорядження цим майном. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19.

Отже, у період з 08.02.2019 по 25.09.2019 скасування арешту права володіння, користування та розпорядження на Актив були у Агентства, а позивач у свою чергу був позбавлений таких прав, а тому ухвала про забезпечення позову від 14.02.2019 та рішення від 23.04.2019 Господарського суду Одеської області у справі №916/346/19 не мали для Агентства жодного зобов`язального характеру.

Ухвала Господарського суду Одеської області у справі № 916/346/19 від 14.02.2019 не може вважатись підставою, яка могла б перешкоджати Агентству під час реалізації Активу. Більш того, Агентство не було стороною / третьою особою у справі №916/346/19 та щодо Агентства резолютивною частиною ухвали не встановлено жодної заборони. Крім того, у період з 14.02.2019 по 04.06.2019 до Агентства належним чином засвідчена копія ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/346/19 офіційно не надходила навіть до відома, що суперечить встановленим судом у оскаржуваному рішенні обставинам про те, що Агентству було відомо про постановлення ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2022 у справі №916/346/19.

На думку скаржника, вказане вище у повній мірі нівелює висновки суду щодо незаконності реалізації активу в період дії ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/346/19.

Оскільки арешт на майно в рамках кримінального провадження накладено 08.02.2019, тобто до забезпечення позову - 14.02.2019, а також у зв`язку з пріоритетом для Агентства арешту у кримінальному провадженні, скаржник вважає, що «конкуренція двох взаємовиключних судових рішень» відсутня, оскільки ухвала суду про накладення арешту на майно, на підставі якої Агентство реалізувало свої функції та здійснювало свої повноваження, виключає можливість порушення прав власників майна, оскільки управління арештованим майном у кримінальному провадженні прямо передбачено у спеціальному Законі, яким визначено правові та організаційні засади функціонування Агентства, та є заходом забезпечення кримінального провадження. Тобто, Агентство під час вчинення заходів з управління активами здійснює виконання судових рішень з метою яких є забезпечення реалізації заходів забезпечення кримінального провадження.

Скаржник зазначає, що, аналізуючи висновки суду щодо наявності підстав задоволення позовних вимог виходячи із наявності договірних зобов`язань між позивачем та ТОВ «Ізмаїльський елеватор», є очевидним, що суди посилаються на зобов`язання, встановлені договором складського зберігання зерна, укладеним між позивачем та ТОВ «Ізмаїльський елеватор», однак останній не створює зобов`язань та обмежень для Агентства щодо вжиття та реалізації заходів, встановлених у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Апелянт відзначає, що позивач жодним чином не довів та не підтверджує, що Активи у момент проведення публічних торгів зберігались ним у ТОВ «Ізмаїльський елеватор», і таке зберігання та права позивача на зерно не підтверджені належним і допустимим доказом - складським документом, виданим зберігачем.

Агентство зазначає, що не брало участі у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції, в якій об`єктом судового захисту були речові права позивача на Активи, а тому заперечує обставини належності цих прав позивачу, які Господарський суд Одеської області визнав встановленими відносно позивача у справі № 916/346/19, та не становлять за процесуальним законом неспростовної презумпції для Агентства. Скаржник зауважує, що з копій позовної заяви та доданих до неї документів, які надійшли до Агентства, вбачається, що позивач подав до суду незасвідчені копії документів, що є порушенням ст. 91 ГПК України. Більше того, у всіх товарно-транспортних накладних, які додані до позовної заяви вказано, що вантажовідправник та вантажоодержувач - одна і та ж особа, ФГ «Дінекс-Агро», тобто товарно-транспортні накладні заповнені в односторонньому порядку. На думку апелянта, суд всупереч вимогам закону залучив зазначені документи як належні, допустимі, достовірні докази та ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи зазначені докази.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

07.11.2022 матеріали справи №910/7664/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 поновлено Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Агентства на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/7664/19. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/7664/19 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 05.12.2022.

Судове засідання 05.12.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 призначено судове засідання на 11.01.2023.

11.01.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з тим, що суддю Попікову О.В. 11.01.2023 обрано XIX позачерговим З`їздом суддів України членом ВРП (наказ №10-к від 17.01.2023).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 справа №910/7664/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 прийнято апеляційну скаргу Агентства на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/7664/19 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.01.2023.

Судове засідання 30.01.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 призначено судове засідання на 27.02.2023.

У судовому засідання 27.02.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний після виходу судді Ходаківської І.П. з відпустки.

Позиції учасників справи.

ФГ «Дінекс-Агро» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів поданої Агентством апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване, та розглянути справу за відсутності представника позивача..

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 (справа №757/5806/19-к) за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про накладення арешту:

- накладено арешт на майно, а саме на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова 4, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- передано Агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор».

13.02.2019 ФГ «Дінекс-Агро» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Ізмаїльський елеватор» про усунення перешкод у здійсненні ФГ «Дінекс-Агро» прав користування та розпорядження своїм майном (справа №916/346/19).

14.02.2019 в межах розгляду справи №916/346/19 ухвалою Господарського суду Одеської області від було накладено арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т насипом згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період із 01.01.2018 по 03.12.2018 по ФГ «Дінекс-Агро», що зберігається на території елеватора ТОВ «Ізмаїльський елеватор», розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та передано її на відповідальне зберігання Приватному підприємству «Влахос».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 у справі №916/346/19 позов ФГ «Дінекс-Агро» до ТОВ «Ізмаїльський елеватор» задоволено. Зобов`язано ТОВ «Ізмаїльський елеватор» усунути перешкоди у здійсненні ФГ «Дінекс-Агро» права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання ТОВ «Ізмаїльський елеватор» утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ФГ «Дінекс- Агро» у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1.388 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по ФГ «Дінекс- Агро».

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 05.06.2018 ФГ «Дінекс-Агро» (поклажодавець) та ТОВ «Ізмаїльський елеватор» (зерновий склад) уклали договір складського зберігання зерна №3, предметом якого згідно з п. 1.2 вказаного договору є послуги ТОВ «Ізмаїльський елеватор» з доведення якості зерна до вимог, обумовлених договором, а також послуги зі зберігання зерна.

На виконання умов п. 1.1 договору складського зберігання зерна №3 від 05.06.2018 ФГ «Дінекс-Агро», відповідно до даних Зернового складу, згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 передало на зберігання ТОВ «Ізмаїльський елеватор» пшеницю 3 класу у кількості 1.388 тон.

Відповідно до п. 7.1 договору складського зберігання зерна №3 від 05.06.2018 його сторонами було передбачено строк зберігання зерна тривалістю до 30.04.2019.

Згідно з п. 3.1 договору складського зберігання зерна №3 від 05.06.2018 ТОВ «Ізмаїльський елеватор» прийняло на себе зобов`язання із забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску поклажодавцеві, забезпечення доступу поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

При цьому «Зерновий склад» - ТОВ «Ізмаїльський елеватор» - не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця, крім випадків, передбачених законодавством та цим договором (п. 5.1 договору). Позивачем зазначено, що 01.02.2019 з метою реалізації своїх повноважень з розпорядження належною йому на праві власності сільськогосподарською продукцією він звернувся на адресу ТОВ «Ізмаїльський елеватор» з листом-вимогою про відвантаження на автотранспорт пшениці 3 класу у кількості 1.388 тон - об`єкта договору складського зберігання зерна №3 від 05.06.2018. Проте ТОВ «Ізмаїльський елеватор» зерно не повернуло.

24.05.2019 на сайті https://setam.net.ua/auction/354137 було розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352520 (зернові культури у кількості: ячмінь - 629,72 м т (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 т), пшениця - 3770,07 м т (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 т), насіння соняшника - 355,8 м т (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 т), кукурудза - 1165,38 м т (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 т), зернової суміші - 781,47 м т (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 т), місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, дата закінчення подання заявок 29.05.2019 (09:00 год), стартова ціна 7 464 567,28 грн.

28.05.2019 ФГ «Дінекс-Агро» звернулось до Агентства із заявою про недопущення порушень законодавства України, в якій повідомило про звернення ним (ФГ «Дінекс-Агро») до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Ізмаїльський елеватор» про усунення перешкод у здійснення права користування та розпоряджання майном шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ФГ «Дінекс-Агро» у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1,388 тон згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018. За результатами такого звернення ухвалою від 14.02.2019 Господарський суд Одеської області відкрив провадження у справі №916/346/19, а також вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та передачі його на відповідальне зберігання ПП «Влахос». ФГ «Дінекс-Агро» у заяві повідомило Агентство, що йому стало відомо про оголошення Агентством про проведення 30.05.2019 аукціону, предметом якого є в т.ч. пшениця - 3770,07 м т, місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4. Зазначивши, що проведення 30.05.2019 аукціону з реалізації майна - пшениці у кількості 1,388 тон, право розпорядження яким обмежене ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 та рішенням цього суду від 23.04.2019 у справі №916/346/19, ФГ «Дінекс-Агро» просило Агентство вжити в межах своїх повноважень заходи щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону, реєстраційний номер лота: 352520, з огляду на чинність ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/346/19 від 14.02.2019.

Матеріали справи свідчать, що заява ФГ «Дінекс-Агро» була залишена Агентством без задоволення.

Відповідно до протоколу №409119 проведення електронних торгів переможцем торгів за лотом №352520, проведених 30.05.2019 з 09:00 год до 18:00 год, є ТОВ «Мегелан Плюс», ціна продажу - 7464567,28 грн.

За результатами проведених електронних торгів 04.06.2019 між Агентством (продавець) та ТОВ «Мегелан Плюс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу 14 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму.

Місцезнаходження активів: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова 4. Ціна договору за активи становить 7464567,28 грн відповідно до протоколу електронних торгів № 409119 від 30.05.2019 (п. п. 2, 4 договору).

Згідно зі специфікацією №14 від 04.06.2019 активами за умовами вказаного договору є зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова 4 у кількості 6702,466983 мт.

В подальшому ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2019 ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5806/19-к про накладення арешту було скасовано.

За вказаних вище обставин ФГ «Дінекс-Агро» звернулось з позовом до Агентства та ТОВ «Мегелан Плюс» у цій справі та просить визнати недійсними результати електронних торгів та договору купівлі-продажу майна, укладеного на підставі цих торгів між Агентством (продавець) і ТОВ «Мегелан Плюс» (покупець), за результатами яких, за твердженням позивача, було незаконно відчужене належне йому майно - пшениця 3 класу врожаю 2018 у кількості 1,388 т.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020, позов задоволено. Визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ» у формі аукціону з продажу майна, лот 352520: зернові культури, виявлені в такій кількості: ячмінь - 629,72 м т (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 т), пшениця - 3770,07 м т (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 т), насіння соняшника - 355,8 м т (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 т), кукурудза - 1165,38 м т (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 т), зернової суміші - 781,47 м т (об`єм - 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 т) за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4. Визнано недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між Агентством і ТОВ «Мегелан Плюс» за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ» у формі аукціону з продажу майна, лот 352520.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги обґрунтованими та виходив із незаконності проведення електронних торгів та укладення за їх результатами договору, порушення прав позивача у наведеному випадку, зазначивши, що на час проведення таких торгів, предметом яких були зернові культури, у т.ч. пшениця, вже діяв арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т, накладений згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/346/19. Суди попередніх інстанції також зазначили, що Агентство визначає порядок проведення управління активами (передача в управління або реалізація активу) з урахуванням як ефективності управління, так і необхідності збереження майна. Водночас, як наголосив суд апеляційної інстанції, умови застосування способу управління майном у виді реалізації активу, визначені у ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», однак Агентство ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не обґрунтувало суду необхідність застосування способу управління майном у виді реалізації активу. Отже, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Агентству було відомо про постановлення ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/346/19 щодо накладення арешту на зернові культури, які знаходились на території елеватора ТОВ «Ізмаїльський елеватор», та враховуючи, що 25.09.2019 ухвалою Київського апеляційного суду було скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 про накладення арешту на спірне майно (на зернові, круп`яні та олійні культури), яке перебуває на території ТОВ «Ізмаїльський елеватор», Агентство діяло незаконно та порушило права та інтереси позивача під час проведення спірних електронних торгів щодо продажу пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1,388 т.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2021 касаційну скаргу Агентства задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/7664/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи ухвалені господарськими судами першої та другої інстанцій рішення та постанову, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанції дійшли висновку про порушення прав позивача як власника майна - пшениці 3 класу врожаю 2018 у кількості 1,388 т, яка була відчужена внаслідок незаконних дій Агентства на спірних електронних торгах, за результатами яких укладено оспорюваний договір купівлі-продажу, тому суди визнали обґрунтованими заявлені позовні вимоги та задовольнили їх повністю.

Утім такі висновки судів визнаються передчасними, оскільки, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та визнаючи недійсними результати спірних електронних торгів і оспорюваний договір купівлі-продажу, попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що предметом продажу на цих торгах, на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу активу (з урахуванням специфікації), була не лише така зернова культура як пшениця (на незаконному відчуженні якої наголошував позивач, звертаючись із позовом у цій справі та стверджуючи про порушення своїх прав як власника виробленої ним та переданої на зберігання сільськогосподарської продукції), а й інші сільськогосподарські культури (зернові, круп`яні, олійні культури) (номер лоту 352520, дата проведення аукціону - 30.05.2019, характеристика лоту: зернові культури у кількості: ячмінь - 629,72 м т (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 т), пшениця - 3770,07 м т (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 т), насіння соняшника - 355,8 м т (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 т), кукурудза - 1165,38 м т (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 т), зернової суміші - 781,47 м т (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 т), місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4). Тобто за результатами розгляду цієї справи судом першої інстанції було прийнято рішення стосовно майна (зерна), яке не було предметом спору у цій справі, на що суд апеляційної інстанції також уваги не звернув, переглядаючи справу в апеляційному порядку.

Водночас під час вирішення спору у цій справі господарські суди не досліджували питання щодо можливості ефективного поновлення прав позивача у заявлений у цій справі спосіб. Так, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд вказав, що як було наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 зі спору, що також виник з приводу реалізації повноважень Агентства щодо відчуження майна, яке в межах кримінального провадження було передано судом Агентству в управління, та посилання на яку містяться в касаційній скарзі, задоволення жодної із вимог, заявлених позивачем (визнання недійсними проведених електронних торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу), не призведе до поновлення майнових прав позивача і це свідчить про те, що позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів звернула увагу на те, що визнання в судовому порядку правочину недійсним автоматично не призведе до повернення майна власнику, який не є стороною правочину, тому такий позов не поновлює порушене право власності, через це він не є ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Натомість позивач, який вважає себе власником майна, може отримати ефективний захист свого права іншими способами, зокрема, передбаченими главою 29 ЦК України.

Проте питання щодо можливості ефективного поновлення прав позивача у заявлений у цій справі спосіб суди попередніх інстанцій не досліджували та не встановлювали, а тому висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

Під час нового розгляду справи ФГ «Дінекс-Агро» надало додаткові пояснення, в яких погоджується з вказівками Верховного Суду за змістом п. 4.5 мотивувальної частини постанови від 30.11.2021 у цій справі щодо вирішення спору стосовна майна (зерна), яке не може бути предметом спору у цій справі, у зв`язку з чим просить суд його позовні вимоги задовольнити частково та просить:

- визнати недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ», у формі аукціону з продажу майна, лот 352520 (протокол торгів № 409119 від 30.05.2019), за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018;

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу (договір купівлі-продажу активу від 04.06.2019 №14), укладений між Агентством та ТОВ «Мегелан плюс» за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ» у формі аукціону з продажу майна, лот: 352520 (протокол торгів №409119 від 30.05.2019), в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

Агентство надало письмові пояснення, в яких в зазначає, що позивач не є стороною оскаржуваного договору, йому не завдано матеріальних збитків після укладення та виконання такого договору, оскільки зерно залишилося у володінні ФГ «Дінекс-Агро», а отже права позивача не порушені.

31.01.2022 від ФГ «Дінекс-Агро» надійшли клопотання про залучення письмових доказів.

17.05.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від ФГ «Дінекс-Агро» надійшло клопотання про залучення письмових доказів, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи товарно-транспортні накладні за червень 2019 року.

Протокольними ухвалами зазначені клопотання залишені без задоволення на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

За визначенням ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ст. 180 ГК України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За загальним правилом ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Верховний Суд у справі №910/7579/16 дійшов висновків, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захист) порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719.

Відповідно до п. 2 Порядку реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування та які: передані Агентству в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі ч. ч. 4 та 5 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»; перебувають в управлінні Агентства та підлягають реалізації як захід самостійного виконання судового рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію активів, стягнення в дохід держави активів на підставі ч. ч. 2 та 4 ст. 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Правові та організаційні засади функціонування Агентства визначені Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні; виявлення активів - діяльність із встановлення факту існування активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні; розшук активів - діяльність із визначення місцезнаходження активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні; управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» з метою виявлення та розшуку активів Агентство вживає відповідно до звернень органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури, судів заходів до виявлення та розшуку активів, взаємодіє з цими органами з метою накладення арешту на такі активи та їх конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Зокрема, ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що майно, в т. ч. у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №613, Агентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи з виявлення, розшуку активів за зверненнями слідчого, детектива, прокурора, суду, слідчого судді; взаємодіє з органами досудового розслідування, органами прокуратури та судом з питань, що стосуються передачі в управління Агентству активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також сприяє зазначеним суб`єктам у розшуку належних приміщень, майданчиків для зберігання активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні і щодо яких управління Агентством не здійснюється; визначає шлях управління активом (шляхом реалізації відповідного активу, передачі його в управління за договором або в інший спосіб, визначений законом) з метою здійснення управління на умовах ефективності, а також збереження та збільшення економічної вартості активу.

Відповідно до п. 11 Порядку Агентство має право у будь-який час припинити електронні торги та зняти актив з реалізації у разі припинення дії визначеної законом підстави для реалізації активу або виявлення обставин, що перешкоджають реалізації активу відповідно до цього Порядку. У разі припинення електронних торгів та зняття активу з реалізації електронні торги визнаються такими, що не відбулися. У разі коли дія підстав (обставин), що спричинили припинення електронних торгів та зняття активу з реалізації, припиняється, зазначений актив передається Агентством для реалізації на перших електронних торгах відповідно до п. 12 цього Порядку.

Суд встановив, що ухвалою від 14.02.2019 у справі №916/346/19 Господарський суд Одеської області наклав арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1.388 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по ФГ «Дінекс-Агро», що зберігаються на території елеватора ТОВ «Ізмаїльський елеватор», розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та передав її на відповідальне зберігання ПП «Влахос».

28.05.2019 ФГ «Дінекс-Агро» звернулось до Агентства із заявами про недопущення порушень законодавства України, в яких просило вжити в межах своїх повноважень заходів щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону, реєстраційний номер лота: 352520, з огляду на чинність ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/346/19 від 14.02.2019.

30.05.2019 були проведені електронні торги щодо лота №352520 «Зернові культури, круп`яні та олійні культури».

Відповідно до протоколу №409119 «Проведення електронних торгів» переможцем торгів за лотом №352520, проведених 30.05.2019 з 09:00 год до 18:00 год, стало ТОВ «Мегелан Плюс», ціна продажу 7 464 567,28 грн.

За результатами проведених електронних торгів, між Агентством та ТОВ «Мегелан плюс» було укладено договір купівлі-продажу активу. Так, згідно зі специфікацією №14 від 04.06.2019 активами за умовами вказаного договору є зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, у кількості 6702,466983 мт.

Суд зазначає, що Агентству було відомо про постановлення Господарським судом Одеської області ухвали про накладення арешту на зернові культури, а саме пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом, яка знаходилась на території елеватора ТОВ «Ізмаїльський Елеватор».

Наведене свідчить, що Агентство провело 30.05.2019 електронні торги з продажу зернових культур, в т.ч. пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом, які перебували на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, всупереч ухвалі Господарського суду Одеської області про накладення арешту на вказані зернові культури.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач жодним чином не довів та не підтверджує, що Активи у момент проведення публічних торгів зберігались ним у ТОВ «Ізмаїльський елеватор» і таке зберігання та права позивача на зерно не підтверджені належним і допустимим доказом - складським документом, виданим зберігачем, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Наявні у справі матеріали свідчать, що у рішенні від 23.04.2019 у справі №916/346/19 Господарський суду Одеської області встановив факт укладення 05.06.2018 між ФГ «Дінекс-Агро» як поклажодавцем та ТОВ «Ізмаїльський елеватор» як Зерновим складом договору складського зберігання зерна №3, предметом якого згідно з п. п. 1.2, 7.1 вказаного договору є послуги ТОВ «Ізмаїльський елеватор» в т.ч. зі зберігання зерна тривалістю до 30.04.2019. На виконання умов п. 1.1 договору складського зберігання зерна №3 від 05.06.2018 ФГ «Дінекс-Агро», у відповідності до даних Зернового складу, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 передало на зберігання ТОВ «Ізмаїльський елеватор» пшеницю 3 класу у кількості 1.388 тон. У резолютивній частині вказаного рішення суд зобов`язав ТОВ «Ізмаїльський елеватор» усунути перешкоди у здійсненні ФГ «Дінекс-Агро» права користування та розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання ТОВ «Ізмаїльський елеватор» утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ФГ «Дінекс-Агро» у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1.388 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по ФГ «Дінекс-Агро».

Агентство у апеляційній скарзі зазначає, що не брало участь у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції, в якій об`єктом судового захисту були речові права позивача на Активи, а тому заперечує обставини належності цих прав позивачу, які Господарський суд Одеської області визнав встановленими відносно позивача у справі №916/346/19, та не становлять за процесуальним законом неспростовної презумпції для Агентства.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Апеляційний господарський суд відзначає, що рішенням від 23.04.2019 у справі №916/346/19, яке набрало законної сили, Господарський суд Одеської області встановив обставини щодо ФГ «Дінекс-Агро». Отже, такі обставини щодо ФГ «Дінекс-Агро» мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Апеляційний господарський суд також з цього приводу відзначає, що у матеріалах справи наявна копія ухвали Київського апеляційного суду від 25.09.2019 у справі №11-сс/824/3526/2019, прийнята за результатами розгляду апеляційних скарг представника в т.ч. ФГ «Дінекс-Агро» адвоката Воронкова В.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019, якою апеляційну скаргу ФГ «Дінекс-Агро» задоволено повністю та скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. та накладено арешт на майно, а саме на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, із забороною вчинення будь-яких дій щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном з передачею цього майна Агентству в частині накладення арешту на майно, а саме пшениці 3-го класу врожаю 2018 року насипом у кількості 1,388 тони, яка належить ФГ «Дінекс-Агро» та зберігається на території елеватора ТОВ «Ізмаїльський елеватор» за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ч. 2 ст. 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Агентство наділено на законодавчому рівні правом вжиття заходів щодо виявлення та розшуку активів з метою накладення арешту на них та управлінню даними активами. Разом з тим, саме Агентство визначає порядок проведення такого управління (передача в управління або реалізація активу) з урахуванням як ефективності управління, так і необхідності збереження майна.

Водночас умови застосування способу управління майном у вигляді реалізації активу, визначені ч. 4 ст. 21 Закону України Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Так, згідно з ч. 4 ст. 21 Закону майно, в т.ч. у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені ч. 4 цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів. Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 21 Закону України Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»).

Водночас порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений ст. 100 КПК України, ч. 6 якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Абзац 7 ч. 6 с. 100 КПК України визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

На відміну від абз. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України перелік майна, визначений ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», не є вичерпним.

Стаття 21 зазначеного Закону стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Натомість абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, аналізуючи наведені норми, підставою для передачі Агентству активів, визначених у ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст. 100 КПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №910/18647/19.

Як встановлено вище за текстом цієї постанови, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 (справа №757/5806/19-к) за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про накладення арешту: накладено арешт на майно, а саме на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; передано Агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ «Ізмаїльський Елеватор».

Таким чином, спірне майно (зернові, круп`яні та олійні культури) за ухвалою слідчого судді від 08.02.2019 у справі №757/5806/19-к було передано Агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором, а не виключно для його реалізації.

Натомість у матеріалах справи, що розглядається, відсутні належні та допустимі докази, які свідчили би про необхідність у даному випадку застосування Агентством саме такого способу управління майном як реалізація активу.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що здійснюючи реалізацію спірного активу, Агентство діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к, а також інші доводи з цього приводу.

Апеляційний господарський суд з огляду на доводи апеляційної скарги також відзначає, що цитування господарським судом першої інстанції ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» у редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, а не у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у цьому конкретному випадку не призвела до неправомірних висновків суду.

Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про порушення прав та інтересів ФГ «Дінекс-Агро» під час проведення спірних електронних торгів щодо продажу пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом.

На виконання наданих Верховний Судом за результатами касаційного перегляду цієї справи вказівок (касаційний суд зазначив, що під час вирішення спору у цій справі господарські суди не досліджували питання щодо можливості ефективного поновлення прав позивача у заявлений у цій справі спосіб) суд зазначає таке.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ст. 216 ЦК України).

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду наголосила у постанові від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 зі спору, що також виник з приводу реалізації повноважень Агентства щодо відчуження майна, яке в межах кримінального провадження було передано судом Агентству в управління, та посилання на яку містяться в касаційній скарзі, що задоволення жодної із вимог, заявлених позивачем (визнання недійсними проведених електронних торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу), не призведе до поновлення майнових прав позивача, і це свідчить про те, що позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених ст. 388 ЦК України.

У випадках коли річ, що була предметом продажу, перебуваючи в чужому володінні, змінилася, була перероблена чи знищена, тобто не існує в натурі на момент подання позову, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Такі ж способи захисту застосовуються й у випадку продажу речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ч. 2 ст. 184 ЦК України).

Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.

В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажем майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.

Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачів з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого ч. 2 ст. 386 ЦК України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду і в постанові від 05.10.2021 у справі №910/18647/19.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду звертала увагу на те, що визнання в судовому порядку правочину недійсним автоматично не призведе до повернення майна власнику, який не є стороною правочину, тому такий позов не поновлює порушене право власності, через це він не є ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Натомість позивач, який вважає себе власником майна, може отримати ефективний захист свого права іншими способами, зокрема, передбаченими главою 29 ЦК України.

Суд зазначає, що направляючи на новий розгляд аналогічну до даної справу №910/7883/19, в якій позивачами є ПП «Дінекс-Трейд» та ПП «Влахос», які також оскаржували результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - ДП «СЕТАМ» та договір купівлі-продажу, укладений між Агентством та ТОВ «Мегелан плюс», Верховний Суд у своїй постанові від 15.12.2021 зазначив, що сама по собі наявність у володінні позивачів майна (якщо це буде доведено належними та допустимими доказами) виключає можливість подання ними віндикаційного позову (відсутній предмет), позову про відшкодування збитків (аналогічно, майно знаходиться у їх володінні), позову про заборону здійснювати продаж (ухвала слідчого судді про арешт в кримінальній справі скасована, а отже, Агентство на момент розгляду цього спору по суті вже не мала правового зв`язку з активом). В даному контексті (наявності майна у позивачів) обраний ними спосіб захисту у вигляді скасування торгів та визнання недійсним договору, укладеного за їх результатами, дійсно поновить порушене право, що очевидно та безумовно випливає саме з таких обставин спору.

Під час нового розгляду справи №910/7664/19 позивач повідомив, що пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом знаходиться у фактичному володінні ФГ «Дінекс-Агро» (яка в подальшому передана позивачем на зберігання ПП «Дінекс-Трейд») та ТОВ «Мегелан плюс» передана не була.

У судовому засіданні господарського суду першої інстанції у цій справі представник Агентства підтвердив, що пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом не знаходиться у Агентства та не була передана ТОВ «Мегелан Плюс».

Обставини неотримання ТОВ «Мегелан плюс» у володіння вказаного вище зерна також підтверджуються тим, що ТОВ «Мегелан Плюс» зверталось до Господарського суду Одеської області із позовом до ПП «Дінекс-Трейд» про витребування зерна (справа №916/2200/19).

При цьому зернові культури були вивезені з території ТОВ «Ізмаїльський елеватор» за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні, складені у червні 2019 року.

Вказані накладні свідчать, що місцем завантаження є саме ТОВ «Ізмаїльський елеватор», а пунктом розвантаження - с. Багате. Отримувачем вантажу виначено ФГ «Дінекс-Агро», яке у свою чергу передало його на зберігання ПП «Дінекс-Трейд».

Отже, оскільки у даному випадку пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом знаходиться у фактичному володінні позивача, можливість подання ним віндикаційного позову (відсутній предмет), позову про відшкодування збитків (аналогічно, майно знаходиться у їх володінні), позову про заборону здійснювати продаж (ухвала слідчого судді про арешт в кримінальній справі скасована, а отже Агентство на момент розгляду цього спору по суті вже не має правового зв`язку з активом) відсутня, відтак саме застосування такого способу захисту як визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна дійсно поновить порушені права ФГ «Дінекс-Агро» та виключить в подальшому наявність правових підстав ТОВ «Мегелан Плюс» чи інших осіб втручатись у законне володіння позивачем своїм майном.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 1 388 тон насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018. В іншій частині позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/7664/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/7664/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/7664/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.03.2023 після виходу судді Ходаківської І.П. з відпустки.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська