Рішення

від 08.03.2023 по справі 711/4976/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4976/22

Номер провадження2/711/6/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючої судді - Старікової М.М.

за участі секретаря - Гладченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Укртрансхолод» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за затримку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Стратілатов К.Г., як представник ОСОБА_1 , 04.10.2022 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ПП «Укртрансхолод» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за затримку при звільненні та моральної шкоди, вказавши, що ОСОБА_1 з 09.04.2022 по 28.07.2022 працював водієм автотранспортних засобів на ПП «Укртрансхолод».

28.07.2022 ОСОБА_1 було звільнено з ПП «Укртрансхолод» на підставі наказу № ТХ-28/07-22 від 28.07.2022. Проте, на день звільнення відповідачем не було проведено з ним розрахунок, а саме не виплачено в повному обсязі заробітну плату за липень 2022 та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Враховуючи, що на момент звернення до суду заборгованість по зарплаті ОСОБА_1 не виплачена, то відповідач має сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення по 30.09.2022 в сумі 13877,74 гривень.

Адвокат Стратілатов К.Г. зазначає, що оскільки відповідачем не надано відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_1 , то при зверненні до суду з даним позовом для визначення розміру сум, належних до виплати, ним взято за розрахунок розмір мінімальної заробітної плати, визначеної ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік», який становить 6500,00 грн.

Також, неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з чим він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема в позові зазначено, що заробітна плата, яку позивач отримував від ПП «Укртрансхолод», була його єдиним джерелом доходу, а тому її невиплата призвела до погіршення матеріального становища, що в свою чергу негативно вплинуло на стосунки з рідними та оточуючими, на стан його здоров`я. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 10000 грн.

За таких обставин просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 6190,48 гривень, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 2111,81 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13877,74 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та понесені судові витрати.

21.12.2022 представником позивача було подано заяву про збільшення та зменшення позовних вимог, якою уточнено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме - просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за липень 2022 року в сумі 3344,24 гривень, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 2111,81 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення до 20.12.2022 в сумі 30772,38 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 06.10.2022 року провадження у справі відкрито. Вирішено проводити розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті спору.

В судове засідання представник позивача, - адвокат Стратілатов К.Г. надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та провести розгляд без їхньої з позивачем участі.

Представник відповідача ПП «Укртрансхолод» - адвокат Шимановський А.В. в судове засідання надав заяву з проханням справу розглянути за його відсутності та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відзив на позов не надано.

10.02.2023 представником відповідача адвокатом Шимановським А.В. подано письмові пояснення, в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з огляду на пропуск строку для подання заяви про збільшення, зменшення позовних вимог. Крім того вказував, що позивачем та його представником заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку, розмір якого в одинадцять разів перевищує розмір невиплаченої заробітної плати за липень 2022 року, що не відповідає принципу пропорційності, справедливості та призведе до необґрунтованого збагачення позивача. За наявною у відповідача інформацією, позивач після звільнення працевлаштувався водієм на інше підприємство та отримував протягом всього часу заробітну плату. Щодо вимоги про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, то вказану вимогу він вважає необґрунтованою, оскільки позивачем не наведено жодного обґрунтованого розрахунку та не зазначено чим саме вона обґрунтовується, так як звільнення було за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за заявою позивача. Також просив врахувати, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку починаючи з 29.06.2022, хоча його було звільнено 28.07.2022, що підтверджується наданим на вимогу суду Наказом про звільнення позивача.

Суд, вивчивши заяви сторін по суті справи, дослідивши надані письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок (ст. 47 КЗпП).

Згідно ст. 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, як зазначено в ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про відпустки»).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, - обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо стягнення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до трудового договору №09/04-22 від 09.04.2022, укладеного між ПП «Укртрансхолод» та ОСОБА_1 , останній був прийнятий на роботу до ПП «Укртрансхолод» на посаду водія автотранспортних засобів.

Наказом №ТХ-28/07-22 від 28.07.2022 ОСОБА_1 з 28.07.2022 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Зазначене підтверджується також відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 .

Відповідно до наданої позивачем виписки з банківського рахунку останнє зарахування заробітної плати на його картковий рахунок було здійснено 12.07.2022 в сумі 2846,24 грн., з позначенням ЗП за липень 2022. Відомості щодо подальшого надходження заробітної плати на вказану картку відсутні.

Представником позивача, адвокатом Стратілатовим К.Г., в уточненій позовній заяві від 21.12.2022 зазначено, що, з урахуванням виплаченої частини заробітної плати за липень 2022 року, заборгованість ПП «Укртрансхолод» перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 3344,24 грн.

ПП «Укртрансхолод» не надано доказів щодо проведення повного розрахунку по нарахованій заробітній платі з ОСОБА_1 та не спростовано належними та обґрунтованими доказами існування заборгованості по заробітній платі перед позивачем за липень 2022 року в сумі 3344,24 гривень.

За таких обставин заборгованість по заробітній платі в сумі 3344,24 гривень необхідно стягнути з ПП «Укртрансхолод» на користь ОСОБА_1 .

Щодо компенсації за невикористану відпустку суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ПП «Укртрансхолод» з 09.04.2022 по 28.07.2022, відомості щодо надання йому роботодавцем щорічної відпустки чи виплати грошової компенсації при звільненні за невикористані дні щорічної відпустки в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням приписів ст. 24 ЗУ «Про відпустки», ОСОБА_1 має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

За період з 09.04.2022 по 28.07.2022 при п`ятиденному робочому тижні позивач відпрацював 79 днів (3 місяці 20 днів), а тому мав право на отримання щорічної відпустки тривалістю 7 днів.

Заперечень щодо тривалості невикористаної ОСОБА_1 відпустки від відповідача не надходило.

Відповідно до довідки, наданої ПП «Укртрансхолод», сукупний дохід позивача за період перебування в трудових відносинах з відповідачем (з 09.04.2022 по 28.07.2022) становить 26377,62 грн.

Розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 2337,23 грн., виходячи з розрахунку 26377,62 грн. /79 днів х 7 днів = 2337,23 грн. (де 26377,62 грн. - сукупний дохід позивача за період перебування в трудових відносинах з відповідачем, 79 днів кількість відпрацьованих днів, 7 днів кількість днів невикористаної відпустки).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким, чином до стягнення з ПП «Укртрансхолод» на користь позивача підлягає компенсація за невикористану відпустку в сумі 2111,81 грн. (в межах заявлених позовних вимог).

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Критерії оцінки розумності, справедливості та пропорційності сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №759/1933/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Так, доводи відповідача щодо неспівмірності заявленої до стягнення суми середнього заробітку за час розрахунку при звільненні з розміром заборгованості саме по заробітній платі є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звернувся з даним позовом 04.10.2022. На момент розгляду справи відповідачем не вживалось жодних заходів щодо погашення заборгованості із заробітної плати та сум належних до виплати при звільненні з роботи, а також щодо можливості врегулювання спору мирним шляхом. Щодо посилання ПП «Укртансхолод» про працевлаштування позивача після звільнення та отримання ним доходу не було доведено належними доказами під час розгляду справи.

Крім того, відповідачем не надано доказів та не зазначено жодних причин, які б перешкоджали проведенню повного розрахунку з позивачем, що не може свідчити про відсутність вини роботодавця перед колишнім працівником відносно виплати всіх сум, належних до виплати при звільненні.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 викладено висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого середній заробіток застаттею 117 КЗпП Україниза своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбаченийзакономстрок винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

У позові ОСОБА_1 наведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2022 по 20.12.2022.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2022 (наступний день після звільнення) по 20.12.2022 (в межах заявлених позовних вимог) суд виходить з наступного.

Згідно довідки ПП «Укртрансхолод» від 28.07.2022 № ТХ00-000029 розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці, які передували звільненню становить: травень 2022 року 6750 грн.; червень 2022 року 6750 грн. Кількість робочих днів за травень та червень 2022 року становить всього 44 дні.

Виходячи з викладеного, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 306,82 гривні, із розрахунку (6750 грн. + 6750 грн.) / 44 дні = 306,82 гривні.

За період з 29.07.2022 по 20.12.2022 (в межах позовних вимог) пройшло 102 робочих дні, а саме липень 2022 року 1 робочий день; серпень 2022 року 23 робочих дні; вересень 2022 року 22 робочих дні; жовтень 2022 21 робочий день; листопад 2022 року 22 робочих дні; грудень 2022 року 13 робочих днів.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня ОСОБА_1 , Роз`яснень Мінсоцполітики України з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2022 рік та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX.

Отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2022 по 20.12.2022 становить 31295,64 гривень (із розрахунку 306,82 грн. х 102 дні).

В той же час суд враховує положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, за таких обставин із ПП «Укртрансхолод» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30772,38 гривень, в межах заявлених позовних вимог.

При розгляді даної справи та вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд бере до уваги, що відповідачем протягом тривалого часу не було вчинено жодних дій для погашення суми заборгованості з виплати заробітної плати перед позивачем, тобто характер порушення трудових прав позивача з боку відповідача в даному випадку є свідомим, тривалим та не містить ознак наявності у роботодавця волі щодо відновлення порушених трудових прав працівника.

Також суд зазначає, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є саме правом, а не обов`язком суду.

Отже, суд не вбачає підстав для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 306,82 грн. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов`язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2022 по 20.12.2022 в сумі 30772,38 гривень (в межах заявлених позовних вимог) на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів передбачених законодавством України.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Вищевикладена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року по справі № 6-788цс16.

Факт порушення прав позивача у сфері трудових відносин було встановлено судом.

З позовної заяви вбачається, що внаслідок тривалої невиплати позивачу заробітної плати було змінено його життєвий уклад. Пошук позивачем додаткових засобів забезпечення свого життя та життя своєї родини негативно вплинуло на його особисті відносини з близькими людьми.

Разом з тим суд враховує, що сума в розмірі 30772,38 грн. буде стягнута на користь позивача згідно із цим рішенням у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, тобто позивач отримає значне матеріальне відшкодування за затримку розрахунку при звільненні. При цьому, судом було вирішено не застосовувати принцип співмірності при визначенні суми за затримку розрахунку при звільненні позивача.

Враховуючи викладене, виходячи з засад справедливості та розумності судового розгляду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. 00 коп. Саме така сума буде справедливою та достатньою з огляду на всі вищевикладені обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при звернення до суду з даним позовом за вимоги про стягнення середнього заробітку було сплачено судовий збір в сумі 992,40 гривень, що підтверджено квитанцією від 30.09.2022.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку задоволено, то із відповідача на його користь необхідно стягнути понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 992,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 26.09.2022, угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги, додаток до договору від 26.09.2022; та квитанцію від 30.09.2022 про сплату 10000 гривень за надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір правової допомоги є співмірним з розміром заявлених вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому до стягнення з ПП «Укртрансхолод» на користь ОСОБА_1 підлягають понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 47, 115-117, 233 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про відпустки», ст.ст. 3, 4, 12,13, 76, 81, 89, 133, 141, 263-266, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Укртрансхолод» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за затримку при звільненні та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути зПриватного підприємства«Укртрансхолод» (юридична адреса: вул. Різдвяна, 175/12, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37239849) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ):

- заборгованість по заробітній платі в сумі 3344 (три тисячі триста сорок чотири) гривні 24 копійки;

- компенсацію заневикористану щорічнувідпустку в сумі 2111 (дві тисячі сто одинадцять) гривень 81 копійка;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2022 по 20.12.2022 в сумі 30772 (тридцять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 38 копійок з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України;

- на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень;

- судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок та понесені на правову допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення можебути оскарженедо Черкаськогоапеляційного судуна протязі30днів.Апеляційна скаргаподається безпосередньодо апеляційноїінстанції.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 08.03.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Суддя: М. М. Старікова