Ухвала

від 26.07.2017 по справі 812/90/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року справа №812/90/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 812/90/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2013 № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ :

05 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз» , позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за серпень 2013 року в розмірі 36480208,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 08.11.2013 по 18.11.2013 на підставі наказу від 08.11.2013 № 208 та направлень від 08.11.2013 № 95 та № 96 СДПІ здійснила позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року, за результатами якої склала акт від 19.11.2013 № 136/19-0/05763797 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» нібито допущено порушення абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, що, на думку податкового органу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 36480208,00 грн.

Позивач подав заперечення від 28.11.2013 № 866-890 на акт перевірки. 12.12.2013 від СДПІ позивач отримав негативну відповідь на заперечення та податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 09.12.2013 № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 36480208,00 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників податків зі скаргою від 19.12.2013 № 863-1821 на дії СДПІ.

Рішенням Центрального офісу від 20.02.2014 № 3786/10/28-10-10-3-34 скаргу позивача залишено без задоволення, в скасуванні вказаного податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте СДПІ з порушенням норм матеріального права, є протиправним і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Здійснення безготівкових розрахунків позивача відбувається з використанням системи «Клієнт-банк» . ПАТ «Луганськтепловоз» до декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року надало Розрахунок суми бюджетного відшкодування та Реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого за серпень 2013 року.

Для підтвердження сум оплати постачальникам товарів/послуг, які відображені в наведених реєстрах, в ході перевірки на запит СДПІ від 11.11.2013 № б/н позивач надав у повному обсязі платіжні доручення та банківські виписки, а також договори банківського рахунку та договори на користування системою «Клієнт-банк» .

Крім того, для перевірки СДПІ підприємством, окрім платіжних доручень та банківських виписок, позивач надав первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери тощо) по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за серпень 2013 року.

Проте СДПІ на аркуші 45 акту перевірки зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» не надано платіжні доручення встановленого зразка, а лише копії платіжних доручень, що не відповідає дійсності. В чому полягає невідповідність платіжних доручень СДПІ не зазначила, акт перевірки не містить жодного посилання на будь-які недоліки платіжних доручень, а тому позивач вважає висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ безпідставним.

Протягом п'яти робочих днів з дні отримання акту перевірки позивач повторно надав до контролюючого органу копії платіжних доручень зі штампами банку, які оформлені належним чином, про проведення грошових коштів, з проханням урахувати їх під час розгляду СДПІ питання про прийняття рішення. Однак відповідач зробив висновок, що первинними документами не підтверджено факт оплати ПАТ «Луганськтепловоз» постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2013 року на суму 36480208,00 грн.

До податкового органу були надані копії платіжних доручень разом зі скаргою від 19.12.2013 № 863-1821 на дії СДПІ, однак отримано негативну відповідь без зазначення конкретної причини, будь-яких недоліків чи невідповідності наданих копій платіжних доручень на 686 арк. Податковим органом лише зазначено, що надані до заперечення платіжні доручення не можуть бути підтвердженням заявленого бюджетного відшкодування за серпень 2013 року у зв'язку з тим, що вони не відповідають переліку платіжних доручень, наведених у реєстрах заявлених ПАТ «Луганськтепловоз» сум податкового кредиту попередніх податкових періодів, фактично сплачених та заявлених до бюджетного відшкодування до декларації за серпень 2013 року, наданих ПАТ «Луганськтепловоз» до перевірки.

Позивач зазначає, що певні описки, допущені працівником підприємства під час складання зведеного реєстру платіжних доручень чи додавання додаткової копії платіжного доручення, не мають впливати на право підприємства на відшкодування ПДВ, оскільки всі документи, що підтверджують факт сплати ПДВ, є в наявності у позивача, та жодних нарікань з боку відповідача в частині їх належності, правильності та повноти заповнення не виникло.

Позивач вважає, що вказану суму бюджетного відшкодування заявлено правомірно, тому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за серпень 2013 року в розмірі 36480208,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 18240104,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 812/90/16 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС від 09.12.2013 № НОМЕР_1 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 36480208 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18240104 грн. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що первинними документами не підтверджено факт оплати позивачем постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за серпень 2013 року в розмірі 36480208,00 грн., що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2013 року на суму 36480208,00 грн., тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» , ідентифікаційний код 05763797, є юридичною особою, зареєстрованою в установленому порядку (том 1 а.с. 6-9).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість № 1528054500027 (том 1 а.с. 31).

20.09.2013 позивач подав до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року разом з додатками, а 30.10.2013 - уточнюючий розрахунок, де визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 36480208,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 36480208,00 грн. (том 1 а.с. 81-102, 110-112).

У період з 08.11.2013 по 18.11.2013 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року, результати якої оформив актом від 19.11.2013 № 136/19-0/05763797 (том 1 а.с. 38-60).

Згідно з висновками акту перевірки на порушення абз а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року на 36480208 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що надані позивачем копії платіжних доручень не можуть бути підтвердженням заявленого бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що вони не відповідають переліку платіжних доручень, наведених у реєстрі сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, також не надані платіжні доручення встановленого зразку, а надані лише копії платіжних доручень.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до СДПІ заперечення від 28.11.2013 № 866-890 та копії платіжних доручень (том 1 а.с.61-63).

Згідно з відповіддю СДПІ від 05.12.2013 № 8373/10/19-105 на заперечення висновки акту перевірки залишено без змін (том 1 а.с. 65-70).

09.12.2013 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «В1» № НОМЕР_1, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 36480208 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18240104 грн. (том 1 а.с. 10).

19.12.2013 позивач звернувся зі скаргою № 863-1821 до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 № НОМЕР_1 (том 1 а.с. 71-74).

Рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 20.02.2014 № 3786/10/28-10-10-3-34 податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 № НОМЕР_1 залишено без змін (том 1 а.с. 76-80).

Встановлено, що між сторонами виник спір щодо не підтвердження ПАТ «Луганськтепловоз» первинними документами факту оплати постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 року у розмірі 36480208,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2013 року на суму 36480208,00 грн.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

При вирішенні даної справи застосовуються норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За п. 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.12.2012 № 1342), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Згідно з п. 14 розділу ІІІ Порядку додатками до декларації є:

14.1. Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1).

14.2. Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).

14.3. Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3).

14.4. Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4).

14.5. Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5).

14.6. Довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів.

14.7. Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7).

14.8. Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

14.9. Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Встановлено, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року з додатками у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Як Податковим кодексом, та і вищезазначеним Порядком не передбачено складання реєстру сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування.

Таким чином, посилання відповідача про допущені платником податку порушення при складанні реєстру сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 року, не заслуговують на увагу.

Щодо посилань відповідача на те, що платником не надані платіжні доручення встановленого зразку, а надані лише копії платіжних доручень, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч. 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» , сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» на підтвердження факту сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до перевірки надало первинні платіжні документи, які підтверджують оплату товарів (робіт, послуг), а також договори банківського рахунку та на користування системою «Клієнт-Банк» , які передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій ПАТ «Луганськтепловоз» . Факт надання таких документів підтверджується актом перевірки.

З огляду на положення Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , «Про електронні документи та електронний документообіг» , встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» до перевірки було надано належні первинні документи щодо сплати позивачем постачальникам товарів/послуг суми податку на додану вартість у розмірі 36480208,00 грн., яку було заявлено до відшкодування у декларації за серпень 2013 року.

Крім того, також встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» , скориставшись своїм правом, передбаченим п. 44.7 ст. 44 ПК України, надало до СДПІ з ОВП у м. Луганську разом із запереченнями на акт перевірки належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які відповідачем у порушення п. 44.6 ст. 44 ПК України не були прийняті до уваги під час прийняття податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Факт отримання відповідачем платіжних доручень підтверджено відміткою про отримання на запереченнях до акту перевірки (том 1 а.с.61).

Надані позивачем копії платіжних доручень (том 9 а.с.83-281, том 10 а.с.1-152) містять всі обов'язкові реквізити та засвідчені позивачем.

Також позивачем надано договори банківського рахунку та на використання системи «Клієнт-Банк» (том 1 а.с.133-155).

Згідно з матеріалами справи підставою для бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року є наявність залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копії первинної документації на підтвердження здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськтепловоз» (угоди, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери тощо), за результатами якої у позивача виник залишок від'ємного значення з ПДВ, відповідно й сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 36480208,00 грн.

Вивченням первинної документації встановлено її відповідність вимогам діючого законодавства.

З урахуванням вищевикладеного встановлено, що висновки СДПІ з ОВП у м. Луганську щодо порушення позивачем абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року на 36480208,00 грн., документально спростовані.

Відповідно, встановлено, що у відповідача відсутні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленої у декларації за серпень 2013 року, та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 09.12.2013 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

Щодо посилання апелянта на листи Державної казначейської служби України від 28.10.2016 р. за № 1208/239-18027 та 26.0520017 р. за № 12-08/486-8648, колегія суддів зазначає наступне.

Вищезазначені листи Державної казначейської служби України, відповідно до ст.ст. 69,70 КАС України, не можна вважати належними та допустимими доказами правомірності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.12.2013 № НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 812/90/16 - залишити без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 812/90/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2013 № НОМЕР_1 - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_2