Ухвала

від 14.03.2023 по справі 914/2415/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.03.2023Справа № 914/2415/22

За позовною заявою: Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі,

Позивача-1: Жовківської міської ради, м.Жовква, Львівська область

Позивача-2: Комунального некомерційного підприємства Жовківська лікарня Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, м.Жовква, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Реанімед, м.Ірпінь, Київська область

про: визнання недійсним договору поставки №395 від 21.12.2021 та стягнення 11186,92грн

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від прокуратури Р.В.Панькевич

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2 : не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Ухвалою від 28.02.2023 підготовче засідання відкладено на 14.03.2023.

01.03.2023 від прокуратури до суду надійшло клопотання з проханням розглядати справу за правилами загального позовного провадження у зв`язку із необхідністю подання додаткових доказів, що потребує часу на їх вивчення та надання правової оцінки. Також прокурор просить зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду Великої Палати Верховного Суду судового рішення у справі №905/1907/21.

06.03.2023 від позивача-2 до суду надійшла заява, в якій просить розглядати справу без його участі.

13.03.2023 від відповідача до суду надійшла заява, в якій просить розглядати справу без його участі.

Представник прокуратури в судовому засіданні 14.03.2023 підтримав подане клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великої Палати Верховного Суду судового рішення у справі №905/1907/21.

Заслухавши пояснення прокуратури, розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно із ч.3 ст.247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1)ціну позову;

2)значення справи для сторін;

3)обраний позивачем спосіб захисту;

4)категорію та складність справи;

5)обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків;, тощо;

6)кількість сторін та інших учасників справи;

7)чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8)думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 6 ст.250 ГПК України передбачено, якщо суд вирішив розглянути в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Зважаючи на подане прокуратурою клопотання та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження (зважаючи на обсяг та характер доказів у справі, необхідність всебічного та повного з`ясування обставин), замінивши судове засідання на підготовче засідання.

Стосовно клопотання про зупинення провадження суд звертає увагу на таке.

Предметом дослідження у цій справі, зокрема, є визнання недійсним договір поставки №395 від 21.12.2021, укладений між КНП «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАНІМЕД» в частині включення в суму договору ПДВ в розмірі 11186 гривень 92 коп, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАНІМЕД» на користь КНП «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району Львівської області суму ПДВ в розмірі 11186 гривень 92 коп., сплачену згідно Договору поставки товару №395 від 23.12.2021.

Позов у цій справі подано прокуратурою в інтересах органу місцевого самоврядування та його комунального некомерційного підприємства.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 21.12.2022 справу № 905/1907/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 302 ГПК України, яка визначає однією з підстав для такого передання наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

В ухвалі про передачу колегія сформулювала низку питань, які, на її думку, постануть перед Великою Палатою Верховного Суду у цій справі, а саме:

1) чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів;

2) чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу; чи є такий спосіб захисту ефективним;

3) чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади у збереженні бюджетних коштів.

Також колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно уточнити наведений у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 висновок про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

На переконання колегії суддів, таке уточнення має полягати в доповненні наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду висновками про те, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі якщо це передбачено законом).

Мотивуючи необхідність розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи, колегія суддів вказує, що за усталеною практикою держава та територіальна громада можуть володіти майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів, та їх стягнення.

Разом з цим колегія суддів звернула увагу, що об`єднана палата КГС ВС у постанові від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 відступила від висновків КГС ВС про можливість звернення прокурора з позовом в інтересах комунального некомерційного підприємства, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, на неврахування яких судами попередніх інстанцій посилався Скаржник. Здійснюючи цей відступ, об`єднана палата КГС ВС виходила з такого: (а) Комунальне некомерційне підприємство (театр), в особі якого (поряд з іншими особами) прокурор подав позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень; (б) Театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення; (в) відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі театру.

На противагу цьому колегія суддів наводить висновки, викладені у постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20, про те, що органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус у національному праві держави-боржника, а й за певних умов державні компанії.

Роблячи такий висновок у справі № 910/4210/20, КГС ВС посилався на висновки зі справи Maffezini v. Spain, у якій трибунал Центру з розв`язання інвестиційних спорів (ICSID) зазначив, що першим кроком при визначенні того, чи є організація державним органом, є встановлення того, чи вона є власністю держави і чи контролює її держава безпосередньо або опосередковано. Також беруться до уваги цілі та завдання, для яких організація утворена, - чи належать вони до функцій, які є за природою державними (притаманними державі і такими, що за загальним правилом не виконуються приватними бізнесами й особами). З огляду на різноманітні форми, які можуть мати державні підприємства, структурного тесту може не вистачати для встановлення, чи є організація органом держави і чи можуть її дії вважатись державними (тобто було запроваджено функціональний тест щодо визначення ролі, яку виконує організація, - пункти 77, 79 рішення).

Також у наведеній справі КГС ВС врахував висновки зі справи Ceskoslovenska Obchodni Banka, A. S. V. The Slovak Republic (ICSID Case no ARB/97/4, Decision on Objections to Jurisdictions, May 24, 1999), у якій трибунал встановив, що факту володіння державою акціями у корпорації (більше 65 % уряду Чехії і близько 24 % уряду Словаччини) було недостатньо для ухвалення рішення, чи мав позивач за Вашингтонською конвенцією статут юридичної особи держави-учасника, коли її діяльність за своєю природою була «не стільки державницькою, скільки комерційною». Приватна корпорація, діяльність якої спрямована на отримання прибутку при виконанні по суті державницьких функцій, делегованих їй державою, за функціональним тестом може вважатись органом держави.

Враховуючи викладене, у пункті 111 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20 КГС ВС дійшов висновку про те, що якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego («другим я») такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави). Зокрема, врахуванню підлягають критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними / самостійними або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави.

Також колегія суддів зауважує, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 522/22473/15-ц, у якій має бути вирішено, зокрема, питання про те, чи має право учасник правочину, який фактично контролює товариство, звертатись до суду з позовом про визнання правочину, укладеного товариством, недійсним. На думку колегії суддів, від вирішення спору у справі № 522/22473/15-ц залежить і правова позиція, яка буде сформована у цій справі, оскільки єдиним засновником (учасником) Школи є Рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Черкаської області, а прокурор, захищаючи інтереси територіальної громади, звернувся з цим позовом в особі Ради.

Окрім цього, колегія суддів з посиланням на пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що суб`єкт владних повноважень - це уповноважений носій публічної влади, а перелік таких суб`єктів не є вичерпним (абсолютним), оскільки в адміністративно-правові відносини можуть вступати й інші суб`єкти владних повноважень, не зазначені у цій статті. При цьому поняття «суб`єкт владних повноважень» варто оцінювати не з інституційного, а з функціонального аспекту. Інакше кажучи, визначальним для віднесення того чи іншого органу (особи) до суб`єктів владних повноважень є не лише його місце у системі публічної влади, а й функції, які він виконує, і такі функції мають бути пов`язані зі здійсненням публічного адміністрування.

Беручи до уваги, що держава може делегувати свої публічні повноваження самоврядним (саморегулівним) структурам та уповноваженим суб`єктам, які частково виконуватимуть ці функції за вказівкою держави, колегія суддів виснувала, що такими суб`єктами можуть бути, зокрема й комунальні підприємства та заклади.

Колегія суддів також звертає увагу на особливості формування та використання бюджету комунального закладу, які визначені БК України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та полягають у тому, що органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження / користування бюджетними коштами комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів. На думку колегії суддів, зазначені суб`єкти нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, що свідчить про виконання комунальними підприємствами публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень як суб`єкта владних повноважень.

Здійснивши аналіз положень Закону № 922-VIII, статуту Школи та умов Договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що, укладаючи та виконуючи Договір, Школа реалізувала делеговані їй владні повноваження з розпорядження коштами відповідного державного / комунального бюджету, а нераціональне використання нею таких коштів має наслідком порушення публічних інтересів (інтересів держави, територіальної громади), оскільки Школа є учасником бюджетного процесу та реалізує у ньому публічну функцію розпорядника коштів.

У зв`язку із цим колегія суддів вважає, що у випадку наявності порушень вимог Закону № 922-VIII прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який допустив таке порушення, в тому числі в особі некомерційного комунального підприємства, яке володіє майном на праві оперативного управління, створене не для отримання прибутку, а для виконання важливих соціальних або публічних функцій, безпосередньо здійснює розпорядження бюджетними коштами та є замовником закупівлі у розумінні Закону № 922-VIII.

При цьому колегія суддів вказує, що суд не повинен обмежуватись установленням лише організаційно-правової форми такого суб`єкта та відносин власності (структурний тест), а має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб`єкт суб`єктом владних повноважень.

На переконання колегії суддів, у справі №905/1907/21 Прокурор був позбавлений можливості звернутися до суду в інтересах держави з позовом про порушення вимог Закону № 922-VIII як в особі замовника закупівлі (комунального підприємства), так і в особі органу, якому цей замовник підпорядковується (обласна рада), що дозволило б захистити публічні інтереси щодо розпорядження бюджетними коштами у випадку їх нераціонального використання та запобігти відповідним зловживанням щодо змін ціни, які некомерційне комунальне підприємство могло допустити під час проведення публічної закупівлі.

Ухвалою від 01.02.2023 Великою Палатою Верховного Суду справу №905/1907/21 прийнято до розгляду .

Виходячи із вищевикладеного Великою Палатою Верховного Суду вирішується спір у подібних правовідносинах та підлягають дослідженню подібні обставини, які мають значення для прийняття правильного та законного рішення у цій справі.

За наслідками розгляду справи №905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду будуть надані правові висновки щодо правовідносин, які є подібними до правовідносин у цій справі. Вказані висновки безпосередньо впливатимуть на правильність вирішення даної справи, адже відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів, єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

З огляду на винятковість ситуації (наявність різної судової практики в аналогічних правовідносинах), суд зазначає про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21, враховуючи необхідність забезпечення реалізації закріпленого в п.4 ч.4 ст.17, ч.1 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів принципу єдності судової практики.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку щодо наявності об`єктивної необхідності зупинити провадження у справі №914/2415/22 до закінчення перегляду справи №905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду та задоволити клопотання прокуратури.

Керуючись ст.ст. 228, 234, 235 ГПК України , суд -

УХВАЛИВ:

1.Клопотання прокуратури від 01.03.2023 задоволити.

2.Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3.Зупинити провадження у справі №914/2415/22 до закінчення перегляду справи №905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.

4.Зобов`язати учасників справи надати суду копії процесуальних документів за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Ділай У.І.