Рішення

від 09.03.2023 по справі 917/1552/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2023 р. Справа № 917/1552/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Машпром", вул. Короленка, 4, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 42063026

до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр", вул. Горького, 151, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 03327339

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Машпром" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 28.11.2022 року (вх. № 1676/22 від 30.11.2021 року) до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 0306-20 від 01.06.2020 року з яких: 258 360,00 грн. основного боргу, 92 104,04 грн. пені, 68 723,76 грн. інфляційні нарахування та 8 324,15 грн. 3% річних від простроченої суми.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували в договірних відносинах, проте, відповідача взяті на себе зобов`язання за договором № 0306-20 про надання послуг від 03.06.2020 року не виконав, кошти за виконані роботи - не сплатив.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.12.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1552/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.01.2023 року від позивача - ТОВ "ВО "Машпром" надійшла заява від 05.01.2023 року (вх. № 378) про зменшення розміру позовних вимог по справі № 917/1552/22.

Відповідач відреагував на позов відзивом від 06.01.2023 року (вх. № 382 від 12.01.2023 року), у якому заперечує щодо основного боргу в розмірі 258 360,00 грн., періоду нарахування пені та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн.

Від позивача 23.01.2023 року надійшла відповідь на відзив від 16.01.2023 року (вх. № 793), у якій останній заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

03.06.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар`єр" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Машпром" (виконавець) було укладеного договір № 0306-20 про надання послуг, за яким замовник доручив, а підрядник зобов`язався на своїй території виконати, відповідно до умов цього договору, капітальний ремонт (далі "Ремонт") двигуна ЯМЗ-240у кількості 5 шт. (в подальшому "Устаткування").

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов даного договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти дану роботу і оплатити її, згідно Актів виконаних робіт, які є невід 'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що розрахунки сторін за виконані роботи виконуються у відповідності до "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" , затвердженій Постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р., з подальшими змінами і доповненнями, і виплачується замовником підрядникові за фактично виконані об`єми робіт на підставі актів виконаних робіт. Оплата робіт проводиться на підставі виставленого підрядником рахунку на адресу замовника, на окрему одиницю устаткування, оформленою українською мовою, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника наступним чином:

-оплата за ремонт першої одиниці устаткування проводиться - 100% за фактом виконаних робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами (п.п. 3.2.1);

-попередня оплата за наступні одиниці устаткування в розмірі 50% вартості узгоджених робіт, протягом 5 банківських днів від дати складання відомості дефектів (п.п. 3.2.2);

- 50% - за фактом виконаних робіт впродовж 5 банківських днів з моменту підписання акта здавання-приймання виконаних робіт обома сторонами (п.п. 3.2.3).

Відповідно до п. 9.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Позивач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором виконав належним чином, виконав капітальний ремонт двигунів на загальну суму 258 360,00 грн.

Відповідач надав останньому гарантійний лист № 280 від 02.09.2021 року, в якому просив усунути недоліки даного ремонту шляхом надання нових запчастин належної якості у зв`язку з тим, що даний ремонт виконаний з порушенням умов договору.

Крім цього, у вищевказаному гарантійному листі відповідач зазначив, що після поставки ТОВ "ВО "Машпром" запчастин відповідно до списку в повному обсязі і відповідної якості, ПАТ "РГК" гарантує оплату грошових коштів на розмірі 258 360,00 грн., в т. ч. ПДВ.

27.10.2021 року позивач безоплатно передав відповідачу нові запасні частини до двигунів ЯМЗ-240 в якості повної гарантійної заміни запчастин, що вийшли з ладу протягом 2020-2021 років на трьох відремонтованих двигунах ЯМЗ-240 (км. № 1,2,3) відповідно до списку, що підтверджується актом № 4 приймання-передачі устаткування по гарантії згідно договору.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, кошти за виконані роботи не сплатив, у зв`язку з чим ТОВ "ВО "Машпром" 07.02.2022 року надіслав директору ПАТ "Рижівський гранітний кар`єр" претензію № 1 з вимогою у строк до 21.02.2022 року (включно) виконати свої зобов`язання за договором про надання послуг № 0306-20 від 03.06.2020 року та перерахувати суму заборгованості у розмірі 258 360,00 грн.

Відповідач на претензію жодним чином не відреагував грошові кошти не сплатив, з огляду на що позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр" 258 360,00 грн. основного боргу, 92 104,04 грн. пені, 68 723,76 грн. інфляційні нарахування та 8 324,15 грн. 3% річних від простроченої суми.

Після відкриття провадження у даній справі ПАТ "Рижівський гранітний кар`єр" в рахунок погашення заборгованості за договором про надання послуг № 0306-20 від 01.06.2020 року сплатив на користь ТОВ "ВО "Машпром" грошові кошти в розмірі 120 00,00 грн., у зв`зку з чим позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 05.01.2023 року (вх. № 378 від 12.01.2023 року), у якій просить стягнути з відповідача 307 511,95 грн., з яких: 138 360,00 грн. - основного боргу, 92 104,04 грн. пені, 68 723,76 грн. інфляційні нарахування та 8 324,15 грн. 3% річних від простроченої суми.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про зменшення позовних вимог не суперечать законодавству, не порушують інтереси та права інших осіб, отже, приймаються судом в порядку ст. 46 ГПК України.

Відтак, справа № 917/1552/22 розглядається в редакції заяви ОВ "ВО "Машпром" про зменшення розміру позовних вимог від 05.01.2023 року (вх. № 378 від 12.01.2023 року).

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач надав, а відповідач прийняв, послуги з капітального ремонту двигунів ЯМЗ-240 на загальну суму 258 360, грн., які були частково (в розмірі 120 000,00 грн.) оплачені відповідачем після відкриття провадження у даній справі.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги з ремонту двигунів становить 138 360,00 грн.

Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази її оплати, з огляду на що, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 138 360,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом п. 7.5 договору сторони погодили, що при порушенні замовником термінів оплати за виконані роботи за договором, він виплачує підрядникові пеню у розмірі 0,5 % суми заборгованості, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Посилаючись на наведений пункт договору позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 92 104,04 грн., за період з 02.11.2021 року по 28.11.2022 року.

Відповідач заперечує проти розміру заявленої до стягнення пені, посилаючись на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що він здійснений за період, більший ніж 6 місяців, що призвело до завищення розміру пені, заявленої до стягнення.

Здійснивши за допомогою системи "Ліга:Закон" нарахування пені, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 24 363,70 грн. пені за період з 02.11.2021 року по 02.05.2022 року.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 68 723,76 грн. інфляційних втрат та 8 324,15 грн. 3% річних від простроченої суми.

Відповідач заперечень та контррозрахунку щодо стягнення наведених сум суду не надав, відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково, суд приходить до висновку, що на відповідача слід покласти судовий збір у розмірі 3 596,57 грн.

Крім того, суд роз`яснює позивачу, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар`єр", (вул. Горького, 151, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 03327339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Машпром" (вул. Короленка, 4, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 42063026) заборгованість за договором про надання послуг № 0306-20 від 01.06.2020 року в розмірі 239 771,61 грн., з яких: 138 360,00 грн. - основного боргу, 24 363,70 грн. пені, 68 723,76 грн. інфляційні нарахування, 8 324,15 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 596,57 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.