Постанова

від 22.02.2023 по справі 372/1641/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 372/1641/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3796/2023Головуючий у суді першої інстанції - Потабенко Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Поліщук Н.В.,

секретар Ольшевська Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Коновал Русланою Олександрівною, яка діє на підставі договору, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2022 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація плюс» в Київській області Товкайло Уляна Василівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» в Київській області Євко Володимир Володимирович, державний реєстратор Пірнівської сільської ради Вишгородського району у Київській області Гавриленко Олексій Віталійович про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 893/5 від 09 березня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09.03.2021 № 893/5 «Про задоволення скарги».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом Міністерства юстиції України № 893/5 від 09.03.2021 скасовано рішення

від 29.03.2019 № 46211202, 46212744, 46213147, прийняті державним реєстратором КП «Реєстрація Плюс» Товкайло У.В.;

від 03.04.2019 № 46287309, 46288956, 46288518, прийняті державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В.;

від 04.06.2020 № 52515243, 52514673, 52512787 державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району у Київській області Гавриленко О.В.

Згідно висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.10.2020 вбачається, що наказ № 893/5 від 09.03.2021, виданий за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 30.07.2020, зареєстрованої в Міністерства юстиції України 30.07.2020 за № С-21457 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами № 3223187700:12:019:0040, № 3223187700:12:019:0041, № 3223187700:12:019:0061

Мотивами для задоволення скарг було те, що ОСОБА_2 є власницею земельних ділянок на підставі державних актів на право власності від 10.12.2010 серія ЯЛ № 634853, від 04.03.2011 серія ЯЛ № 634854, 634873, видані ГУ Держкомзему в Обухівському районі Київської області.

Із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державний реєстратор Товкайло У.В. прийняла оскаржувані рішення та зареєструвала права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 06.02.2012, посвідчених ПН КМНО Курковською Я.Л. за реєстровими № 115, 116, 117, проте у відомостях Державного земельного кадастру від 29.03.2019 за № 9210943, 9209312, 9208988 було зазначено право скаржниці на земельні ділянки на підставі виданих їй державних актів.

У зв`язку із чим, скаржниця вважала оскаржувані рішення незаконними, оскільки правочини, на підставі яких були прийняті рішення, нею не підписувались, а всі інші оскаржувані рішення є похідними від незаконних дій, проведених реєстратором Товкайло У.В.

Як вбачається з тексту висновку та наказу, скарга ОСОБА_2 датована 30.07.2020 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.07.2020 за № С-21457).

Дата видачі наказу № 893/5 від 09.03.2021, дата підготовки Висновку - 21.10.2020. Тобто, скарга ОСОБА_2 була розглянута майже через 3 місяці, а Наказ виданий більше ніж через рік з дати її реєстрації в Міністерстві юстиції України, що є порушенням порядку розгляду скарги (порушення абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно, наявність оскаржуваного наказу напряму впливає на права законного власника земельних ділянок (а.с. 1-11).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.07.2022 відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 893/5 від 09.03.2021 року, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» в Київській області Товкайло У.В., державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» в Київській області Євко В.В., державний реєстратор Пірнівської сільської ради Вишгородського району у Київській області Гавриленко О.В. (а.с. 29).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. просить скасувати ухвалу та направили справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що наявність права звернення до суду за захистом порушеного права обґрунтовується тим, що станом на дату прийняття Міністерством юстиції України наказу від 03.03.2021 № 893/2, власником земельних ділянок, щодо яких вчинено реєстраційні дії, був саме він. Тобто у даній справі існує невирішений спір про право та даний позов спрямовано на захист саме речового права позивача, хоча і з посиланням на порушення процедури. В межах надання оцінки позивним вимогам, наслідком буде вирішення питання належності або неналежності об`єктів нерухомого майна позивачу та третім особам, що виходить поза межі компетенції адміністративного суду (а.с. 33-37).

12.01.2023 Міністерством юстиції України було подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що Міністерство здійснює лише організаційні та наглядові функції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не має повноважень щодо здійснення такої реєстрації.

Також, у зазначеній категорії справ, вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, тому відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

В судовому засіданні представник МЮУ - Довгань О.О. заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дана категорія спорів стосується виключно проведення державної реєстрації права власності, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що спір виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно - правовий характер.

Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, протиправність Наказу Мінюсту від 09.03.2021 № 893/2 позивач обґрунтовував порушенням порядку розгляду скарги, а саме не прийняттям відповідачем рішення про відмову у задоволенні скарги за наявності факту пропуску скаржником строку подачі скарги, а також можливим недотриманням відповідачем, під час розгляду скарги, вимог щодо повідомлення осіб, визначених п.10 Порядку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Наявність права звернення до суду за захистом порушеного права, позивач обґрунтовував тим, що станом на дату прийняття Міністерством юстиції наказу від 09.03.2021 № 893/2, власником земельних ділянок, щодо яких вчинено реєстраційні дії, був саме він, зокрема:

щодо земельної ділянки 3223187700:12:019:0040 (площею 0,2062 га) - па підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2021, посвідченого ПН КМНО, за реєстровим № 61, Індексний помер рішення: 56151950 інд 14.01.2021. Номер запису про право власності: 4018652:

щодо земельної ділянки 3223187700:12:019:0041 (площею 0,1223 га) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2021, за реєстровим № 60. індексний номер рішення:56151675 від 14.01.2021. номер запису про право власності:40118422;

щодо земельної ділянки 3223187700:12:019:0061 (площею 0,0877 і`а) на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2021, посвідченого ПН КМНО, за реєстровим № 59, Індексний номер рішення:56152155 від 14.01.2021. номер запису про право власності:40118835.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказом Мін`юсту від 09.03.2021 № 893/5 «Про задоволення скарги». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, тому цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Відповідно до ч. 1 ст.і 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, 28.11.2018 у справі № 825/642/18, 29.01.2019 у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Ураховуючи вищевикладене слід дійти висновку про те, що у даній справі існує невирішений спір про право та даний позов спрямований на захист саме речового прана позивача, хоча і з посиланням на порушення процедури. В межах надання оцінки позовним вимогам, наслідком буде вирішення питання належності або неналежності об`єктів нерухомості позивачу та третім особам, що виходить поза межі компетенції адміністративного суду.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження з підстав порушення юрисдикції у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Коновал Русланою Олександрівною, яка діє на підставі договору, задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2022 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст складено 03 березня 2023 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Т.О. Невідома

Н.В. Поліщук