Рішення

від 09.02.2023 по справі 160/18299/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Справа № 160/18299/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А. за участі: представника позивача представника відповідача О.Є Буря Е.П. Панковська розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

15.11.2022 року Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення: № 000/195/32-00-07-01-03 від 29.08.2022 року, згідно з яким Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2022 року на 72 660 грн. прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП на підставі висновку Акту перевірки № 192/32-00-07-01-03-27/00186520 від 29.07.2022 року.

В обгрунтування позовних вимог представником позивача вказано наступне.

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі АТ НЗФ) здійснило бухгалтерський та податковий облік господарських операцій із контрагентами, вказаними в Акті, на підставі належним чином оформлених первинних документів, якими підтверджено фактичне здійснення господарських операцій.

Контрагенти-постачальники на момент проведення господарських операції мали господарську правосуб`єктність, були належним чином зареєстровані в якості суб`єктів господарювання та платників ПДВ. Свідоцтва платника ПДВ у контрагентів не були анульовані, вони мали право виписувати податкові накладні та реєструвати їх в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства. Контрагенти задекларували податкові зобов`язання з ПДВ по взаємовідносинах з АТ НЗФ.

В Акті перевірки відсутні дані щодо задокументованих фактів порушення вимог податкового чи іншого законодавства контрагентами-постачальниками. Відносно контрагентів відсутні рішення суду, які б свідчили про нереальний або удаваний характер укладених договорів, про здійснення фіктивної підприємницької діяльності або встановлювали неможливість проведення господарських операцій, а також які б встановлювали не чинність тих чи інших первинних документів. Також відсутня інформація про кримінальні провадження чи вироки судів відносно посадових осіб контрагентів.

АТ НЗФ, обираючи контрагентів, та, здійснюючи власну господарську діяльність, дотримується принципів розумності та обачності, що підтверджується тим, що всі контрагенти АТ НЗФ за період, що перевірявся виконали свої договірні зобов`язання, здійснили постачання товарів/послуг відповідно до умов укладених договорів. Тому твердження про наявність вини в діях посадових осіб АТ НЗФ є необгрунтованими та незаконними.

Вказівка в Акті перевірки на неможливість встановити походження товару та його виробника "по ланцюгу постачання", не підтверджує висновку про порушення АТ НЗФ вимог податкового законодавства, оскільки АТ НЗФ не зобов`язане встановлювати походження товару та виробника товару в "ланцюгу" його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ. АТ НЗФ не зобов`язане контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Ухвалою від 16.11.2022 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.12.2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на наступне.

Стосовно взаємовідносин позивача та ПП «Колбі», ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс» відповідач вказує, що останніми придбано товарно-матеріальні цінності у контрагентів, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення.

Згідно з товарно-транспортною накладною №241221 від 24.12.2021 року перевізником вказано ПП «Колбі», проте відсутні нарахування на водія ОСОБА_1 , як працівника ПП «Колбі» або докази його працевлаштування на підставі цивільно-правового договору.

ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс» придбавало товарно-матеріальні цінності у ПП «Восток-Плюс». ОСОБА_2 одноосібно до одночасно є засновником ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс» та ПП «Восток-Плюс». Податковий кредит ПП «Восток-Плюс» формується за рахунок послуги з оренди нерухомого майна, послуги доступу до мережі Інтернет, послуги рухомого (мобільного) зв`язку. Тому існує обрив ланцюга постачання господарської операції та неможливо встановити фактичного виробника товару.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Лсіпро» представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків вказано, що стосовно ТОВ «Лсіпро» наявне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №878 від 04.01.2022 року. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ІТС «Податковий блок» ТОВ «Лсіпро» податковий кредит формує за рахунок придбання ущільнення блока до котла, перехідників, бензину, муфт, труб, хомутів. Окрім того, у ТОВ «Лсіпро» відсутній відповідний код економічної діяльності для надання зазначеної роботи.

12.01.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої категорично не погоджується з аргументами відповідача та підтримує доводи, викладені у позовній заяві.

Представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 17.01.2023 року на електронну адресу суду направлено заперечення на відповідь.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

У матеріалах справи наявний Акт №192/32-00-07-01-03-27/00186520 віл 29.07.2022 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТА «НЗФ» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року (№9033228612 від 16.02.2022 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку (№9048875322 від 28.04.2022 року) (далі Акт перевірки).

Перевірка проведена на підставі Наказу №36 від 01.06.2022 року Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у період з 20.06.2022 року по 08.07.2022 року. (термін проведення перевірки продовжувався на підставі Наказу №62-п від 05.07.2022 року на 5 робочих днів з 11.07.2022 року).

Даним Актом перевірки встановлено, що у контрагентів позивача: ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс», ТОВ «Лсіпро», ПП «Колбі», не прослідковується ланцюг постачання та декларування господарських операцій за відсутності можливості їх здійснення, що є підставою стверджувати про нереальність господарських операцій. Під відсутністю можливості здійснення господарських операцій відповідачем у Акті вказано: недостатня кількість персоналу для надання послуг / виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання / реалізації товарів, робіт / послуг; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, тощо.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у Декларації з ПДВ з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення:

- пп. «а» п.198.1, абз. 1-3, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, з урахуванням норм п. 44.1 ст.44, п. 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, АТ «НЗФ» завищено податковий кредит за січень 2022 року всього у сумі 72660,00 грн.

внаслідок чого порушено:

- п. 201.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 72660,00 грн.

Також, у Акті вказано, що за результатами перевірки встановлено, що зазначені контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а саме: АТ «НЗФ».

Надалі, позивач скористався правом на подання заперечень (№2022.08.11/28-6601/4017) на висновки Акту, відповідно до якого заперечує проти таких висновків у повному обсязі.

За результатами розгляду заперечень, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками листом №168/32-00-07-01-03-09 від 22.08.2022 року повідомило, що висновки Акту перевірки щодо порушень АТ «НЗФ» є правомірними та відповідають нормам діючого законодавства.

29.08.2022 року відповідачем винесено ППР №000/195/32-00-07-01-03, відповідно до якого сума завищення від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 72660,00 грн.

Представником АТ «НЗФ» подано скаргу до ДПС України про перегляд та скасування ППР.

ДПС України листом №10643/6/99-00-06-01-02-06 від 08.09.2022 року винесено рішення про продовження строку розгляду скарги.

26.10.2022 року ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, згідно з яким: залишено без змін ППР Східного МУ по роботі з ВПП від 29.08.2022 року №000/195/32-00-07-01-03, №000/196/32-00-07-01-03, а скаргу АТ «НЗФ» - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що він виник у зв`язку з висновками контролюючого органу про завищення суми бюджетного відшкодування та від`ємного значення суми податку на додану вартість.

У пункті 14.1 статті 14 ПК України визначено, що:

- 14.1.18. бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника;

- 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 201.1, 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.7, 200.8 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.11 статті 200 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: 78.1.8 платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У ході перевірки контролюючий орган установив, що не підтверджено господарську діяльність по взаємовідносинам з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс», ТОВ «Лсіпро», ПП «Колбі», в результаті чого порушено пп. «а» п. 198.1, абз.1-3, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України та завищено податковий кредит за січень 2022 року, на загальну суму ПДВ у розмірі 72660,00 грн.

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі №815/253/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 року у справі №810/1811/17.

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту за січень 2022 року, на загальну суму ПДВ у розмірі 72660,00 грн.

На думку відповідача, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс», ТОВ «Лсіпро», ПП «Колбі» здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а саме: АТ «НЗФ».

Згідно до Додатку №3 до Акту перевірки відповідачем встановлено наступне щодо відносин позивача з контрагентами: ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс», ТОВ «Лсіпро», ПП «Колбі».

Щодо ПП «Колбі»:

- основний вид діяльності 30.20 виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу;

- відповідно до бази даних ІТС «Податковий блок» жоден з постачальників не має достатньої кількості працівників та основних засобів для можливості виробництва ТМЦ, які були реалізовані на адресу АТ «НЗФ»;

- відповідно до бази даних ЄПРПН не встановлено виробника товару (законного джерела походження);

- відповідно до даних ЄПРНП неможливо встановити походження ТМЦ;

- у ТТН №241221 від 24.12.2021 року перевізником вказано ПП «Колбі», водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , але у «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» №9418704600 від 14.01.2022 року в Додатку №1 «відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» відсутні нарахування на водія ОСОБА_1 , як працівника ПП «Колбі», або за ЦПД;

- у паспортах якості №1, 2, 3, 4, 6, 8, 9, 10 на ТМЦ виробником вказано ПП «Колбі».

Щодо ТОВ «Науково виробнича фірма «Восток-Плюс»:

- відповідно до бази даних ІТС «Податковий блок» жоден з постачальників не має достатньої кількості працівників та основних засобів для можливості виробництва ТМЦ, які були реалізовані на адресу АТ «НЗФ»;

- відповідно до бази даних ЄПРПН не встановлено виробника товару (законного джерела походження);

- відповідно до даних ЄПРНП неможливо встановити походження ТМЦ;

- засновник, керівник, головний бухгалтер ТОВ «Науково виробнича фірма «Восток-Плюс» ОСОБА_2 є одночасно і засновником, керівником та головним бухгалтером ПП» Восток Плюс»;

- ПП «Восток-Плюс» не є виробником реалізованого ТМЦ;

- у сертифікаті якості, виданим 17.11.2021 року ТОВ «Науково виробнича фірма «Восток-Плюс» на коронку пластинчату з випереджаючим лезом у кількості 11 шт. відповідно до креслення 1-203-03-00СБ, виробником якого зазначено ТОВ «ДЗС», проте згідно інформаційних систем ДПС України не встановлено протягом 4 кварталу 2021 року, січня 2022 року взаємовідносин між ПП «Восток Плюс» та ТОВ «ДЗС».

Щодо ТОВ «Лсіпро» / ТОВ «Виробниче підприємство «Енергополіс»:

- наявне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.01.2022 року №78;

- з листопада 2021 року звідність з ПДВ до податкових органів не подавалась;

- ТОВ «Лсіпро» не є постачальником таких робіт: демонтаж, монтаж ультразвукового лічильника «Курс-01», налагодження вузла обліку природного газу, розташованого в газовій котельні санітарію-профілакторію «Електрометалург»;

- відповідно до бази даних ІТС «Податковий блок» жоден з постачальників не має достатньої кількості працівників та основних засобів для можливості виробництва ТМЦ, які були реалізовані на адресу АТ «НЗФ»;

- відповідно до бази даних ЄПРПН не встановлено виробника товару (законного джерела походження);

- відповідно до даних ЄПРНП неможливо встановити походження ТМЦ.

Дослідивши обставини, що містяться в Акті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

У Акті перевірки та по тексту відзиву на позовну заяву, відповідач також посилається на відсутність у контрагентів ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс», ТОВ «Лсіпро», ПП «Колбі» ресурсів для здійснення господарських операцій, що є підставою стверджувати про їх нереальність.

Однак, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами.

При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

На думку суду, необґрунтованими є й посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс», ТОВ «Лсіпро», ПП «Колбі», оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом також в постановах від 11.11.2021 року у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 року у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 року у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.

Так, на переконання суду, неможливо дійти з інформації, що міститься в ІТС "Податковий блок" за відсутності безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово - господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що відносно контрагенту позивача наявне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, суд зазначає, що вказані рішення прийняті контролюючими органами або до, або після періодів, які перевірені податковим органом, а отже були відсутні на момент вчинення спірних правовідносин.

Варто зазначити, що в Акті перевірки більшість доводів податкового органу, за яких останній зробив висновок про нереальність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем із ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток-Плюс», ТОВ «Лсіпро», ПП «Колбі», стосуються або цих контрагентів, або їх контрагентів.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на те, що по ланцюгу господарських відносин з придбання/продажу товару, у 3-й та 4-й ланці є суб`єкти господарської діяльності, у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності, та/або відсутня інформація щодо наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у будь-яких господарських відносинах з такими суб`єктами господарської діяльності.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій між АТ «НЗФ» та ПП «Колбі» представником позивача надані такі документи:

- договір поставки №2105236 від 12.10.2021 року, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (ПП «Колбі») зобов`язується передати у власність покупцеві (АТ «НЗФ») товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше вказується у специфікації (додатку) до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором;

- рахунок-фактура №К-00000233 від 24.12.2021 року на такі товари: звено праве вихлопного колектору 3А-6Д49.169.1 спч 2000 шт., сума з ПДВ 82220,00 грн; звено ліве вихлопного колектору 3А-6Д49.169.2 спч 2000 шт., сума з ПДВ 82220,00 грн; Вал ТЭМ2. 10.61.112 2000 шт., сума з ПДВ 9240,00 грн; Форсунка Д49.85.спч-1 16000 шт., 84960,00 грн; Фільтр щільовий Д50.34. 101сб-1А 8000 шт, сума з ПДВ 88800,00 грн; Компенсатор 3А-6Д49.189.3спч 8000 шт., сума з ПДМ 95280,00 грн; Кільце МПВП к; - 600000 шт., сума з ПДВ - 9000,00 грн; Заглушка Д50.04.004-1 4000 шт., сума з ПДФ 3096,00 грн. Загалом 454776,00 грн.;

- видаткова накладна №К-00000187 від 24.12.2021 року на вищевказані товари;

- Акт прийому-передачі товару Специфікації №1/2105238 від 12.10.2021 року до Договору поставки №2105236 від 12.10.2021 року;

- товарно-транспортна накладна №241221 від 24.12.2021 року, де автомобільний перевізник: «ПП «Колбі», водій ОСОБА_1 ; вантажовідправник ПП «Колбі», вантажоодержувач - АТ «НЗФ»;

- паспорта якості на вказані товари;

- податкова накладна №226 від 247.12.2021 року на суму з ПДВ 388176,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток Плюс» у матеріалах справи наявні такі первинні документи:

- договір поставки №2103681 від 20.07.2021 року, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (ТОВ «Науково-виробнича фірма «Восток Плюс») зобов`язується передати у власність покупцеві (АТ «НЗФ») товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше вказується у специфікації (додатку) до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором;

- Специфікація №1/2103682 від 20.07.2021 року до Договору №№2103681 від 20.07.2021 року;

- рахунок на оплату №54 від 02.08.2021 року за товар: коронка пластинчата 104 з випереджаючим лезом кр. 1-203-03-00СБ 42451,00 грн (сума з ПДВ);

- видаткова накладна №70 від 23.12.2021 року на товар: коронка пластинчата 104 з випереджаючим лезом кр. 1-203-03-00СБ 42451,00 грн (сума з ПДВ);

- товарно-транспортна накладна №70 від 23.12.2021 року;

- Акт прийому-передачу товару від 23.12.2021 року, відповідно до якого позивачем прийнято товар - коронка пластинчата 104 з випереджаючим лезом кр. 1-203-03-00СБ 42451,00 грн (сума з ПДВ);

- Сертифікат якості на коронку пластинчата 104 з випереджаючим лезом кр. 1-203-03-00СБ;

- платіжне доручення №261350 від 22.02.2022 року на суму 42451,00 грн, призначення: «коронка пластинчата»;

- податкова накладна №10 від 23.12.2022 року на суму з ПДВ 42451,00 грн, товар: коронка пластинчата 104 з випереджаючим лезом кр. 1-203-03-00СБ.

На підтвердження реальності господарських операцій між АТ «НЗФ» та ТОВ «Лсіпро» / ТОВ «ВП «Енергополіс» представником позивача надані такі документи:

- договір підряду №1803876 від 19.07.2018 року, пунктом 1.1 якого регламентовано, що замовник (АТ «НЗФ») доручає, а підрядник (ТОВ «ВП «Енергополіс») зобов`язується виконати власними силами без залучення інших організацій у субпідряд, відповідно до умов цього договору, роботи з технічного обслуговування комерційного вузла обліку природного газу в котельні санаторію-профілакторію «Електромателург»;

- рахунок-фактура №СФ-0001154 від 20.12.2021 року на виконання таких робіт: демонтаж, монтаж ультразвукового лічильника «Курс-01», налагодження вузла обліку природного газу, розташованого в газовій котельні санітарію-профілакторію «Електрометалург» за адресою: м. Нікополь, вул. Сичова, 53, на суму з ПДВ 5331,60 грн;

- Акт №ОУ-0000517 здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- Платіжне доручення №260614 від 28.01.2022 року на суму 5331,60 грн, призначення: «демонтаж, монтаж та налагодження лічильника у котельні профілакторія. сч. СФ-0001154 від 20.12.2021 року»;

- податкова накладна №10 від 31.10.2021 року на суму 5331,60 грн.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

З огляду на викладене, суд вбачає наявним підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тому, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 72-77, 139, 143, 241-243, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення: № 000/195/32-00-07-01-03 від 29.08.2022 року, згідно з яким Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2022 року на 72 660 грн., прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновку Акту перевірки № 192/32-00-07-01-03-27/00186520 від 29.07.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко