Рішення

від 15.03.2023 по справі 320/5864/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року Київ№ 320/5864/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш+» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флеш+» (далі позивач, товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі відповідач, Головне управління), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати повністю рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 12 від 03.06.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим і безпідставним, оскільки позивач не допускав порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. При цьому представник позивача наголосив, що при здійсненні перепродажу відповідного товару позивач був зобов`язаний включати до його вартості витрати, пов`язані з обігом товару, які здійснюються у процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі та прибуток, тож кінцева ціна палива ніяким чином не могла бути меншою ціни сформованою Кабінетом Міністрів України відповідно до запровадженого способу регулювання. Разом із тим, встановлений Кабінетом Міністрів України граничний рівень торговельної надбавки, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензину/дизельного палива, у період, за який здійснювалась перевірка, не включає навіть собівартості бензину/дизельного палива. Відтак, запроваджені Кабінетом Міністрів України граничні рівні торговельної надбавки відповідно до постанови від 09.12.2020 № 1236 не є державним регулюванням цін у розумінні Закону України «Про ціни та ціноутворення». Також представник позивача наголосив, що зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить нормам Конституції України, тож є незаконною та не підлягає виконанню.

Ухвалою від 05.09.2022 суд відкрив провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали від 12.01.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.02.2023 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірне рішення є правомірним, оскільки прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з виявленням обставин порушення позивачем вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (завищено максимально допустиму ціну на пальне, що призвело до отримання необґрунтованої виручки). Окрім того, відповідачем було виявлено порушення позивачем законодавчих вимог щодо декларування змін роздрібних цін на пальне (бензин та дизель).

Окрім того, представник відповідача подав до суду додаткові письмові пояснення у справі, в яких наголосив, що твердження позивача про неможливість реалізовувати пальне за цінами, які встановлені законодавчими актами жодним чином не звільняє його від обов`язку виконувати приписи постанови Кабінету Міністрів України, яка є обов`язковою для виконання. При цьому представник відповідача зауважив, що позивачу слід обрати інший спосіб захисту, а саме звернення до Кабінету Міністрів України із зобов`язанням відшкодувати різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є платником податку на додану вартість; предметом його діяльності є, зокрема, роздрібна торгівля твердими рідким, газоподібним паливом і подібними продуктам; має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (дійсна до 01.07.2024); зареєстроване в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального або спиту етилового (реалізація пального) (зареєстровано два АЗС №№ 1, 2).

Головним управлінням у період з 23.05.2022 по 01.06.2022, за участі у тому числі уповноваженої особи товариства, проведено позапланову перевірку за дотриманням позивачем вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено акт від 01.06.2022 № 20 (далі - акт), яким зафіксовані наступні порушення:

- абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 30.04.2022) та пункту 3 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», оскільки товариство здійснювало реалізацію бензинів автомобільних та дизельного пального за роздрібними цінами, які сформовано з порушенням законодавства та є завищеними, внаслідок чого одержано необґрунтовану виручку в розмірі 1793464, 79 грн.;

- пунктів 2, 3, 4 Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 341 та пункту 3 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», оскільки товариство здійснювало реалізацію бензинів автомобільних (А-92, А-95) та дизельного пального без декларування зміни роздрібних цін на відповідні види палива.

Під час перевірки виявлено, що у період з 08.05.2022 по 19.05.2022 товариством при реалізації бензинів автомобільних (А-92, А-95) та дизельного пального було збільшено роздрібну ціну та не задекларовано відповідні зміни. У зв`язку із цим, Головним управлінням було винесено припис № 7 від 03.06.2022 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, яким позивача зобов`язано у двотижневий термін із дня отримання припису здійснити декларування роздрібних цін на бензини автомобільні та дизельне паливо відповідно до вимог Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 341. Вказаний припис отримано представником товариства 23.06.2022.

У зв`язку зі встановленням під час перевірки, що товариство у період з 08.05.2022 по 19.05.2022 реалізовувало бензини автомобільні (А-92, А-95) із застосуванням роздрібної ціни у розмірі від 58, 50 грн./л. до 62, 09 грн./л. та дизельне паливо із застосуванням роздрібної ціни у розмірі 64, 99 грн./л., які сформовані з порушенням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, в результаті чого роздрібні ціни завищені від 20, 81 грн./л. до 24, 40 грн./л. на бензини автомобільні та на 22, 68 грн./л. на дизельне паливо, то Головним управлінням було прийняте рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 03.06.2022 № 12 (далі спірне рішення), яким вирішено вилучити у позивача суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 1793464, 79 грн. та застосувати до нього штраф у розмірі 1793464, 79 грн.

Не погоджуючись із наведеними висновками акта, позивач звернувся до КНІДСЕ щодо проведення експертизи, за наслідками якої відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи для подання до Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 № 17264/22-17, фактичні витрати товариства за період з 06.05.2022 по 19.05.2022 на придбання та транспортування нафтопродуктів перевищують розміри планових витрат на придбання товарів. У зв`язку із зазначеним, за результатами експертного дослідження встановлено, що висновки акта Головного управління № 20 від 01.06.2022, складеного за результатами проведення позапланової перевірки за дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін товариством, стосовно необґрунтованої виручки товариства в розмірі 1793464, 79 грн., отриманої за період з 24.02.2022 по 19.05.2022, документально не підтверджуються.

Вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує, зокрема норми Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (далі Закон № 5007), Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо стабілізації цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, товари протиепідемічного призначення» від 22.04.2020 № 341 (далі Постанова № 341) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 (далі Постанова № 1236).

Закон № 5007 визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до пунктів 1-3, 5, 9, 10, 13-15 статті 1 у Законі № 5007 терміни вживаються в такому значенні:

встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни;

гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання;

застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною;

продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на виражений у грошовій формі еквівалент або інший вид компенсації його вартості;

товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації);

фіксована ціна - обов`язкова для застосування суб`єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та державними колегіальними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та компетенції;

формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару;

ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару;

ціноутворення - процес формування та встановлення цін.

декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни - інформування суб`єктом господарювання у встановленому порядку органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної.

Згідно зі статтею 2 Закону № 5007, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

За приписами частини першої статті 10 Закону № 5007 суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (статті 11 Закону № 5007).

Відповідно до статті 12 Закону № 5007, державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Статтею 13 Закону № 5007 визначені способи державного регулювання цін.

Так, державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Водночас, статтею 15 Закону № 5007 закріплено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання під час державного регулювання цін, а саме Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

У свою чергу, відповідно до статей 113, 116, 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, окрім іншого, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення містяться в Законі Україні «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII.

Таким чином, Кабінет Міністрів України наділений владними повноваженнями щодо проведення цінової політики держави та державного регулювання цін на товари, які мають істотну соціальну значущість, зокрема шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

При цьому, суб`єкти господарювання наділені правами на отримання відшкодування з відповідного бюджету, якщо розмір державних регульованих цін нижчий від економічно обґрунтованого розміру, то різниці між такими розмірами, а також оскарження в судовому порядку таких дій Кабінету Міністрів України.

Так, пунктом 41-4 Постанови № 1236 (у редакції від 30.04.2022) установлено, що на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі:

не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;

не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.

Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 пропроміле та бензинів автомобільних GASOLINE 10 пропроміле визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 80 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки.

Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа.

Під час продажу (реалізації) «брендового преміального» дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно абзацами третім-п`ятим цього пункту.

Таким чином, Постановою № 1236 визначений спосіб державного регулювання цін шляхом установлення граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) на дизельне паливо та бензини автомобільні. Вказана постанова Кабінету Міністрів України є чинною, в судовому порядку не оскаржувалась та нечинною не визнавалась, тож є обов`язковою для виконання суб`єктами господарювання, що здійснюють реалізацію зазначених товарів.

За приписами статей 72, 73, 76, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним, із матеріалів справи вбачається, що у період з 08.05.2022 по 19.05.2022 позивачем здійснювалась реалізація бензинів автомобільних та дизельного пального за роздрібними цінами, які сформовано з порушенням положень Постанови № 1236 (з перевищенням граничного рівня торговельної надбавки).

Наведені обставини позивачем не заперечуються, належними та допустимими доказами та розрахунками не спростовуються.

Натомість, обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що вважає Постанову № 1236 незаконною та такою, що не підлягає виконанню. Такі доводи позивача сприймаються судом критично, оскільки, як вже зазначено вище, Постанова № 1236 є чинною, у судовому порядку не оскаржувалась та нечинною не визнавалась, тож є обов`язковою для виконання суб`єктами господарювання, що здійснюють реалізацію бензинів автомобільних та дизельного пального, відповідно й для позивача.

Також суд не приймає до увагу доводи позивача про те, що Постанова № 1236 не підлягає виконанню, оскільки в Україні відсутній такий орган, як Міністерство економіки, а існує лише Міністерство економіки України, так як із контексту нормативно-правового акта достеменно зрозуміло, що у постанові йдеться саме про Міністерство економіки України (Мінекономіки), яким щомісяця здійснюється оприлюднення інформації про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних на своєму офіційному сайті (https://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UAid=2275b0a6-40ec-4d49-991d e7a5fb031d3ctag=DerzhavnaPolitikaVSektorakhEkonomiki).

Так, за інформацією Мінекономіки станом на 05.05.2022 середня вартість 1 літра дизельного палива ulsd 10 ppm та бензинів автомобільних gasoline 10 ppm становила 35,63 грн., та 1 літра бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm - 31,19 грн.; станом на 14.05.2022 - середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm становила 35,31 грн., та 1 літра бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm - 33,36 грн.

Натомість позивач у відповідний період здійснював реалізацію дизельного палива за ціною 64,99 грн. за 1 літр та бензинів автомобільних за ціною від 58,50 грн. до 62,09 грн. за 1 літр, тобто зі значним перевищенням встановлених Постановою № 1236 граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Окрім того суд критично сприймає доводи позивача про те, що Законом № 5007 не передбачено застосування граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) до середньої вартості 1 літра бензине/дизельного пального, визначеної Міністерством економіки, оскільки зазначеним законом уповноважено Кабінет Міністрів України здійснювати державне регулювання цін, яким у межах наданих повноважень прийнято Постанову № 1236, яка є чинною.

Більше того, суд не приймає до уваги обґрунтування заявленого позову тим, що витрати, пов`язані з обігом відповідного товару значно перевищують ціну, сформовану Кабінетом Міністрів України відповідно до запровадженого Постановою № 1236 способу регулювання, оскільки такі доводи не спростовують правомірність спірного рішення. При цьому, позивач не позбавлений права скористатись гарантіями, що надаються суб`єктам господарювання під час державного регулювання цін, передбаченими статтею 15 Закону № 5007.

Щодо наданого суду висновку експерта, підготовленого на замовлення позивача у справі, суд зазначає таке.

У силу статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи висновок експерта, суд враховує те, що результати цього дослідження зводяться до оцінки експертом фактичних витрат товариства на підставі наданих видаткових накладних, які перевищують розміри планових витрат у цей же період, що свідчить, на думку експерта, про непідтвердженість необґрунтованої виручки у розмірі 1793464, 79 коп.

Водночас, у силу частини першої статті 20 Закону № 5007 необґрунтовано одержана виручка становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання.

З огляду на те, що предметом спору в адміністративній справі є правомірність винесеного рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з виявленням обставин завищення максимально допустимої ціни на пальне, що призвело до отримання необґрунтованої виручки, суд доходить висновку, що жодне із цих питань, поставлених на вирішення експерта, не відповідає природі спору, що виник між сторонами справи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відхилення висновку експерта у межах розгляду цієї адміністративної справи.

У взаємозв`язку з наведеним суд доходить висновку про те, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свою позовну заяву, жодним чином не спростовують висновки відповідача, покладені в основу прийняття спірного рішення та не доводять протиправності такого рішення.

Таким чином, позивачем не наведено, а судом не встановлено обставин невідповідності спірного рішення критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тож відсутні підстави для скасування такого рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач належним чином виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування та довів правомірність прийнятого ним спірного рішення. Натомість позивач не спростував належними та допустимими доказами висновки відповідача, покладені в основу прийняття спірного рішення.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Флеш+» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.