Рішення
від 24.02.2023 по справі 320/7690/22
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2023 року №320/7690/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Тронька В.В., представника відповідача - Познякової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудколія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Промбудколія» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №259230717 від 27.10.2021 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 19165080,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

До суду представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 у задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В обґрунтування вимог, позивачем зазначено, що відповідачем в період з 20.08.2021 по 28.08.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промбудколія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, TOB «ТАІСТАС» за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період січень - лютий, грудень 2019, TOB «АНСТАРЕС» за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період березень - вересень, листопад - грудень 2019 та по взаємовідносинах з TOB «XIЛЛ КІНГС» за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період жовтень, грудень 2019.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №14478/10-36-07-17/31932840 від 03.09.2021, висновками якого встановлено наступні порушення: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у сумі 17422800,00 грн., в тому числі по періодам: грудень 2018 -1582440,00 грн.; січень 2019 - 339926,00 грн.; лютий 2019 - 506811,00 грн.; березень 2019 - 2514678,00 грн.; квітень 2019 - 2440007,00 грн.; травень 2019 - 2126797,00 грн.; червень 2019 - 1176630,00 грн.; липень 2019 - 2396288,00 грн.; серпень 2019 - 875258,00 грн.; вересень 2019 - 2186908,00 грн.; жовтень 2019 - 598892,00 грн.; листопад 2019 - 298069,00 грн.; грудень 2019 - 380096,00 грн. В основу цього висновку покладені результати щодо не підтвердження документами реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «БУДМАКСТРОЙ», TOB «ТАІСТАС», TOB «АНСТАРЕС», TOB «XIЛЛ КІНГС».

Не погодившись із вказаними висновками позивачем були надані заперечення на Акт перевірки до ГУ ДПС у Київській області, яким за наслідками розгляду заперечень було надано відповідь №16868/12/10-36-07-17 від 21.10.2021, в якій повідомив, що висновки Акту перевірки є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства. Як наслідок, на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №259230717 від 27.10.2021, яким збільшено розмір податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 19165080,00 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №259230717 від 27.10.2021 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, позивач подав до суду заяву про зміну (доповнення) підстав адміністративного позову, у якій зазначив, що перевірка, наслідком проведення якої стало складення акту №14478/10-36-07-17/31932840 від 03.09.2021 та прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №259230717 від 27.10.2021, проведена на підставі Наказу Головного управління ДПС у Київській області від 17.08.2021 №1738-п. Позивач зауважив, що у вказаному наказі, відповідач зазначив, що дана перевірка проведена, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Позивач наголосив на тому, що вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 установлено з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України карантин.

Проте, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: - документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12. 78.1.14, 78.1.1 5, 78.1.1 6 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Тобто, в період запровадження мораторію на проведення перевірок, така перевірка була розпочата та проведена.

Однак, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Стверджує, що відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

На думку позивача, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПРОМБУДКОЛІЯ» проведено з істотним порушенням норм Податкового кодексу України. Вважає, що вказане зумовлює недопустимість доказів отриманих відповідачем внаслідок такої перевірки, що виключає можливість прийняття відповідачем на їх підставі податкового повідомлення рішення стосовно позивача, а отже, наявні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №259230717 від 27.10.2021.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував. Зазначив, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки, які викладені в Акті перевірки, є обґрунтованими та правомірними, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №259230717 від 27.10.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 17422800,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 174280,00 грн. прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Вказав, що контролюючим органом під час перевірки не встановлено наявності у контрагентів позивача достатніх трудових та інших засобів (власних або орендованих об`єктів оподаткування для виконання спірних операцій з поставки та перевезення товарно-матеріальних цінностей, персоналу тощо), наявність яких обумовлюється не лише специфікою операцій, а також і умовами договорів поставки, відомостями, що включені до товарно-транспортних накладних. Не встановлено й обставин залучення контрагентами інших осіб, для забезпечення виконання своїх зобов`язань за договорами поставки та перевезення.

Вважає, що контрагенти ТОВ «Промбудколія» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди іншим суб`єктам господарювання з метою штучного формування податкового кредиту по ланцюгу постачання.

Відповідач стверджує, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, тоді як, зібрані під час перевірки факти та докази в сукупності свідчать, що ТОВ «Промбудколія» здійснено лише документальне оформлення господарських операцій з документування придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «БУДМАКСТРОЙ», ТОВ «ТАІСТАС», ТОВ «АНСТАРЕС», ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» та не підтверджують фактичний рух активів за результатом здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Крім того, відповідач подав відзив на заяву про зміну (доповнення) підстав позову, у якому зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» на момент прийняття наказу №1738-п від 17.08.2021 та впродовж проведення документальної позапланової перевірки не скасована в судовому порядку. Зазначена постанова набрала чинності та підлягала виконанню відповідно до вимог ч. 1 ст. 49, ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Відтак, наказ Головного управління ДПС у Київській області від 17.08.2021 №1738-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМБУДКОЛІЯ», податковий номер 31932840» прийнято з підстав, визначених пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №89, тобто у межах чинного законодавства та компетенції відповідача.

Зокрема, відповідач зауважив, що позивачем до заяви про зміну (доповнення) підстав адміністративного позову не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між процедурними порушення, допущеними контролюючим органом (на переконання платника податків) під час призначення та проведення перевірки, та правильністю висновків, сформованих за результатом такої перевірки.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій вказав, що доводи відповідача у відзиві на позову заяву є необґрунтованим та безпідставними. Позивач вважає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Стверджує, що ним придбані товари у контрагентів-продавців були використані у його господарській діяльності та реалізовані покупцям. Крім того, ТОВ «Промбудколія» складено та зареєстровано податкові накладні в строки та порядку встановленому Податковим кодексом України, показники відображено у податкових декораціях з ПДВ за період з грудня 2018 року по грудень 2019 рік. Таким чином, підтверджено рух активів придбаних ТОВ «Промбудколія» у контрагентів-постачальників та використаних у господарській діяльності.

Відтак вважає, що показники податкової звітності за господарськими взаємовідносинами вказаними в Акті перевірки можуть бути віднесені до сум, які враховуються при розрахунку податку на додану вартість.

Зокрема, позивач наголосив на тому, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової документальної виїзної перевірки під час дії мораторію.

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зауважив, що оформлені між позивачем та його контрагентами первинні документи не дають підстав на відображення результатів господарських операцій у бухгалтерському обліку, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд даний адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Промбудколія» (код ЄДРПОУ 31932840) зареєстроване як юридична особа 06.06.2002 (дата запису: 14.01.2005, номер запису: 12271200000001489) за адресою: 08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, буд. 1, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань.

Видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є: 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний); 25.93 виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 25.94 виробництво кріпильних і ґвинтонарізних виробів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 33.17 ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.12 будівництво залізниць і метрополітену.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.12 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.522 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», наказу Державної податкової служби України від 09.09.2020 №481 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Промбудколія», наказу від 19.03.2021 №344 «Про внесення змін до наказу ДПС від 09.09.2020 №481», наказу від 17.08.2021 №1738-п та направлень Головного управління ДПС у Київській області від 20.08.2021 № 5876 та №5877, з 20.08.2021 по 28.08.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промбудколія» .

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт №14478/10-36-07-17/31932840 від 03.09.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промбудколія», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 42144314) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, TOB «ТАІСТАС» (код за ЄДРПОУ 41753334) за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період січень - лютий, грудень 2019, TOB «АНСТАРЕС» (код за ЄДРПОУ 42529466) за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період березень - вересень, листопад - грудень 2019 та по взаємовідносинах з TOB «XIЛЛ КІНГС» (код за ЄДРПОУ 42534916) за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період жовтень, грудень 2019.

Із висновків вказаного акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Промбудколія»: п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у сумі 17422800,00 грн., в тому числі по періодам: грудень 2018 1582440,00 грн.; січень 2019 339926,00 грн.; лютий 2019 506811,00 грн.; березень 2019 2514678,00 грн.; квітень 2019 2440007,00 грн.; травень 2019 2126797,00 грн.; червень 2019 1176630,00 грн.; липень 2019 2396288,00 грн.; серпень 2019 875258,00 грн.; вересень 2019 2186908,00 грн.; жовтень 2019 598892,00 грн.; листопад 2019 298069,00 грн.; грудень 2019 380096,00 грн.

ТОВ «Промбудколія» не погоджуючись із зазначеними висновками звернулось з запереченням на Акт перевірки до ГУ ДПС у Київській області, яким за наслідками розгляду заперечень надано відповідь №16868/12/10-36-07-17 від 21.10.2021, у якій зазначено, що висновки акту перевірки №14478/10-36¬07-17/31932840 від 03.09.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промбудколія» залишено без змін, а заперечення до акту - без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2021 №259230717, яким збільшено розмір податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 19165080,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Промбудколія» звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою.

За результатом розгляду скарги ТОВ «Промбудколія», ДПС України прийнято рішення №597276/99-00-06-01-03-06 від 21.06.2022, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 27.10.2021 №259230717, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 17.08.2021 №1738-п та направлень від 20.08.2021 №5876 та №5877, з 20.08.2021 по 28.08.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промбудколія», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, TOB «ТАІСТАС» за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період січень - лютий, грудень 2019, TOB «АНСТАРЕС» за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період березень - вересень, листопад - грудень 2019 та по взаємовідносинах з TOB «XIЛЛ КІНГС» за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 та відображення в податковій звітності з ПДВ за звітний період жовтень, грудень 2019.

У подальшому, відповідачем за результатом проведеної перевірки складений Акт.

Суд зазначає, що акт перевірки має відповідати вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Згідно з положеннями пунктів 3-5 розділу II Порядку №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавстві, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань держави митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно підпункту 1 пункту 5 розділу III Порядку №727, у висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Крім того суд звертає увагу на те, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені ПК України; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (статті 83 ПК України).

Судом встановлено, що в Акті перевірки відповідач зазначив наступні порушення позивача, а саме п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у сумі 17422800,00 грн.

Вказані порушення, на думку перевіряючих, були допущені внаслідок взаємовідносин позивача з суб`єктами господарювання ТОВ «БУДМАКСТРОЙ», TOB «ТАІСТАС», TOB «АНСТАРЕС», TOB «XIJIJI КІНГС».

З наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено наступне:

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, судом встановлено таке.

Між ТОВ «Промбудколія» (Покупець) та ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» (Постачальник) укладено Договір поставки №03 від 03.12.2018, відповідно до умов якого, Постачальник приймає на себе зобов`язання поставити покупцеві матеріали верхньої будівлі колії (далі Товар), а Покупець сплати і прийняти Товар. Найменування, кількість, якість та інші характеристики Товару, його ціна вказуються в специфікаціях.

На виконання умов договору та відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №253 від 04.12.2018, №236 від 05.12.2018, №237 від 06.12.2018, №238 від 07.12.2018, №239 від 10.12.2018, №240 від 11.12.2018, №243 від 14.12.2018, №241 від 12.12.2018, №242 від 13.12.2018, №234 від 03.12.2018, №244 від 17.12.2018, №245 від 18.12.2018, №247 від 20.12.2018, №246 від 19.12.2018, №248 від 21.12.2018, №440 від 28.12.2018, №438 від 26.12.2018, №441 від 29.12.2018, №437 від 22.12.2018, №439 від 27.12.2018.

Перевезення здійснювалося орендованим транспортом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ), що підтверджується наявними в матеріалах справи Договорами перевезення та актами наданих послуг з перевезення.

Також, на підтвердження перевезення Товару наданні товарно-транспортні накладні: №1066 від 03.12.2018, №1067/1 від 05.12.2018, №1067/2 від 05.12.2018, №1067/3 від 05.12.2018, №1068/2 від 06.12.2018, №1068/1 від 06.12.2018, №1069 від 07.12.2018, №1070/1 від 10.12.2018, №1070/5 від 10.12.2018, №1070/4 від 10.12.2018, №1070/2 від 10.12.2018, №1071 від 11.12.2018, №1074/2 від 14.12.2018, №1074/1 від 14.12.2018, №1072/1 від12.12.2018, №1072/2 від 12.12.2018, №1072/3 від 12.12.2018, №1072/4 від 12.12.2018, №1072/5 від 12.12.2018, №1073/2 від 13.12.2018, №1073/1 від 13.12.2018, №1065/2 від 03.12.2018, №1065/1 від 03.12.2018, №1075/1 від 17.12.2018, №1075/2 від 17.12.2018, №1075/3 від 17.12.2018, №1075/4 від 17.12.2018, №1075/5 від 17.12.2018, №1076/5 від 18.12.2018, №1076/4 від 18.12.2018, №1076/3 від 18.12.2018, №1076/2 від 18.12.2018, №1076/1 від 18.12.2018, №1078 від 20.12.2018, №1077/5 від 19.12.2018, №1077/4 від 19.12.2018, №1077/3 від 19.12.2018, №1077/2 від 19.12.2018, №1077/1 від 19.12.2018, №1079 від 21.12.2018, №1111/2 від 28.12.2018, №1111/2 від 28.12.2018, №1111/3 від 28.12.2018, №1111/4 від 28.12.2018, №1111/5 від 28.12.2018, №1109/1 від 26.12.2018, №1109/2 від 26.12.2018, №1109/3 від 26.12.2018, №1109/4 від 26.12.2018, №1112/1 від 29.12.2018, №1112/2 від 29.12.2018, №1112/3 від 29.12.2018, №1112/5 від 29.12.2018, №1108/5 від 22.12.2018, №1108/1 від 22.12.2018, №1108/2 від 22.12.2018, №1108/3 від 22.12.2018, №1108/4 від 22.12.2018, №1110/1 від 27.12.2018, №1110/2 від 27.12.2018, №1110/3 від 27.12.2018, №1110/4 від 27.12.2018, №1110/5 від 27.12.2018;

та видаткові накладні: від 04.12.2018 №1066, від 05.12.2018 №1067, від 06.12.2018 №1068, від 07.12.2018 №1069, від 10.12.2018 №1070, від 11.12.2018 №1071, від 14.12.2018 №1074, від 12.12.2018 №1072, від 13.12.2018 №1073, від 03.12.2018 №1065, від 17.12.2018 №1075, від 18.12.2018 №1076, від 20.12.2018 №1078, від 19.12.2018 №1077, від 21.12.2018 №1079, від 28.12.2018 №1111, від 26.12.2018 №1109, від 29.12.2018 №1112, від 22.12.2018 №1108, від 27.12.2018 №1110.

Оплату здійснено в повному обсязі, заборгованість відсутня, що підтверджується, зокрема, банківськими виписками в період з 28.01.2019 по 30.01.2019, випискою по особовому рахунку з 01.02.2019 по 28.02.2019, платіжним дорученням №3732 від 05.02.2019.

Продукція придбана у ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» реалізована ТОВ «Промбудколія» наступним покупцям: TOB «Щляхбуд KP») на підставі договору поставки №290518 від 29.05.2018, додаткової угоди №1/1, додаткової угоди №2/1; ТОВ «Інформаційно-Аналітичне агентство Техноексперт» на підставі договорів поставки №78 від 20.11.2018, №256 від 25.06.2021; ПАТ «Рівнеазот» на підставі договору поставки №177 від 28.02.2018; ТОВ «з II Трансінвестсервіс») на підставі договору №17 від 17.02.2017, розрахунки підтверджуються відомостями розрахунків.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТАІСТАС» за період з 01.01.2019 по 28.02.2019, судом встановлено таке.

Між ТОВ «Промбудколія» (Покупець) та ТОВ «ТАІСТАС» (Постачальник) укладено Договори поставки №Т-04 від 04.01.2019, №Т-07 від 01.02.2019, відповідно до умов яких, Постачальник приймає на себе зобов`язання поставити покупцеві матеріали верхньої будівлі колії (далі Товар), а Покупець сплати і прийняти Товар. Найменування, кількість, якість та інші характеристики Товару, його ціна вказуються в специфікаціях.

На виконання умов договору та відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №19 від 04.01.2019, №21 від 09.01.2019, №22 від 15.01.2019, №24 від 15.01.2019, №20 від 15.01.2019, №23 від 17.01.2019, №39 від 01.02.2019, №38 від 01.02.2019, №37 від 06.02.2019, №169 від 20.02.2019, №171 від 20.02.2019, №170 від 22.02.2019, №168 від 22.02.2019, №172 від 26.02.2019.

Перевезення здійснювалося орендованим транспортом ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи Договорами перевезення та актами наданих послуг з перевезення.

Також, на підтвердження перевезення Товару наданні товарно-транспортні накладні: №17 від 04.01.2019, №19 від 09.01.2019, №20/1 від 10.01.2019, №20/2 від 10.01.2019, №20/3 від 10.01.2019, №20/4 від 10.01.2019, №20/5 від 10.01.2019, №20/6 від 10.01.2019, №20/7 від 10.01.2019, №20/8 від 10.01.2019, №20/9 від 10.01.2019, №20/10 від 10.01.2019, №21 від 15.01.2019, №22/1 від 16.01.2019, №22/2 від 16.01.2019, №22/3 від 16.01.2019, №22/4 від 16.01.2019, №22/5 від 16.01.2019, №22/6 від 16.01.2019, №22/7 від 16.01.2019, №22/8 від 16.01.2019, №22/9 від 16.01.2019, №22/10 від 16.01.2019, №23/1 від 17.01.2019, №23/2 від 17.01.2019, №23/3 від 17.01.2019, №23/4 від 17.01.2019, №23/5 від 17.01.2019, №103/2 від 26.02.2019, №102/2 від 26.02.2019, №102/1 від 26.02.2019, №101/3 від 25.02.2019, №102/2 від 25.02.2019, №101/1 від 25.02.2019, №100 від 22.02.2019, №99 від 21.02.2019, №98 від 20.02.2019, №85 від 11.02.2019, №82 від 01.02.2019, №83 від 05.02.2019, №84 від 06.02.2019;

та видаткові накладні: №17 від 04.01.2019, №19 від 09.01.2019, №20 від 10.01.2019, №21 від 15.01.2019, №22 від 16.01.2019, №23 від 17.01.2019, №97 від 26.02.2019, №96 від 25.02.2019, №95 від 22.02.2019, №94 від 21.02.2019, №93 від 20.02.2019, №80 від 11.02.2019, №79 від 06.02.2019, №78 від 05.02.2019, №77 від 01.02.2019.

Заборгованість, яка виникла за договорами поставки №Т-07 від 01.02.2019 та №Т-04 від 04.01.2019 в розмірі 6155455,80 грн. була відступлена ТОВ «ТАІСТАС» новому кредитору ТОВ «ШТЕРМАШ ТЕХНОЛОДЖИ», що підтверджується повідомленням «Про відступлення права вимоги №1503 від 15.03.2021» вих. №15/03-21 від 15.03.2021 ТОВ «Промбудколія» на рахунок нового кредитора ТОВ «ШТЕРМАШ ТЕХНОЛОДЖИ» було сплачено суму боргу в повному обсязі. Таким чином, заборгованість відсутня.

Продукція придбана у ТОВ «ТАІСТАС» реалізована позивачем наступним покупцям: ТОВ «Донбаське Промислово-Транспортне підприємство» на підставі договору поставки № 74/19/3 від 01.11.2019; ТОВ «Шляхбуд KP» на підставі договору поставки №290518 від 29.05.2018, додаткової угоди № 1/1, додаткової угоди № 2/1; TOB «Інформаційно-Аналітичне агентство Техноексперт» на підставі договорів поставки №78 від 20.11.2018, договору поставки №256 від 25.06.2021, розрахунки підтверджуються відомостями розрахунків.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «АНСТАРЕС» за період з 01.03.2019 по 30.09.2019, судом встановлено таке.

Між ТОВ «Промбудколія» (Покупець) та ТОВ «АНСТАРЕС» (Постачальник) укладено Договори поставки №20 від 01.03.2019, №25 від 16.03.2019, №27 від 01.04.2019, №29 від 16.04.2019, №33 від 02.05.2019, №39 від 14.05.2019, №41 від 03.06.2019, №47 від 17.06.2019, №49 від 01.07.2019, №57 від 01.08.2019, №59 від 14.08.2019, №65 від 12.09.2019, відповідно до умов яких, Постачальник приймає на себе зобов`язання поставити покупцеві матеріали верхньої будівлі колії (далі Товар), а Покупець сплати і прийняти Товар. Найменування, кількість, якість та інші характеристики Товару, його ціна вказуються в специфікаціях.

На виконання умов договору та відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №13 від 01.03.2019, №14 від 04.03.2019, №15 від 05.03.2019, №16 від 06.03.2019, №20 від 13.03.2019, №19 від 12.03.2019, №21 від 14.03.2019, №18 від 11.03.2019, №17 від 07.03.2019, №27 від 18.03.2019, №26 від 17.03.2019, №30 від 19.03.2019, №33 від 22.03.2019, №28 від 18.03.2019, №35 від 25.03.2019, №34 від 25.03.2019, №37 від 27.03.2019, №38 від 27.03.2019, №39 від 27.03.2019, №24 від 16.03.2019, №25 від 16.03.2019, №29 від 19.03.2019, №31 від 20.03.2019, №32 від 21.03.2019, №36 від 26.03.2019, №40 від 28.03.2019, №41 від 29.03.2019, №43 від 29.03.2019, №44 від 22.03.2019, №42 від 29.03.2019, №13 від 01.04.2019, №18 від 04.04.2019, №16 від 03.04.2019, №14 від 02.04.2019, №17 від 03.04.2019, №15 від 02.04.2019, №20 від 08.04.2019, №22 від 10.04.2019, №23 від 10.04.2019, №21 від 09.04.2019, №19 від 05.04.2019, №26 від 12.04.2019, №25 від 11.04.2019, №27 від 12.04.2019, №28 від 15.04.2019, №24 від 11.04.2019, №34 від 16.04.2019, №37 від 18.04.2019, №36 від 17.04.2019, №35 від 16.04.2019, №38 від 19.04.2019, №40 від 23.04.2019, №42 від 24.04.2019, №39 від 22.04.2019, №43 від 25.04.2019, №45 від 26.04.2019, №46 від 26.04.2019, №44 від 25.04.2019, №11 від 03.05.2019, №10 від 02.05.2019, №9 від 02.05.2019, №12 від 06.05.2019, №17 від 13.05.2019, №15 від 13.05.2019, №13 від 08.05.2019, №14 від 09.05.2019, №16 від 13.05.2019, №18 від 14.05.2019, №20 від 15.05.2019, №19 від 13.05.2019, №21 від 15.05.2019, №30 від 17.05.2019, №29 від 16.05.2019, №28 від 16.05.2019, №32 від 17.05.2019, №31 від 17.05.2019, №38 від 28.05.2019, №34 від 21.05.2019, №37 від 27.05.2019, №36 від 24.05.2019 №39 від 29.05.2019, №33 від 20.05.2019, №35 від 22.05.2019, №40 від 23.05.2019, №6 від 03.06.2019, №8 від 04.06.2019, №9 від 05.06.2019, №7 від 04.06.2019, №5 від 03.06.2019, №13 від 07.06.2019, №12 від 06.06.2019, №10 від 05.06.2019, №11 від 06.06.2019, №14 від 07.06.2019, №18 від 12.06.2019, №19 від 12.06.2019, №20 від 12.06.2019, №17 від 11.06.2019, №16 від 10.06.2019, №15 від 07.06.2019, №21 від 14.06.2019, №39 від 17.06.2019, №41 від 18.06.2019, №42 від 18.06.2019, №43 від 19.06.2019, №40 від 18.06.2019, №49 від 21.06.2019, №45 від 19.06.2019, №44 від 19.06.2019, №46 від 20.06.2019, №48 від 20.06.2019, №51 від 21.06.2019, №47 від 20.06.2019, №57 від 27.06.2019, №52 від 24.06.2019, №50 від 21.06.2019, №53 від 24.06.2019, №56 від 26.06.2019, №54 від 25.06.2019, №55 від 25.06.2019, №58 від 27.06.2019, №11 від 01.07.2019, №12 від 02.07.2019, №13 від 02.07.2019, №16 від 03.07.2019, №15 від 03.07.2019, №10 від 01.07.2019, №17 від 04.07.2019, №19 від 05.07.2019, №18 від 04.07.2019, №28 від 05.07.2019, №29 від 08.07.2019, №30 від 08.07.2019, №27 від 04.07.2019, №31 від 09.07.2019, №32 від 09.07.2018, №33 від 09.07.2019, №47 від 11.07.2019, №49 від 12.07.2019, №46 від 10.07.2019, №48 від 12.07.2019, №51 від 16.07.2019, №50 від 15.07.2019, №52 від 16.07.2019, №53 від 17.07.2019, №9 від 05.08.2019, №15 від 09.08.2019, №6 від 01.08.2019, №5 від 01.08.2019, №4 від 01.08.2019, №7 від 02.08.2019, №8 від 02.08.2019, №10 від 06.08.2019, №14 від 09.08.2019, №13 від 08.08.2019, №12 від 07.08.2019, №11 від 07.08.2019, №16 від 09.08.2019, №17 від 12.08.2019, №40 від 16.08.2019, №39 від 16.08.2019, №41 від 16.08.2019, №42 від 19.08.2019, №43 від 19.08.2019, №46 від 20.08.2019, №45 від 20.08.2019, №44 від 19.08.2019, №49 від 21.08.2019, №47 від 21.08.2019, №48 від 21.08.2019, №50 від 22.08.2019, №51 від 22.08.2019, №55 від 27.08.2019, №53 від 23.08.2019, №54 від 27.08.2019, №52 від 23.08.2019, №35 від 17.09.2019, №32 від 16.09.2019, №31 від 16.09.2019, №33 від 16.09.2019, №34 від 17.09.2019, №36 від 18.09.2019, №37 від 18.09.2019, №38 від 18.09.2019, №39 від 19.09.2019, №41 від 19.09.2019, №40 від 19.09.2019, №42 від 16.09.2019, №45 від 23.09.2019, №46 від 24.09.2019, №44 від 23.09.2019, №47 від 24.09.2019, №43 від 20.09.2019.

Перевезення здійснювалося орендованим транспортом ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи Договорами перевезення та актами наданих послуг з перевезення.

Також, на підтвердження перевезення Товару наданні товарно-транспортні накладні: №106 від 01.03.2019, №107 від 04.03.2019, №108 від 05.03.2019, №109 від 06.03.2019, №113/2 від 13.03.2019, №113/1 від 13.03.2019, №112/1 від 12.03.2019, №114 від 14.03.2019, №111/4 від 11.03.2019, №111/5 від 11.03.2019, №111/2 від 11.03.2019, №111/3 від 11.03.2019, №111/1 від 11.03.2019, № 110 від 07.03.2019, №172 від 18.03.2019, №170 від 17.03.2019, №174 від 19.03.2019, №177/1 від 22.03.2019, №177/2від 22.03.2019, №177/3 від 22.03.2019, №177/4 від 22.03.2019, №171 від 18.03.2019, №180 від 25.03.2019, №179 від 25.03.2019, №182 від 27.03.2019, №184/1 від 27.03.2019, №184/3 від 27.03.2019, №184/2 від 27.03.2019, №184/5 від 27.03.2019, №184/4 від 27.03.2019, №184/6 від 27.03.2019, №184/5 від 27.03.2019, №183/1 від 27.03.2019, №183/2 від 27.03.2019, №183/3 від 27.03.2019, №183/4 від 27,03.2019, №168 від 16.03.2019, №169 від 16.03.2019, №173 від 19.03.2019, №175/10 від 20.03.2019, №175/9 від 20.03.2019, №175/8 від 20.03.2019, №175/7 від 20.03.2019, № 175/6 від 20.03.2019, №175/5 від 20.03.2019, №175/4 від 20.03.2019, №175/3 від 20.03.2019, №175/1 від 20.03.2019, №175/2 від 20.03.2019, №176/1 від 21.03.2019, №176/4 від 21.03.2019, №176/3 від 21.03.2019, №176/2 від 21.03.2019, №181 від 26.03.2019, №186/2 від 28.03.2019, №186/3 від 28.03.2019, №186/4 від 28.03.2019, №186/1 від 28.03.2019, № 185/1 від 28.03.2019, №185/4 від 28.03.2019, №185/3 від 28.03.2019, №188/1 від 29.03.2019, №188/2 від 29.03.2019, №188/3 від 29.03.2019, №188/4 від 29.03.2019, №178/1 від 22.03.2019, №178/2 від 22.03.2019, №178/3 від 22.03.2019, №187/1 від 29.03.2019, №187/2 від 29.03.2019, №187/4 від 29.03.2019, №187/3 від 29.03.2019, №240 від 01.04.2019, №246 від 04.04.2019, №244 від 03.04.2019, №242 від 02.04.2019, №245 від 03.04.2019, №243 від 02.04.2019, №248 від 08.04.2019, №251 від 10.03.2019, №250 від 10.04.2019, №249 від 09.04.2019, №247 від 05.04.2019, №254 від 12.04.2019, №253 від 11.04.2019, №255 від 12.04.2019, №256 від 15.04.2019, №252 від 11.04.2019, №363 від 16.04.2019, №366 від 18.04.2019, №365 від 17.04.2019, №364/1 від 16.04.2019, №364/2 від 16.04.2019, №364/3 від 16.04.2019, №367/1 від 19.04.2019, №367/2 від 19.04.2019, №369 від 23.04.2019, №371 від 24.04.2019, №370 від 24.04.2019, №368 від 22.04.2019, №372/3 від 25.04.2019, №372/2 від 25.04.2019, №372/1 від 25.04.2019, №374 від 26.04.2019, №375 від 26.04.2019, №373 від 25.04.2019, №409/1 від 03.05.2019, №409/2 від 03.05.2019, №409/3 від 03.05.2019, №408/4 від 02.05.2019, №408/5 від 02.05.2019, №408/1 від 02.05.2019, №408/3 від 02.05.2019, №408/2 від 02.05.2019, №407/1 від 02.05.2019, №407/2 від 02.05.2019, №410 від 06.05.2019, №416/2 від 13.05.2019, №416/1 від 13.05.2019, №414 від 13.05.2019, №411 від 08.05.2019, №412 від 09.08.2019, №413 від 13.05.2019, №417/1 від 14.05.2019 №417/2 від 14.05.2019, №418/1 від 15.05.2019, №418/2 від 15.05.2019, №415/1 від 13.05.2019, №415/2 від 13.05.2019, №419 від 15.05.2019, №519 від 17.05.2019, №515/1 від 16.05.2019, №515/2 від 16.05.2019, №514/1 від 16.05.2019, №514/2 від 16.05.2019, №521 від 17.05.2019, №520/1 від 17.05.2019, №520/2 від 17.05.2019, №538 від 28.05.2019, №525/1 від 21.05.2019, №525/4 від 21.05.2019, №525/5 від 21.05.2019, №525/2 від 21.05.2019, №525/3 від 21.05.2019, №537/1 від 27.05.2019, №537/2 від 27.05.2019, №530/1 від 24.05.2019, №530/2 від 24.05.2019, №539/1 від 29.05.2019, №539/2 від 29.05.2019, №522 від 20.05.2019, №527 від 22,05.2019, №529/1 від 23.05.2019, №529/2 від 23.05.2019, №529/3 від 23.05.2019, №581від 03.06.2019, №583 від 04.06.2019, №584/1 від 05.06.2019, №584/2 від 04.06.2019, №582/1 від 04.06.2019, №582/2 від 04.06.2019, №580 від 03.06.2019, №594 від 07.06.2019, №588 від 06.06.2019, №585 від 05.06.2019, №589 від 06.06.2019, №595 від 07.06.2019, №599 від 12.06.2019, №600 від 12.06.2019, №601 від 12.06.2019, №601/2 від 12.06.2019, №59І від 11.06.2019, №596 від 10.06.2019, №593 від 07.06.2019, №605 від 14.06.2019, №678 від 17.06.2019, №680/2 від 18.06.2019, №680/1 від 18.06.2019, №681 від 18.06.2019, №682від 19.06.2019, №679 від 18.06.2019, №688 від 21.06.2019, №684/1 від 19.06.2019, №684/2 від 19.06.2019, №684/3 від 19.06.2019, №684/5 від 19.06.2019, №684/4 від 19.06.2019, №683/1 від 19.06.2019, №683/2 від 19.06.2019, №683/3 від 19.06.2019, №683/4 від 19.06.2019, №685/1 від 20.06.2019, №685/2 від 20.06.2019, №685/3 від 20.06.2019, №685/4 від 20.06.2019, №685/5 від 20.06.2019, №687 від 20.06.2019, №690 від 21.06.2019, №686 від 20.06.2019, №698/1 від 27.06.2019, №698/2 від 27.06.2019, №693 від 24.06.2019, №689 від 21.06.2019, №694 від 24.06.2019, №697/2 від 26.06.2019, №697/1 від 26.06.2019, №695 від 25.06.2019, №696/1 від 25.06.2019, №696/2 від 25.06.2019, №699 від 27.06.2019, №758 від 01.07.2019, №762 від 02.07.2019, №761 від 02.07.2019, №763 від 03.07.2019, №764 від 03.07.2019, №760 від 01.07.2019, №766 від 04.07.2019, №768 від 05.07.2019, №765/1 від 04.07.2019, №765/2 від 04.07.2019, №765/3 від 04.07.2019, №765/4 від 04.07.2019, №773 від 05.07.2019, №788 від 08.07.2019, №789 від 08.07.2019, №767 від 04.07.2019, №790/6 від 09.07.2019, №790/1 від 09.07.2019, №790/5 від 09.07.2019, №790/4 від 09.07.2019, №790/3 від 09.07.2019, №790/2 від 09.07.2019, №791 від 09.07.2019, №792 від 09.07.2019, №811/1 від 11.07.2019, №811/3 від 11.07.2019, №811/2 від 11.07.2019, №811/4 від 11.07.2019, №813 від 12.07.2019, №796 від 10.07.2019, №812/2 від 12.07.2019, №812/1 від 12.07.2019, №820 від 16.07.2019, №819 від 15.07.2019, №821/1 від 16.07.2019, №821/2 від 16.07.2019 , №823/1 від 17.07.2019, №823/2 від 17.07.2019, №969 від 05.08.2019, №977 від 09.08.2019, №965 від 01.08.2019, №961 від 01.08.2019, №957/2 від 01.08.2019, №957/1 від 01.08.2019, №968/1 від 02.08.2019, №968/2 від 02.08.2019, №967/1 від 02.08.2019, №967/2 від 02.08.2019, №970 від 06.08.2019, №978 від 09.08.2019, №975 від 08.08.2019, №972 від 07.08.2019, №971 від 07.08.2019, №976 від 09.08.2019, №981/1 від 12.08.2019, №981/2 від 12.08.2019, №1089 від 16.08.2019, №1090/2 від 16.08.2019, №1090/1 від 16.08.2019, №1091 від 16.08.2019, №1122 від 27.08.2019, №1115 від 23.08.2019, №1121/2 від 27.08.2019, №1121/1 від 27.08.2019, №1113 від 23.08.2019, №1110 від 22.08.2019, №1109 від 22.08.2019, №1106 від 21.08.2019, №1105 від 21.08.2019, №1104 від 21.08.2019, №1101 від 20.08.2019, №1100 від 20.08.2019, №1098 від 19.08.2019, №1097 від 19.08.2019, №1096 від 19.08.2019, №1207 від 17.09.2019, №1202 від 16.09.2019, №1201 від 16.09.2019, №1203 від 16.09.2019, №1206 від 17.09.2019, №1209/2 від 18.09.2019, №1209/1 від 18.09.2019, №1209/3 від 18.09.2019, №1210 від 18.09.2019 , №1211 від 18.09.2019, №1214 від 19.09.2019, №1216 від 19.09.2019, №1215 від 19.09.2019, №1204/1 від 16.09.2019, №1204/4 від 16.09.2019, №1204/3 від 16.09.2019, №1204/2 від 16.09.2019, №1204/5 від 16.09.2019, №1222 від 23.09.2019, №1226 від 24.09.2019, №1220 від 23.09.2019, №1225 від 24.09.2019, №1216 від 20.09.2019;

та видаткові накладні: від 01103.2019 №106, від 04.03.2019 №107, від 05.03.2019 №108, від 06.03.2019 №109, від 13.03.2019 №113, від 12.03.2019 №112, від 14.04.2019 №114, від 11.03.2019 №111, від 07.03.2019 №110, від 18.03.2019 №172, від 17.03.2019 №170, від 19.03.2019 №174, від 22.03.2019 №177, від 18.02.2019 №171, від 25.03.2019 №180, від 25.03.2019 №179, від 27.03.2019 №182, від 27.03.2019 №184, від 27.03.2019 №183, від 16.03.2019 №168, від 16.03.2019 №169, від 19.03.2019 №173, від 20.03.2019 №175, від 21.03.2019 №176, від 26.03.2019 №181, від 28.03.2019 №186, від 28.03.2019 №185, від 29.03.2019 №188, від 22.03.2019 №178, від 29.03.2019 №187, від 01.04.2019 №240, від 04.04.2019 №246, від 03.04.2019 №244, від 02.04.2019 №242, від 03.04.2019 №245, від 02.04.2019 №243, від 08.04.2019 №248, від 10.04.2019 №251, від 10.04.2019 №250, від 09.04.2019 №249, від 05.04.2019 №247, від 12.04.2019 №254, від 11.04.2019 №253, від 12.04.2019 №255, від 15.04.2019 №256, від 11.04.2019 №252., від 16.04.2019 №363, від 18.04.2019 №366, від 17.04.2019 №365, від 16.04.2019 №364, від 19.04.2019 №367, від 23.04.2019 №369, від 24.04.2019 №371, від 24.04.2019 №370, від 22.04.2019 №368, від 25.04.2019 №372, від 26.04.2019 №374, від 26.04.2019 №375, від 25.04.2019 №373, від 03.05.2019 №409, від 02.05.2019 №408, від 02.05.2019 №407, від 06.05.2019 №410, від 13.05.2019 №416, від 13.05.2019 №414, від 08.05.2019 №411, від 09.05.2019 №412, від 13.05.2019 №413, 14.05,2019 №417, від 15.05.2019 №418, від 13.05.2019 №415, від 15.05.2019 №419, від 17.05.2019 №519, від 16.05.2019 №515, від 16.05.2019 №514, від 17.05.2019 №521, від 17.05.2019 №520, від 28.05.2019 №538, від 21.05.2019 №525, від 27.05.2019 №537, від 24.05.2019 №530, від 29.05.2019 №539, від 20.05.2019 №522, від 22.05.2019 №527, від 23.05.2019 №529, від 03.06.2019 №581, від 04.06.2019 №583, від 05.06.2019 №584, від 04.06.2019 №582, від 07.06.2019 №594, від 06.06.2019 №588, від 05.06.2019 №585, від 06.06.2019 №589, від 07.06.2019 №595, від 12.06.2019 №599, від 12.06.2019 №600, від 12.06.2019 №601, від 11.06.2019 №597, від 10.06.2019 №596, від 07.06.2019 №593, від 14.06.2019 №605, від 17.06.2019 №678, від 18.06.2019 №680, від 18.06.2019 №681, від 19.06.2019, від 19.06.2019 №682, від 18.06.2019 №679, від 21.06.2019 №688, від 19.06.2019 №684, від 19.06.2019 №683, від 20.06.2019 №685, від 20.06.2019 №687, від 21.06.2019 №690, від 20.06.2019 №686, від 27.06.2019 №698, від 24.06.2019 №693, від 21.06.2019 №689, від 24.06.2019 №694, від 26.06.2019 №697, від 25.06.2019 №695, від 25.06.2019 №696, від 27.06.2019 №699, від 01.07.2019 №758, від 02.07.2019 №762, від 02.07.2019 №761, від 03.07.2019 №763, від 03.07.2019 №764, від 01.07.2019 №760, від 04.07.2019 №766, від 05.07.2019 №768, від 04.07.2019 №765, від 05.07.2019 №773, від 08.07.2019 №788, від 08.07.2019 №789, від 04.07.2019 №767, від 09.07.2019 №790, від 09.07.2019 №791, від 09.07.2019 №792, від 11.07.2019 №811, від 23.03.2019 №813, від 10.07.2019 №796, від 12.07.2019 №812, від 16.07.2019 №820, від 15.07.2019 №819, від 16.07.2019 №821, від 17.07.2019 №823, від 05.08.2019 №969, від 09.08.2019 №977, 01.08.2019 №965, 01.08.2019 №961, від 01.08.2019 №957, від 02.08.2019 №968, від 02.08.2019 №967, від 06.08.2019 №970, від 09.08.2019 №978, від 08.08.2019 №975, від 07.08.2019 №972, від 07.08.2019 №971, від 09.08.2019 №976, від 12.08.2019 №981, від 16.08.2019 №1089, від 16.08.2019 №1090, від 16.08.2019 №1091, від 27.08.2019 1122, 23.08.2019 №1115, від 27.08.2019 №1121, від 23.08.2019 №1113, від 22.08.2019 №1110, від 22.08.2019 №1109, від 21.08.2019 №1106, від 21.08.2019 №1105, від 21.08.2019 №1104, від 20.08.2019 №1101, від 20.08.2019 №1100, від 19.08.2019 №1098, від 19.08.2019 №1097, від 19.09.2019 №1096, від 17.09.2019 №1199, від 16.09.2019 №1193, від 16.09.2019 №1192, від 16.09.2019 №1194, від 17.09.2019 №1198, від 18.09.2019 №1201, від 18.09.2019 №1202, від 18.09.2019 №1203, від 19.09.2019 №1205, від 19.09.2019 №1207, від 19.09.2019 №1206, від 16.09.2019 №1195, від 23.09.2019 №1218, від 24.09.2019 №1221, від 23.09.2019 №1217, від 24.09.2019 №1220, від 20.09.2019 №1210.

Крім того, позивачем до перевірки надано платіжні доручення: від 21.05.2019 №1207, від 21.05.2019 №1206, від 21.05.2019 №1205, від 21.05.2019 №1204, від 21.05.2019 №1208, від 31.05.2019, від 04.06.2019 №1327, від 04.06.2019 №1328, від 04.06.2019 №1326, від 04.06.2019 №1325, від 07.06.2019 №1339, від 07.06.2019 №1340, від 07.06.2019 №1341, від 10.06.2019 №1347, від 10.06.2019 №1348, від 14.06.2019 №1368, від 18.06.2019 №1377, від 19.06.2019 №1394, від 19.06.2019 №1395, від 25.06.2019 №1420, від 25.06.2019 №1421, від 27.06.2019 №1439, від 27.06.2019 №1440, від 27.06.2019 №1441, від 03.07.2019 №1459, від 03.07.2019 №1460, від 03.07.2019 №1461, від 03.07.2019 №1462, від 08.07.2019 №1482, від 08.07.2019 №1483, від 08.07.2019 №1484, від. 10.07.2019 №1504, від 10.07.2019 №1505, від 12.07.2019 №1519, від 12.07.2019 №1520, від 15.07.2019 №1530, від 15.07.2019 №1529, від 15.07.2019 №1527, від 15.07.2019 №1528, від 18.07.2019 №1842, від 18.07.2019 №1843, від 18.07.2019 №1843, від 18.07.2019 №1844, від 18.07.2019 №1845, від 19.07.2019 №1552, від 25.07.2019 №1578, від 25.07.2019 №1579, від 25.07.2019 №1580, від 25.07.2019 №1581, від 26.07.2019, від 30.07.2019 №1603, від 30.07.2019 №1603, від 30.07.2019 №1604, від 30.07.2019 №1605, від 30.07.2019 №1606, від 05.08.2019 №1621., від 05.08.2019 №1622, від 05.08.2019 №1623, від 05.08.2019 №1624, від 08.08.2019 №1644, від 08.08.2019 №1643, від 08.08.2019 №1642, від 08.08.2019 №1641, від 09.08.2019 №1652, від 09.08.2019 №1653, від 09.08.2019 №1654, від 09.08.2019 №1655, від 16.08.2019 №1688, від 21.08.2019 №1716, від 21.08.2019 №1718, від 21.08.2019 №1720, від 28.08.2019 №1752, від 28.08.2019 №1749, від 28.08.2019 №1751, від 28.08.2019 №1750, від 02.09.2019 №1770, від 02.09.2019 №1771, від 09.09.2019 №1834, від 09.09.2019 №1833, від 09.09.2019 №1832, від 09.09.2019 №1835, від 10.09.2019 №4012, від 10.09.2019 №4009, 13.09.2019 №4040, від 17.09.2019 №4019.

Оплату здійснено в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Продукція придбана у TOB «АНСТАРЕС» була реалізована позивачем наступним покупцям: ТОВ «Завод рейкових скріплень» на підставі договору поставки № 01/08-17 від 01.08.2017, додаткової угоди від 04.01.2018; ТОВ «Шляхбуд KP» на підставі договору поставки №290518 від 29.05.2018, додаткової угоди №1/1, додаткової угоди №2/1; ТОВ «Шляхінвест» на підставі договору поставки № 28/05-19 від 28.05.2019; TOB «MC Трейд Україна» на підставі договору закупівлі №06/05-19 від 06.05.2019; ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі договору №806-191-01 від 25.04.2019; ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» на підставі рамкового контракту №844 від 08.04.2019, розрахунки підтверджуються відомостями розрахунків.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, судом встановлено таке.

Між ТОВ «Промбудколія» (Покупець) та ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» (Постачальник) укладено Договір поставки №16/10 від 16.10.2019, відповідно до умов якого, Постачальник приймає на себе зобов`язання поставити покупцеві матеріали верхньої будівлі колії (далі Товар), а Покупець сплати і прийняти Товар. Найменування, кількість, якість та інші характеристики Товару, його ціна вказуються в специфікаціях.

На виконання умов договору та відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №71 від 21.10.2019,№127 від 23.10.2019, №115 від 16.10.2019, №117 від 17.10.2019, №120 від 18.10.2019, №87 від 23.10.2019, №123 від 22.10.2019, №121 від 21.10.2019.

Перевезення здійснювалося орендованим транспортом ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи Договорами перевезення та актами наданих послуг з перевезення.

Також, на підтвердження перевезення Товару наданні товарно-транспортні накладні: №1256 від 16.10.2019, №1259 від 17.10.2019, №1260/1 від 18.10.2019, №1260/2 від 18.10.2019, №1260/3 від 18.10.2019, №1263 від 21.10.2019, №1265 від 22.10.2019, №1267 від 23.10.2019;

та видаткові накладні: від 16.10.2019 №1256, від 17.10.2019 №1259, від 18.10.2019 №1260, від 21.10.2019 №1263, від 22.10.2019 №1265, від 23.10.2019 №1267.

Заборгованість, яка виникла в розмірі 3952366,63 грн. була відступлена ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» новому кредитору ТОВ «ШТЕРМАШ ТЕХНОЛОДЖИ», що підтверджується повідомленням «Про відступлення права вимоги №0104 від 01.04.2021» вих. №01/04-21 від 01.04.2021 ТОВ «Промбудколія» на рахунок нового кредитора ТОВ «ШТЕРМАШ ТЕХНОЛОДЖИ» сплачено суму боргу в повному обсязі. Таким чином, заборгованість відсутня.

Продукція придбана у ТОВ «ХІЛЛ КШГС» була реалізована позивачем до ТОВ «Завод рейкових скріплень» на підставі договору поставки № 01/08-17 від 01.08.2017, додаткової угоди від 04.01.2018, розрахунки підтверджуються відомостями розрахунків.

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд бере до уваги, що у цій справі відповідачем не надано доказів, які можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами. Господарські операції виконані, товари і послуги фактично надані, здійснено оплату за їх надання, відбулися зміни активів, оформлено первинні документи.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Суд зазначає, що за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд зазначає, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі № 21-1526а15.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характе, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд дослідивши висновки відповідача та позицію позивача, дослідивши докази, вбачає наступне.

Так до позову були додані документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, а саме: договори, додаткові угоди, специфікації, акти, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки, які підтверджують повну оплату вартості продукції та послуг, довіреності, паспорти. Наведені документи, які були додані до матеріалів справи, свідчать про реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентами.

Також, суд наголошує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 і ст. 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Отже, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, наданих первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, можна зробити висновки про реальність вчинених правочинів з контрагентом.

Зазначена правова позиція викладена зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2018 (справа №820/2638/17), від 15.05.2018 (справа №815/423/17), від 16.05.2018 (справа №2а-0870/12052/11), від 31.07.2018 (справа №818/515/14), від 31.07.2018 (справа №815/3725/13-а), від 08.11.2018 (справа №826/15028/17), від 24.12.2020 (справа №280/1911/19), від 04.02.2021 (справа №813/418/17) та інших.

Судом встановлено, що позивачем придбані товари у контрагентів-продавців були використані у своїй господарській діяльності та реалізовані покупцям: ТОВ «Завод рейкових зкріплень», ТОВ «Донбаське Промислово-Транспортне підприємство», ТОВ «Шляхбуд КР», ТОВ «Інформаційно-Аналітичне агентство Техноексперт», ПАТ «Рівнеазот», ТОВ «з ІІ Трансінвестсервіс», ТОВ «Шляхінвест», ТОВ «МС Трейд Україна», ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг».

ТОВ «Промбудколія» складено та зареєстровано податкові накладні в строки та порядку встановленому Податковим кодексом України, показники відображено у податкових декораціях з ПДВ за період з грудня 2018 року по грудень 2019 рік, їх копії та докази реєстрації наявні в матеріалах справи.

Таким чином, підтверджено рух активів придбаних ТОВ «Промбудколія» у контрагентів-постачальників та використаних у господарській діяльності.

Відтак, показники податкової звітності за господарськими взаємовідносинами вказаними в Акті перевірки можуть бути віднесені до сум, які враховуються при розрахунку податку на додану вартість.

Наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки ТОВ «Промбудколія» не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема висновками ЄСПЛ у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Висновками судової практики України та практики ЄС (справі «Булвес» АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України») є те, що суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання контрагентом його обов`язків щодо дотримання податкового законодавства. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретним суб`єктом господарювання, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Суд зазначає, що стверджуючи про наявність податкового правопорушення з боку позивача в частині взаємовідносин з ТОВ «БУДМАКСТРОЙ», TOB «ТАІСТАС», TOB «АНСТАРЕС», TOB «XIЛЛ КІНГС» контролюючий орган зобов`язаний довести, що укладаючи угоди з зазначеними контрагентами та здійснюючи господарські операції на виконання таких угод, позивач не мав жодної іншої мети, ніж отримання неправомірної податкової вигоди. Однак Акт перевірки не містить доказів на підтвердження зазначеної обставини. Замість встановлення наявності протиправної мети у діях позивача, відповідач вдався до аналізу обставин здійснення діяльності його контрагентами, що не мають жодного відношення до предмета доказування.

За відсутності таких доказів будь-які порушення законодавства з боку контрагентів позивача не можуть розглядатися як такі, що створюють правові наслідки для самого позивача.

За змістом норм податкового законодавства, право платника податків до віднесення собівартості придбаних товарів до складу витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Сам по собі факт недекларування контрагентами позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Платник податку не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Висновки відповідача щодо не підтвердження легального походження товару зроблений на підставі інформації про контрагентів, які отримано з ІС «Податковий блок». Проте, вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони самі по собі не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами і не вказує на протиправні мету та дії позивача.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Позивач, як платник податку, не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, виникнення у платника податків податкових прав та обов`язків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у відповідних податкових правах. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Щодо тверджень відповідача, що контрагенти позивача є фігурантами у кримінальних проваджень, суд зазначає таке.

Сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів надано не було. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.03.2019 №813/1979/15.

Щодо висновку контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, то чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від наявності чи відсутності основних фондів або трудових ресурсів його контрагентів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в іншій справі, де зазначив таке: «Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2020 (справа №120/4723/18-а).

Також у рішеннях Верховного Суду послідовно проводиться принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Верховним Судом сформована правова позиція, відповідно до якої, платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у випадку порушення положень податкового законодавства іншими платниками податків. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в іншій справі, де зазначив таке: «Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2020 (справа №120/4723/18-а).

Крім того, Верховним Судом послідовно проводиться принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Верховним Судом сформована правова позиція, відповідно до якої, платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у випадку порушення положень податкового законодавства іншими платниками податків.

У постанові Верховного Суду №813/418/17 від 04.02.2021 викладено правову позицію, в якій колегія суддів зазначає, що транспортні документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Суд наголошує, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах. Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 26.06.2018 у справі №826/3006/14 (адміністративне провадження №К/9901/2453/18), від 27.11.2018 у справі №826/11629/1 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

Отже, посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних чи окремі їх недоліки не може впливати на оцінку правовідносин між контрагентами та позивачем та свідчити про нереальність господарських операцій між ними.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Більше того, зміст податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, полягає в заниженні позивачем податку на додану вартість, однак, враховуючи що відповідачем не спростовано тієї обставини, що ТОВ «Промбудколія» визначено податкові зобов`язання та сплачено податок на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами, відсутні підстави для висновку про вчинення позивачем такого правопорушення.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В даному випадку висновки відповідача не ґрунтуються на належних та достатніх доказах.

За відсутності встановлених порушень законодавства з боку ТОВ «Промбудколія» ГУ ДПС у Київській області безпідставно поклало відповідальність на даного платника податків - позивача у справі.

Отже, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд погоджується із твердженнями позивача, про відсутність у контролюючого органу підстав для проведення позапланової документальної виїзної перевірки під час дії мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину та зазначає наступне.

У відзиві відповідачем зазначається про те що, відповідно до вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Проте, коло повноважень Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України обмежено протиепідеміологічними заходами (зазначено про запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19).

Отже, Законом України від 17.09.2020 №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» або будь-яким іншим законом Кабінету Міністрів України не було надано повноважень скорочувати термін дії мораторію на проведення податкових перевірок.

Зазначене підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, де зазначено, що: «Колегія суддів вважає довід контролюючого органу стосовно того, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», податковий орган був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки, необґрунтованим.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що оскільки проведена перевірка стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" відбулась усупереч законодавчій забороні, такі обставини тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, у зв`язку з чим Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду вказує про відсутність необхідності переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення та відновлення планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Технополіс-1", які здійснено податковим органом в період дії мораторію на проведення перевірок, а акт перевірки не може слугувати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень як доказ, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, у розумінні статті 74 КАС України.».

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26.01.2022, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 (справа № 640/18314/21).

Суди зазначили, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України).

Таким чином, акт перевірки не може слугувати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень як доказ, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, у розумінні статті 74 КАС України.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них (Постанова Верховного Суду від 04.06.2020 року по справі №826/24815/15).

Таким чином, неправомірність перших актів (рішень) тягнуть за собою неправомірність послідуючих, що відповідає позиції Верховного Суду, а саме: «в силу принципу «незаконне не може породжувати законне», «плоди отруєного дерева».

Отже, вищезазначене підтверджує протиправність винесеного Головним управлінням ДПС у Київській області податкового повідомлення рішення №259230717 від 27.10.2021 (форми «Р») стосовно позивача.

Суд звертає увагу на те, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, суд вважає, що відповідач не обґрунтував правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 24810,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 24810 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №259230717 від 27.10.2021 (форми Р).

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" (код ЄДРПОУ 31932840) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 березня 2023 р.

Дата ухвалення рішення24.02.2023
Оприлюднено17.03.2023
Номер документу109567314
СудочинствоАдміністративне
Сутьвизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Судовий реєстр по справі —320/7690/22

Ухвала від 25.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 27.11.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 31.10.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 06.06.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 15.05.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 25.04.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 24.04.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 10.04.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Рішення від 24.02.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Щавінський В.Р.

Рішення від 24.02.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Щавінський В.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні