Постанова

від 14.03.2023 по справі 917/669/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Харків Справа №917/669/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

учасники провадження у справі не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» (вх.№64П від 06.01.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 (м. Полтава, суддя Кльопов І.Г., повний текст рішення складено 26.12.2022) у справі №917/669/22,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль», м. Полтава,

до Полтавської міської ради, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава,

про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миндаль» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради, в якому просить суд:

1. Зобов`язати Полтавську міську раду повторно розглянути звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» від 07.06.2022 року з урахуванням висновків суду.

2. Зобов`язати Полтавську міську раду прийняти рішення про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Миндаль» в користування (оренду) земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Квітки Цісик,11 відповідно до звернення від 07.06.2022.

27.07.2022 за вхід. №5018 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд: зобов`язати Полтавську міську раду внести до порядку денного найближчого пленарного засідання (сесії) Полтавської міської ради розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» від 07.06.2022 року і повторно розглянути питання про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Миндаль» в користування (оренду) земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Квітки Цісик,11 відповідно до звернення від 07.06.2022 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відмовляючи в ухваленні рішення, про яке просив позивач, відповідач діє непослідовно і недобросовісно - з однієї сторони він наполягає на тому, що земельна ділянка сформована і може бути здана в оренду. Але з іншої сторони він відмовляється передавати її в оренду вимагаючи розроблення технічної документації.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 відмовлено у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миндаль» з рішенням суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить розглянути справу без виклику сторін і без участі позивача (його представника); скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 року у справі №917/669/22 і ухвалити постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається на наступне:

- апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції протирічать практиці судів у наступних справах: постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №922/984/16; постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №904/4413/18; постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі №904/200/16; рішення Господарського суду Черкаської області від 17.10.2017 у справі №925/1094/17.

- помилковою є вказівка суду першої інстанції на те, що обраний спосіб захисту становить собою втручання у виключну компетенцію відповідача: дискреційні повноваження наявні лише там, де орган має право і свободу розсуду обирати з декількох законних варіантів дій опираючись на свою власну оцінку доцільності, ефективності тих чи інших дій. Але там, де лише один варіант дій органу законний, повноваження вже не є дискреційними. У даному випадку, на думку позивача, у відповідача не було в розпорядженні декількох однаково законних варіантів дій;

- суд першої інстанції, опираючись на помилкову оцінку неналежного обрання способу захисту, фактично повністю ухилився від відповіді на ключове питання спору чи має право відповідач відмовлятись ухвалювати рішення про передачу земельної ділянки в оренду з посиланням на потребу розробки щодо неї технічної документації, якщо у цієї ділянки є кадастровий номер і йому відома, як він вважає, її площа та нормативно-грошова оцінка;

- також позивач вважає, що нерелевантною є вказівка суду на те, що рішення суду у справі №917/11/21 скасовано ця обставина виникла вже після подання позову у справі №917/669/22 і суду у справі №917/669/22 належало вирішити питання законності саме відмови, вчиненої відповідачем у якості реагування на лист позивача від 07.06.2022. Тобто суд мав відповісти чи є ця відмова законною саме на момент її вчинення.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» надійшла заява про усунення недоліків (вх.№198 від 08.01.2023), в якій апелянт зазначає про те, що до апеляційної скарги долучались докази надіслання скарги іншим учасникам, проте було помилково прикріплено не той файл. А тому на усунення цього недоліку апелянтом подано правильний файл із відсканованими поштовими документами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 у справі №917/669/22 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№400 від 12.01.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2023. Зокрема, апелянтом надано докази доплати судового збору у належному порядку та розмірі (платіжна інструкція №194 від 12.01.2023).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» (вх.№64П від 06.01.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 у справі №917/669/22. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/669/22. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

23.01.2023 на виконання вимог ухвали суду від Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/669/22 (вх.№909).

Від Полтавської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1601 від 08.02.2023), в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідач вважає, що позивач вимагає від Полтавської міської ради всупереч правовому порядку, проголошеному ст.19 Конституції України тимчасово (до завершення розгляду судової справи №917/11/21) діяти не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб визначений п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», ч.ч.1,2,9 ст.79-1 Земельного кодексу України, рішення 16 сесії Полтавської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою юридичним та фізичним особам від 20.07.2018. Інші доводи апелянта відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним правовідносинам, що склались між сторонами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 призначено справу №917/669/22 до розгляду на 14.03.2023 о 14:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи ухвалено визнати необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

Представники учасників провадження у справі до судового засідання Східного апеляційного господарського суду 14.03.2023 не з`явились, про судове засідання повідомлялись шляхом надсилання копії ухвали від 16.02.2023 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трекінги Укрпошти: відповідача 6102271880404 вручено 28.02.2023; третьої особи 6102271880412 вручено 28.02.2023).

Ухвала, направлена на адресу апелянта (трекінг Укрпошти 6102271880390) не була доставлена з причин «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також згідно картки обліку вихідних документів №1552 від 16.02.2023 про час та місце слухання справи повідомлявся представник позивача шляхом направлення копії ухвали на електронну адресу, яку представник зазначив як контакту, про що в системі «Діловодство спеціалізованого суду» міститься додаток про успішне доставлення електронного листа. Також від представника було отримано відповідь про успішне отримання листа.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення учасників провадження у справі про призначення справи до слухання.

Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, про час та місце судового засідання сторони повідомлялись належним чином, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням шістнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою юридичним та фізичним особам» від 20.07.2018 пунктом 10 надано згоду на відновлення меж земельних ділянок та дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам, відповідно до даного рішення. Пунктом 2 Додатку до даного рішення ТОВ «Миндаль» надано згоду на відновлення меж земельної ділянки по вул.Квітки Цісик,11 площею 1,6746 та надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд, категорія за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 03.10).

ТОВ «Миндаль» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 16746 кв.м. за адресою: м.Полтава, вул.Квітки Цісик,11, в межах якої розміщені будівлі, які знаходяться у власності ТОВ «Миндаль» не було виготовлено. Позивач сам зазначає про це у позові, посилаючись на те, що розробка такої документації потягне за собою суттєві грошові витрати для позивача, адже враховуючи розміри ділянки її заміри потребують значних витрат часу відповідної землевпорядної організації.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.02.2022 року у справі 917/11/21 задоволено позов Полтавської міської ради про стягнення коштів за фактичне користування зазначеною ділянкою. В рішенні суд встановив, що земельна ділянка за вищевказаною адресою є сформованою, а тому є об`єктом цивільного обороту із визначеною нормативно-грошовою оцінкою (1092,63 за 1 кв.м.) і площею (16746 кв.м.), а отже може бути здана в оренду.

Рішення оскаржено в апеляційному порядку, проте, як зазначає позивач, з часу подання апеляційної скарги (23.02.2022) ніякого руху по справі так і не відбулось.

Позивач, вважаючи, що фактично тривалий час перебуває у стані правової невизначеності щодо наявності чи відсутності необхідності розроблення технічної документації на земельну ділянку за вказаною адресою для її оренди 07.06.2022 за вих.№1/6 подав на адресу відповідача звернення про прийняття рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11. У цьому зверненні позивач просив відповідача прийняти рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11 виходячи із показників площі і нормативно-грошової оцінки, які вказані у рішенні Господарського суду Полтавської області від 02.02.2022 року і без розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі - для оформлення договору оренди цієї ділянки тимчасово до завершення розгляду судом справи №917/11/21 та з подальшим коригуванням його положень і перерахунку суми оренди (після завершення розгляду судової справи №917/11/21).

За наслідками розгляду цього звернення Полтавська міська рада в листі від 27.06.2022 року зазначила, що це питання буде розглянуто відповідачем лише у разі розробки позивачем технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11.

Отже, на думку позивача, відповідач фактично відмовив у задоволенні звернення позивача.

Позивач зазначає, шо враховуючи положення Земельного кодексу України (ст.123) розроблення технічної документації, як передумова для передачі земельної ділянки в оренду, вимагається лише у разі, якщо земельна ділянка не сформована - адже у такій технічній документації визначається конкретна конфігурація такої ділянки і параметри, які зумовлюють її здатність бути предметом цивільного обороту (площа, розміщення, межі і нормативно-грошова оцінка). Проте, під час розгляду справи №917/11/21 відповідач (Полтавська міська рада) наполягав, що земельна ділянка за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11 вважається сформованою згідно із п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» де вказано, що державна реєстрація ділянок, які вважаються сформованими згідно з цим пунктом, здійснюється на підставі технічної документації. Відповідач зазначав, що межі земельної ділянки комунальної власності по вул. Квітки Цісик, 11, у м. Полтава, площею 16 746 кв.м. були встановлені на підставі виготовленої Харківським відділенням Українського державного інституту інженерно- геодезичних вишукувань і зйомок у 1992 відповідної документації по інвентаризації земельної ділянки - Справи про встановлення розміщення меж землекористування і підготовки видачі державного акту на право користування (володіння) землею Полтавської міжрайонної оптової бази по торгівлі господарчими товарами по вул. Червонофлотська, 19 та Чернофлотська, 11 в м. Полтава (на даний час вул. Квітки Цісик, 11). Також відповідач вказував, що цій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 5310136400:10:004:0068, те що 1 кв.м. ділянки має нормативно-грошову оцінку 1092,63 гривень - а відтак оцінка всієї ділянки складає 18297181,98 грн. Цей показник був підтверджений самостійно виготовленою Управлінням земельних ресурсів довідкою.

Позивач вважає, що відмовляючи в ухваленні рішення, про яке просив позивач, відповідач діє непослідовно і недобросовісно - з однієї сторони він наполягає на тому, що земельна ділянка сформована і може бути здана в оренду. Але з іншої сторони він відмовляється передавати її в оренду вимагаючи розроблення технічної документації.

Дана обставина і стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов`язання Полтавську міську раду внести до порядку денного найближчого пленарного засідання (сесії) Полтавської міської ради розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» від 07.06.2022 року і повторно розглянути питання про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Миндаль» в користування (оренду) земельної ділянки за адресою: м.Полтава, вул.Квітки Цісик,11 відповідно до звернення від 07.06.2022 року (з врахуванням заяви від 27.07.2022).

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, суд зазначив, що не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції відповідних органів.

Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом №475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У відповідності до ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст.10 Закону України від 21.05.1997р. №280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 6 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Рішенням шістнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою юридичним та фізичним особам» від 20.07.2018 надано ТОВ «Миндаль» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул.Квітки Цісик,11 площею 1,6746 га. ТОВ «Миндаль» технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку не виготовлено.

Тобто, колегія суддів зазначає, що відповідачем було здійснено дії щодо розгляду питання позивача в порядку чинного законодавства, що передбачає порядок надання права користування земельної ділянки. Відповідне рішення Полтавської міської ради позивачем не оскаржувалось. При цьому, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції інших органів влади, та перебирати на себе повноваження Полтавської міської ради щодо повторного розгляду питання про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Миндаль» в користування (оренду) земельної ділянки.

Крім того, положення Земельного кодексу України визначають підстави для надання у користування земельної ділянки, проте не встановлюють обов`язку органу місцевого самоврядування здійснювати повторний розгляд питання стосовно передачі земельної ділянки в користування.

Щодо посилань апелянта на судову практику судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Тобто, колегія суддів зазначає, що висновки щодо застосування норм права є обов`язковими у разі їх формулювання саме Верховним Судом як органом, який забезпечує сталість та єдність судової практики, у зв`язку з чим застосування практики суду першої інстанції або апеляційного суду не узгоджується із нормами чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, одночасно і процесуальне право, і обов`язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Разом із тим суддівський розсуд необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається. В даному випадку орган місцевого самоврядування вже здійснив свій обов`язок щодо розгляду питання надання чи відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації в рамках вирішення питання про надання землі в користування. При цьому обов`язковий повторний розгляд вирішеного питання законом не передбачений.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, у зв`язку з чим підстав для задоволення скарги колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миндаль» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 у справі №917/669/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15.03.2023.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук