Постанова

від 12.10.2023 по справі 760/3157/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 760/3157/21

провадження № 61-5403св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року під головуванням судді Осаулової Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн Інна Миколаївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 від 05 лютого 2021 року повернуто, відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державний нотаріус одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Тютюн І. М., ОСОБА_3 , про усунення від права на спадкування.

ОСОБА_1 , в редакції позовної заяви від 19 квітня 2021 року, просив усунути від права на спадкування ОСОБА_2 на спадкове майно: земельну ділянку площею 0,7768 та, кадастровий номер 3224986600:01:003:0093, що знаходиться за адресою: Триліська сільська рада, Фастівський р-н, Київська обл.; 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 62 кв. м, житловою площею 36 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 56,5 кв. м, житловою площею 41,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки ВАЗ модель 210994, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , колір чорний.

В обґрунтування позову зазначив, що починаючи з 2003 року він разом зі свою матір`ю ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_6 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 .

З 2015 року ОСОБА_6 періодично проживав зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_7 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 по 1/2 частки кожному.

ОСОБА_3 , яка працювала у м. Києві, постійно приїжджала до вказаного будинку та допомагала своєму чоловіку по господарству.

13 травня 2020 року ОСОБА_6 поскаржився дружині на погане самопочуття, згодом втратив свідомість, після чого викликано швидку медичну допомогу, діагностовано інсульт та госпіталізовано для подальшого лікування.

Після цього дружиною проінформовано про те, що сталось, дітей ОСОБА_6 - позивача та відповідача.

Того ж дня син хворого прибув до лікарні для надання йому допомоги та підтримки фізичного та психологічного стану, а дочка (відповідач) приїхала лише 19 травня 2020 року, коли стан хворого дещо покращився.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

При цьому, у період з 13 травня 2020 року до 08 вересня 2020 року витрати на лікування, обстеження та догляду несли дружина та син спадкодавця.

18 вересня 2020 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_3 , 22 жовтня 2020 року - ОСОБА_2 , а 05 січня 2021 року - ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що спадкодавець, перебуваючи у безпорадному стані, неодноразово звертався до відповідача за допомогою, проте такої допомоги, не зважаючи на наявність можливостей, отримано не було, ОСОБА_2 ігнорувала прохання батька.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року до участі в справі залучено третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 18 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 13 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року залишив без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ухилялась від надання допомоги померлому. При цьому, позивач не навів, якої конкретної допомоги потребував спадкодавець, від надання якої відповідач самоусунулась. Матеріали справи не містять доказів потреби покійного в допомозі від дочки та звернення за матеріальною допомогою до відповідача, а також того, що остання свідомо ухилялася. Твердження позивача, що відповідач не спілкувалася з померлим, не навідувала його в лікарні, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20, від 12 жовтня 2020 року у справі № 761/38635/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 589/3209/16-ц, від 22 жовтня 2018 року у справі № 644/7044/15-ц. Судом апеляційної інстанції не досліджено звукозаписувальні технічні засоби, а також подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи залишено без розгляду, чим позивач позбавлений права скористатися своїми процесуальними правами.

Разом з тим касаційна скарга мотивована тим, що судами досліджено наявні докази не в повному обсязі та наведені помилкові висновки щодо недоведеності можливості надання відповідачем допомоги спадкодавцю. При цьому, судами не в повному обсязі з`ясовані обставини щодо звернень спадкодавця до відповідача з проханням надати допомогу. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем неодноразово підтверджувався факт, що вона була обізнана про безпорадний стан спадкодавця, наявність потреби у наданні допомоги та факт спілкування зі спадкодавцем. Відповідачем не повідомлено про причини ненадання допомоги спадкодавцю та підстав бездіяльності при можливості надання допомоги.

Позивач вказує, що наявні всі обставини, які підтверджують бездіяльність та ухилення відповідача від своїх прямих обов`язків, як дочки щодо утримання, догляду та надання допомоги тяжко хворому спадкодавцю.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказує, що пояснення свідків та інших учасників справи, наявність наданих відомостей від операторів телефонного зв`язку дало б змогу повно та всебічно з`ясувати всі обставини справи та безпосередньо встановити факт звернень та потреби у допомозі спадкодавця саме від відповідача. Проте, судами попередніх інстанцій ці обставини залишені поза увагою та безпідставно обмежено позивача в реалізації своїх процесуальних правах.

Відповідач свідомо ухилялася від надання допомоги спадкодавцю коли він перебував у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби, шляхом бездіяльності при можливості та безпосередній необхідності вчиненні дій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Справа № 760/3157/21 надійшла до Верховного Суду 22 травня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно із довідкою про причину смерті від 10 вересня 2020 року, причиною смерті ОСОБА_6 є коронавірусна хвороба COVID-19.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до якої входять: земельна ділянка площею 0,7768 та, кадастровий номер 3224986600:01:003:0093, що знаходиться за адресою: Триліська сільська рада, Фастівський р-н, Київська обл., що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 616874; 1/2 частина житлового будинку, загальною площею 62 кв. м, житловою площею 36 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; при цьому, 1/2 частка вказаного будинку належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2013 року; 1/3 частина житлового будинку, загальною площею 56,5 кв. м, житловою площею 41,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; при цьому, 1/3 частки вказаного будинку належить ОСОБА_5 , 1/3 частки - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 березня 2010 року; 1/3 частина земельної ділянки, площею 2,3303 га на території Триліської сільської ради Фастівського району Київської області, кадастровий номер 3224986600:01:003:0064; при цьому, 1/3 частки вказаної земельної ділянки належить ОСОБА_5 , 1/3 частки - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 березня 2010 року; транспортний засіб марки ВАЗ модель 210994, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , колір чорний, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21 лютого 2008 року;

Як вбачається із витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: кв. АДРЕСА_3 , 22 липня 2003 року у вказані квартирі зареєстровано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а 12 серпня 2003 року - ОСОБА_6

18 вересня 2020 року до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_6 звернулась дружина ОСОБА_3 .

При цьому, у матеріалах спадкової справи відсутні заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 від його дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається із довідки Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 20 травня 2021 року, відповідно до матеріалів спадкової справи № 763/2020 після смерті ОСОБА_6 , єдиними спадкоємцями згідно із законом (статті 1261 ЦК України) є його дружина ОСОБА_3 , діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_1

ОСОБА_6 за життя заповіту не склав, що підтверджується інформаційною довідкою від 18 вересня 2020 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Звернувшись до суду з цим позовом, позивач посилався на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача, яка є дочкою спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом, від права на спадкування, оскільки ОСОБА_6 фактично перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, догляду, а відповідач не брала участі у догляді за ним, не вчиняла належних дій щодо утримання та надання допомоги, якої він потребував.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20, від 31 травня 2022 року у справі № 323/288/21.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Такий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, правильно виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування згідно з частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, оскільки в порушення положень норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, позивачем не надано належних та допустимих доказів потреби спадкодавця в надані допомоги саме ОСОБА_2 , а також доказів того, що відповідач свідомо не виконувала встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю. При цьому, позивач не навів, якої конкретної допомоги потребував спадкодавець, від надання якої відповідач самоусунулась.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20, від 12 жовтня 2020 року у справі № 761/38635/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 589/3209/16-ц, від 22 жовтня 2018 року у справі № 644/7044/15-ц, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у цих справах суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції залишено без розгляду подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, чим позивач позбавлений права скористатися своїми процесуальними правами є безпідставними, оскільки апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив про відхилення даного клопотання обґрунтувавши таке відхилення, а не залишив вказане клопотання без розгляду.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров