Постанова

від 13.03.2023 по справі 760/3157/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/3157/21

номер провадження №22-ц/824/4884/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,учасники справи: відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року /суддя Осаулова Н.А./

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулися до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 (далі - відповідач), третя особа: державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна про усунення від права на спадкування та визнання права на спадкування.

Ухвалою суду від 01.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_3 від 05.02.2021 року повернуто, відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , треті особи: державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн І.М., ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування, а ухвалою суду від 06.10.2021 року до участі в справі залучено третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Позивач, в редакції позовної заяви від 19.04.2021 року (т. 1 а.с. 71-74) просив суд усунути від права на спадкування ОСОБА_6 на спадкове майно:

- земельну ділянку площею 0,7768 та, кадастровий номер 3224986600:01:003:0093, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, Триліська сільська рада;

- 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 62,0 кв. м. житловою 36,0 кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 56,5 кв. м., житловою 41,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- транспортний засіб марки ВАЗ модель 210994, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , колір чорний.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 188-193/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що позивач просив витребувати докази у операторів мобільного зв`язку, що підтверджують факт здійснення телефонних дзвінків відповідачем спадкодавцю та спадкодавцем відповідачу. Даним підтвердженням можуть бути виписки із облікових систем мобільних операторів та/або письмове підтвердження мобільного оператора про факт наявності таких дзвінків. Окрім того, не у повній мірі було вивчено показання свідків. Відповідно до тексту рішення суду першої інстанції свідок - ОСОБА_7 зазначала, що допомагала третій особі - ОСОБА_3 та позивачу доглядати за хворим чоловіком/батьком, при цьому жодного разу не бачила відповідачку, вказувала, що спадкодавець постійно звертався із проханнями до відповідачки у наданні допомоги, а саме: догляд та піклування, матеріальна допомога, моральна та психологічна підтримка тощо. Свідок - ОСОБА_8 також повідомив, що відповідач не надавала жодної допомоги спадкодавцю, постійні звернення спадкодавця у наданні допомоги ігнорувалися, проте судом першої інстанції було залишено поза увагою дані обставини. Таким чином судом першої інстанції не враховано стандарту доказування «вірогідності доказів». Наголошував і на тому, що для встановлення усіх обставин справи та належного обґрунтування позовних вимог, позивачем та його представником було заявлено клопотання про відкладення проведення судових дебатів, про що інші особи не заперечували, проте головуючим було закінчено розгляд справи по суті, проведено дослідження доказів. Вказував, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що відповідач не надавала жодної допомоги спадкодавцю, помилково зроблено висновки щодо відсутності доказів потреби спадкодавця в допомозі саме дочки, оскільки дана обставина підтверджується наявними доказами у справі та те, що відповідач мала можливість надавати матеріальну допомогу спадкодавцю. Перебування спадкодавця в безпорадному стані, підтверджується матеріалами справи. Судом першої інстанції вірно встановлено, що спадкодавець перебував в безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби у період з 13.05.2020 року по 08.09.2020 року, водночас, впродовж даного часу допомогу спадкодавцю надавали лише позивач та третя особа - ОСОБА_3

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з обставинами об`єктивного характеру та просив не розглядати справу без його участі, яке відхилено апеляційним судом з огляду на те, що суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи, з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України, а сторони у справі вже надали свої аргументи.

Інші сторони про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 18).

Згідно довідки про причину смерті від 10.09.2020 року, причиною смерті ОСОБА_9 являється коронавірусна хвороба Covid-19 (т. 2 а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина, до якої входять:

- земельна ділянка площею 0,7768 та, кадастровий номер 3224986600:01:003:0093, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, Триліська сільська рада, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №616874 (т. 2 а.с. 34);

- 1/2 частина житлового будинку, загальною площею 62,0 кв.м. житловою 36,0 кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; при цьому, 1/2 частка вказаного будинку належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.04.2013 року (т. 2 а.с. 40);

- 1/3 частина житлового будинку, загальною площею 56,5 кв. м., житловою 41,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; при цьому, 1/3 частки вказаного будинку належить ОСОБА_5 , 1/3 частки - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.03.2010 року (т. 2 а.с. 29);

- 1/3 частина земельної ділянки, площею 2,3303 га на території Триліської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224986600:01:003:0064; при цьому, 1/3 частки вказаної земельної ділянки належить ОСОБА_5 , 1/3 частки - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.03.2010 року (т. 2 а.с. 33);

- транспортний засіб марки ВАЗ модель 210994, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , колір чорний на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.02.2008 року (т. 2 а.с. 44);

Як вбачається із Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , 22.07.2003 року у вказані квартирі зареєстровано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а 12.08.2003 року - ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 45).

18.09.2020 року до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_9 звернулась дружина ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 17, 26).

При цьому, у матеріалах спадкової справи відсутні заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_9 від його дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як вбачається із довідки Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 20.05.2021 року (т. 1 а.с. 149), відповідно до матеріалів спадкової справи №763/2020 після смерті ОСОБА_9 , єдиним спадкоємцем згідно закону (ст. 1261 ЦК України) є його дружина ОСОБА_3 , діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 49).

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя заповіту не склав, що підтверджується інформаційною довідкою від 18.09.2020 року (т. 2 а.с. 22).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач просив усунути відповідача від спадщини відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, оскільки спадкодавець, перебуваючи у безпорадному стані, неодноразово звертався до відповідача за допомогою, проте, такої допомоги, не зважаючи на наявність можливостей, отримано не було.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 5 ст. 1224 ЦК України якою передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008року за №7факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що з 13.05.2020 року по 24.05.2020 року ОСОБА_9 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Фастівська центральна районна лікарня) (т. 1 а.с. 34, 103), з 25.05.2020 року по 03.06.2020 року - у КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва», з 27.08.2020 року по 29.08.2020 року - у Київській міській клінічній лікарні №8 (т. 1 а.с. 105).

Крім того, стороною позивача надано чеки на купівлю лікарських засобів, талони на отримання результатів лабораторних досліджень, де зазначені відомості про розмір здійснених витрат у період, коли померлий перебував на стаціонарному лікуванні, а також, коли був виписаний (т. 1 а.с. 19-26, 29-30, 87-97, 100-101).

Також, позивачем надано договір-замовлення №15.34917П на організацію та проведення поховання ОСОБА_9 від 10.09.2020 року, де замовником зазначено ОСОБА_2 , а також чеки на понесення витрат на поховання (т. 1 а.с. 98-99).

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що були понесені витрати на лікування ОСОБА_9 . Крім того, позивач довів, що він поніс матеріальні витрати на організацію поховання померлого спадкодавця.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем підтверджено, що за життя він надавав допомогу померлому батьку, після смерті поніс витрати на його поховання.

Водночас, судом першої інстанції також обґрунтовано встановлено, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ухилялась від надання допомоги померлому. При цьому, позивач не навів, якої конкретної допомоги потребував спадкодавець, від надання якої відповідач самоусунулась. Матеріали справи не містять доказів потреби покійного в допомозі від дочки та звернення за матеріальною допомогою до відповідача, а також того, що остання свідомо ухилялася. Твердження позивача, що відповідач не спілкувалася з померлим, не навідувала його в лікарні, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Доводи апеляційної скарги, щодо невитребування доказів у операторів мобільного зв`язку, що підтверджують факт здійснення телефонних дзвінків відповідачем спадкодавцю та спадкодавцем відповідачу, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що вони не розкривають змісту розмов і не підтверджують факту як ухилення від піклування так і потреби у ньому.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження показань свідків також відхиляються апеляційним судом з огляду на відсутність клопотань щодо їх повторного допиту в суді апеляційної інстанції.

Крім того, лише показаннями свідків щодо того, що відповідач не надавала жодної допомоги спадкодавцю, не може обґрунтовуватись рішення, зокрема в частині доказів потреби спадкодавця в допомозі саме дочки, а її можливість надавати матеріальну допомогу спадкодавцю не є предметом розгляду, зважаючи на предмет спору.

Також, допитана в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що свого батька відвідувала у лікарні та запитувала родичем щодо потреби у фінансовій допомозі, потреби не було. Водночас, батько був особою з інвалідністю другої групи, працював. Вона також працювала і тому не могла бути постійно присутня в лікарні і її про це також ніхто не просив.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність участі у витратах на поховання, позивач не позбавлений заявити вимоги щодо стягнення частини таких витрат.

Для доведення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: перебування спадкодавця в безпорадному стані; ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

На аналогічному наголошено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 357/6927/16-ц.

Вказаних обставин в сукупності, позивачем, як вірно встановлено судом першої інстанції, не доведено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: