Ухвала

від 08.03.2023 по справі 307/3937/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3937/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08.03.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження : прокурорки ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисниці - адвокатки ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 11-кп/4806/84/23, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року, повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021071160000319, відомості про кримінальне правопорушення в якому 05.06.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021), відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого.

В ухвалі суду вказується на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021071160000319, відомості про кримінальне правопорушення в якому 05.06.2021, внесені до ЄРДР відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021), - підлягає поверненню прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.

Так, з ухвали суду вбачається, що 05.10.2022, до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному 05.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071160000319 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021). Захисник обвинуваченого адвокатка ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні зазначила, що диспозиція статті, яка викладена в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) та за ч. 1 ст. 301 КК України ( в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), не відповідає тій, яка викладена в Кримінальному кодексі України.

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту, складеного слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 та затвердженого 03.10.2022 прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018) та ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021). Законом України від 18.02.2021 р. N 1256-IX Кримінальний кодекс України доповнено статтею 301-1, частину третю якої викладено у такій редакції - "виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії". Зміст диспозиції зазначеного у обвинувальному акті кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України (в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) викладено за наступною кваліфікацією, як «умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаціних систем та зберігання дитячої порнографії з метою збуту та розповсюдження», з чого випливає повна невідповідність диспозиції ч. 3 ст. 301-1 КК України. При цьому жодна з шести частин вказаної статті Кримінального кодексу України не містить такої правової кваліфікації, яка викладена в обвинувальному акті, а саме «Умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберігання дитячої порнографії з такою кваліфікуючою ознакою, як - з метою збуту". Аналогічну невідповідність диспозицій статей викладених у КК України та обвинувальному акті встановлено також у частині пред`явлення ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 301 КК України ( в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018). Судом встановлено що в розміщеному в Єдиному державному реєстрі нормативно правових актів Кримінальному кодексі України, диспозиція ч.1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), викладена у наступній редакції - «Ввезення в Україну товарів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні». При цьому, пред`являючи ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) та кваліфікуючи його дії, як зберігання відеопродукції, що містить дитячу порнографію, такої обов`язкової кваліфікуючої ознаки, як - з метою збуту, в обвинувальному акті, не зазначено. На переконання суду, наведені вище обставини свідчать про те, що обвинувачення за ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) КК України та за ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) ОСОБА_6 , не пред`являлося. Суд вважає, що вказані вище недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1, ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а невідповідність кваліфікації дій обвинуваченого закону України про кримінальну відповідальність та неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує право обвинуваченого ОСОБА_6 на ефективний спосіб захисту прав, що унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 вказує на те, що ухвала суду є незаконною, тому підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що в обвинувальному акті містяться всі дані, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, які прокурор вважає встановленими. Звертає увагу на те, що 23.01.2023, у підготовчому судовому засіданні процесуальний прокурор та захисник обвинуваченого висловили однозначну думку про відповідність обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_6 чинному кримінальному процесуальному законодавству та матеріалам досудового розслідування, сам обвинувачений щиросердечно розкаявся, повністю визнав свою вину та обставини вчинення інкримінованих йому діянь і просив суд призначити судовий розгляд згідно з п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України. Проте, всупереч вищевикладеному, суд першої інстанції з власної ініціативи, вдаючись до оцінки доказів та заздалегідь перевіряючи правильність правової кваліфікації діянь, у тому числі щодо часу вчинення кримінального правопорушення, без належного обговорення з учасниками процесу, постановив ухвалу про повернення обвинувального акту прокурору, що є недопустимим. Тому, на переконання апелянта, місцевий суд вийшов за межі наданих йому повноважень на підготовчій стадії судового розгляду. Вважає, що підстави повернення судом обвинувального акту прокурору є формальними і надуманими, про що власне вказано у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, кримінальних справ від 03.10.2012 №223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України». Просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 повернути для розгляду до суду першої інстанції на стадію підготовчого судового засідання.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка підримала апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисниці - адвокатки ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Апеляційний суд вважає, що, приймаючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції діяв відповідно до положень ст. ст. 291, 314 КПК України та передбачених п. п. 1, 2, 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, зміст яких розкрито в ст. ст. 8, 9, 20 КПК України.

Так, згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Дослідивши та проаналізувавши зміст обвинувального акту, колегія суддів дійшла переконання, що висновок суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, є таким, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема змістом обвинувального акту, та відповідно узгоджується з вимогами законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону № 2617-VII від 22.11.2018) та ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України (в редакції Закону № 1256-ІХ від 18.02.2021). При цьому, Законом України від 18.02.2021 р. N 1256-IX Кримінальний кодекс України доповнено статтею 301-1, частину третю якої викладено у такій редакції - "виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії". Зміст диспозиції зазначеного у обвинувальному акті кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України (в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) викладено за такою кваліфікацією, як «умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаціних систем та зберігання дитячої порнографії з метою збуту та розповсюдження», з чого випливає повна невідповідність диспозиції ч. 3 ст. 301-1 КК України. Разом із тим, жодна з шести частин вказаної статті Кримінального кодексу України не містить такої правової кваліфікації, яка викладена в обвинувальному акті, а саме «Умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберігання дитячої порнографії з такою кваліфікуючою ознакою, як - «з метою збуту». Аналогічну невідповідність диспозицій статей викладених у КК України та обвинувальному акті встановлено також у частині пред`явлення ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 301 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018).

Разом із тим, судом першої інстанції вірно встановлено що в розміщеному в Єдиному державному реєстрі нормативно правових актів Кримінальному кодексі України, диспозиція ч.1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), викладена у такій редакції - «Ввезення в Україну товарів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні». При цьому, пред`являючи ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 301 України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) та кваліфікуючи його дії, як зберігання відеопродукції, що містить дитячу порнографію, такої обов`язкової кваліфікуючої ознаки, як - «з метою збуту», в обвинувальному акті, не зазначено.

Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище обставини, які вірно встановлені судом першої інстанції, свідчать про те, що обвинувачення за ч. 3 ст. 301-1 КК України (в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021) та за ч. 1 ст. 301 (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) ОСОБА_6 , не пред`являлося.

Із цих підстав, висновки суду першої інстанції про те, що виявлені недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а невідповідність кваліфікації дій обвинуваченого закону України про кримінальну відповідальність та неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує право обвинуваченого ОСОБА_6 на ефективний спосіб захисту прав, що унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду, - апеляційний суд визнає обгрунтованими, та вважає, що допущені органом досудового розслідування порушення призвели до невідповідності обвинувального акту щодо ОСОБА_6 вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, що на думку апеляційного суду унеможливлює призначення обвинувального акту до розгляду, позаяк порушує право обвинуваченого на захист.

Тому, ухвалу суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта колегія суддів вважає законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що 23.01.2023, у підготовчому судовому засіданні процесуальний прокурор та захисник обвинуваченого висловили однозначну думку про відповідність обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_6 чинному кримінальному процесуальному законодавству та матеріалам досудового розслідування, сам обвинувачений щиросердечно розкаявся, повністю визнав свою вину та обставини вчинення інкримінованих йому діянь і просив суд призначити судовий розгляд згідно з п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, проте, всупереч вищевикладеному, суд першої інстанції з власної ініціативи, вдаючись до оцінки доказів та заздалегідь перевіряючи правильність правової кваліфікації діянь, у тому числі щодо часу вчинення кримінального правопорушення, без належного обговорення з учасниками процесу, постановив ухвалу про повернення обвинувального акту прокурору, що є недопустимим, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не свідчать про відповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_6 вимогам ст. 291 КПК України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право, у тому числі і з власної ініціативи, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо такий не відповідає вимогам цього Кодексу.

Із цих підстав, доводи апеляційної скарги про те, що в обвинувальному акті містяться всі дані, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, які прокурор вважає встановленими, однак місцевий суд вийшов за межі наданих йому повноважень на підготовчій стадії судового розгляду, а підстави повернення судом обвинувального акту прокурору є формальними і надуманими, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище, та відповідно не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування судового рішення, в апеляційній скарзі не вказується, і на такі прокурор не посилався й під час розгляду апеляційної скарги.

Разом із тим, апеляційний суд також зазначає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. При цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційною інстанцією істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.

Тому, наведені вище порушення при складанні щодо ОСОБА_6 обвинувального акту, апеляційний суд вважає такими, що нівелюють вимоги про дотримання законності в кримінальному процесі й призводить до порушення права особи на захист своїх інтересів, яке унеможливлює призначення обвинувального акта до судового розгляду та, в свою чергу, являється підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення вищезазначених недоліків.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів, окрім вищенаведеного, бере до уваги: вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що апеляційним судом не встановлено обставин та підстав, які б спростовували висновки суду першої інстанції і на такі сторона обвинувачення не посилалася у ході апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 291, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2023 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021071160000319, відомості про кримінальне правопорушення в якому 05.06.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301 КК України (в редакції Закону №2617-VII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України ( в редакції Закону №1256-ІХ від 18.02.2021), відносно ОСОБА_6 , - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: