Постанова

від 15.03.2023 по справі 725/5560/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Чернівці

справа № 725/5560/22

провадження 822/159/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,

за участю секретаря Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

апеляційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 грудня 2022 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Нестеренко Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування.

Позов мотивовано тим, що йому на праві особистої власності належало нерухоме майно, а саме: 25/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:36:001:1057 площею 0,0513 га по АДРЕСА_1 ; 1/2 частка нежитлової будівлі павільйону-перукарні літ. «Е» загальною площею 48,30 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1 та 1/2 частка розташованої під вище вказаною будівлею павільйону-перукарні земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:36:001:0039 площею 0,006 га по АДРЕСА_1 .

Вказує, що починаючи з 2006 року він є засновником та керівником ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна». 03 березня 2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2021 року у справі 727/1827/21, слідчим СУ ГУ НП в Чернівецькій області, за участю працівників УСБУ в Чернівецькій області, було проведено обшук в офісних приміщеннях ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020260000000198 від 12 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. З ст. 191 КК України.

Зазначає, що небезпідставно очікуючи повідомлення про підозру у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення, з метою виведення належного йому нерухомого майна з-під загрози арешту та з-під можливого подальшого звернення стягнення на нього, в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди, він прийняв рішення «переписати» з себе належне йому нерухоме майно, формально, відчуживши його на користь відповідачів, у зв`язку із чим уклав чотири спірні договори дарування, якими формально змінив зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власника (титульного володільця) вищезазначених об`єктів нерухомого майна.

Вважає, що правочини щодо відчуження ним нерухомого майна на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є фіктивними, оскільки були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою приховати майно позивача, як можливого підозрюваного задля уникнення можливості накладення на нього арешту в рамках кримінального провадження №42020260000000198, на підставі п.4 ч.2 ст. 170 КПК України.

Вказує на те, що на даний час загроза набуття позивачем статусу підозрюваного в кримінальному провадженні №42020260000000198 відпала, він у серпні 2022 року звернувся до відповідачів з пропозицією повернути йому статус власника вище вказаних об`єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом розірвання фіктивно укладених 4-х договорів дарування, однак ця пропозиція залишилася без задоволення.

Просив суд, визнати недійсними договори дарування: 1/2 частки нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 28 квітня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваною ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1132; 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0060 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 28 квітня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваною ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1133; 25/100 часток житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 06 травня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. зареєстрований в реєстрі за № 1148; земельної ділянки площею 0,0513 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 06 травня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. зареєстрований в реєстрі за № 1149.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 28 квітня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваною ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1132.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0060 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 28 квітня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваною ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1133.

Визнано недійсним договір дарування 25/100 часток житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 06 травня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1148.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0513 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 06 травня 2021 року, укладений між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. зареєстрований в реєстрі за № 1149.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказані правочини є фіктивними, оскільки укладені між близькими родичами, є безоплатними, вчинені у короткий проміжок часу та під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно службових осіб ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» в особі директора Білоросюка Р.В. (дарувальника спірного майна) та інших пов`язаних з ним осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, що одним з видів покарання передбачають конфіскацію майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що укладаючи договори дарування сторони діяли в законний спосіб, їх дії були спрямовані на реальне настання правових наслідків та жодна із сторін не діяла в спосіб, що виходять за межі надання їх прав та обов`язків. Також вказують на те, що санкція ч.3 ст. 191 КК України не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що аргументи апелянтів, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 16 березня 2002 року, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 липня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу у сторін народився сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі №727/1827/21 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020260000000198 від 12 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 191 КК України, був проведений обшук в офісних приміщеннях ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» та встановлено, що до вчинення злочину було залучено службових осіб ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» в особі директора Білоросюка Романа Васильовича. Вказані обставини також підтверджують протоколом обшуку від 03 березня 2021 року.

28 квітня 2021 року між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваною ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1132.

28 квітня 2021 року між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваною ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0060 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1133.

06 травня 2021 року між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір дарування 25/100 часток житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1148.

06 травня 2021 року між дарувальником ОСОБА_1 та обдаровуваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0513 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1149.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорювані ним договори дарування слід визнати недійсними у зв`язку із їх фіктивністю, оскільки, укладені між близькими родичами, є безоплатними, вчинені у короткий проміжок часу та під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно службових осіб ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» в особі директора Білоросюка Р.В. (дарувальника спірного майна) та інших пов`язаних з ним осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, що одним з видів покарання передбачають конфіскацію майна.

Разом із тим, ОСОБА_1 , відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно своєму сину ОСОБА_3 та своїй дружині ОСОБА_2 , на підставі договорів дарування, був обізнаний про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно службових осіб ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» в особі директора Білоросюка Р.В. (дарувальника спірного майна) та інших пов`язаних з ним осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що дії ОСОБА_1 щодо укладення договорів дарування зі своїм сином ОСОБА_3 та дружиною ОСОБА_2 були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близьких родичів з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок кримінального покарання.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оспорювані договори дарування є фіктивними, оскільки дії сторін під час їх укладання були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами дарування, а з метою приховання цього майна від виконання за його рахунок кримінального покарання.

Доводи відповідачів про те, що висновок суду першої інстанції про фіктивність договорів дарування є помилковим, так як санкція ч. 3 ст. 191 КК України не передбачає покарання у виді конфіскації майна є безпідставними, з огляду на таке.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважаєтьсяневинуватою увчиненні злочинуі неможе бутипіддана кримінальномупокаранню,доки їївину небуде доведенов законномупорядку івстановлено обвинувальнимвироком суду.

Як убачається з ухвали Шевченківського районного суду від 26 лютого 2021 року про надання дозволу на обшук в ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна», позивач, як керівник цього підприємства, міг набути статус підозрюваного, що надає органу досудових розслідувань, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, невідкладно ініціювати процедуру накладення арешту на його майно, з метою забезпечення в подальшому відшкодування завданої злочином шкоди, незважаючи на те, що санкція ч. 3 ст. 191 КК України не передбачає конфіскацію майна.

Судом першої інстанції обґрунтовано покладено в основу рішення посилання позивача про те, що з метою уникнення обтяження майна арештом на доволі тривалий термін він та відповідачі, приховуючи належне позивачу майно від можливого його арешту, діяли на випередження, уклавши фіктивні договори дарування між близькими родичами, безоплатно, у короткий проміжок часу та під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо службових осіб ПП «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна».

Стосовно посилань апелянтів про настання для сторін правових наслідків укладення спірних правочинів слід зазначити таке.

Верховний Суд у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 755/3782/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц виклав позицію про те, що під час дослідження судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Отже, сам по собі факт реєстрації за відповідачами прав власності на майно, яке було предметом відчуження за спірними договорами дарування, не може бути підставою набуття ними права власності і не свідчить про спрямованість волевиявлення сторін договору саме на набуття спірного майна в дар.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 15 березня 2023 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О. О. Одинак

Н. К. Височанська