Постанова

від 20.02.2023 по справі 922/523/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Харків Справа №922/523/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача Макогон Д.О., за довіреністю б/н від 14.02.2023 року, наказ №МОд00000005-0000000071 від 09.02.2023 року;

першого відповідача Гвоздицька О.М., посвідчення №0086980 до 22.11.2026 року;

другого відповідача не з`явився;

третього відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» в особі Салтівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» (вх.№1453Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 року у справі №922/523/22,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» в особі Салтівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» (Україна, 61009, Харківська обл., місто Харків, пр.Гагаріна, будинок 248, ідентифікаційний код особи 43796233),

до 1. Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в харківській області (Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Жон Мироносиць, будинок 5, ідентифікаційний код особи 40108599),

2. Департаменту боротьби з наркозлочинністю національної поліції України (Україна, 03049, місто Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 24/2, ідентифікаційний код особи 43673764),

3. Державної казначейської служби України (Україна, 01601, місто Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код особи 37567646),

про стягнення коштів 460000,00 грн. (моральна та матеріальна шкода),-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року до Господарського суду Харківської області звернулось ТОВ «Медичний центр» Одеський» в особі Салтівського відділення ТОВ «Медичний центр» «Одеський» з позовом, в якому просило:

1. Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Департаменту боротьбі з наркозлочинністю в особі Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області та Державної казначейської служби України.

2. Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна) на користь ТОВ «Медичний центр «Одеський» (код ЄДРПОУ 43796233 адреса: 61009, м. Харків, пр.Гагаріна, 248) моральну шкоду 300000,00 (триста тисяч) грн.

3. Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна) на користь ТОВ «Медичний центр «Одеський» (код ЄДРПОУ 43796233 адреса: 61009, м. Харків, пр. Гагаріна, 248) матеріальну шкоду у розмірі 160000,00 (сто шістдесят) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконні дії ГУНП в Харківській області та УБН в Харківській області ДБН НП України, які виразились у протиправному притягненні ТОВ «МЦ «Одеський» до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 319 КК України та відкриття кримінального провадження № 12021220470000102 від 13.10.2021 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 року у справі №922/523/22 (повний текст складено 31.10.2022 року, суддя Лаврова Л.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним було викладено у повному обсязі хронологію незаконного кримінального провадження, яке тривало майже вісім місяців і за цей час було допущено порушення прав та інтересів позивача. Незаконне кримінальне провадження, яке вчинялось з порушеннями призвело до погіршення репутації, нанесення моральної шкоди та спричинило збитки у вигляді необхідності сплати адвокатам з метою відновлення становища та захисту інтересів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 року у справі №922/535/22. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 15.02.2023 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/535/22.

Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 16.01.2023 року.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

17.01.2023 року матеріали справи №922/523/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

30.01.2023 року від першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1216), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

07.02.2023 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№1551), в якому просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази, що підтверджують факт спричинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» в особі Салтівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» немайнової шкоди, що вилилась у підриві ділової репутації юридичної особи завдяки незаконним діям ГУНП в Харківській області та УБН в Харківській області ДБН НП України, а саме: копію довідки від 12.12.2022 року про кількість клієнтів, які обслуговувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» в період з січня 2021 року по грудень 2021 року на 2 арк.

У свою чергу, перший відповідач 10.02.2023 року надав до суду заперечення (вх.№1720) щодо долучення до матеріалів справи доказів. Як вказує перший відповідач, надана позивачем довідка жодним чином не підтверджує позицію по справі, і що саме розслідування кримінального провадження спричинило зменшення звернень клієнтів до ТОВ «Медичний центр «Одеський», що вилилось у підриві ділової репутації юридичної особи. Зменшення звернень клієнтів може бути обумовлене і іншими обставинами ніж відкриття кримінального провадження, відомості про яке не публікуються і не є загальнодоступними.

Другий відповідач також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№1858 від 14.02.2023 року), в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Другий відповідач вказує, що позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали внаслідок дій ДБН і як наслідок спричинення заявленої до стягнення матеріальної шкоди у розмірі 160000,00 грн. Здійснення ж дій на виконання посадовими особами органів державної влади своїх процесуальних обов`язків, навіть у випадку подальшого їх скасування, не може трактуватися, як приниження честі, гідності або підрив ділової репутації позивача. На думку другого відповідача, судом першої інстанції вірно встановлено факт відсутності доказів у справі якими б позивач обґрунтував заподіяння моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.

У судовому засіданні 15.02.2023 року протокольно оголошено перерву до 20.02.2023 року. Про оголошення перерви було здійснено публікацію оголошення на офіційному сайті судової влади.

У судовому засіданні 20.02.2023 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник першого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представники другого та третього відповідачів у судові засідання 15.02.2023 року та 20.02.2023 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд в ухвалі від 16.01.2023 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду зазначав, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника другого відповідача, відзив якого наявний в матеріалах справи та представника третього відповідача, який був належним чином повідомлений про судовий розгляд даної справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та першого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Звертаючись з позовом про стягнення моральної та матеріальної шкоди позивач вказував, що 13.01.2021 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський», старшим слідчим Московського ВП ГУНП в Харківській області майором поліції Мацюрою В.А. було відкрито кримінальне провадження №12021220470000102, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 319 КК України. 15.01.2021 року слідчим суддею Московського районного суду м.Харкова, розглянувши клопотання старшого слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Мацюри В.А., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №4 Заливацькою О.Г. про арешт майна у кримінальному провадженні №12021220470000102 від 13.01.2021 року, постановлено ухвалу у справі №643/397/21 (провадження №1-кс/643/179/21) про накладення арешту на майно. 17.01.2021 року ТОВ «Медичний центр «Одеський» було подано до Державного Бюро розслідувань заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення, передбачене статтями 149, 365, 372 КК України. 18.01.2021 року ТОВ «Медичний центр «Одеський» було подано до Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення, передбачене статтями 149, 365, 372 КК України. 18.01.2021 року ТОВ «Медичний центр «Одеський» було подано заяву про незаконні дії працівників правоохоронних органів до Харківської обласної прокуратури, а саме на дії заступника начальника Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Суровікіна Дмитра Валерійовича та оперуповноваженого УБН в Харківській області Рудого Сергія Миколайовича.

Позивач зазначав, що протиправні дії Суровікіна Д.В. та ОСОБА_1 полягали у діях вчинених за попередньою змовою, з використанням службового становища, займались вербуванням наркозалежних осіб з метою їх експлуатації з використанням уразливого стану завербованих осіб з метою притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності - ТОВ «Медичний центр «Одеський», а саме вербуванні громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 шукали наркозалежних осіб, які не перебували на лікуванні у медичних центрах та потребували лікування. Вказані співробітники УБН в Харківській області обіцяли грошову винагороду за отримані послуги ОСОБА_2 у відповідних медичних закладах під вивіскою «Інновація», оскільки ці центри, на думку ОСОБА_4 працюють із порушення законодавства. Всі ці відомості, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надали 17.01.2021 року під час повідомлення про факт вербування ОСОБА_6 та ОСОБА_2 адвокату Носенко Антону Юрійовичу - представнику ТОВ «Медичний центр громадського здоров`я «Інновація» та ТОВ «Медичний центр «Одеський». Таким чином, за твердженням позивача, співробітники УБН та ДБН України вчинили дії, спрямовані на зниження престижу та підрив довіри з боку пацієнтів та громадян до діяльності ТОВ «Медичний центр «Одеський».

26.01.2021 року Московським районним судом м.Харкова постановлено ухвалу, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Мацюри В.А., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 4 Берестовою М.В. про проведення обшуку у кримінальному провадженні №12021220470000102 від 13.01.2021 року, внесеного до ЄРДР за ч. 2 ст. 319 КК України. Це клопотання стосувалось Салтівського відділення ТОВ «Медичний центр «Одеський», розташованого за адресою: м.Харків, вул. Гв. Широнінців, 84. 26.01.2021 року Московським районним судом м.Харкова постановлено ухвалу у справі №643/1167/21 (провадження №1-кс/643/494/21), якою частково задоволено клопотання старшого слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Мацюри В.А. про проведення обшуку у кримінальному провадженні №12021220470000102 від 13.01.2021 року, внесеного до ЄРДР за ч. 2 ст. 319 КК України. Це клопотання стосувалось ТОВ «Медичний центр «Одеський», розташованого за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 248. 27.01.2021 року у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» за місцем провадження діяльності: м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 248 на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2021 року по справі №643/1167/21 було проведено обшуки із залученням працівників ДБН НП України та силової підтримки роти ТОР УПП В Харківській патрульної поліції, під час яких у якості речових доказів по кримінальному провадженню за №12021220470000102 за ч. 2 ст. 319 КК України вилучено майно належне ТОВ «МЦ «Одеський». 27.01.2021 року у приміщенні Салтівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» за місцем провадження діяльності: м.Харків, вул. Гв. Широнінців, 84 на підставі ухвали Московського районного суду м.Харкова від 26.01.2021 року по справі №643/1173/21 було проведено обшуки із залученням працівників ДБН НП України та силової підтримки роти ТОР УПП В Харківській патрульної поліції, під час яких у якості речових доказів по кримінальному провадженню за №12021220470000102 за ч. 2 ст. 319 КК України вилучено майно належне ТОВ «МЦ «Одеський».

Позивачем вчинялися заходи з повернення майна, притягнення посадових осіб до юридичної відповідальності.

Так, 16.02.2021 року ТОВ «Медичний центр «Одеський» подано клопотання №101/21 про негайне повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12021220470000102 від 13.01.2021 року до ХРУП №2 ГУНП в Харківській області. Копія цього клопотання була направлена до відома прокурору Харківської місцевої прокуратури №4 Берестовій М.В. Відповідь №04-13-1496ВИХ-21 від Харківської місцевої прокуратури №4 була направлена від 22.02.2021 року із зазначенням про розгляд клопотання по суті та вжиття заходів, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

19.04.2021 року слідчим суддею Московського районного суду м.Харкова постановлено ухвалу у справі №643/6776/21 (провадження №1-кс/643/1861/21) про задоволення клопотання представника власника майна - ТОВ «МЦ «Одеський» - адвоката Носенка А.Ю. та скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021220470000102 від 13.01.2021 року.

26.04.2021 року представником ТОВ «Медичний центр «Одеський» - адвокатом Полторапавловим М.Г. подано клопотання про негайне повернення тимчасово вилученого майна №146/21 у кримінальному провадженні №12021220470000102 до ХРУП №2 в Харківській області.

Як вказує позивач, незважаючи на рішення суду, щодо скасування арешту та повернення вилученого майна, останнє було повернуто лише у вересні 2021 року.

Колегія суддів відмічає, що обставини повернення майна саме у вересні 2021 року не спростовані.

Кримінальне провадження №12021220470000102 від 13.01.2021 року за ч. 2 ст. 319 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 319 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України від 31.08.2021 року, це рішення погоджено з Салтівською окружною прокуратурою м.Харкова, що підтверджується відповіддю №281аз/282аз/119-07 від 21.10.2021 року Харківського управління поліції №2 ГУНП в Харківській області - начальника СВ підполковника поліції Хівренко О.О.

Позивач зауважував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» та його Салтівське відділення знаходилось під підозрою протягом 8 місяців та у зв`язку з протиправними діями, які полягали у безпідставному відкритті кримінальних проваджень, проведенні обшуків за місцем провадження господарської діяльності товариства, вилученні майна ТОВ «Медичний центр «Одеський» та його представникам довелось докладати зусиль для захисту своїх прав та законних інтересів, як суб`єкта господарювання, шляхом передбаченим ч. 2 ст. 20 ГКУ, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання, припинення дій, що порушують право або створюють його порушення. Для відновлення справедливості, повернення вилученого майна ТОВ «МЦ «Одеський», а також задля захисту їх ділової репутації неодноразово зверталось до своїх адвокатів для відновлення порушених прав, через своїх адвокатів зверталось до ГУНП в Харківській області, УБН в Харківській області, ДБН України, ДБР, органів прокуратури та суду, де оскаржувались процесуальні дії правоохоронців.

ТОВ «МЦ «Одеський» стверджувало, що понесло значні матеріальні збитки для того, аби відновити становище, яке існувало до відкриття кримінальних проваджень, ці збитки (шкода) полягали у витратах на оплату правничої (правової) допомоги у розмірі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн (матеріальна шкода). Незаконні дії ГУНП в Харківській області та УБН в Харківській області ДБН НП України виразились у протиправному притягненні ТОВ «МЦ «Одеський» до кримінальної відповідальності за кримінальним провадженням №12021220470000102 від 13.01.2021 року за ч. 2 ст. 319 КК України, у зв`язку з чим орган досудового розслідування здійснив всі дії для завдання збитків та приниження ділової репутації юридичної особи - ТОВ «Медичний центр «Одеський», ГУНП в Харківській області та УБН в Харківській області ДБН НП України було проведено ряд дій, спрямованих на підрив довіри до діяльності ТОВ «Медичний центр «Одеський», яка проявлялась у затриманні, допиті пацієнтів, вилученні їхнього майна, на підставі всіх вищевикладених фактів, ТОВ «МЦ «Одеський» завдана моральна шкода у розмірі 300000 (триста тисяч) грн.

Позивач, апелянт у справі, наполягає на тому, що дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області та Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області, були направлені не на встановлення об`єктивних фактів можливого скоєння правопорушення, а на блокування роботи ТОВ «Медичний центр «Одеський», оскільки вилучені речі та документи, в ході проведених обшуків, повністю зупинили господарську діяльність підприємства. ТОВ «Медичний центр «Одеський» лишилося можливості надавати послуги, як вже існуючим клієнтам, так і надавати послуги новим. Скаржник зауважує, що специфіка ведення господарської діяльності ТОВ «Медичний центр «Одеський», це комунікація та допомога клієнтам (пацієнтам), тобто хворим особам.

Окрім того, в засобах масової інформації з`явились дискредитаційні повідомлення по відношенню до ТОВ «Медичний центр «Одеський», в яких зазначалось, що останнє причетне до злочинної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Вказані повідомлення ґрунтувались лише на здогадках представників правоохоронних органів, без будь-якої доказової бази та ні в якому разі не відповідали дійсності. За спірний період часу, кількість клієнтів значно скоротилась, що підтверджується довідкою від 12.12.2022 року вих.№59/2022 наданою ТОВ «Медичний центр «Одеський».

Тобто, на думку апелянта, через незаконні дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області та Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області, що полягали у проведенні обшуків з вилученням майна та його неповерненням у законні строки, допитуванні лікарів та співробітників товариства, які у свою чергу були позбавлені можливості працювати, було спричинено немайнову шкоду внаслідок приниження ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.

Щодо матеріальної шкоди, суд першої інстанції констатував, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що 160000,00 грн., які були сплачені адвокату за надання правової допомоги по відновленню порушеного права позивача, є саме збитками, а не судовими витратами, що мають відшкодовуватись в рамках цивільного, кримінального чи адміністративного провадження. Натомість, апелянт вважає такі висновки помилковими, оскільки кримінальне провадження, в рамках якого надавались послуги адвоката, було закрито органом досудового розслідування, а не на підставі вироку суду, тобто в такому випадку взагалі неможливо застосувати норми кримінального процесуального законодавства, якими регулюється відшкодування процесуальних витрат. Відповідні витрати є шкодою і пов`язані з тим, що оскільки було відкрито кримінальне провадження скаржник був змушений звертатися до адвокатів з метою захисту своїх прав та відновлення становища, а триваючі дії по кримінальному провадженню і відсутність достеменного слідування приписам законодавства зумовили триваючу співпрацю з адвокатами і оплату їх послуг. Таких витрат (шкоди) не було б у випадку відсутності безпідставного відкриття кримінального провадження.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п.3 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п.п. 8, 9 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вищезазначеного, вбачається, що матеріальна шкода - це витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Так витрати мають бути нерозривно пов`язані із заходами, які особа вживає для відновлення свого порушеного права. Однак зазначені заходи не обмежені жодним переліком.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 91, статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ділова репутація є сукупністю документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.

Відповідно до абз. 3 п.3 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №910/11621/16.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від низки факторів, як-то: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди необхідно встановити наявність усієї сукупності ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з ознак, виключає настання відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями частин 5-7 ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №910/11621/16, Верховний Суд відзначив, що за змістом частини четвертої статті 23 Цивільного кодексу України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини «Справа компанії Комінгерсол С.А. проти Португалії» від 06.04.2000 року про право юридичної особи на грошову компенсацію за завдану нематеріальну шкоду. Суд повинен узяти до уваги репутацію компанії, невизначеність у плануванні рішень, перешкоди в управлінні компанією (для яких немає чіткого методу підрахунку) та, нарешті, занепокоєння й незручності, заподіяні членам керівництва компанії.

Позивач (апелянт у справі) на підтвердження своїх вимог, посилається на обставини заподіяння Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» за місцем провадження діяльності адреса: м.Харків, просп. Гагаріна, 248 та м.Харків, вул. Гв. Широнінців, буд. 84 (Салтівське відділення товариства) моральної шкоди внаслідок неправомірних дій Головного управління національної поліції в Харківській області щодо притягнення до кримінальної відповідальності, накладення арешту на майно, і як наслідок, зупинення господарської діяльності, що змусило товариство захищати свою честь, гідність і ділову репутацію шляхом направлення заяв, запитів, скарг до Державного бюро розслідувань, Московського районного суду м.Харкова, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківської обласної прокуратури, Ради адвокатів Харківської області, Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області тощо.

Необхідно зазначити, що у зв`язку із відкритими кримінальними провадженнями Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» проходило позапланову перевірку, а саме: у серпні 2021 року позапланова перевірка Міністерства охорони здоров`я на підставі листа ДБН НП України від 05.02.2021 року №608/40/9/01-2021 та листа Державної регуляторної служби України від 24.05.2021 року №2746/0/20-21. За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), складено акт, в якому оцінили суб`єкт господарювання щодо професійного рівня посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які проводили захід у 9 балів (від 0 до 10, де 10 найвища схвальна оцінка).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» вказує, що понесло значні матеріальні збитки (шкоду) у вигляді витрат на оплату правничої (правової) допомоги у розмірі 160000,00 грн. (матеріальна шкода).

Як уже було зазначено вище, вирішуючи спір про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об`єкта судового захисту (стаття 201 Цивільного кодексу України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (стаття 94 Цивільного кодексу України).

У постановах пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», а саме у пункті 3 першої із вищенаведених постанов роз`яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Причиною виникнення спору як вказує позивач (апелянт у справі) є незаконні дії ГУНП в Харківській області та УБН в Харківської області ДБН НП України, які виразились у протиправному притягненні ТОВ «МЦ «Одеський» до кримінальної відповідальності за частиною другою статті 319 КК України, у зв`язку з чим органом досудового розслідування останньому завдана моральна шкода

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №920/715/17).

При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід звернути увагу на документ «Правила суду - компенсація шкоди» (далі - Правила), затверджений 28.03.2007 року на підставі ст.32 Регламенту, який використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди.

Важливим є те, що у вказаному документі визначається, що основною метою компенсації моральної шкоди в грошовій формі є відшкодування фізичних та психологічних страждань потерпілої особи. При цьому потерпілою особою в контексті зазначеного документа є не лише фізична особа, а й юридична особа, що може бути одночасно суб`єктом господарювання.

Вказаними Правилами визначено, що збитки, нанесені особі, як фізичній, так і юридичній, через порушення прав та законних інтересів, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколами до неї, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також характер множинності. Однак, враховуючи природу моральної шкоди, Європейський суд з прав людини виходить із того, що розмір такої шкоди не піддається цілком точним розрахункам. Важливим є безпосередньо встановлення факту наявності нематеріальних втрат суб`єкта господарювання. Наступним етапом є встановлення судом підстав для надання грошової компенсації, розмір якої вираховується виходячи із принципу справедливості. Підпунктом 15 п. 3 вказаних вище Правил встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, що, на їх думку, була б справедливою. Заявники, які вважають себе жертвами більш ніж одного порушення Конвенції, можуть вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного права, закріпленого Конвенцією.

Тобто в контексті визначеної проблематики ЄСПЛ звертає увагу на неможливість точних розрахунків при визначенні матеріальної компенсації моральної шкоди, у т.ч. суб`єкту господарювання, та одночасно звертає увагу на необхідність встановлення факту нематеріальних втрат суб`єкта господарювання у кожному окремому випадку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції наразі погоджується з доводами апеляційної інстанції та вважає, що позивачем (апелянтом у справі) доведено обставини завдання йому матеріальної шкоди. Так, кримінальне провадження, в рамках якого надавались послуги адвоката, було закрито органом досудового розслідування, а не на підставі вироку суду, тобто в такому випадку неможливо застосувати норми кримінального процесуального законодавства, якими регулюється відшкодування процесуальних витрат. Відповідні витрати є шкодою і пов`язані з тим, що оскільки було відкрито кримінальне провадження скаржник був змушений звертатися до адвокатів з метою захисту своїх прав та відновлення становища, а триваючі дії по кримінальному провадженню і відсутність достеменного слідування приписам законодавства зумовили триваючу співпрацю з адвокатами і оплату їх послуг. Таких витрат (шкоди) не було б у випадку відсутності безпідставного відкриття кримінального провадження. Фактично, такі витрати знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з діями першого та другого відповідачів. До позовної заяви надано документи, які підтверджують розмір таких витрат шкоди, яка підлягає відшкодуванню, а отже стягненню на користь позивача. Крім того, колегія суддів вважає доведеними обставини завдання моральної шкоди позивачу, адже триваюче кримінальне провадження, обшуки, допити, подальше триваюче не повернення майна, незважаючи на відповідне судове рішення, є свідченням неможливості введення нормальної господарської діяльності. Разом з тим, розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, на думку колегії суддів, є надмірним і у даному випадку позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме на суму 150000,00 грн.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем обставин завдання йому матеріальної та моральної шкоди. Невірне визначення сутті матеріальної шкоди у даній справі призвело до помилковий висновків щодо відмови в позові.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що згідно приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення з прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Вказане свідчить про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» в особі Салтівського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Одеський» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 року у справі №922/523/22 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ: 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ТОВ «Медичний центр «Одеський» (ЄДРПОУ: 43796233, адреса: 61009, м. Харків, просп. Гагаріна, 248) моральну шкоду у розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ: 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ТОВ «Медичний центр «Одеський» (ЄДРПОУ: 43796233, адреса: 61009, м. Харків, просп. Гагаріна, 248) матеріальну шкоду у розмірі 160000,00 (сто шістдесят тисяч) грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 15.03.2023 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов