Рішення

від 16.03.2023 по справі 927/1125/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1125/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк,

код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю АС-Трейд,

код ЄДРПОУ 37633116, вул. Івана Мазепи, 6, кв. 31, м. Чернігів, 14000

Відповідач-2: Фізична особа ОСОБА_1 ,

ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 209 106,50 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АС-Трейд та ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 209 106,50 грн заборгованості, з яких 197 906,46 грн заборгованості за тілом кредиту та 11 200,04 грн заборгованості за процентами.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 25.01.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачам відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до даних Автоматизованої системи документообігу суду зазначену ухвалу було надіслано одержувачу АТ «Комерційний банк «Приватбанк» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 25.01.2023 20:17, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), у якій зазначено місцезнаходження відповідача-1: 14000, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 6 кв. 31.

Ухвала суду від 25.01.2023, направлена відповідачу-1 за адресою вул. Івана Мазепи, 6, кв. 31, м. Чернігів, 14000, була повернута на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», дата проставлення відмітки 01.02.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості щодо зміни місцезнаходження юридичної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд» у Єдиному державному реєстрі відсутні.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено, зокрема, у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, вважається, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення йому ухвали від 25.01.2023 є 01.02.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем 1 відзиву на позов є 16.02.2023.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З урахуванням того, що одним з відповідачів у даному спорі є фізична особа, суд в порядку ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 16.12.2022 зобов`язано Центр надання адміністративних послуг м. Чернігів у п`ятиденний строк з дня отримання (електронною поштою) ухвали, надати суду інформацію щодо місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

25.01.2023 від Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради надійшов лист від 23.01.2023 № 09-05/270, у якому зазначено, що гр-ка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала суду від 25.01.2023, направлена відповідачу-2 за цією адресою, була повернута на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», дата проставлення відмітки 04.02.2023.

Таким чином, вважається, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення йому ухвали від 25.01.2023 є 04.02.2023.

Отже, останнім днем строку для подання ним відзиву на позов є 20.02.2023.

07.03.2023 від відповідачів надійшли до суду відзиви на позов з доданими документами, у т. ч. доказами направлення їх позивачу.

У поданих відзивах відповідачі просять суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позов та продовжити строк на 30 днів, посилаючись на перебування ОСОБА_1 , як біженця, в Республіці Ірландія, що потребувало додаткового часу для подання відзиву до суду повіреною особою.

За приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Останнім днем строку для подання відповідачем-1 відзиву є 16.02.2023, а відповідачем-2 20.02.2023.

Відповідно до дати оформлення відправлення на конверті, опису вкладення у цінний лист та фіскальних чеків Укрпошти, відзиви на позовну заяву були направлені на адресу суду та позивачу 01.03.2023, тобто з пропущенням встановленого судом строку для їх подання.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає його причини пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши наведені відповідачем 1 та відповідачем-2 причини неподання відзивів на позов у встановлений строк, суд визнає їх поважними, а тому задовольняє клопотання відповідачів, поновивши їм строк на подання відзиву на позовну заяву, та приймає відзиви на позовну заяву до розгляду, а спір буде вирішуватися з їх урахуванням.

14.03.2023 позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача 2.

Згідно ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Судом зроблено витяги з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором 1402901626922 та 1402901626930, тобто відзивів на позов, направлених відповідачем 1 та відповідачем 2 позивачу, відповідно, з якого вбачається, що відзиви на позов позивачем отримано 08.03.2023.

Отже, останнім строку для подання відповіді на відзив є 13.03.2023.

Однак, у відповіді на відзив позивач зазначає про отримання відзиву на позов 10.03.2023.

Тобто, позивач вводить суд в оману стосовно дати отримання відзиву на позов і таким чином зловживає своїми процесуальними правами.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив та доказів із зазначенням поважних причин пропуску такого строку позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідь на відзив позивач подав не у встановлений судом строк, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання такої заяви по суті та пояснень щодо поважності причин несвоєчасного її подання позивач суду не надав, суд залишає без розгляду подану позивачем відповідь на відзив, а спір вирішується без її урахування.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором № 37633116-КД-1 від 03.07.2020 та договором поруки № 37633116-ДП-1 від 03.07.2020 в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту в сумі 197 906,46 грн та заборгованість за процентами в сумі 11 200,04 грн.

Відповідач-1 та відповідач-2 у відзиві на позов заперечують проти позовних вимог, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин, які пов`язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України, введення в країні воєнного стану, ведення бойових дій в м. Чернігові, що призвело до зупинення діяльності ТОВ «АС-Трейд». Зазначають, що війна є форс-мажорною обставиною, що звільняє як відповідача-1, так і відповідача 2 від виконання зобов`язань по договору на період дії форс-мажорних обставин. Також вказують, що факт збройної агресії, який зумовив виїзд матерів з дітьми з міста Чернігова, обумовив зупинення діяльності ТОВ «АС-Трейд» під час збройного конфлікту, що унеможливлює виплату кредиту.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Публічному акціонерному товариству Комерційному банку Приватбанк, унесеному до державного реєстру банків 19.03.1992 за №92, Національним банком України видано банківську ліцензію №22 від 05.10.2011 про право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України Про банки і банківську діяльність (а.с. 10).

Відповідно до абзацу 5 п. 1 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (нова редакція), погодженого Національним банком України 06.09.2019, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 712), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк.

Згідно п. 2 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (нова редакція) Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк, яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк Приватбанк (а.с. 8-9).

03.07.2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд» (далі Позичальник) укладено кредитний договір № 37633116-КД-1 (далі Договір) (а.с. 12-18) з використанням електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис від імені ПАТ КБ «Приватбанк» на Договорі накладено 10:1:56 3.7.2020.

Електронний цифровий підпис від імені ТОВ «АС-Трейд» на Договорі накладено 9:45:10 3.7.2020 (а.с. 19).

Відповідно до п. А1 Договору вид кредиту невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.

Ліміт цього Договору: 297 507,52 грн, у тому числі на наступні цілі:

-у розмірі 295 000,00 грн, придбання приміщення з метою використання його в комерційних цілях;

-у розмірі 0 грн на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього Договору;

-у розмірі 2507,52 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору ( п. А.2 Договору).

Згідно із п. А.3 Договору термін повернення кредиту 01.07.2025.

Пунктом А.4 Договору визначено, що рахунок для обслуговування кредиту: рахунок 29091036301273 (в гривнях), отримувач АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до п. А.5 Договору зобов`язання позичальника забезпечуються: договором застави № 37633116-ДІ-1/1 від 03.07.2020; договором поруки № 37633116-ДП-1 від 03.07.2020.

Згідно із п. А6 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 16 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.7 Договору сторони визначили, що у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 32 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. А.8 Договору проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього Договору, відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно із п. 2.3.2 Договору).

Згідно з п. 1.1 Договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Пунктом 2.1.2 Договору сторони визначили, що банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої в п. 1.1 Договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього Договору.

Відповідно до 2.2.2, 2.2.3 Договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору.

Після виконання банком доручення позичальника зі сплати страхових платежів згідно з п. 2.1.5 цього Договору, перерахована у межах виконання цього доручення сума кредиту повинна бути погашена позичальником у першу дату сплати кредиту, зазначену в графіку, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього Договору, наступну за датою перерахування коштів, якщо інше не передбачене відповідним Договором про внесення змін до цього Договору.

Згідно з п. 2.3.2 Договору при настанні будь-якої з подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами Договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк має право на свій розсуд:

а) змінити умови цього Договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором; або

б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії Договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; або

в) достроково розірвати цей Договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); або

г) згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору за користування кредитом у період з списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6, А.6.1 цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього Договору.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього Договору (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів.

Згідно із п. 4.8 Договору нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

Пунктом 5.10 Договору стороні дійшли згоди, що в разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3, 2.3.2 цього Договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного цифрового підпису усіма його сторонами. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

Додатком № 1 до Договору «Графік зменшення поточного ліміту» сторони визначили, що сума кредиту в місяць щомісячно 4916,67 грн з строком оплати кожного першого числа місяця у період 01.08.2020 по 01.06.2025, 01.07.2025 4916,47 грн.

03.07.2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі- Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд» (далі Позичальник) укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 37633116-КД-1 від 03.07.2020 (далі Додаткова угода) (а.с. 20-22) з використанням електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис від імені ПАТ КБ «Приватбанк» на Додатковій угоди накладено 10:1:22 3.7.2020.

Електронний цифровий підпис від імені ТОВ «АС-Трейд» на Додатковій угоді накладено 9:45:42 3.7.2020 (а.с. 23).

Згідно Додаткової угоди сторони узгодили внести зміни в Договір, та викласти умови Договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції:

« 2.1. За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладення цієї Додаткової угоди розмір 12,34 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:

Індекс UIRD (3 місяці) + 3,5 %; де Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства фінансів України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Міністерства фінансів України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір: шляхом відправлення смс-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка Viber; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків банка та інших засобів комунікації.

2.2. У випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і / або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

-в період прострочення з 1 го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

-в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

2.4. Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п. 2.1-2.3 цієї Додаткової угоди.

2.10. У випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А3 Договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5 % річних.

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору «Графік зменшення поточного ліміту» сторони визначили, що сума кредиту в місяць щомісячно 4916,67 грн з строком оплати кожного першого числа місяця у період 01.08.2020 по 01.06.2025, 01.07.2025 4916,47 грн.

03.07.2020 між ОСОБА_1 (далі Поручитель) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі Кредитор) укладено договір поруки № 37633116-ДП-1 (далі - Договір поруки) (а.с. 24-26) з використанням електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис від імені ПАТ КБ «Приватбанк» на Договорі поруки накладено 10:1:39 3.7.2020.

Електронний цифровий підпис від імені ОСОБА_1 на Договорі поруки накладено 9:43:19 3.7.2020 (а.с. 27).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «АС-Трейд» (далі Боржник) за кредитним договором № 37633116-КД-1 від 03.07.2020, невідновлювальної кредитної лінії на суму 297 507,52 грн з терміном дії до 01.07.2025, в т.ч. на наступні цілі:

-у розмірі 295 000,00 грн, придбання приміщення з метою використання його в комерційних цілях;

-у розмірі 0 грн на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього Договору;

-у розмірі 2507,52 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Термін повернення кредиту 01.07.2025.

Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди з поручителем не потрібно.

Пунктом 1.2 Договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно п. 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (зобов`язань). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2 Договору поруки).

Згідно з п. 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення договору. У випадку виконання боржником або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу -1 кредит, перерахувавши 03.07.2020 на рахунок № НОМЕР_2 Фонду комунального майна грошові кошти у розмірі 295 000,00 грн згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2020, що підтверджується випискою з рахунку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022, наявною у матеріалах справи (а.с. 28).

Позивачем також надано меморіальний ордер № 145217140 від 03.07.2020 на суму 295 000,00 грн, що підтверджує сплату відповідачем -1 одержувачу Фонду комунального майна грошових коштів з призначенням платежу «оплата по договору купівлі-продажу від 20.05.2020» (а.с. 32).

Відповідач -1 на погашення спірного кредиту перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 97 093,54 грн, що підтверджується виписками з рахунку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022 (а.с. 28-31).

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача - 1 за кредитним договором перед позивачем станом на 10.11.2022 становить 209 106,50 грн, з яких 197 906,46 грн заборгованість за кредитом та 11 200,04 грн заборгованість по процентам за користування кредитом.

До позовної заяви позивач надав розрахунок заборгованості за договором № 37633116-КД за період з 03.07.2020 по 10.11.2022 (а.с. 61-62).

Також позивачем надано виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 03.07.2011 по 10.11.2022 щодо проведених нарахувань процентів за користування кредитом на суму 4332,76 грн за період з 03.07.2020 по 18.08.2020, повернення процентів в сумі 4.01 грн 13.08.2020, здійснених відповідачем-1 оплат та перенесення 14.08.2020 залишку процентів за користування кредитом в сумі 1384,66 грн (а.с. 34-35).

Позивачем надано виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період з 03.07.2011 по 10.11.2022, в якій зазначено, що 15.08.2020 перенесено залишок процентів в сумі 1384,66 грн, проведено позивачем нарахування процентів за користування кредитом на суму 39892,16 грн за період з 17.08.2020 по 22.12.2021, здійснені відповідачем 1 оплати та перенесення 23.12.2021 залишку в сумі 1272,50 грн (а.с. 36-49).

Крім того, надано позивачем виписку по рахунку № НОМЕР_5 за період з 03.07.2011 по 10.11.2022, в якій зазначено, що 23.12.2021 перенесено 1272,50 грн, 29.12.2021 повернуто 1286,29 грн, проведено нарахування процентів за користування кредитом на суму 22 291,85 грн за період з 23.12.2021 по 10.11.2022, здійснені відповідачем 1 оплати на суму 11 013,76 грн та вихідний залишок становить 11 278,09 грн.

Доказів повернення позивачу всієї суми наданого кредиту відповідачем-1 суду не надано.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (надалі Положення), затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Пунктами 41-44, 46, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо права на дострокове розірвання договору та повернення суми кредиту.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу -1 кредит, перерахувавши 03.07.2020 на рахунок №UA52820172035526900300031717 Фонду комунального майна грошові кошти у розмірі 295 000,00 грн згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2020, що підтверджується випискою з рахунку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022.

Згідно з п. 2.3.2 Договору при настанні будь-якої з подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами Договору, в т. ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк має право на свій розсуд: змінити умови цього Договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором; або згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 було порушено зобов`язання по оплаті кредиту згідно установленого сторонами графіку та процентів за користування кредитом.

Доказів розірвання або направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту у розумінні п. 2.3.2 Договору позивачем суду не надано, строк дії кредитного договору відповідно до п. А.3 вказаного договору спливає лише 01.07.2025, а тому належним волевиявленням позивача суд вважає пред`явлення вимоги у судовому порядку у виді подання цього позову. Отже саме з такого часу у відповідача виникає грошове зобов`язання з повернення суми кредиту в повному обсязі.

Позиція щодо можливості пред`явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову підтримана й у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 750/13632/18, від 02.02.2022 у справі № 743/212/19.

У постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами за користування кредитом.

Як вже висновано вище судом, відповідач-1 неналежним чином виконував умови Договору щодо строку повернення кредитних коштів.

Доказів повернення позивачу повної суми наданого кредиту відповідачем-1 суду не надано.

Суд відхиляє посилання відповідача 1 щодо неможливості виконання зобов`язань по договору в зв`язку із настанням форс-мажорних обставин з огляду на наступне.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідачем-1 не надано доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин та враховуючи неналежне виконання відповідачем - 1 зобов`язань по оплаті суми кредиту в установлені графіком строки ще до початку воєнних дій в країні та не вплинуло на допущення цього порушення.

Суд не погоджується з доводами відповідача 1 щодо зупинення діяльності товариства в зв`язку з збройною агресією Російської Федерації проти України, оскільки в квітні місяці 2022 на території м. Чернігова та Чернігівської області активні бойові дії вже не велись, за можливості було відновлено роботу більшості структур, як державних, так і приватних, отже відповідач 1 мав змогу працювати та не був позбавлений можливості здійснювати оплату отриманого кредиту.

Щодо посилання відповідачів на виїзд за кордон засновника та керівника товариства, то суд не вважає це достатнім доказом для звільнення від виконання зобов`язання по спірному Договору.

Окрім того, відсутність учасника (бенефіціара) товариства не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов`язання, оскільки є можливим призначення нового керівника та відновлення роботи товариства.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Таким чином, невиконання відповідачем 1 зобов`язання по оплаті кредитних коштів в установлений строк ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач кредитні кошти надав, а відповідач не здійснив їх повернення, що у подальшому позбавило позивача користування ними, є порушенням принципу справедливості.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 доповнено Перехідні та Прикінцеві положення Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином законодавцем було скасовано лише відповідальність позичальника за невиконання своїх зобов`язань у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, проте жодним чином такого позичальника не звільнено від виконання свого основного зобов`язання у виді повернення суми позики (кредиту) та процентів за користування.

Як вважає позивач, заборгованість відповідача-1 з погашення кредиту станом на 10.11.2022 становить 197 906,46 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 11 200,04 грн.

Як вбачається з виписок банку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022 позивачем за період з 03.07.2020 по 10.11.2022 було здійснено нарахування процентів за користування кредитом зі зміною розмірів базової процентної ставки на загальну суму 62 569,31 грн з урахуванням повернення банком процентів відповідачу 1.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди сторони визначили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку Базову процентну ставку, яка є змінюваною та на дату укладення додаткової угоди становить 12,34 % річних. Розмір базової процентної ставки визначається за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 3,5 %. Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства фінансів України. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника та інших зобов`язаних за договором осіб.

Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates або UIRD) - це індикативна ставка, що розраховується о 15:00 за Київським часом кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк у 12 місяців з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, що діють в 20 найбільших українських банках за розміром депозитного портфелю фізичних осіб. Відсоткова ставка розраховується у процентах річних з точністю до двох знаків після коми. Thomson Reuters публікує ставку UIRD і ставки банків-учасників, що прийняті до розрахунку, кожного робочого дня на спеціальних сторінках.

UIRD розраховується на основі депозитних ставок, що оголошуються банками на строки 3, 6, 9 та 12 місяців у наступних валютах: українська гривня, долари США, євро.

Отже, визначення індексу UIRD це є певною статистичною величиною, обрахованою в системі Thomson Reuters на основі показників комерційної діяльності банків України, та не підпадає під розуміння нормативно-правового акту Національного банку України.

Таким чином, розміри UIRD повинні бути доведені позивачем відповідними доказами у загальному порядку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, суд не збирає докази, незважаючи на їх вільний доступ в мережі Інтернет, у т. ч. числі на сайтах державних органів і не повинен їх самостійно досліджувати на таких сайтах.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

У свою чергу, Індекс UIRD також не є загальновідомою обставиною у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів, які підтверджують зміну розміру індексу UIRD, починаючи з нового кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір вказаного індексу для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Також позивачем не надано належних доказів повідомлення відповідача-1 про зміни розміру базової процентної ставки.

Таким чином, позивачем не доведено правомірність нарахування та отримання нових розмірів відсотків за користування кредитом на підставі змінених базових процентних ставок за кредитом починаючи з 04.09.2020.

Отже, перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, суд доходить висновку про доведеність їх правомірного нарахування лише в частині 6212,21 грн за період з 03.07.2020 по 03.09.2020 з урахуванням базової процентної ставки, яка була визначена станом на дату укладення сторонами Додаткової угоди у розмірі 12,34 %.

І навпаки, позивачем не доведено правомірність нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 56 357,10 грн (62 569,31 грн 6212,21 грн) зі зміненою базовою процентною ставкою за кредитом з 04.09.2020.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами заявлені до стягнення проценти за користування кредитом в сумі 11 200,04 грн, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

У свою чергу загальна сума спрямованих банком на погашення відсотків здійснених боржником оплат становить 51 291,22 грн, з яких на погашення неправомірно нарахованих процентів, банком спрямовано суму 45 079,01 грн (51 291,22 грн 6212,21 грн).

Оскільки частина коштів, що надходили на погашення кредиту спрямовувались банком на погашення процентів за користування кредитом, то неправомірність нарахування розміру процентів тягне за собою неправомірне спрямування їх відповідного розміру замість погашення тіла кредиту на погашення процентів за користування ним.

Таким чином, у даному випадку заборгованість з тіла кредиту має зменшитись на суму сплачених відповідачем-1 процентів, правомірність нарахування яких, з огляду на попередні висновки суду, позивачем у цій справі не доведено належними доказами.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами заборгованість по тілу кредиту лише у розмірі 152 827,45 грн (197 906,46 грн 45 079,01 грн), який підлягає задоволенню в зазначеному розмірі, а в іншій частині має бути відмовлено.

Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідача-2 та відповідача-3.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачами-2 було укладено договір поруки № 37633116-ДП-1 від 03.07.2020, за яким останній поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором № 37633116-КД-1 від 03.07.2020.

За умовами Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Системний аналіз наведених правових норм і умов договору дає підстави для висновку, що солідарна відповідальність поручителів зі сплати усіх зобов`язань позичальника на підставі кредитного договору настає саме з моменту прострочення грошового зобов`язання незалежно від пред`явлення до нього відповідної вимоги.

Оскільки порука за Договором припиняється через 15 років після укладення договору та Договір припиняє свою дію у випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором, то договір поруки не закінчився, порука не є припиненою.

З огляду на встановлене судом порушення основного зобов`язання, допущене відповідачем-1, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті заборгованості за кредитом в сумі 152 827,45 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання позовної заяви сплатив 3136,60 грн судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню, становить 2292,41 грн та покладається на відповідачів у рівних частинах у сумі 1146,21 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю АС-Трейд (код ЄДРПОУ 37633116, вул. Івана Мазепи, 6, кв. 31, м. Чернігів, 14000) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) заборгованість за кредитом у сумі 152 827,45 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АС-Трейд (код ЄДРПОУ 37633116, вул. Івана Мазепи, 6, кв. 31, м. Чернігів, 14000) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) 1146,21 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) 1146,21 грн витрат зі сплати судового збору.

5. У решті позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяВ. В. Шморгун