Рішення

від 30.01.2024 по справі 914/2415/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 Справа № 914/2415/22

За позовною заявою: Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі,

Позивача-1: Жовківської міської ради, м.Жовква, Львівська область

Позивача-2: Комунального некомерційного підприємства Жовківська лікарня Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, м.Жовква, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Реанімед, м.Ірпінь, Київська область

про: визнання недійсним договору поставки №395 від 21.12.2021 та стягнення 11186,92грн

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Р.В.Панькевич - прокурор

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, справу №914/2415/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 11.10.2022 позов залишено без руху.

19.10.2022 від прокуратури на адресу суду надійшов лист про усунення недоліків.

Ухвалою від 25.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Зупинено провадження у справі №914/2415/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/228/22.

Ухвалою від 29.12.2022 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.01.2023.

Ухвалами від 24.01.2023, від 14.02.2023 та від 28.02.2023 підготовче провадження відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 14.03.2023 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та зупинив провадження у справі до закінчення перегляду справи №905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.

24.10.2023 на адресу суду надійшов лист від прокуратури з долученою Постановою Великої Палати Верховного суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Ухвалою від 06.11.2023 поновлено провадження та судове засідання призначено на 28.11.2023.

Ухвалою від 28.11.2023 підготовче провадження відкладено на 12.12.2023.

Ухвалою від 12.12.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2024.

Ухвалою від 11.01.2024 розгляд справи відкладено на 30.01.2024.

Представник прокуратури в судовому засіданні 30.01.2024 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи

Позивач та відповідач в судове засідання 30.01.2024 явку повноважних представників не забезпечили.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

23.12.2021 між КНП «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реанімед» укладено договір №395 про поставку та передачу у власність безмасляного медичного компресору для ШВЛ (компресор безмасляний стаціонарний REMEZA СБ4-24.OLD10CKM з шумозахисним кожухом) згідно з кодом ДК 021:2015- 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні. Відповідно до технічної документації, розміщеної на сайті «Прозорро» вказаний насос призначений для вентиляції легень.

Згідно з п. 4.1. договору сума договору складає 171000,00 грн, в тому числі ПДВ 11186,92 грн.

Відповідно до платіжного доручення №12 від 28.12.2021, позивачем-2 здійснено оплату за товар в сумі 165482,76 грн. Відповідно до платіжного доручення №1502 від 30.12.2021, позивачем-2 здійснено оплату за товар в сумі 5517,24 грн.

Прокуратура звернула увагу, що у вартість товару включено ПДВ і як наслідок розрахунок за безмасляний медичний компресор для ШВЛ (3 штуки), які закуплені згідно з договором №395 від 23.12.2021 здійснено з врахуванням сум ПДВ.

Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

За твердженням прокуратури згідно з вказаним переліком предмет закупівлі по Договору №395 від 23.12.2021 (безмасляний медичний компресор для ШВЛ) передбачений розділом «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Відповідно до технічної документації, розміщеної на сайті «Прозорро» вказаний насос призначений для вентиляції легень. Відтак, безмасляний медичний компресор для ШВЛ (на момент укладення спірного договору, купівлі та розрахунку за товар) віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

Прокуратура вважає, що включення до вартості закуповуваних безмасляних медичних компресорів для ШВЛ згідно з договором поставки №395 від 23.12.2021 податку на додану вартість у розмірі 11186 гривень 92 копійки та подальша його сплата продавцю не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020. З огляду на викладене сума ПДВ сторонами безпідставно включено до умов оспорюваного правочину, що зумовлює існування підстав для визнання в судовому порядку такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до вартості товару та загальної ціни договору.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Жовківська міська рада Львівського району Львівської області, незважаючи на очевидний характер порушень законодавства України, володіючи інформацією про допущені порушення, не вжито жодних заходів для повернення зайво сплачених бюджетних коштів. Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами позивача до ТзОВ «Реанімед» щодо спірних коштів, що вказує на невжиття заходів позивачем до відповідача, спрямованих на стягнення заборгованості за договором за наявності для цього підстав.

Разом з тим, згідно із листами Жовківської міської ради Львівського району від 18.04.2022 та від 11.08.2022 орган місцевого самоврядування позов до ТзОВ «Реанімед» щодо повернення 11186,92грн не пред`являв.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 визначено, що лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

Відповідач звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні документи як то декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я на товар, поставлений по відповідній видатковій накладній, а тому товариством було правомірно включено суму ПДВ до вартості поставленого товару.

Окремо відповідач зазначив, що не включення суми ПДВ до вартості товару є пільгою від держави, яку платник податку має право застосувати або ні.

Оплата товару була проведена КНП «Жовківська лікарня» добровільно, за відсутності будь-яких застережень та/або зауважень. Претензій від позивачів та третіх осіб щодо повернення коштів у розмірі 11186,92 грн як ПДВ відповідач не отримував, що на думку ТОВ «Реанімед», свідчить про відстуність будь-яких порушень за спірним договором.

На думку відповідача ТОВ «Реанімед» не може нести відповідальність за сплату коштів, що призвело до втрат бюджету третіми особами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Про право прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує правові висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду справи №905/1907/21 від 21.06.2023.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами позивачами, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до місцевого бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Жовківської міської ради.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, позивачі не зверталися до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь органу місцевого самоврядування зайво сплачених коштів.

Таким чином, дії позивачів свідчать саме про пасивність їх поведінки які, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" надмірною платою бюджетних коштів відповідачу.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу місцевого самоврядування, у повноваження якого володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах належним майном. Про порушення законодавства України міська рада знала, ще до того, як орган прокуратури звертався з запитами та листами для встановлення підстав для представництва, починаючи з грудня 2021 року.

Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) орган місцевого самоврядування знав про порушення її прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що рада не здійснила захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, між КНП «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реанімед» укладено договір №395 від 23.12.2021, у зв`язку з чим вони набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

КНП «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району Львівської області отримувало фінансування для закупівлі безмасляних медичних компресорів для ШВЛ за рахунок коштів місцевого бюджету..

Ціна договору становить 171000,00 грн з ПДВ, відповідно сума ПДВ складає 11186,92 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копією видаткової накладної №000014 від 28.12.2021, долученою до матеріалів справи. Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони лікарні в накладній не зазначено.

КНП «Жовківська лікарня» сплатило 171000,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями №12 від 28.12.2021 та №1502 від 30.12.2021. В тому числі сплачено ПДВ в сумі 11186,92 грн.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 180 ГК України деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Законом України від 30.03.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою № 224 від 20.03.2020 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Суд виходить з того, що приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним вцілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність Договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Так, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, які свідчать про те, що предметом закупівлі за спірним договором був товар, необхідний для запобігання та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), який підлягав звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), Господарський суд Львівської області доходить висновку про наявність підстав для визнання недійсним п. 3.1 договору №395 від 23.12.2021 укладеного, між Комунальним некомерційним підприємством «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реанімед" в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість, що складає 11186,92грн, адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.

Щодо вимоги про стягнення 11186,92грн суд зазначає таке.

Головним критерієм для застосування пільги з оподаткування, встановленої пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, є включення товару до Переліку N 224.

Так, приміткою 1 до Переліку N 224 передбачено, що основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість є відповідність товарів, що постачаються, назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в Переліку N 224. Коди згідно з УКТ ЗЕД наводяться довідково та не є вичерпними.

Згідно пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, з метою забезпечення безперебійного постачання необхідних медикаментів, на період, що починається з 17 березня 2020 року та закінчується останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину, звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій, коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224.

При цьому, пільговий режим оподаткування ПДВ застосовується на всіх етапах постачання товарів, включених до Переліку № 224, незалежно від дати їх виробництва та походження (вітчизняного виробництва чи ввезених на митну територію України), а також незалежно від кола суб`єктів, що здійснюють такі операції, їх статусу, як платників ПДВ, чи форми власності.

Операції з постачання на митній території України після 17.03.2020 раніше ввезених товарів, передбачених Переліком № 224, звільняються від оподаткування незалежно від того, коли відбулося їх ввезення на митну територію України - до 17.03.2020 чи після такої дати.

Крім цього, платник податку, який здійснює постачання товарів, що підпадають під дію звільнення, не втрачає «вхідний» ПДВ, оскільки положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 Податкового кодексу України не застосовуються, та податкові зобов`язання відповідно до вказаних пунктів не нараховуються.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №912/898/18.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Вказаний правовий висновок міститься у поставах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.

Як встановлено судом внаслідок неправомірного включення суми ПДВ до загальної ціни договору, позивач-1 переплатив кошти в сумі 11186,92 грн. Відтак, кошти в сумі 11186,92 грн ПДВ є зайво сплаченими. Враховуючи, що кошти на виконання договору виділено з місцевого бюджету переплата підлягає поверненню в місцевий бюджет.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Визнати недійсним договір поставки №395 від 23.12.2021 року, укладений між КНП «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реанімед» в частині включення в суму договору ПДВ в розмірі 11186,92 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реанімед» (03035, м.Київ, вул.Солом`янська, будинок 1, кімната 212; ідентифікаційний номер 42057515) на користь Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (80300, м.Жовква, площа Вічева,1; ідентифікаційний номер 04056248) 11186,92 грн ПДВ, сплачених за Договором поставки №395 від 23.12.2021 року.

4.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Реанімед» (03035, м.Київ, вул.Солом`янська, будинок 1, кімната 212; ідентифікаційний номер 42057515) на користь Львівської обласної прокуратури (Проспект Шевченка, будинок 17/19, м.Львів, 79005; ідентифікаційний номер 02910031) 3969,60 грн судового збору.

5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 08.02.2024.

Суддя Ділай У.І.