Постанова

від 01.03.2023 по справі 752/19106/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року

справа № 752/19106/21

провадження № 22-ц/824/4197/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

при секретарі: Яницькій О.Л.

учасники справи:

позивач - Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Юлія Ігорівна, Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Київської міської ради - Тхорика Сергія Миколайовича та за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора - Вербицького Дмитра Анатолійовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року, постановлене під головуванням судді Шевченко Т.М., у справі за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Юлія Ігорівна, Обслуговуючий житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації прав, зобов?язання повернути земельну ділянку, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2021 року позивач - заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просив:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками на АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 29.01.2009 року, укладеного між ТОВ «Будівельна спілка» та ОСОБА_2 ,;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженніземельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2010 року. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22.05.2018 року, індексний номер 41209760, та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108;

- зобов?язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішенням Київської міської ради № 147/649 від 02.12.1999 «Про оголошення природних об?єктів пам?ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території острова Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», який включає в себе 1794,6 га земель на території острова «Жуків» у м. Києві, які перебувають під особливою державною охороною.

Острів «Жуків» та прибережну смугу до південної межі міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» передано обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га, які фактично розташовані на території острова Жуків у м. Києві.

ОКЖК «Котміст» оформив правовстановлювальні документи на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

В подальшому земельну ділянку, площею 6,0799 га, яка є частиною земельної ділянки площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29.01.2009 року відчужило на користь ОСОБА_2 , яким здійснено її поділ на 32 земельні ділянки та оформлено нові правовстановлювальні документи на них.

15.12.2010 року ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року, залишеним без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року та Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року, визнано недійсним рішення Київської міської ради № 355/189 від 01.10.2007 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних ділянок. Судами встановлено порушення ст.ст. 41, 127 ЗК України, ст.ст. 133, 134, 137 ЖК УРСР при передачі земельних ділянок; зазначено, що передані земельні ділянки розташовані в межах суб?єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «острів Жуків».

Розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника та заплави річки Дніпро згідно з чинним законодавством свідчить про віднесення її до земель природно-заповідного і водного фондів, що унеможливлює перебування земельної ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для житлової забудови.

Крім того, вказано, що спірна земельна ділянка належить до зони охоронюваного ландшафту, на ній заборонено здійснювати діяльність, яка може негативно впливати на цей природний комплекс, зокрема, проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи.

Позивач вказує, що на підставі положень ст. 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України, спірна земельна ділянка не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, відтак права територіальної громади м. Києва підлягають поновленню шляхом зобов?язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність.

Позивач також просить визнати недійсними спірні оспорювані договори дарування та купівлі-продажу від 29.01.2009 року та від 15.12.2010 року відповідно, оскільки останні укладено з порушенням вимог ст. 178 ЦК України, ст.ст. 43, 44, 53, 54, 58, 59, 83 ЗК України, ст.ст. 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 3, 7, 9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст. 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які підтверджують статус спірних земельних ділянок як обмежено оборотоздатних і таких, що не можуть бути предметом правочинів дарування/купівлі-продажу із переходом права власності на них від однієї фізичної особи до іншої, що є підставами відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання їх недійсними.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , Київської міської ради, про стягнення з ОСОБА_2 на відшкодування збитків 1 574 572 грн, з Київської міської ради - 1 425 428 грн (т. 3 а.с. 9-30).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено про те, що станом на 2007 рік межі заказника не були встановлені на місцевості, як і станом на 2010 рік. Станом на 2010 рік спірна земельна ділянка не мала жодних ознак того, що остання перебуває у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Значно пізніше після придбання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року констатовано факт вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності незаконно.

Впродовж 11 років прокуратурою ініціюються позови до ОСОБА_1 щодо повернення спірної земельної ділянки.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, останнім прийнято рішення про повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність та визнання первісного позову у частині сформульованих позовних вимог за винятком посилання позивача щодо недобросовісності ОСОБА_1 , як набувача.

Разом з тим, через помилки та недобросовісність Київської міської ради, вчинення посадовими особами протиправних дій, ОСОБА_1 позбавляється належного йому майна та має право на компенсацію завданих збитків. Так, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зобов?язаний відшкодувати збитки в сумі 1 574 572 грн. на підставі ст. 661 ЦК України. Крім того, правовою підставою повернення грошових коштів є також положення ст. 216 ч. 1 ЦК України. З відповідача за зустрічним позовом - Київської міської ради - підлягає стягненню сума, що є різницею між ринковою вартістю земельної ділянки та сумою, що підлягала стягненню на підставі положень ст.ст. 1173,1174 ЦК України.

13.12.2021 року ОСОБА_1 подано заяву про зменшення зустрічних позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 574 572 грн., з Київської міської ради - 261 428 грн. (т. 3 а.с. 101-103).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву про часткове визнання позову Заступника Генерального прокурора - в частині вимоги про "Зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1 , територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради».

У решті ОСОБА_1 позов Заступника Генерального прокурора - не визнав.

У заяві відповідача ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог від 04.11.2022 року останній просив суд стягнути з ОСОБА_2 та Київської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету м. Києва на відшкодування завданої майнової шкоди 1 500 000 грн у відповідності до ст.ст. 661, 1166, 1173, 1174, 1192 ЦК України.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради - задоволено частково.

Зобов?язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у розмірі 2 270 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, про відшкодування майнової шкоди, - задоволено частково.

Стягнуто з Київської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди

1 500 000 гривень.

Стягнуто з Київської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11 350 гривень.

У іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Київської міської ради просить скасувати рішення суду в частині стягнення з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 майнової шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність причинного зв`язку між діями Київської міської ради та збитками, спричиненими ОСОБА_1 . Позивачем зазначено, що збитки, спричинені ОСОБА_2 у розмірі 1 574 572 грн - це вартість земельної ділянки на момент укладення договору купівлі-продажу, а 261 428 грн - збитки спричинені Київською міською радою - це різниця між ринковою вартістю земельної ділянки та сумою, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Вказує, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності у зв`язку із вчиненням злочинних дій, відповідні події викликали суспільний резонанс та були загальновідомими, а тому сумнівним є необізнаність відповідача про незаконність вибуття земельних ділянок із комунальної власності. Вважає, що ОСОБА_1 , набуваючи за договором купівлі-продажу земельну ділянку, не діяв добросовісно та мав усвідомлювати вірогідність пред`явлення вимоги щодо повернення майна.

В апеляційній скарзі заступник Генерального прокурора просить рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про стягнення на його користь з Київської міської ради в рахунок відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 500 000 скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно із звітом про оцінку майна станом на 26.10.2022 р. ринкова вартість спірної земельної ділянки зменшилась із 1 836 000 грн до 1 500 000 грн, та є меншою ніж на момент відчуження її 15.12.2010 року. Відтак, з урахуванням зменшення вартості земельної ділянки заявлена сума охоплена вимогами до ОСОБА_3 . Апелянт також вказує про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями Київської міської ради та збитками, спричиненими ОСОБА_1 , а також те, що судом не враховано той факт, що ОСОБА_2 отримавши в дар спірну земельну ділянку, вчинив дії щодо її поділу та відчуження з метою отримання прибутку. Крім того, на думку апелянта, позивач за зустрічним позовом знав або проявивши розумну обачність повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону. Вважає, що ОСОБА_1 не діяв добросовісно та мав усвідомлювати пред`явлення вимоги про повернення майна.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення апеляційних скарг заперечувала.

В судовому засіданні представники Заступника Генерального прокурора та Київської міської ради апеляційні скарги підтримали, просили її задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що зайняття спірної земельної ділянки відбулось із порушенням Земельного Кодексу України. Задовольняючи позов в частині стягнення коштів з Київської міської Ради, суд виходив із того, що ОСОБА_1 правомірно пред`явив позов до держави про відшкодування шкоди, яка йому була заподіяна внаслідок прийняття неправомірного рішення про передання у приватну власність спірної земельної ділянки, кінцевим набувачем якої він став, а також внаслідок подальшого зобов`язання повернення цієї ділянки на користь держави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2007 року Київська міська рада прийняла рішення № 355/3189 «про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «КОТМІСТ» для житлової забудови на АДРЕСА_1», згідно з яким, зокрема, передано ОКЖК «КОТМІСТ», за умови виконання п. 8 рішення, земельні ділянки загальною площею 74,69 га на АДРЕСА_1 для забудови та у довгострокову оренду.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «КОТМІСТ» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (т. 1 а.с. 176-77), та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Після передачі земельних ділянок у власність та в довгострокову оренду ОКЖК «КОТМІСТ», земельні ділянки неодноразово поділені/об?єднані та відчужені між юридичними та фізичними особами.

29.01.2009 року між ТОВ «Будівельна спілка», як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, укладено договір дарування земельної ділянки, за умовами якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар, частину земельної ділянки площею 6,0799 га від земельної ділянки площею 34,3740 га, яка розташована на АДРЕСА_1. Вказаний договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М. за реєстровим номером 183 (т. 1 а.с. 182-187).

27.04.2009 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 29.01.2009 року № 183 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 920172, щодо земельної ділянки, площею 6,0799 га, на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - житлова забудова, який зареєстровано у Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-04459 (т. 1 а.с. 178).

17.03.2010 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 29.01.2009 року № 183 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 273735, щодо земельної ділянки, площею 0,1964 га, на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - житлова забудова, який зареєстровано у Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05293 (т. 1 а.с. 180).

15.12.2010 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продає, а покупець купує земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 1964 кв.м. (0,1964 га), з цільовим призначенням - для житлової забудови, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108; продаж вчинено за 1 574 572 грн. вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О.В. за реєстровим номером 202 (т. 1 а.с. 188-190).

16.05.2018 року державним реєстратором Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Ю.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженням (з відкриттям розділу), індексний номер 41209760, про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1964 га, що розташована на АДРЕСА_1,з цільовим призначенням - для житлової забудови, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, (т. 1 а.с. 193).

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби, ТОВ «Башта-2», ТОВ «ФК «Індекс-Груп», треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у місті Києві. Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради:

- від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу, земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1»;

- від 08 жовтня 2009 року № 494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1»;

- від 25 березня 2010 року № 468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734».

Визнано відсутність у ОКЖК «КОТМІСТ» та ТОВ «Будівельна спілка» права власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 42-78).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 79-115).

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1. Рішення суду в цій частині набрало законної сили (т. 1 а.с. 116-144).

Судом встановлено, що передані ОКЖК «КОТМІСТ» земельні ділянки на АДРЕСА_1, в тому числі і спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовані у заплаві річки Дніпро, в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного на підставі рішення Київської міської ради № 147/649 від 02.12.1999, та в зоні охоронюваного природного ландшафту, встановленій рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920, і підтвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, що підтверджується:

- висновком Інституту географії НАН України від 13.07.2020 року № 01-03/110 та картографічними матеріалами, наданими на запит Офісу Генерального прокурора від 02.07.2020 № 15/2/1-8687-11, відповідно до змісту яких земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка, розташовані у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро (т. 2 а.с. 1-3);

- висновком щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту м. Києва, складеного спеціалістом Корольонок С.С. від 05.08.2020 року, відповідно до змісту якого земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка, розташовані на території охоронюваного ландшафту, що стверджено картографічними матеріалами (т. 2 а.с. 74-76);

- листом Українського державного інституту культурної спадщини від 04.08.2020 року, відповідно до змісту якого земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1 входять до меж зони охоронюваного ландшафту згідно із проектом історико-архітектурного опорного плану м. Києва; територія, на якій знаходяться вказані земельні ділянки відноситься до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (т. 2 а.с. 86-87).

Вказані обставини встановлені і Господарським судом м. Києва у рішенні суду від 15.12.2016 року у господарській справі № 910/3724/14.Відповідно встановлено, що на розміщення спірних земельних ділянок на території заказника «Острів Жуків», вказувалось, зокрема, у висновках Державного управління охорони навколишнього середовища в м. Києві від 25.07.2007 № 05-08/5330, Київської міської санепідемстанції від 08.08.2007 № 6290, державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.09.2007 № 05.03.02-07/47346, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 19-7727. Суд дійшов висновку про те, що приймаючи рішення від 01.10.2007 за № 355/3189 Київська міська рада порушила вимоги Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про природно-заповідний фонд України» (т. 1 а.с. 60-62).

Таким чином, спірна земельна ділянка, площею 0,1964 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 входить у межі ландшафтного заказника «Острів Жуків» і зони охоронюваного ландшафту, і за своїми характеристиками є землями природно-заповідного і водного фондів.

За змістом положень ст. 178 ЦК України, об?єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті. Види об?єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об?єкти вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об?єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об?єкти обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Відповідно до п. «в» частини четвертої ст. 83 ЗК України землі під об?єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Спірна ділянка відносяться до територій, що входять до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вона є землями природно-заповідного фонду, перебуваєпід особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворенняі використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Судом вірно встановлено, що законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , є територіальна громада міста Києва, оскільки відповідно до частини четвертої статті 83 ЗК України заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду комунальної форми власності є неможливим.

Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

При вирішенні спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення первісного позову як негаторного на підставі ст.ст. 391 ЦК України із урахуванням практики, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, шляхом зобов?язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1 , територіальній громаді в особі Київської міської ради.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову судом обґрунтовано застосовано ч. 1, 4 ст. 661 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом; у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколує втручання держави у право на мирне володіння майном, зокремай позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, втручання в право власності добросовісного набувача не може бути правомірним, якщо не буде дотримано принципу пропорційності (балансу суспільних та приватних інтересів). Тобто, витребування майна в добросовісного набувача можливе лише з одночасним забезпеченням належної компенсації.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року№ 475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Отже, судом правильно встановлено про наявність права у добросовісного покупця на отримання належної компенсації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув право приватної власності на земельну ділянку на підставі оплатного правочину - договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О.В. 15.12.2010 року за реєстровим номером 202.

Контроль за законністю оформлення права власності попередніх власників спірної земельної ділянки - ОКЖК «КОТМІСТ», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 належав до компетенції відповідних державних органів, зокрема, і Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також органів нотаріату.

Станом на 2010 рік відчужувач спірної земельної ділянки ОСОБА_2 мав зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на спірну земельну ділянку, що стверджувалось відповідним державним актом на право власності на земельну ділянку.

Жодного акту, в тому числі і судового рішення, яке б свідчило про неправомірність набуття у власність ОСОБА_1 спірного об`єкта матеріали справи не містять.

Позбавлення майна без компенсації може свідчити про порушенням такого балансу та покладення надмірного тягаря на особу, в якої майно витребувано на користь держави. Ризик помилки, яка допущена органом державної влади, несе держава, допущені помилки не повинні усуватись за рахунок інших осіб (справа Рисовський проти України, заява №29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, § 71; справа Гладишева проти Російської Федерації, заява № 7097/10, рішення від 06 грудня 2011 року, § 80).

Вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за вказаних обставин, суд вірно вважав наслідком визнання неправомірним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189, і тому ОСОБА_1 правомірно звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 661, 1173, 1174 ЦК України.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Конкретний розмір шкоди, завданої продавцем і державою у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Отже, законодавство України гарантує добросовісному набувачу спірної земельної ділянки право заявити до органу державної влади вимогу про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна внаслідок прийняття протиправного рішення, що потягло за собою повернення цієї ділянки власникові.

Відповідно до звіту про оцінку майна № 221026-01 від 26.10.2022 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, що розташована на 21-му АДРЕСА_1 становить 1 500 000 грн.

Відтак, спір вирішено в межах заявлених вимог та відшкодовано шкоду з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 на суму 1 500 000 грн , яка встановлена на підставі звіту про оцінку майна № 221026-01 від 26.10.2022 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 .

Разом з тим, відмовляючи у задовленні зустрічного позову ОСОБА_1 в частині завлених вимог до ОСОБА_2 судом не наведено відповідних підстав.

За правилами ст. 216 ЦК України (реституція) застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами правочину у разі, якщо правочин судом визнається недійсним чи правочин є нікчемним

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2010, укладений між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) - є дійсним. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Заступника Генерального прокурора про визнання недійсним договорів сторони не оскаржили. Застосувати ст.216 ЦК України у суду не було.

Відповідальність за порушення договірного зобов`язання за договором купівлі-продажу, передбачена Ст. 661 ЦК України. Для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх складових цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками і вини.

Законом установлені випадки відповідальності без вини. Така відповідальність настає за недоговірними зобов`язаннями на підставі стст.1173, 1174,1176,1187 ЦК без вини. У договірних зобов`язаннях необов`язковість вини може бути встановлена договором. Як убачається зі змісту ст.661 ЦК, відповідальність продавця не може настати без його вини.

Під час розгляду справи судом не встановлено протиправності дій ОСОБА_2 , та його вини у незаконності рішення № 355/3189 від 01.10.2007 Київської міської ради .

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг про те, що вимога про стягнення грошових коштів в сумі 1500 000 охоплена вимогами до ОСОБА_2 , який продав земельну ділянку ОСОБА_1 за суму коштів у розмірі 1574 572 грн, оскільки судом вирішено про стягнення майнових збитків з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, внаслідок виникнення деліктних правовідносин між ОСОБА_1 та Київською міською радою.

Щодо причинного зв 'язку між діями, які виразились у прийнятті незаконного рішення Київської міської ради та збитками, спричиненими ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

ВС КЦС у постанові від 03.06.2021 в справі № 686/3407/19 зробив правовий висновок про те, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Обєктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.Заподіювач шкоди відповідає не за будь -яку шкоду, а тільки за ту, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Таким чином, рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189, яке в подальшому визнано незаконним є передумовою та підставою завдання ОСОБА_1 майнової шкоди.

Статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Київської міської ради - Тхорика Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - Вербицького Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді