Постанова

від 22.12.2022 по справі 760/26111/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 760/26111/19 Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І.

Номер провадження: 22-ц/824/5852/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю Сервіс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

В С Т А Н О В И В:

В Солом`янський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю Сервіс Груп» (далі - ТОВ «Ю Сервіс Груп») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власниками квартири АДРЕСА_1 , управління та утримання якого здійснюється ТОВ «Ю Сервіс Груп».

Зазначив, що 30 липня 2019 року ним виявлено залиття вказаної квартири, про що комісією ТОВ «Ю Сервіс Груп» складено акт від 31 липня 2019 року, відповідно до якого, квартира АДРЕСА_4, яка розташована на 15-му поверсі над квартирою АДРЕСА_1 , не жила і знаходиться на стадії капітального ремонту (стіни та стеля без оздоблення, на підлозі стяжка), також виявлено демонтаж стіни між кухнею та санітарним вузлом, а під стяжкою, в районі демонтованої стіни, виявлено вологі сліди, приблизно площею до 2 кв.м. та плями від рідини, які заходили на стіну, розташовану поруч та закінчуються на висоті 15 см.

Згідно з висновком експерта від 29 серпня 2019 року № 29/08-2019 за результатам будівельно-технічної експертизи встановлено, що причиною виникнення пошкоджень опоряджувальних поверхонь квартири АДРЕСА_1 є залиття водою, що проникала у вказану квартиру з вищерозташованої квартири АДРЕСА_4 . Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , станом на час проведення дослідження, складає 10 084 грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, при огляді квартири було виявлено пошкодження меблів кухонного гарнітуру рідиною, які є наслідком залиття, що зафіксовано актом про залиття від 31 липня 2019 року. Пошкодження меблів кухонного гарнітуру виходять за межі предмету дослідження будівельно-технічної експертизи у зв`язку із чим, вартість відновлення останніх визначена окремим договором на усунення пошкоджень № 23/08 від 23 серпня 2019 року, специфікацією та графічним зображенням, що є його невід`ємними частинами, в розмірі 13 500 грн.

У позовній заяві, ОСОБА_2 також вказав, що власником квартири АДРЕСА_4 згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно є ОСОБА_1 .

Позивач неодноразово звертався до відповідача з усними вимогами про відшкодування шкоди, а також на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про відшкодування шкоди вих. № 0151 від 12 вересня 2019 року, однак, вказана вимога була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , йому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 23 584 грн., а також незручності у користуванні квартирою, обумовлені виникненням сирості та плісняви.

Пошкодження майна (приміщень квартири АДРЕСА_1 та меблів в ній розташованих), що сталося одразу після завершення ремонту після здачі будинку в експлуатацію унеможливило його переїзд в свою квартиру.

Вказані обставини відобразились на його здоров`ї та самопочутті що виразилось у головних болях, порушеннях сну, загальній слабкості та підвищеній емоційності, відчутті серцебиття та нападах паніки, що потребувало медичного втручання. Висновком лікаря невропатолога у нього встановлений рівень тривоги - 15 балів, депресії - 13 балів, діагноз: генералізований тривожний розлад у вигляді вираженого астена-невротичного синдрому обумовленого стресом. Зазначене зумовлено пошкодженням майна та порушенням його права на безпечне та здорове користування квартирою, що належить йому на праві власності, завдає йому моральних страждань, неможливість врегулювання спору в досудовому порядку призводить до стану нервозності, порушує звичний спосіб життя. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в 20 000 грн.

Таким чином, на думку позивача, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , йому було спричинено матеріальну шкоду у розмірі 23 584 грн., що складається з наступного:

- 10 084 грн. - на відшкодування вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились унаслідок залиття приміщень квартири, що встановлено на підставі Висновку експерта № 29/08-2019 від 29 серпня 2019 року за результатами будівельно-технічної експертизи;

- 13 500 грн. - на відшкодування вартості відновлення пошкоджень кухонного гарнітуру, що встановлено договором на усунення пошкоджень № 23/08 від 23 серпня 2019 року, специфікацією та графічним зображенням, що є його невід`ємними частинами.

- моральну шкоду 20000 грн.

Всього у відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої залиттям квартири позивач просить стягнути з відповідача на його користь 43 584 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 10 084 грн., витрати на проведення експертизи 8 000 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., 768,40 грн. судового збору, а всього: 23 852,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та додаткового рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалась на те, що матеріали справи не містять належних допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність її протиправних дій чи бездіяльності щодо шкоди заподіяної позивачу. Вважає, висновок суду першої інстанції про те, що нею, як власником квартири АДРЕСА_4 , яка розташована поверхом вище над квартирою, що належить ОСОБА_2 , при здійсненні ремонтних робіт в зазначеній квартирі допущено залиття квартири АДРЕСА_1 , розташованої поверхом нижче, припущеннями.

Вказала, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, вона звернулась до суду із клопотанням про виклик свідків, однак Солом`янський районний суд міста Києва безпідставно відмовив в його задоволенні, що унеможливило з`ясування дійсних обставин справи та призвело до необ`єктивного розгляду справи і ухвалення незаконного рішення.

Апелянт стверджує, що Акт обстеження квартири від 31 липня 2019 року не може бути належним, достатнім та допустимим доказом у справі, оскільки містить припущення щодо причин залиття квартири АДРЕСА_1 та не відповідає вимогам щодо форми такого акту, визначеним Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом ДКУ з питань ЖКГ № 76 від 17 травня 2005 року.

На думку апелянта, висновок експерта про причини виникнення пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , фактично зроблений на підставі документу, складеного самим ОСОБА_2 та його знайомими, ґрунтується припущеннях останніх.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що Солом`янський районний суд міста Києва при розгляді справи порушив норми матеріального права, зокрема, неправильно застосував положення ст. ст. 383, 386, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 151, 177, 179 ЖК України та процесуального права, а саме, ст. ст. 2, 81, 141, 171, 263 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - адвокат Котенко Ю.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, так як вважає його законним та обґрунтованим.

Наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Ю Сервіс Груп» не скористалося.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Стрілець О.А. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у ній.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Котенко Ю.Ю. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа ТОВ «Ю Сервіс Груп», належним чином повідомлене про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилось.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частино 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 178147265 від 20 серпня 2019 року) (том 1 а.с. 10).

Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41 кв.м., розташована на 14 поверсі 19 поверхового будинку, складається з однієї кімнати, жилою площею 17,5 кв.м., кухні - 10,9 кв.м., вбиральні - 4,6 кв.м., що підтверджується технічною характеристикою, зазначеної в технічному паспорті (том 1 а.с.11-12).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 178155308 від 20 серпня 2019 року) (том 1 а.с. 13).

З акту обстеження від 31 липня 2019 року, складеного комісією ТОВ «Ю Сервіс Груп» в складі начальника дільниці ЖК «Козацький» Піроженка М.О., помічника управляючого Цвіка Ю.Г., сантехніка ОСОБА_4 , вбачається, що за заявою власника квартири АДРЕСА_1 було проведено обстеження на предмет залиття. В результаті проведеного огляду встановлено, що квартира АДРЕСА_1 розташована на 14-му поверсі 19-ти поверхового будинку, в якій, 30 липня 2019 року виявлено намокання плит перекриття та вода на підлозі в кухні, санітарному вузлі на стінах яких, укладена керамічна плитка. Під час огляду 31 липня 2019 року квартири АДРЕСА_4 , виявлено демонтаж стіни між кухнею та санітарним вузлом, а на та під стяжкою в районі демонтованої стіни виявлено вологі сліди приблизно площею до 2 кв.м. (том 1 а.с. 16)

Також, 31 липня 2019 року, комісією у складі власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , запрошених у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складно акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) та мало місце 30 липня 2019 року.

З даного акту вбачається, що квартира АДРЕСА_1 . В ході огляду квартири АДРЕСА_1 виявлені намокання плит перекриття та вода на підлозі в кухні та санітарному вузлі на стінах яких укладена керамічна плитка. Також комісією виявлено, що кухонне приміщення облаштовано металевим підвісом розташованим на рівні 5 см. нижче стелі, до якого за периметром приміщення закріплений елемент оздоблення - підвісна стеля. В куті примикання кухні та санітарного вузла, виявлено відокремлення підвісної стелі від металевого підвісу, а також, виявлені сліди залиття у вигляді вологих плям та тріщин штукатурного слою на конструктивних елементах стелі. На підлозі виявлене здуття ламінату, площа пошкоджень до 10 кв.м. На меблях кухонного гарнітуру виявлено вологі сліди, затемнення та здуття країв.

В подальшому, 31 липня 2019 року комісія повторно вийшла для огляду квартири АДРЕСА_4 , що розташована над квартирою АДРЕСА_1 на 15 поверсі. В ході огляду квартири виявлено, що квартира АДРЕСА_1 не жила і знаходиться на стадії капітального ремонту (стіни та стеля без оздоблення, на підлозі стяжка), також комісією виявлено демонтаж стіни між кухнею та санітарним вузлом, а на та під стяжкою в районі демонтованої стіни виявлено вологі сліди приблизною площею до 2 кв.м. Вологі плями, що залишились від рідини заходять на стіну, що розташована поруч, та закінчуються на висоті 15 см. від підлоги. Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 стало витікання рідини з інженерних мереж розташованих в зоні санітарного вузла квартири АДРЕСА_4 внаслідок їх використання.

Відповідно до висновку експерта за результатам будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2019 року № 29/08-2019 встановлено, що причиною виникнення пошкоджень опоряджувальних поверхонь квартири АДРЕСА_1 є залиття водою, що проникала у вказану квартиру з вищерозташованої квартири АДРЕСА_4 . Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились унаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , станом на час проведення дослідження складає 10 084 грн. з урахуванням ПДВ (том 1 а.с. 32-42).

З копій рахунку-фактури № 20/08-2019 від 20 серпня 2019 року та квитанції про оплату від 22 серпня 2019 року вбачається, що за проведення експертизи позивачем було сплачено 8 000 грн. (том 1а.с. 45-46).

Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За правилами ч. 1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Частиною 1 ст. 177 ЖК України встановлено обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 179 ЖК України користування квартирами приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (із змінами та доповненнями) вказано, що власник квартири зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.

Так, ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи.

Підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

Згідно положень ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З наведеного вбачається, що обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Так, позивач, визначаючи розмір матеріальної шкоди, посилався на акт обстеження від 31 липня 2019 року, складеного комісією ТОВ «Ю Сервіс Груп», акт комісії про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 31 липня 2019 року, у складі власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , запрошених у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , висновок експерта за результатам будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2019 року № 29/08-2019.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку колегії суддів, Солом`янський районний суд міста Києва обґрунтовано вказав на те, що Акт обстеження від 31 липня 2019 року, складений комісією ТОВ «Ю Сервіс Груп», акт комісії про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 31 липня 2019 року, у складі власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , запрошених у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 висновок експерта за результатам будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2019 року № 29/08-2019 є належними і допустимими доказами в силу положень ст.ст. 77, 78 ЦПК України і містять відомості щодо майнової шкоди та вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених доказів, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач, як власник квартири АДРЕСА_4 , при здійсненні ремонтних робіт в зазначеній квартирі, допустив залиття квартири АДРЕСА_1 , розташованої поверхом нижче.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, не надала інших доказів щодо розміру спричиненою позивачу шкоди, хоча це її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведені обставини, оцінивши належність, допустимість, а також достатність доказів, їх взаємозв`язок у сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги вищенаведені обставини та те, що позивач зазнав матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири саме внаслідок неправомірних дій відповідача, як власника квартири поверхом вище, враховуючи, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились унаслідок залиття приміщень квартири підтверджена висновком експерта та становить 10 084 грн., колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції про наявність підтавав для стягнення вказаних грошових коштів з відповідача на користь позивача є правильним, так як ґрунтується на вимогах закону та підтверджується обставинами справи.

Разом з цим, колегія суддів погоджується із думкою Солом`янського районного суду міста Києва про те, що вимоги про стягнення з відповідача 13 500 грн. на відшкодування вартості відновлення пошкоджень кухонного гарнітуру не підлягають до задоволення, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, суд першої інстанції правильно вказав на те, що договір від 23 серпня 2019 року № 23/08 є договором на придбання нових меблів та не може підтверджувати вартість робіт для відновлення пошкодженого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта про причини виникнення пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , фактично зроблений на підставі документу, складеного самим ОСОБА_2 та його знайомими і ґрунтується на припущеннях останніх а також про те, що Акт обстеження квартири від 31 липня 2019 року не може бути належним, достатнім та допустимим доказом у справі, оскільки містить припущення щодо причин залиття квартири АДРЕСА_1 та не відповідає вимогам щодо форми такого акту, визначеним Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом ДКУ з питань ЖКГ № 76 від 17 травня 2005 року колегією суддів до уваги не приймаються, так як вони є припущеннями відповідача та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Такі посилання повторюють доводи відзиву відповідача на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За позицією до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивача, з вини відповідача, внаслідок якого було пошкоджено його майно, також це залиття спричинило у позивача негативні зміни у звичайних умовах життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадку залиття, тривалого захисту свого порушеного права в суді.

З огляду на те, що внаслідок залиття квартири, що сталося з вини відповідача, позивач зазнав душевних страждань, суд першої інстанції враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 768,40 грн., а також вартості проведеної експертизи у розмірі 8 000 грн. так як це узгоджується з положеннями ст. 141 ЦПК України.

В частині вимог апеляційної скарги про скасування додаткового рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Ю Сервіс Груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 10 084 грн., витрати на проведення експертизи 8 000 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судовий збір в сумі 768,40 грн., а всього стягнуто 23 852,40 грн.

Питання щодо витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції при ухваленні рішення вирішено не було.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження надання правничої допомоги на суму 10 000 грн., позивачем до суду першої інстанції надано копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 14 серпня 2019 року № 428929/28/19/19, укладеного позивачем з адвокатським бюро «Жигальської Ю.Ю.», додаткової угоди № 1 від 14 серпня 2019 року, акту виконаних робіт за договором від 23 листопада 2021 року, копію квитанції від 15 серпня 2019 року на суму 5 000 грн., копію квитанції від 24 листопада 2021 року на суму 5 000 грн., наказу від 24 листопада 2021 року № 26 про зарахування платежу в оплату гонорару за договором за квитанцією від 24 листопада 2021 р. у сумі 5 000 грн.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги позивача були задоволенні частково, на основі визначених чинним процесуальним законодавством норм, витрати на правничу допомогу також мають бути задоволені пропорційно.

За вказаних вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн. На думку колегії суддів, стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн. є виправданими та відповідає критерію реальності, розумності та співмірності.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення Солом`янським районним судом міста Києва при розгляді справи норми матеріального права, зокрема, неправильного застосування положеннь ст. ст. 383, 386, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 151, 177, 179 ЖК України та процесуального права, а саме, ст. ст. 2, 81, 141, 171, 263 ЦПК України не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки Солом`янського районного суду міста Києва та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Частиною 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як при вирішенні вказаної цивільної справи, Солом`янським районним судом міста Києва правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - адвокат Котенко Ю.Ю. порушено питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: копії додаткової угоди № 2 від 15 серпня 2022 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 14 серпня 2019 року № 428929/28/19/19, акту виконаних робіт за договором № 428929/28/19/19 від 22 серпня 2022 року, копію квитанції від 17 серпня 2022 року на суму 5 000 грн.

Враховуючи критерії співмірності складності справи та обсягу виконаної роботи, необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, колегія суддів вважає зазначений розмір витрат на правничу допомогу завищеним, а тому він підлягає зменшенню до 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар