Рішення

від 10.03.2023 по справі 459/3514/18

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/3514/18

Провадження № 2/459/36/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Новосад М.Д.

з участю: секретаря судового засідання Джугало Т.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ :

16.11.18 позивачка звернулася до суду з даним позовом. На його обґрунтування послалася на те, що 26.04.2001 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем. У них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 19.06.2007 народилося двоє синів-близнюків ОСОБА_5 . Під час спільного проживання у шлюбі, вони за спільні кошти придбали майно. А саме житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на спірний будинок 06.10.2004 зареєстрував на своє ім`я відповідач. Позивачка була зареєстрована в даному будинку як дружина відповідача. В січні 2006 року за спільні кошти купили автомобіль марки SEAT TOLEDO 2005 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . 16.07.2013 року відповідач зняв з обліку вказаний автомобіль для реалізації. Також територіальною громадою в особі Червоноградської міської ради позивачу була надана в оренду земельна ділянка, площею 0.014 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер ділянки 4611800000:02:009:0055. На вказаній земельній ділянці вони за спільні кошти побудували площадку на якій поставили пересувний літній кіоск. Крім того, під час спільного проживання за спільні кошти побудували павільйон по АДРЕСА_3 , на земельній ділянці, яка була надана Територіальною громадою в особі Червоноградської міської ради в оренду відповідачу, як приватному підприємцю. Кадастровий номер ділянки 4611800000:02:009:0038. Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02.07.2013 шлюб між ними був розірваний. З врахуванням уточнених позовних вимог просить на підставі ст.ст.60,63,70 СК України визнати спільною сумісною власністю подружжя будинок по АДРЕСА_1 , стаціонарну тимчасову споруду, яка знаходилася в АДРЕСА_3 , площею 0,0184 га., на земельній ділянці з кадастровим номером 4611800000:02:009:0038, та автомобіль марки SEAT TOLEDO, чорного кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , визнати за право власності на 1/2 частину спірних будинку, стаціонарної тимчасової споруди та автомобіля, та стягнути з відповідача в її користь грошову компенсацію вартості автомобіля та стаціонарної тимчасової споруди у розмірі 21204 грн., та судові витрати по справі.

05.12.2018 у справі було відкрито провадження.

16.05.2019 та 21.10.2019 відповідач подав заяву про застосування строків давності (а.с.47,81 т.1), в якій сказав, що шлюб між ним та позивачкою розірвано 02.07.2013. Тому вважає, що трьохрічний строк звернення з позовом до суду пропущено позивачкою без поважних причин.

10.12.2019 підготовче провадження було закрите й призначена справа до судового розгляду.

01.07.2020 позивачкою, було подано клопотання про проведення експертизи для оцінки вартості спірного майна (а.с.122 т.1), а 22.10.2020, було подано клопотання щодо проведення експертизи для оцінки вартості автомобіля (а.с.140 т.1).

28.10.2020 ухвалою суду призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу й зупинено провадження у справі.

29.03.2021 суд ухвалою поновив провадження у зв`язку із несплатою позивачки вартості експертизи.

21.10.2021 в судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнені позовні вимоги з підстав, вказаних у позові. Просили їх задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача частини вартості автомобіля та павільйону згідно із висновків оцінки майна.

Відповідач, та його представники позов заперечили. Просили застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин та відмовити у позові, так як шлюб між сторонами був розірваний у 2013.

Представник відповідача ОСОБА_6 пояснив, що договір оренди земельної ділянки закінчився, павільйон демонтований, а автомобіль був проданий перед розірванням шлюбу.

06.10.2022позивачка подалазаяву проуточнення позовнихвимог, просилавизнати спільноюсумісною власністюподружжя та правовласності на ідеальнучастину: будинкупо АДРЕСА_1 ; павільйону,який знаходивсяпо АДРЕСА_3 , та автомобільмарки SEATTOLEDO,чорного кольору,2005року випуску,чорного кольору,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,та стягнути звідповідача наїї користь грошовукомпенсацію вартості частини автомобіля тапавільйону урозмірі 76461грн. та21204 грн. відповідно.

20.12.2022, 02.02.2023, 10.03.2023 позивачка та її представник в судові засідання не з`явились.

Вислухавши думки сторін та їх представників, оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.04.2001, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.04.2001.

Від даного шлюбу у них народилося троє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 відповідно.

Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 05.10.2004 року сторонами під час перебування у шлюбі було придбано будинок по АДРЕСА_1 , власником якого зазначено відповідача.

19.06.2017 Територіальною громадою в особі Червоноградської міської ради відповідачу було надано в оренду земельну ділянку яка знаходиться по АДРЕСА_3 , площею 0,0184 га, кадастровий номер вказаної земельної ділянки 4611800000:02:009:0038 (а.с.14 т.1), де був побудований торговий павільйон. 26.04.2019 р. строк дії договору оренди закінчився й у зв`язку з тим, що відповідач не уклав договір оренди землі на новий строк у встановлений термін, на виконання вимоги виконавчого комітету від 03.07.2020, павільйон був демонтований.

В січні 2006 року відповідачем було придбано автомобіль марки SEAT TOLEDO 2005 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . 16.07.2013 останній зняв з обліку вказаний автомобіль для реалізації, а станом на 28.01.2020 автомобіль зареєстрований за ОСОБА_9 .

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02.07.2013 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с.83 т.1).

Встановлено, що позивачка змінила прізвище та ім`я з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 , про що 07.06.2016 року складено запис про зміну імені № НОМЕР_7 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, виданим Нагатинським відділом ЗАГС Управління ЗАГС Москви.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ч.1 ст. 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно із ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах ВС від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц.

Матеріалами справи встановлено, що будинок, павільйон та автомобіль було придбано під час перебування сторін у шлюбі , а тому такі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя .

На підставі ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як передбачено ч.3 ст.368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя , що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до частини 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесенні грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, …, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до п. 24 Постанови до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно зі ст. 60, ч. 1 ст. 61, ст. 68 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ізч.ч.1,2,3ст.364ЦК Україниспіввласник маєправо навиділ унатурі часткиіз майна,що єу спільнійчастковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цьогоКодексу),співвласник,який бажаєвиділу,має правона одержаннявід іншихспіввласників грошовоїабо іншоїматеріальної компенсаціївартості йогочастки. Компенсаціяспіввласникові можебути наданалише зайого згодою. Правона часткуу правіспільної частковоївласності успіввласника,який отримавтаку компенсацію,припиняється здня їїотримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 60, ч.1 ст.61 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено,що автомобіль SEATTOLEDO зномерним знаком НОМЕР_2 та стаціонарна тимчасоваспоруда,яка знаходиласяв АДРЕСА_3 ,площею 0,0184га.,на земельнійділянці кадастровийномер 4611800000:02:009:0038,були придбані у період шлюбу та є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Даний автомобіль та тимчасова споруда (павільйон) є неподільними речами та не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток. Крім того автомобіль був відчужений відповідачем 16.07.2013 після розірвання шлюбу. Також павільйон був демонтований відповідачем після закінчення договору оренди земельної ділянки у 2020 році. Оскільки зазначені об`єкти існували на момент припинення сімейних відносин між сторонами, тому вони є об`єктами поділу.

Згідно із висновками про вартість майна(а.с.146,147 т.1) вартість спірного автомобіля станом на 15.06.2020 становить 152922 грн. та вартість спірного торгового павільйону станом на 15.06.2020 становить 42408 грн.. Зазначена вартість майна встановлена на час складення висновків суб`єктом оціночної діяльності. Інших доказів про вартість спірного майна, в тому числі висновків експертів, сторонами не надано. Дана оцінка не заперечується сторонами, тому суд приймає таку до уваги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення документально підтвердженої вартості частки автомобіля, що становить 152922:2=76461грн. та вартості частки павільйону (тимчасової споруди), що становить 42408:2= 21204 грн., які є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, судом встановлено наступне.

Відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідно до ст. 257 ЦК загальна позовна давність становить три роки. Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Шлюб було розірвано на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02.07.2013, а сам позов подано 05.12.2018

Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109,110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України).

Строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження № 61-5400св19).

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась лише у 2018 року, після розгляду в суді справи про визнання її такою, що втратила право користування спірним будинком. При цьому, довела відсутність у неї можливості дізнатися про порушення свого цивільного права раніше.

Доводи сторони відповідача, що про порушення свого права позивач дізналась після розірвання шлюбу, коли у неї виникли перешкоди у користуванні та володінні цим майном, не підтверджено належними доказами. Матеріли справи не містять доказів, які б підтверджували заперечення права позивача, як одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно (спірну квартиру), зареєстроване за іншим подружжям - відповідачем.

Тому підстав для застосування строку позовної давності немає і позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача у користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір та стягнути в користь держави решту судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділмайна подружжя задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя будинок по АДРЕСА_1 , стаціонарну тимчасову споруду, яка знаходилася в АДРЕСА_3 , площею 0,0184 га., на земельній ділянці з кадастровим номером 4611800000:02:009:0038, та автомобіль марки SEAT TOLEDO, чорного кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_12 ( ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину : будинку по АДРЕСА_1 , стаціонарної тимчасової споруди яка знаходилася в АДРЕСА_3 , площею 0,0184 га., на земельній ділянці кадастровий номер 4611800000:02:009:0038, та автомобіль марки SEAT TOLEDO, чорного кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 ( ОСОБА_10 грошову компенсацію вартостіавтомобіля SEATTOLEDO,чорного кольору,2005року випуску,державний номернийзнак НОМЕР_2 ,у розмірі 76461 грн. та 1/2 вартості стаціонарної тимчасової споруди, яка знаходилася в АДРЕСА_3 , площею 0,0184 га., на земельній ділянці кадастровий номер 4611800000:02:009:0038 у розмірі 21204 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 вкористь ОСОБА_3 ( ОСОБА_10 704,80 грн. сплаченого судового збору та в користь держави 2253,82 грн. судового збору .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.03.2023

Суддя: М. Д. Новосад