Постанова

від 14.03.2023 по справі 203/271/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3183/23 Справа № 203/271/22 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.

за участі секретаря судового засідання Піменової М.В.

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вм.Дніпро справущо виниклаз сімейнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог органу опіки та піклування Центральної районної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог управління служби у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання малолітніх дітей,

в якійподано апеляційнускаргу ОСОБА_1 нарішення Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від03жовтня 2022року (головуючий у суді 1 інстанції Колесніченко О.В.),

В С Т А Н О В И В:

17січня 2022року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.

В обґрунтуванняпозову заявникпосилався нате,що найкращим інтересам дітей відповідає те, щоб вони продовжили проживати в тому місце де вони проживали до розлучення батьків, а батько створив нормальні умови для життя дітей.

Також, ОСОБА_1 в позовній заяві вказував на те, що відповідач мати дітей перешкоджає батьку спілкуватися з дітьми.

09 лютого 2022року ОСОБА_2 виклала зустрічні вимоги до ОСОБА_1 , вимагала визначити місце проживання малолітніх дітей разом з мамою; та просила зобов`язати повноважні органи без додаткової згоди батька зняти з реєстрації місця проживання дітей за адресом будинок АДРЕСА_1 та зареєструвати їх місце проживання в квартирі АДРЕСА_2 .

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_1 вчинив дії пов`язані із нападами, нанесенням тілесних ушкоджень та здійснив спробу застрелити заявницю з вогнепальної зброї, за фактом яких відкрито кримінальні провадження, позивач раніше був судимий через що ОСОБА_2 разом з дітьми тимчасово проживає з батьками де щодо неї з дітьми було забезпечено особисту охорону співробітниками полку поліції особливого призначення.

На думку заявниці, вона має власне житло, квартиру в якій облаштована дитяча кімната і створені всі належні умови для проживання, виховання та належного розвитку дітей, також вона має роботу та постійне джерело доходу.

Також існування своїх вимог ОСОБА_2 пов`язувала із тим, що батько ніколи не піклувався про дітей, між батьком та дітьми немає тісного зв`язку, та останній керується тільки корисливими мотивами.

25 березня 2022року ОСОБА_2 уточнила зустрічну позовну заяву підтримала вимоги викладені раніше та додатково вимагала стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання двох неповнолітній дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дітей.

Ухвалою Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від27травня 2022рокупервісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком залишено без розгляду.

Заочним рішенням Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від03жовтня 2022рокузадоволені позовнівимоги ОСОБА_2 . Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змамою ОСОБА_2 , яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 частки в усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25 березня 2022року та до досягнення кожним з дітей повноліття.

Правові підстави для задоволення позову суд вбачав в наявності обставин щодо малолітнього віку дітей через який діти особливо прив`язані до матері, яка створила всі необхідні умови для виховання і розвитку дітей.

Та суд першої інстанції вважав що таке рішення найкраще відповідає інтересам дітей та не обмежує батька у праві спілкуватися з дітьми та брати участь в їх вихованні.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі останній висловив вимогу про скасування рішення та ухвалення нового яким в позові ОСОБА_2 просив відмовити.

В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що поза увагою суду залишилась думка дітей, які при зустрічах з батьком висловлюють бажання проживати з ним.

Також незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягало в тому, що суд взяв до уваги обставини, щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, що мало місце ще до народження дітей і не має стосунку до предмету спору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, заявляла що обставини якими відповідач обґрунтовував свої вимоги не узгоджуються із дійсними обставинами у справі та жодний довід апеляційної скарги не спростовує висновків суду.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення представника ОСОБА_2 за відсутності позивача ОСОБА_1 , а також представників третьої особи, явка яких є необов`язковою, повідомлених про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 /копія свідоцтва про народження том І а.с. 6, 7/.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 05 серпня 2015року /том І а.с.8-11, 58-59, 60-61/.

За інформацією Селянського фермерського господарства «Петровське» ОСОБА_1 з 30 червня 2017року працює на посаді юриста, з 31 січня 2014року по 30 червня 2017року працював водієм, також останній позитивно характеризується за місцем роботи /а.с.12, 13, 14/.

Також ОСОБА_1 має місце проживання в будинку АДРЕСА_1 та по місцю проживання від жителів села скарг на нього не надходило, до відповідальності останній не притягався та не зловживає спиртними напоями /том І а.с.15/.

В Акті обстеження житлово-побутових умов проживання в будинку АДРЕСА_1 зафіксовано, що ОСОБА_1 створені усі необхідні та належні умови для виховання, проживання та розвитку малолітніх дітей, батько з дітьми має гармонійні стосунки /а.с.25/.

В довідці за результатами психологічної роботи з ОСОБА_1 від 28 квітня 2021року психолог дійшов висновку про те, що батько розуміє та задовольняє потреби дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розуміє батьківські завдання, забезпечує комфортні умови проживання дітей і здатний адаптуватися і змінюватися у зв`язку з поставленими завданнями /том І а.с.16-20/.

ОСОБА_1 25 квітня 2021року звертався до правоохоронних органів із заявою про вжиття заходів до матері ОСОБА_2 , яка не дає батьку можливості бачитись з дітьми /а.с.24/.

За інформацією УІАП ГУНП в Дніпропетровській області від 30 березня 2021року ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності /том І а.с.63-65/

За змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 24 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 129 КК України та за фактом заволодіння транспортним засобом за частиною 3 статті 289 КК України /том І а.с.66-67/.

Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 07 вересня 2021року доручено співробітникам полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області, забезпечити особисту охорону потерпілої ОСОБА_2 та близьких їй родичів на час проведення розслідування /том І а.с.69-71/.

Згідно договору від 05 травня 2021року ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 /том І а.с.72-73/.

За інформацією Фермерського господарства «Скорук М.А.» ОСОБА_2 з 02 червня 2021року працює на посаді комерційного директора, має сталий заробіток та її дохід за період з жовтня 2021року по січень 2022року склав 329000,00грн, також остання позитивно характеризується за місцем роботи /а.с.79, 80, 81-83/.

Акти обстеження умов проживання в будинку АДРЕСА_3 від 10 червня 2021року, 17 січня 2022року та 21 січня 2022року містять інформацію про те, що матір`ю ОСОБА_2 створені усі необхідні та належні умови для виховання, проживання та розвитку малолітніх дітей /а.с.87-89/.

Неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 11 листопада 2021року зараховані та відвідують Томаківський ліцей № 1 Томаківської селищної ради Дніпропетровської області /довідка том І а.с.91/.

Служба у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради у висновку від 13 липня 2022року вважала за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змамою ОСОБА_2 /том І а.с.239-241/.

Відповідно до постанови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2021року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2022року ОСОБА_1 визнавався винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП /том І а.с.245-253/.

За змістом рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2018року та згідно інформації з Єдиного реєстру боржників в ОСОБА_1 є непогашене боргове зобов`язання перед ПАТ «Приват Банк» /том ІІ а.с.17-18/.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно визначився із характером спірних правовідносин та застосував належні норми матеріального права, правильно тлумачив закон і взяв до уваги обставин що мають значення для справи.

Вирішуючи спір, суд керувався положеннями сімейного кодексу України /надалі СК України/.

Статтями 141, 157, 160 та 161 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини; питання виховання дитини вирішується батьками спільно та місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом та під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що з народження малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали з мамою та батьком в будинку АДРЕСА_1 за місцем реєстрації останнього та після розірвання шлюбних відносин мама з синами переїхала в будинок АДРЕСА_3 , також їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Частина 1 статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. N 2402-III проголошує, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Як вбачається із встановлених у справі обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, кожен з батьків створив належні умови для проживання, виховання та належного утримання дітей; кожен з батьків працює, має заробіток та відсутні відомості з приводу неналежної поведінки батьків чи щодо вчинення ними дій які можуть загрожувати дітям.

У даній справі сторони не заперечували обставин щодо проживання дітей з мамою протягом певного часу з моменту розлучення та наявність зазначеної обставини для суду є вирішальною при визначенні місця проживання дітей.

Суд першої інстанції обґрунтовано керувався положенням Сімейного кодексу України та врахував положення Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, зокрема у принципі 6 якої, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно частин 7, 8 статті 7 СК під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Суд дослідив обставини щодо віку дітей, також з`ясував, що мати займається вихованням дітей, та в рамках предмету доказування, суд встановив що не порушуються права батька піклуватися про дітей, що належить йому за законом, які можуть ефективно здійснювались.

Та разом з тим, обставини щодо ухилення матері від виконання своїх обов`язків чи щодо неналежного виконання батьківських обов`язків не знайшли підтвердження в судовому засіданні, також відсутні обставини, щодо аморальної поведінки батьків чи наявності дій які загрожували безпеці дітей, оскільки жодних належних доказів цього, в розумінні положень цивільного процесуального законодавства учасниками справи не надано.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана 21 лютого 1990 року, набрала чинності та ратифікована Україною 27 вересня 1991 року передбачає обов`язок держави забезпечити те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; та держава повинна поважати право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини /стаття 9/.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов проживання дітей, які в малолітньому віці не повинні бути позбавлені материнського спілкування, та фактично вирішення питання про визначення місці проживання дітей відбулось з урахування обставин щодо ставлення матері до цього і з врахуванням права батька піклуватися про дітей.

Із наведеного необхідно зробити висновок, про відповідність висновків суду фактичній стороні справи що є виявом повного з`ясування судом обставин що мають значення для справи, а повне і всебічне дослідження справи є необхідною умовою ухвалення судом обґрунтованого рішення.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від03жовтня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 березня 2023 року.

Судді: