Постанова

від 27.11.2024 по справі 320/5864/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5864/22 Головуючий у І інстанції - Шевченко А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш+» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш+» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флеш+» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш+» за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 12 від 03 червня 2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що спірне рішення є необґрунтованим і безпідставним, оскільки Товариство не допускало порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Встановлений Кабінетом Міністрів України граничний рівень торговельної надбавки, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензину/дизельного палива, у період, за який здійснювалась перевірка, не включає навіть собівартості бензину/дизельного палива. Відтак, запроваджені Кабінетом Міністрів України граничні рівні торговельної надбавки відповідно до постанови від 09 грудня 2020 року № 1236 не є державним регулюванням цін у розумінні Закону України «Про ціни та ціноутворення», а зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить нормам Конституції України, тож є незаконною та не підлягає виконанню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Флеш+» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Флеш+» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Законом України «Про ціни і ціноутворення» не передбачено застосування граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) до середньої вартості 1 літра бензину/дизельного палива, визначеної Міністерством економіки. В Україні відсутній такий орган як Міністерство економіки, оскільки є лише Міністерство економіки України, хоча саме Міністерство економіки має визначати середню вартість бензину/дизельного палива.

Окрім того в апеляційній скарзі зазначено, що судом не надано мотивів відхилення висновку експерта, а також не враховано, що визначена у постанові Уряду України від 09 грудня 2020 року № 1236 середня ціна літра дизельного пального разом із граничною надбавкою не покривала навіть витрат Позивача на його придбання.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш+», в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Флеш+» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є платником податку на додану вартість; предметом його діяльності є, зокрема, роздрібна торгівля твердими рідким, газоподібним паливом і подібними продуктам; має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (дійсна до 01.07.2024); зареєстроване в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального або спиту етилового (реалізація пального) (зареєстровано два АЗС №№ 1, 2).

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області у період з 23.05.2022 по 01.06.2022 проведено позапланову перевірку за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Флеш+» вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено акт від 01.06.2022 № 20, яким зафіксовані порушення Позивачем:

- абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 30.04.2022) та пункту 3 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», оскільки Товариство здійснювало реалізацію бензинів автомобільних та дизельного пального за роздрібними цінами, які сформовано з порушенням законодавства та є завищеними на бензини автомобільні від 20,81 грн/л до 24,40 грн/л, на дизельне паливо 22,68 грн/л, внаслідок чого одержано необґрунтовану виручку в розмірі 1 793 464,79 грн;

- пунктів 2, 3, 4 Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 341, та пункту 3 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», оскільки ТОВ «Флеш+» з 24.02.2022 по 19.05.2022 здійснювало реалізацію бензинів автомобільних (А-92, А-95) та дизельного пального без декларування зміни роздрібних цін на відповідні види палива.

Під час перевірки виявлено, що у період з 08.05.2022 по 19.05.2022 Позивачем при реалізації бензинів автомобільних (А-92, А-95) та дизельного пального було збільшено роздрібну ціну та не задекларовано відповідні зміни. У зв`язку із цим Відповідачем було винесено припис № 7 від 03 червня 2022 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін. Указаним приписом Позивача зобов`язано у двотижневий термін із дня отримання припису здійснити декларування роздрібних цін на бензини автомобільні та дизельне паливо відповідно до вимог Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 341. Указаний припис отримано представником ТОВ «Флеш+» 23.06.2022.

Крім того, у зв`язку із встановленням під час перевірки фактів реалізації Позивачем з 08.05.2022 по 19.05.2022 бензинів автомобільних (А-92, А-95) із застосуванням роздрібної ціни у розмірі від 58,50 грн/л до 62,09 грн/л та дизельного палива із застосуванням роздрібної ціни у розмірі 64,99 грн/л, які сформовані з порушенням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, в результаті чого роздрібні ціни завищені від 20,81 грн/л до 24,40 грн/л на бензини автомобільні та на 22,68 грн/л на дизельне паливо, Відповідачем було прийняте рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 03 червня 2022 року № 12, яким приписано вилучити у Позивача суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 1 793 464,79 грн та застосувати до нього штраф у розмірі 1 793 464,79 грн.

Вважаючи спірне рішення Відповідача протиправним та таким, що прийняте за відсутніх на те правових підстав, Позивач звернувся до адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Кабінет Міністрів України наділений владними повноваженнями щодо встановлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), акт Уряду України, яким запроваджені такі обмеження, є чинним та у судовому порядку не оскаржувався, доказів неправильно проведених розрахунків необґрунтовано одержаної виручки Позивачем не надано, зміст постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 не дає підстав для сумнівів, що у ньому йдеться мова про Міністерство економіки України. Крім того, суд зазначив, що висновок експерта містить відомості про рівень фактичних витрат Позивача та посилання на те, що вони перевищують планові витрати Товариства, однак зміст висновку жодним чином не свідчить про те, що питання, поставлені перед експертом, стосуються правової природи спору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI (далі - Закон № 5007-VI) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закону, встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни; гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання; торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб`єкта господарювання, що пов`язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (ст. 2 Закону № 5007-VI).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Частиною 1 статті 13 Закону № 5007-VI передбачено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, встановлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону № 5007-VI передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Отже, зокрема, Кабінету Міністрів України законодавець надав повноваження із встановлення державних регульованих цін на товари шляхом встановлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди). У випадку ж порушення суб`єктами господарювання державних регульованих цін вони несуть відповідальність у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної виручки та штрафу, який складає 100% її розміру.

Так, пунктом 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 488; далі - Постанова № 1236) установлено на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі:

- не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;

- не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.

Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 пропроміле та бензинів автомобільних GASOLINE 10 пропроміле визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 80 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки.

Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа.

Під час продажу (реалізації) «брендового преміального» дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п`ятим цього пункту.

Положення абзацу сьомого не застосовуюється на автозаправних станціях, які здійснюють продаж палива за цінами, визначеними абзацами третім - п`ятим цього пункту.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, Постановою № 1236 визначений спосіб державного регулювання цін шляхом установлення граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) на дизельне паливо та бензини автомобільні. Указана постанова Уряду України є чинною, у судовому порядку не оскаржувалась та нечинною не визнавалась, а тому є обов`язковою для виконання суб`єктами господарювання, що здійснюють реалізацію зазначених товарів.

При цьому, всупереч доводів апеляційної скарги, Закон № 5007-VI, визначаючи такий спосіб державного регулювання цін Кабінетом Міністрів України як установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), залишає дискреційним повноваження, зокрема, Уряду України у визначенні базової величини для обчислення такої надбавки (націнки).

З приводу доводів Позивача в апеляційній скарзі про те, що Постанова № 1236 не підлягає виконанню, оскільки в Україні відсутній такий орган, як Міністерство економіки, а існує лише Міністерство економіки України, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, як правильно підкреслив суд першої інстанції, із контекстного змісту нормативно-правового акта достеменно зрозуміло, що у Постанові № 1236 йдеться мова саме про Міністерство економіки України (Мінекономіки), яким щомісяця здійснюється оприлюднення інформації про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних на своєму офіційному сайті (https://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UAid=2275b0a6-40ec-4d49-991de7a5fb031d3ctag=DerzhavnaPolitikaVSektorakhEkonomiki).

Так, за інформацією Мінекономіки станом на 05.05.2022 середня вартість 1 літра дизельного палива ulsd 10 ppm та бензинів автомобільних gasoline 10 ppm становила 35,63 грн, та 1 літра бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm - 31,19 грн; станом на 14.05.2022 - середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm становила 35,31 грн, та 1 літра бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm - 33,36 грн.

У період, який охоплювався предметом перевірки (з 08 по 19 травня 2022 року), дизельне пальне могло реалізовуватися з граничним рівнем торговельної надбавки не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива, а бензин - не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.

Як було встановлено раніше, за висновками перевірки у період з 08 по 19 травня 2022 року ТОВ «Флеш+» здійснювалася реалізація бензину та дизельного пального за ціною, сформованою з перевищенням граничного рівня торговельної надбавки, що нараховується до середньої вартості 1 літра відповідного типу палива, встановлених Міністерством економіки України, а саме:

- бензину А92 і А95 за ціною від 58,50 грн/л до 62,09 грн/л замість 37,69 грн/л щ 08.05.2022 по 13.05.2022;

- бензину А92 і А95 за ціною від 58,50 грн/л до 62,09 грн/л замість 39,86 грн/л з 14.05.2022 по 19.05.2022;

- дизельного пального за ціною 64,99 грн/л замість 42,31 грн/л 17.05.2022.

Указані встановлені під час перевірки факти свідчать про отримання Позивачем необґрунтовано одержаної виручки на загальну суму 1 793 464,79 грн, встановлений розмір якої, як правильно підкреслив суд першої інстанції, ТОВ «Флеш+» не оспорюється.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відхилив висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судовий експертиз від 12.10.2022 №17264/22-72 за результатами проведення судово-економічної експертизи (далі - Висновок експерта), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до указаного Висновку експерта фактичні витрати ТОВ «Флеш+» за період з 06.05.2022 по 19.05.2022 на придбання та транспортування (послуги доставки) нафтопродуктів (бензинів автомобільних А-92, А-95 та дизельного палива), згідно видаткових накладних, перевищують розміри планових витрат на придбання 1 товарів, визначених в калькуляціях планової роздрібної ціни на паливно-мастильні матеріали ТОВ «Флеш+» станом на 06.05.2022 та станом на 18.05.2022. У зв`язку із зазначеним, за результатами експертного дослідження встановлено, що висновки акта Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області № 20 від 01.06.2022, складеного за результатами проведення позапланової перевірки за дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін ТОВ «Флеш+», стосовно необґрунтованої виручки Товариства в розмірі 1 793 464,79 грн, отриманої за період з 24.02.2022 по 19.05.2022, документально не підтверджуються.

Разом з тим, за правилами статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як правильно зауважив суд першої інстанції, висновок про відсутність документального підтвердження отримання ТОВ «Флеш+» необґрунтованої виручки в сумі 1 793 464,79 грн зроблений експертом за наслідками оцінки фактичних витрат Позивача на підставі наданих ним видаткових накладних, які перевищують розміри планових витрат у цей же період.

Натомість, як свідчать матеріали справи, у випадку порушення законодавства про ціни і ціноутворення у розумінні положень ч. 1 ст. 20 Закону № 5007-VI необґрунтовано одержана виручка становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання.

Відтак, з огляду на те, що предметом спору у цій адміністративній справі є правомірність прийнятого рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з виявленням фактів завищення максимально граничної торговельної надбавки на пальне, що призвело до отримання необґрунтованої виручки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що жодне із цих питань, поставлених на вирішення експерта, не відповідає правовій природі спору, що виник між сторонами справи.

Таким чином у спірному випадку Висновок експерта обґрунтовано відхилено судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що всупереч вимог Закону № 5007-VI встановлена Постановою № 1236 середня ціна 1 літра дизельного пального разом із запровадженою граничною торговельної надбавкою не покривали витрати ТОВ «Флеш+» навіть на його придбання, а тому цей підзаконний акт взагалі не підлягає застосуванню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями статті 15 Закону № 5007-VI окреслено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання під час державного регулювання цін.

Так, частиною першою указаної статті Закону № 5007-VI передбачено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 15 Закону № 5007-VI установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Указані норми Закону № 5007-VI не звільняють суб`єктів господарювання від обов`язку виконувати підзаконні акти у сфері державного регулювання цін, однак одночасно встановлюють гарантії захисту прав відповідних осіб, порушених відповідними актами. Викладене, за встановлених обставин та заявлених підстав позову, жодним чином не свідчить про протиправність прийнятого за наслідками проведеної перевірки рішення від 03 червня 2022 року № 12 та існування підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш+», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш+» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк