Постанова

від 15.03.2023 по справі 812/90/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 812/90/16

адміністративне провадження № К/9901/35397/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - позивач, Товариство, ПАТ «Луганськтепловоз») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (якого Верховний Суд замінив на правонаступника - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 №0000361901.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, позов задоволено повністю.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що надані позивачем копії платіжних доручень містять всі обов`язкові реквізити, засвідчені у встановленому порядку та підтверджують сформовані Товариством показники податкового кредиту; при цьому описки, допущені платником податків під час складання зведеного реєстру платіжних доручень чи додавання додаткової копії платіжного доручення останнім, не можуть впливати на його право отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Інших зауважень до платіжних документів, зокрема щодо правильності та повноти їх заповнення відповідач не навів.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права в частині ненадання оцінки всім обставинам, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права (пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України). Відповідач вказує на те, що надані ПАТ «Луганськтепловоз» платіжні доручення не можуть бути підтвердженням заявленого бюджетного відшкодування у зв`язку із тим, що вони не відповідають переліку платіжних доручень, наведених у реєстрі сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2013 року, наданого позивачем до перевірки.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, у якому просило залишити судові рішення без змін, оскільки судами правильно встановлено всі обставини справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято законні і обґрунтовані рішення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2013 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року разом з додатками, а 30.10.2013 - уточнюючий розрахунок, де визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 36480208,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 36480208,00 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС здійснила документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності заявленого ПАТ «Луганськтепловоз» бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року, за результатами якої склала акт від 19.11.2013 №136/19-0/05763797.

За висновками акта перевірки Товариством, зокрема, допущено порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 36480208,00 грн.

Такі висновки мотивовані ненаданням платником податків платіжних доручень встановленого зразка, натомість надані тільки копії платіжних доручень, що унеможливлює, на переконання податкового органу, підтвердження первинними документами факту оплати ПАТ «Луганськтепловоз» вартості товарів/послуг, придбаних у постачальників.

Позивач подав заперечення від 28.11.2013 №866-890 на акт перевірки, до яких додав, крім інших документів, копії платіжних доручень на 705 аркушах.

Контролюючий орган за результатом розгляду заперечень залишив висновки акта перевірки без змін.

Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 09.12.2013 №0000361901, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 36480208,00 грн.

Товариство оскаржило дане рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників рішенням від 20.02.2014 №3786/10/28-10-10-3-34 скаргу позивача залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

В подальшому Товариство оскаржило зазначене рішення у судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (частина 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Луганськтепловоз» до перевірки надало належні первинні документи щодо сплати постачальникам в ціні товарів/послуг суми податку на додану вартість у розмірі 36480208,00 грн, яку було заявлено до відшкодування у декларації за серпень 2013 року.

Товариство, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, надало до СДПІ з ОВП у м. Луганську разом із запереченнями на акт перевірки належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які відповідачем у порушення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України не були прийняті до уваги під час прийняття податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Суди встановили, що факт отримання контролюючим органом платіжних доручень підтверджується відповідною відміткою на запереченнях позивача до акту перевірки.

Надані ПАТ «Луганськтепловоз» копії платіжних доручень містять всі обов`язкові реквізити та засвідчені позивачем. Додатково відповідачу надано договори банківського рахунку та на використання системи «Клієнт-Банк».

Згідно з матеріалами справи підставою для бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року є наявність залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Позивач до матеріалів справи надав копії первинних документів (угоди, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери тощо) на підтвердження здійснення ним господарської діяльності, за результатами якої виник залишок від`ємного значення з ПДВ у сумі 36480208,00 грн., яку заявлено до бюджетного відшкодування.

Дослідивши такі первинні документи, суди констатували її відповідність вимогам діючого законодавства, а також врахували відсутність зауважень податкового органу до господарських операцій, здійснених Товариством.

Враховуючи наведені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення ПАТ «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленої у декларації за серпень 2013 року, та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим такий висновок, адже контролюючим органом не доведено неправомірність формування позивачем податкового кредиту та в подальшому бюджетного відшкодування, а зауваження стосувались виключно наявності помилок у реєстрі сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, однак така обставина не визначена законодавством як підстава для відмови у бюджетному відшкодуванні та застосування штрафних санкцій.

Слід зазначити, що аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №812/946/15.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують вищезазначених висновків судів, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в даному випадку не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова