Постанова

від 15.03.2023 по справі 826/8050/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа №826/8050/18

адміністративне провадження № К/9901/7029/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 (головуючий суддя: Костюк Л.О., Кузьменко В.В., Пилипенко О.Є.) у справі №826/8050/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, треті особи: КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району, Міністерство охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивачка-2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернулися до суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1), Київської міської ради (далі - відповідач-2), треті особи: КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району, Міністерство охорони здоров`я України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

визнати протиправними дії Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Київської міської ради щодо заборони входу батькам з візочками до приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району;

зобов`язати відповідачів облаштувати приміщення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району майданчиками для дитячих колясок.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2018 і ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову:

визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо необлаштування приміщення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №2» Дарницького району майданчиками для дитячих колясок;

зобов`язано Київську міську раду облаштувати приміщення КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району майданчиками для дитячих колясок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивачі подали касаційну скаргу, у якій просять скасувати судове рішення в оскаржуваній частині і у цій частині ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 задоволено заяви суддів Калашнікової О.В., Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М. про самовідводи та передано справу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду на автоматизований перерозподіл для визначення нового складу суду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Шарапа В.М.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Шарапа В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2023 справу прийнято до провадження судді Чиркіна С.М. та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачі стверджують, що в порушення встановлених статтею 4 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII) принципів охорони здоров`я, треті особи, які є медичними закладами, в яких обслуговуються позивачі, обмежують вхід до приміщень батькам з дітьми у візочках. В підтвердження зазначених обставин позивачі додали фотознімки розміщених на вході в медичні заклади об`яви щодо заборони входу до приміщень амбулаторій з коляками. Крім того, в порушення ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я» у КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району відсутні майданчики для колясок, що створює для батьків з дітьми значні незручності. Позивачки стверджують, що така дискримінація батьків з маленькими дітьми відбулася через неналежний контроль медичних установ, що перебувають у комунальній власності, з боку органів місцевої влади.

Від третьої особи - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва на адресу суду першої інстанції надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначено, що приміщення перебуває у медичної установи в користуванні на умовах оренди. Вільного приміщення для облаштування майданчика для візочків медична установа не має, а земельна ділянка належить будинку, в якому розміщена амбулаторія. Наполягає, що відсутність майданчика для візочків жодним чином не перешкоджає отриманню первинної медичної допомоги та не впливає на її якість.

Від Міністерства охорони здоров`я також надійшли письмові пояснення у справі, у яких третя особа підтримала позов. Зазначає, що кожному гарантується рівне право на отримання медичної допомоги та інших послуг у сфері охорони здоров`я, ніхто не може бути обмежений у цих правах.

Третя особа - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району м. Києва також скористалося процесуальним правом і подало письмові пояснення у справі, в яких стверджує, що приміщення амбулаторії орендується на підставі трьохстороннього договору №2173 від 31.03.2016, за умовами якого орендар має право лише на приміщення навчального закладу площею 304,8 кв. м., яке повинен використовувати виключно за призначенням на умовах цього договору, що в свою чергу виключає можливість облаштувати майданчик для дитячих колясок. Також підприємство зазначило, що наданий суду фотоматеріал з текстом «Вхід з колясками заборонено» не може сприйматися судом як доказ, оскільки такий не містить вказівки на те, що таке розпорядження видано саме адміністрацією КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району м. Києва.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на позову заяву не скористалися.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачками не доведено наявності протиправних дій відповідачів щодо заборони входу батькам з візочками до приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району.

Натомість, з копії листа Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.02.2018 №081-2273/10 вбачається, що за інформацією районних у місті Києві державних адміністрацій, в закладах охорони здоров`я (амбулаторіях), що входять до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій, для дитячих візочків передбачені спеціальні майданчики. Крім того, всі входи до закладів охорони здоров`я облаштовано пандусами для зручності батьків з дітьми у візочках.

Судом першої інстанції не прийнято у якості належних та допустимих доказів наявні в матеріалах справи фотокопії об`яв (а.с. 16-21), оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування, а з долучених до матеріалів справи фотокопій неможливо встановити наявність протиправних дій відповідачів щодо заборони входу до приміщень амбулаторій з дитячими візочками.

Також суд першої інстанції констатував факт відсутності доказів на підтвердження звернення позивачів до керівництва КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району щодо порушення їх прав на вхід до приміщень з дитячими візочками.

Одночасно суд першої інстанції встановив, що перед КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва облаштований майданчик для дитячих колясок, що спростовує твердження ОСОБА_1 про порушення її прав спірними правовідносинами.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову заявлених до Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу КМР (КМДА), суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами визначено неналежного відповідача у справі, позаяк до компетенції Департаменту належить здійснення контролю КНП виключно у сфері забезпечення лікування, а саме надання первинно медико - санітарної допомоги населенню.

У той же час, із статутних документів КНП апеляційний суд встановив, що КНП створюються за розпорядженням Київської міської ради, яка є власником відповідних закладів охорони здоров`я, а також здійснює безпосереднє управління відповідними КНП.

Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що майно яке перебуває в КНП, у тому числі приміщення в яких вони знаходяться, перебуває на правах оперативного управління. Розпоряджається майном, яким КНП володіє на правах оперативного управління - територіальна громада через уповноважені органи у власності яких перебуває те чи інше майно.

Отже, з огляду на те, що КНП створюється за розпорядженням Київської міської ради, яка є власником відповідних закладів охорони здоров`я, а також здійснює безпосереднє управління відповідними КНП, апеляційний суд дійшов висновку, що належним відповідачем у справі є Київська міська рада на яку покладено обов`язок щодо облаштування приміщень медичних установ майданчиками для дитячих колясок.

Так, ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я» визначені основні вимоги до споруд усіх типів закладів охорони здоров`я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, а також приміщень медичного призначення, вбудованих чи таких, що входять до складу інших типів будинків, серед яких значиться обов`язкова наявність майданчиків для дитячих колясок перед закладами охорони здоров`я (п. 2.23 ДБН В.2.2-10-2001).

Водночас, Київською міською радою не надано суду доказів облаштування приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району майданчиками для дитячих колясок.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради щодо необлаштування приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №2» Дарницького району майданчиками для дитячих колясок та відповідно зобов`язання останнього облаштувати ці приміщення.

Одночасно з цим апеляційний встановив наявність майданчика для дитячих колясок перед приміщенням КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району м. Києва, у зв`язку із чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Також апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження вчинення з боку третіх осіб перешкод у доступі батьків з дитячими візочками до приміщень медичних установ.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачі стверджують, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог, що стосуються заборони батькам входити до приміщень амбулаторій з дитячими візочками та облаштування приміщень цих установ майданчиками для дитячих колясок. Скаржники зазначають, що ними надані достатні докази на підтвердження обмеження батьків на вхід до приміщень медичних установ з дитячими візочками. Також скаржники додають, що всупереч вимогам ДБН В.2.2-10-2001, третіми особами не облаштовано у приміщеннях цих установ майданчики для дитячих візочків, що створює для батьків з маленькими дітьми суттєві незручності.

З посиланням на приписи Положення про Департамент охорони здоров`я Виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого розпорядженням КМДА від 31.12.2013 №2254, скаржники стверджують, що до основних завдань Департаменту належить, зокрема, управління підприємствами, установами та організаціями галузі охорони здоров`я, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, організація їх кадрового, матеріально-технічного та медичного забезпечення; здійснення державного контролю за додержанням у м. Києві законодавства з питань охорони здоров`я.

Проте, незважаючи на окреслені законодавством завдання структурного підрозділу виконавчого органу КМР (КМДА), останній не здійснює жодних заходів з облаштування приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району м. Києва майданчиками для дитячих колясок, а також не сприяє поновленню прав позивачів на доступ до приміщень амбулаторій з дитячими візочками.

Від Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу КМР (КМДА) надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-1 з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач-1 зазначає, що здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Положення про Департамент охорони здоров`я Виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого розпорядженням КМДА від 31.12.2013 №2254. Додає, що у межах визначених цим нормативним документом завдань, Департамент, на апаратних нарадах, в яких також приймали участь керівники КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району м. Києва, неодноразово наголошував на необхідності створення комфортних умов в закладах охорони здоров`я для перебування хворих та відвідувачів, зокрема функціонування у кожному закладі охорони здоров`я комфортних місць/залів для очікування відвідувачів та виділення місць для паркування дитячих візочків, а також щодо необхідності приведення до сучасних умов та потреб «вхідну групу» закладу охорони здоров`я (пеленальні столи, санітарні кімнати, пандуси, місце для дитячих візочків тощо) з урахуванням можливих потреб населення, які є відвідувачами закладу. За таких обставин, відповідач-1 вважає, що ним вживалися достатні заходи в межах компетенції щодо медичного забезпечення закладів охорони здоров`я, що належать до комунальної форми власності територіальної громади м. Києва.

Водночас Департамент стверджує, що уповноваженими органами управління відносно третіх осіб є відповідні районні в м. Києві державні адміністрації.

При цьому, надання якісної та доступної первинної медико-санітарної допомоги прикріпленому населенню належить до обов`язків керівників відповідних установ.

Додатково від позивачів надійшли письмові пояснення у справі, у яких останні наполягають, що люди з дитячими колясками відносяться до маломобільних груп населення. Відповідно, зачинення дверей з пандусами та перешкоджання входу для батьків з дитячими колясками суперечить вимогам Конституції України, ДБН В.2.2-10-2001 та є дискримінаційними.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Згідно із приписами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у межах доводів касаційної скарги скаржників, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із статтею 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

У преамбулі Закону №2801-XII зазначено, що кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Статтею 1 Закону №2801-XII передбачено, що законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Зміст понять і термінів, що вживаються у цьому Законі наведено у статті 3, зокрема: заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; охорона здоров`я - система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров`я, фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, громадськими об`єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя.

Основні принципи охорони здоров`я наведені у статті 4 Закону №2801-XII, серед яких, визнання охорони здоров`я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров`я.

Отже за законодавчому рівні унормовано, що кожному гарантується рівне право на отримання медичної допомоги та інших послуг у сфері охорони здоров`я і ніхто не може бути обмежений у цих правах.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 17 Закону №280/97-ВР визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до положень статті 32 Закону №280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Зміст наведеного правового регулювання дає підстави суду дійти висновку, що контроль за діяльністю закладів охорони здоров`я, які перебувають у комунальній формі власності будується на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Апеляційним судом на підставі інформації наявної у статутних документах КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району м. Києва встановлено, що КНП є неприбутковими організаціями, що засновані на комунальній власності територіальної громади м. Києва, власником яких є Київська міська рада.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що до повноважень органів місцевого самоврядування, серед іншого, також належить управління закладами охорони здоров`я, організація їх матеріально-технічного забезпечення, а отже Київська міська рада є належним відповідачем у спірних правовідносин.

Одночасно із цим, проаналізувавши повноваження Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу КМР (КМДА), апеляційний суд констатував, що останній здійснює контроль КНП виключно у сфері забезпечення лікування, а саме: надання первинно медико - санітарної допомоги населенню.

Водночас, як стверджує Департамент у відзиві на касаційну скаргу, останнім у межах визначених законодавцем повноважень, на апаратних нарадах, в яких також приймали участь керівники КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району м. Києва, неодноразово наголошувалося на необхідності створення комфортних умов в закладах охорони здоров`я для перебування хворих та відвідувачів, зокрема функціонування у кожному закладі охорони здоров`я комфортних місць/залів для очікування відвідувачів та виділення місць для паркування дитячих візочків, а також щодо необхідності приведення до сучасних умов та потреб «вхідну групу» закладу охорони здоров`я (пеленальні столи, санітарні кімнати, пандуси, місце для дитячих візочків тощо) з урахуванням можливих потреб населення, які є відвідувачами закладу.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських і приватних інтересів.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону №3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяв.

За приписами частини другої статті 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Закон України «Про архітектурну діяльність» (Закон № 687-XIV) визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Відповідно до статті 1 Закону № 687-XIV, проект - це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Закон України «Про будівельні норми» (далі - Закон №1704-VI) визначає правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм.

За приписами статті Закону № 1704-VI державні будівельні норми - це нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва;

Згідно із пунктом 18 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

Своєю чергою наказом Держбуду України від 04.01.2001 №2 введені у дію з 1 квітня 2001 року Державні будівельні норми «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я» ДБН В.2.2-10-2001 (далі - ДБН В.2.2-10-2001), які поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків і споруд усіх типів закладів охорони здоров`я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, а також приміщень медичного призначення, вбудованих чи таких, що входять до складу інших типів будинків. Вимоги цих Норм є обов`язковими для юридичних та фізичних осіб-суб`єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.

Відповідно до пункту 2.23 ДБН В.2.2-10-2001 перед головним входом в поліклініки для дітей і роздавальні молочних кухонь необхідно передбачати майданчики для дитячих колясок із розрахунку 10 м2 на 100 відвідувань за зміну або 1000 порцій, але не менше 20 м2.

Отже, ДБН В.2.2-10-2001 встановлено необхідність передбачити наявність майданчиків для дитячих колясок перед закладами охорони здоров`я, у тому числі і перед КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району.

Зміст наведених норм у своїй сукупності свідчить, що ДБН В.2.2-10-2001 є обов`язковими в першу чергу для власника, замовника будівництва та мають бути виконані на стадії проєктування або реконструкції закладу охорони здоров`я.

На підставі інформації зазначеної в листі Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.02.2018 №081-2273/10 апеляційним судом встановлено, що за інформацією районних у місті Києві державних адміністрацій в закладах охорони здоров`я (амбулаторіях), що входять до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій, для дитячих візочків передбачені спеціальні майданчики. Також, всі входи до закладів охорони здоров`я облаштовано пандусами для зручності батьків з дітьми у візочках.

Водночас, Київською міською радою не надано суду доказів облаштування приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району майданчиками для дитячих колясок.

Під час судового розгляду цієї справи, підтвердилася інформація щодо облаштування майданчику для колясок біля приміщення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, у зв`язку із чим апеляційний суд визнав позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та відсутність її порушених прав спірними правовідносинами.

Водночас апеляційний суд встановив відсутність перед приміщеннями КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району облаштованих майданчиків для колясок, обов`язкова наявність яких передбачена ДБН В.2.2-10-2001.

Своєю чергою Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України (далі Закон № 401-XIV).

Згідно із статтею 10-1 Закону № 401-XIV виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Відповідно до статті 11 цього Закону питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

В контексті предмету спору, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав доказів передачі третім особам повноважень та фінансування щодо реконструкції закладів охорони здоров`я.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язання Київської міської ради облаштувати приміщення КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району майданчиками для дитячих колясок.

Позивачі також наполягають, що з боку медичних установ створюються перешкоди у доступі батьків з дитячими візочками до приміщень цих установ. На підтвердження зазначених тверджень, позивачі надали суду фотокопії об`яв.

Відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є, зокрема, письмові, речові і електронні докази; показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 (справа № 640/22398/18) зробив наступний правовий висновок: «Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засіданні, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.

За можливості, обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів. Своєю чергою дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.

Проаналізувавши подані позивачами докази на підтвердження зазначених ними обставин, апеляційний суд констатував, що такі не містять інформації щодо предмета доказування, а з долучених до матеріалів справи фотокопій неможливо достеменно встановити наявність протиправних дій відповідачів щодо заборони входу до приміщень медичних закладів з візочками.

Також апеляційний суд констатував відсутність доказів на підтвердження звернень позивачів щодо порушення їх прав на вхід до приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району батькам з візочками.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками апеляційної інстанції щодо недоведеності позивачами протиправності дій відповідачів щодо заборони входу батькам з візочками до приміщень КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району м. Києва, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову в цій частині - відсутні.

Таким чином, доводи скаржників не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, який всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в оскаржуваному судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки апеляційного суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі №826/8050/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа