Ухвала

від 12.07.2023 по справі 752/19106/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12липня 2023 року

м. Київ

справа № 752/19106/21

провадження № 61-5171св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Юлія Ігорівна, Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка»,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , Київська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу заступниці Генерального прокурора на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів попередніх інстанцій

У серпні 2021 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Ю. І., Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст» (далі - ОК ЖК «Котміст»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»), про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації прав, зобов?язання повернути земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об?єктів пам?ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території острова Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», який включає в себе 1794,6 га земель на території острова «Жуків» у м. Києві, які перебувають під особливою державною охороною. Острів «Жуків» та прибережну смугу до південної межі міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту.

Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» передано ОК ЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки, загальною площею 74,69 га, які фактично розташовані на території острова Жуків у м. Києві.

ОК ЖК «Котміст» оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки, площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га, та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

У подальшому земельну ділянку, площею 6,0799 га, яка є частиною земельної ділянки, площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29 січня 2009 року відчужило на користь ОСОБА_1 , яким здійснено її поділ на 32 земельні ділянки та оформлено нові правовстановлюючі документи на них.

15 грудня 2010 року ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1964 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15 грудня 2016 року, залишеним без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року та Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року, визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/189 щодо передачі ОК ЖК «Котміст» спірних земельних ділянок. Суди встановили порушення статей 41, 127 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 133, 134, 137 Житлового кодексу Української РСР при передачі земельних ділянок; зазначено, що передані земельні ділянки розташовані в межах суб?єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «острів Жуків».

Розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника та заплави річки Дніпро згідно з чинним законодавством свідчить про віднесення її до земель природно-заповідного і водного фондів, що унеможливлює перебування земельної ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для житлової забудови.

Крім того, спірна земельна ділянка належить до зони охоронюваного ландшафту, на ній заборонено здійснювати діяльність, яка може негативно впливати на цей природний комплекс, зокрема, проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи.

Спірна земельна ділянка не може перебувати у приватній власності, тому права територіальної громади м. Києва підлягають поновленню шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність.

Оспорювані договори дарування від 29 січня 2009 року та купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року є недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог статті 178 ЦК України, статей 43, 44, 53, 54, 58, 59, 83 ЗК України, статей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7, 9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які підтверджують статус спірних земельних ділянок як обмежено оборотоздатних і таких, що не можуть бути предметом правочинів дарування/купівлі-продажу із переходом права власності на них від однієї фізичної особи до іншої.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками на АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 29 січня 2009 року, укладеного між ТОВ «Будівельна спілка» та ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22 травня 2018 року, індексний номер 41209760, та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1964 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108;

- зобов?язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 0,1964 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1 , територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди.

Зустрічний позов мотивовано тим, що станом на 2007 рік межі заказника не були встановлені на місцевості. Станом на 2010 рік спірна земельна ділянка не мала жодних ознак того, що вона перебуває у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Після придбання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 рішенням Господарського суду м. Києва від 15 грудня 2016 року констатовано факт вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності незаконно.

Впродовж 11 років прокуратурою ініціюються позови до ОСОБА_2 щодо повернення спірної земельної ділянки. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, ним прийнято рішення про повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність та визнання первісного позову за винятком посилання позивача щодо недобросовісності ОСОБА_2 як набувача.

Через помилки та недобросовісність Київської міської ради, вчинення посадовими особами протиправних дій, ОСОБА_2 позбавляється належного йому майна та має право на компенсацію завданих збитків. ОСОБА_1 зобов`язаний на підставі частини першої статті 216, статті 661 ЦК України відшкодувати збитки в сумі 1 574 572,00 грн, а Київська міська ради - на підставі положень статей 1173,1174 ЦК України.

ОСОБА_2 із урахуванням заяви про зменшення вимог позову просив суд стягнути з ОСОБА_1 та Київської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету м. Києва 1 500 000,00 грн на відшкодування завданої майнової шкоди з підстав, наведених у його позові.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 0,1964 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1 територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради. У іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради на користь ОСОБА_2 1 500 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди. У задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що зайняття спірної земельної ділянки відбулося із порушенням вимог ЗК України. Спірна ділянка відносяться до територій, що входять до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вона є землями природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Задовольняючи позов в частині стягнення коштів з Київської міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 правомірно пред`явив позов до Київської міської ради про відшкодування шкоди, яка йому заподіяна внаслідок прийняття неправомірного рішення про передання у приватну власність спірної земельної ділянки, кінцевим набувачем якої він став, а також подальшого повернення цієї земельної ділянки у власність територіальної громади в особі Київської міської ради.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність у ОСОБА_2 як добросовісного набувача земельної ділянки права на отримання належної компенсації у зв`язку з позбавлення його власності в суспільних інтересах. Вимога про зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку є наслідком неправомірності рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189, тому ОСОБА_2 обґрунтовано з позовом про відшкодування шкоди до Київської міської ради на підставі статті 1173, 1174 ЦК України. Судом не встановлено протиправності дій ОСОБА_1 та його вини в ухваленні незаконного рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189, а тому на останнього не може бути покладена відповідальність за відшкодування збитків, завданих ОСОБА_2 у зв`язку із поверненням спірної земельної ділянки на користь її власника.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року заступниця Генерального прокурора подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в частині задоволених вимог зустрічного позову, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 359/2248/21, Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу заступниці Генерального прокурора, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог зустрічного позову - без змін, посилаючись на те, що зазначена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, а саме: неврахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 359/2248/21, Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, є необґрунтованою, оскільки судами попередніх інстанцій не порушено висновків, сформульованих у зазначених постановах.

Щодо клопотання про розгляд справи за участю представника позивача

У касаційній скарзі заявниця просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні з викликом сторін та участю представника Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Сторона позивача (за первісним позовом) реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю представника Офісу Генерального прокурора не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати останній лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.

Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику представника Офісу Генерального прокурора в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявниці.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

09 травня 2023 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частин вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до Київської міської ради про відшкодування шкоди, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лише в оскаржуваній частині.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Обставини, встановлені судами

01 жовтня 2007 року Київська міська рада прийняла рішення № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1», згідно з яким, зокрема, передано ОК ЖК «Котміст», за умови виконання пункту 8 рішення, земельні ділянки, загальною площею 74,69 га, на АДРЕСА_1 для забудови та у довгострокову оренду.

На підставі рішення Київської міської ради ОК ЖК «Котміст» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки, площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Після передачі земельних ділянок у власність та в довгострокову оренду ОК ЖК «Котміст» земельні ділянки неодноразово поділені (об?єднані) та відчужені юридичним та фізичним особами.

29 січня 2009 року між ТОВ «Будівельна спілка» як дарувальником та ОСОБА_1 як обдаровуваним укладено договір дарування земельної ділянки, за умовами якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар частину земельної ділянки, площею 6,0799 га, від земельної ділянки, площею 34,3740 га, яка розташована на 21-му АДРЕСА_1 . Цей договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К. М. за реєстровим номером 183.

27 квітня 2009 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29 січня 2009 року № 183 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 920172 щодо земельної ділянки, площею 6,0799 га, на 21-му АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - житлова забудова, який зареєстровано у Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-04459.

17 березня 2010 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29 січня 2009 року № 183 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 273735 щодо земельної ділянки, площею 0,1964 га, на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - житлова забудова, який зареєстровано у Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05293.

15 грудня 2010 року між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продає, а покупець купує земельну ділянку, що розташована на 21-му АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 1 964,00 кв. м (0,1964 га), з цільовим призначенням - для житлової забудови, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108; продаж вчинено за 1 574 572,00 грн; зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О. В. за реєстровим номером 202.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, ОК ЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби, ТОВ «Башта-2», ТОВ «ФК «Індекс-Груп», треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у місті Києві.

Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради:

- від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва»;

- від 08 жовтня 2009 року № 494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва»;

- від 25 березня 2010 року № 468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734».

Визнано відсутність у ОК ЖК «Котміст» та ТОВ «Будівельна спілка» права власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОК ЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки, площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, а також визнання відсутнім в ОК ЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва.

Судом встановлено, що передані ОК ЖК «Котміст» земельні ділянки на АДРЕСА_1, в тому числі і спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовані у заплаві річки Дніпро в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного на підставі рішення Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649, та в зоні охоронюваного природного ландшафту, встановленій рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920, і підтвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, що підтверджується:

- висновком Інституту географії Національної академії наук України від 13 липня 2020 року № 01-03/110 та картографічними матеріалами, наданими на запит Офісу Генерального прокурора від 02 липня 2020 року № 15/2/1-8687-11, відповідно до змісту яких земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка, розташовані у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро;

- висновком щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту м. Києва, складеного спеціалістом Корольонок С. С. від 05 серпня 2020 року, відповідно до змісту якого земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка, розташовані на території охоронюваного ландшафту, що підтверджено картографічними матеріалами;

- листом Українського державного інституту культурної спадщини від 04 серпня 2020 року, відповідно до змісту якого земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, входять до меж зони охоронюваного ландшафту згідно із проектом історико-архітектурного опорного плану м. Києва; територія, на якій знаходяться вказані земельні ділянки відноситься до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

16 травня 2018 року державним реєстратором Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Ю. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженням (з відкриттям розділу), індексний номер 41209760, про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1964 га, що розташована на АДРЕСА_1, із цільовим призначенням - для житлової забудови, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У цій справі касаційна скарга подана та касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Так, підставою касаційного оскарження у цій справі є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, саме з цих підстав відкрито касаційне, а саме: суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 359/2248/21, Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, сформульованих у наведених постановах, Верховний Суд виходить із такого.

Правовий висновок (правова позиція) - це тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, що є обов`язковим для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших судових справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних правових відносин між іншими особами. Таке тлумачення має на меті на підставі загальних засад права здійснити конкретизацію змісту певної норми права шляхом уточнення такого змісту (як звужувального, так і розширювального), визначення сфери її застосування, співвідношення з іншими нормами права у їх системному взаємозв`язку та взаємодії, а так само шляхом застосування інших методів тлумачення, що дозволяють судові визначити дійсний зміст певного запровадженого правила поведінки, а так само й визначення застосування такої норми права за аналогією до інших відносин тощо.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, з метою конкретизації висновків, викладених, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16, зазначила, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що суди не врахували висновків щодо застосування статті 661 ЦК України, статті 390 ЦК України, викладених у постановах, постановлених у справах № 488/6211/14-ц, № 488/5027/14-ц, № 367/2022/15-ц, № 6-2510цс15. У цих справах, наведених прокурором як приклад, кінцеві набувачі земельних ділянко не заявляли вимог про відшкодування збитків, понесених у зв`язку із витребуванням земельних ділянок, а тому суди, зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, не вирішували питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам. Отже, наведені у касаційні скарзі висновки сформульовані Верховним Судом у справах з іншими предметом спору, підстави позову, зміст позовних вимог та характером спірних правовідносин, а тому не є релевантними до розглядуваної справи.

У рішенні у справі № 359/2248/21, також наведеній як приклад, суди відмовили у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав та пред`явлення позову до неналежного відповідача, що свідчить про те, що суди по суті не вирішували питання щодо стягнення належної компенсації кінцевому набувачу земельної ділянки.

В судових рішеннях, постановлених в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до Київської міської ради, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених за зустрічним позов вимог, застосувавши норми статей 1173, 1174 ЦК України.

Наведене дає підстави для висновку, що у цій справі в оскаржуваній частині не існує подібності матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справами, які наведені заявницею як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, що є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд касаційної інстанції встановив, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України) та на який посилалася заявниця у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступниці Генерального прокурора про розгляд справи у судовому засіданні за участю представника позивача відмовити.

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступниці Генерального прокурора на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у цивільній справі за позовомзаступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Юлія Ігорівна, Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний