Постанова

від 26.06.2023 по справі 927/1125/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р. Справа № 927/1125/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023

у справі №927/1125/22 (суддя - Шморгун В.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд";

2. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 209106,50 грн, з яких: 197906,46 грн - заборгованість по кредиту та 11200,04 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором №37633116-КД-1 від 03.07.2020 та договором поруки №37633116-ДП-1 від 03.07.2020 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2023 відкрито провадження у справі №927/1125/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі №927/1125/22 позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 152827,45 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 45079,01 грн і заборгованості по процентах в сумі 11200,04 грн та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення суду ухвалене за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи позивача вцілому зводяться до того, що повідомлення клієнта про зміну базової процентної ставки за користування кредитними коштами не мало значення, оскільки за період з 03.07.2020 по 10.11.2022 обсяг зобов`язання клієнта зі сплати процентів у розмірі 7% не змінювався, а тому висновки суду з приводу недоведення нових розмірі процентів є помилковим.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 апеляційну скаргу у справі №927/1125/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №927/1125/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали відповідачам засобами поштового зв`язку не вручено.

Поряд з цим, 16.05.2023 до суду від представника відповідача-1, яка також є відповідачем-2 у справі, надійшло клопотання про ознайомлення з апеляційною скаргою шляхом надіслання її копії на електронну адресу.

23.05.2023 скан-копію апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надіслано на електронну адресу, зазначену відповідачами у клопотанні.

До суду 13.06.2023 від представника відповідача-1, яка також є відповідачем-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу (поданий засобами поштового зв`язку 06.06.2023), у якому відповідачі просять відмовити у її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 03.07.2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд» (позичальник) укладено кредитний договір №37633116-КД-1 з використанням електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис від імені банку на договорі накладено 03.07.2020 о 10:1:56 год. Електронний цифровий підпис від імені позичальника на договорі накладено 03.07.2020 о 9:45:10 год.

Відповідно до п. А.1 договору вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.

Пунктом А.2 договору визначено, що ліміт договору становить 297507,52 грн, у тому числі на наступні цілі:

- у розмірі 295000,00 грн - придбання приміщення з метою використання його в комерційних цілях;

- у розмірі 0 грн - на сплату судових витрат, передбачених п. п. 2.2.15, 2.3.13 та 5.8 договору;

- у розмірі 2507,52 грн - на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.5 та 2.2.12 договору.

Згідно з п. А.3 договору термін повернення кредиту - 01.07.2025.

Пунктом А.4 договору визначено, що рахунком для обслуговування кредиту є рахунок НОМЕР_1 (в гривнях), отримувач - АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до п. А.5 договору зобов`язання позичальника забезпечуються:

- договором застави №37633116-ДІ-1/1 від 03.07.2020;

- договором поруки №37633116-ДП-1 від 03.07.2020.

Згідно з п. А.6 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 16% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.7 укладеного правочину сторони визначили, що у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання зі сплати кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 32% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. А.8 договору проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання договору, відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено п. 7.3 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2).

Згідно з п. 1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди в обумовлені терміни.

Пунктом 2.1.2 договору сторони визначили, що банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої в п. 1.1 договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. п. 2.2.1 та 2.2.12 договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2 та 2.2.3 договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору, а також повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.16 та 2.3.2.

Після виконання банком доручення позичальника зі сплати страхових платежів згідно з п. 2.1.5 договору перерахована у межах виконання цього доручення сума кредиту повинна бути погашена позичальником у першу дату сплати кредиту, зазначену в графіку, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено п. 7.3, наступну за датою перерахування коштів, якщо інше не передбачене відповідним договором про внесення змін до цього договору (п. 2.2.16).

Згідно з п. 2.3.2 укладеного правочину при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк має право на свій розсуд:

а) змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання; або

б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування та повністю виконати інші зобов`язання; або

в) достроково розірвати договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); або

г) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування та повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 та 2.4.1 договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6 та А.6.1 договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 договору.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. п. 4.1 та 4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 договору (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів.

Згідно з п. 4.8 укладеного правочину нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

Пунктом 5.10 договору сторони узгодили, що в разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п. п. А.3 та 2.3.2 договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений п. А.7 договору. При цьому, проценти за користування кредитом банком не нараховуються та не підлягають сплаті позичальником.

Відповідно до п. п. 6.1 та 6.2 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного цифрового підпису усіма його сторонами. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

Додатком № 1 до договору «Графік зменшення поточного ліміту» сторони визначили, що сума погашення кредиту щомісячно становить 4916,67 грн зі строком оплати кожного першого числа місяця у період 01.08.2020 по 01.06.2025, а 01.07.2025 - 4916,47 грн.

Окрім цього, 03.07.2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд» (позичальник) укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №37633116-КД-1 від 03.07.2020 з використанням електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис на додатковій угоді від імені банку накладено 03.07.2020 о 10:1:22 год, а від імені позичальника - 03.07.2020 о 9:45:42 год.

Згідно додаткової угоди сторони узгодили внести зміни в договір та викласти умови договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції:

« 2.1. За користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладення додаткової угоди розмір 12,34% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:

Індекс UIRD (3 місяці) + 3,5%;

де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства фінансів України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Міністерства фінансів України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір: шляхом відправлення смс-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка Viber; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків банка та інших засобів комунікації.

2.2. У випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і / або процентів в розмірі, зазначеному в п. п. 2.3 та 2.7 додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

2.4. Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п. п. 2.1-2.3 цієї додаткової угоди.

2.10. У випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних.»

Додатком №1 до додаткової угоди №1 до договору «Графік зменшення поточного ліміту» сторони визначили, що сума погашення кредиту щомісячно становить 4916,67 грн зі строком оплати кожного першого числа місяця у період 01.08.2020 по 01.06.2025, а 01.07.2025 - 4916,47 грн.

Також, 03.07.2020 між ОСОБА_1 (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) укладено договір поруки №37633116-ДП-1 з використанням електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис від імені банку на договорі поруки накладено 03.07.2020 о 10:1:39 год, а поручителем - 03.07.2020 о 9:43:19 год.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд» (боржник) за кредитним договором №37633116-КД-1 від 03.07.2020, невідновлювальної кредитної лінії на суму 297507,52 грн з терміном дії до 01.07.2025, в т.ч. на наступні цілі:

- у розмірі 295000,00 грн - придбання приміщення з метою використання його в комерційних цілях;

- у розмірі 0 грн - на сплату судових витрат, передбачених п. п. 2.2.15, 2.3.13 та 5.8 цього договору;

- у розмірі 2507,52 грн - на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Термін повернення кредиту - 01.07.2025.

Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди з поручителем не потрібно.

Пунктом 1.2 договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання (зобов`язань). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення договору. У випадку виконання боржником або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит, перерахувавши 03.07.2020 на рахунок № НОМЕР_2 Фонду комунального майна грошові кошти в сумі 295000,00 грн згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2020, що підтверджується випискою з рахунку банку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022, наявною в матеріалах справи.

Позивачем також надано меморіальний ордер №145217140 від 03.07.2020 на суму 295000,00 грн, що підтверджує сплату відповідачем-1 Фонду комунального майна грошових коштів з призначенням платежу «оплата по договору купівлі-продажу від 20.05.2020».

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд» на погашення спірного кредиту перерахувало позивачу грошові кошти в сумі 97093,54 грн, що підтверджується виписками з рахунку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022.

Поряд з цим, звертаючись з позовом, позивач стверджує, що станом на 10.11.2022 заборгованість відповідача-1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором становить 209106,50 грн, з яких 197906,46 грн - заборгованість за кредитом та 11200,04 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом.

До позовної заяви позивач надав розрахунок заборгованості за договором №37633116-КД за період з 03.07.2020 по 10.11.2022.

Також, на підтвердження своїх доводів позивачем надано суду:

- виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 03.07.2011 по 10.11.2022 щодо проведених нарахувань процентів за користування кредитом на суму 4332,76 грн за період з 03.07.2020 по 18.08.2020, повернення процентів в сумі 4,01 грн - 13.08.2020, здійснених відповідачем-1 оплат та перенесення 14.08.2020 залишку процентів за користування кредитом в сумі 1384,66 грн;

- виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період з 03.07.2011 по 10.11.2022, в якій зазначено, що 15.08.2020 перенесено залишок процентів в сумі 1384,66 грн, проведено позивачем нарахування процентів за користування кредитом на суму 39892,16 грн за період з 17.08.2020 по 22.12.2021, здійснені відповідачем-1 оплати та перенесення 23.12.2021 залишку в сумі 1272,50 грн;

- виписку по рахунку № НОМЕР_5 за період з 03.07.2011 по 10.11.2022, в якій зазначено, що 23.12.2021 перенесено 1272,50 грн, 29.12.2021 повернуто 1286,29 грн, проведено нарахування процентів за користування кредитом на суму 22291,85 грн за період з 23.12.2021 по 10.11.2022, здійснені відповідачем-1 оплати на суму 11013,76 грн та вихідний залишок становить 11278,09 грн.

Відповідачами, у свою чергу, не надано суду доказів повернення позивачу всієї суми наданого кредиту.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі у поданих відзивах посилаються на виникнення форс-мажорних обставин, які пов`язані зі збройною агресією російської федерації проти України, введенням в країні воєнного стану, веденням бойових дій в м. Чернігові, що призвело до зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Трейд». На переконання відповідачів, війна є форс-мажорною обставиною, що звільняє як відповідача-1, так і відповідача 2 від виконання зобов`язань за договором на період дії форс-мажорних обставин. Окрім цього, факт збройної агресії, який зумовив виїзд матерів з дітьми з м. Чернігова, призвів зупинення діяльності підприємства під час збройного конфлікту, що унеможливлює виплату кредиту.

Частково задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції встановив, що відповідачем-1 було порушено зобов`язання з оплати кредиту згідно встановленого сторонами графіку, а також погашення процентів за користування кредитом.

Поряд з цим, судом також встановлено, що оскільки позивач в порушення умов договору не надав суду належних та достатніх доказів, які підтверджують зміну розміру індексу UIRD, починаючи з нового кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір вказаного індексу для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал, останнім не доведено правомірність нарахування та отримання нових розмірів відсотків за користування кредитом на підставі змінених базових процентних ставок за кредитом, починаючи з 04.09.2020. Як наслідок, місцевим господарським судом вказано на відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 11200,04 грн. При цьому, за висновками суду, оскільки частина коштів, що надходили на погашення кредиту, спрямовувалися банком на погашення процентів за користування кредитом, то неправомірність нарахування розміру процентів тягне за собою неправомірне спрямування їх відповідного розміру замість погашення тіла кредиту на погашення процентів за користування ним. Тому, заборгованість по кредиту необхідно зменшити на суму сплачених відповідачем-1 процентів, правомірність нарахування яких позивачем не доведено. Отже, позивачем доведено належними доказами заборгованість по тілу кредиту лише у розмірі 152827,45 грн.

З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 1048 та 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (надалі - Положення), затвердженим постановою правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Пунктами 41-44, 46, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит, перерахувавши 03.07.2020 на рахунок № НОМЕР_2 Фонду комунального майна грошові кошти в сумі 295000,00 грн згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2020. Наведене підтверджується випискою з рахунку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022.

Згідно з п. 2.3.2 договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, в т. ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк має право на свій розсуд:

- змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором;

- згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем-1 було порушено зобов`язання з оплати кредиту згідно встановленого сторонами графік, а також процентів за користування кредитом.

У постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

При цьому, позиція щодо можливості пред`явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову підтримана у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №750/13632/18 та 02.02.2022 у справі №743/212/19.

Оскільки позивачем не надано суду доказів розірвання або направлення відповідачу-1 вимоги про дострокове повернення кредиту у розумінні п. 2.3.2 договору, а строк дії кредитного договору відповідно до п. А.3 спливає лише 01.07.2025, належним волевиявленням позивача є саме пред`явлення вимоги у судовому порядку у вигляді подання даного позову. Отже, саме з такого часу у відповідача виникає грошове зобов`язання з повернення суми кредиту в повному обсязі.

З огляду на викладене, відповідач-1 є таким, що прострочив грошове зобов`язання з повернення кредиту та процентів за користування кредиту, що останнім не спростовано.

Поряд з цим, відповідачі вказували на неможливість виконання зобов`язань по договору у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин. Місцевий господарський суд правомірно відхилив такі твердження з огляду на наступне.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24.02.2022, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, 26.05.2020 у справі №918/289/19, 17.12.2020 у справі №913/785/17 та 30.11.2021 у справі №913/785/17, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Поряд з цим, відповідачем-1 під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин. При цьому, судом враховано, що відповідач-1 прострочив виконання зобов`язань з оплати суми кредиту в установлені графіком строки ще до початку воєнних дій в країні та введення воєнного стану.

Судом першої інстанції також правомірно спростовано доводи відповідачів щодо зупинення діяльності товариства у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, оскільки в квітні 2022 року на території м. Чернігова та Чернігівської області активні бойові дії вже не велися, за можливості було відновлено роботу більшості структур, як державних, так і приватних, а отже відповідач-1 мав змогу працювати та не був позбавлений можливості здійснювати оплату отриманого кредиту.

Щодо посилання відповідачів на виїзд за кордон засновника та керівника товариства, то суд не вважає це достатнім доказом для звільнення від виконання зобов`язання по спірному договору. Окрім того, відсутність учасника (бенефіціара) товариства не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов`язання, оскільки є можливим призначення нового керівника та відновлення роботи товариства. При цьому, діяльність щодо володіння корпоративними правами згідно закону не є підприємницькою діяльністю.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 доповнено Перехідні та Прикінцеві положення ЦК України п. 18, згідно якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином законодавцем було скасовано лише відповідальність позичальника за невиконання своїх зобов`язань у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, проте жодним чином такого позичальника не звільнено від виконання свого основного зобов`язання у вигляді повернення суми позики (кредиту) та процентів за користування кредитом.

Отже, відповідачі не довели наявність підстав для звільнення від виконання обов`язку з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Поряд з цим, як вбачається з виписок банку за період з 03.07.2011 по 10.11.2022 позивачем за період з 03.07.2020 по 10.11.2022 було здійснено нарахування процентів за користування кредитом зі зміною розмірів базової процентної ставки на загальну суму 62569,31 грн, з урахуванням повернення банком процентів відповідачу-1.

Пунктом 2.1 додаткової угоди до кредитного договору сторони визначили, що за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка є змінюваною та на дату укладення додаткової угоди становить 12,34 % річних. Розмір базової процентної ставки визначається за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 3,5%. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства фінансів України. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника та інших зобов`язаних за договором осіб.

Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates або UIRD) - це індикативна ставка, що розраховується о 15:00 год за Київським часом кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк у 12 місяців з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, що діють в 20 найбільших українських банках за розміром депозитного портфелю фізичних осіб. Відсоткова ставка розраховується у процентах річних з точністю до двох знаків після коми. Thomson Reuters публікує ставку UIRD і ставки банків-учасників, що прийняті до розрахунку, кожного робочого дня на спеціальних сторінках.

UIRD розраховується на основі депозитних ставок, що оголошуються банками на строки 3, 6, 9 та 12 місяців у наступних валютах: українська гривня, долари США, євро.

Отже, визначення індексу UIRD є певною статистичною величиною, обрахованою в системі Thomson Reuters на основі показників комерційної діяльності банків України, та не підпадає під розуміння нормативно-правового акту Національного банку України.

Таким чином, розміри UIRD повинні бути доведені позивачем відповідними доказами у загальному порядку.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, Індекс UIRD не є загальновідомою обставиною у розумінні ст. 75 ГПК України.

Разом з цим, позивач не надав суду належних та достатніх доказів, які підтверджують зміну розміру індексу UIRD, починаючи з нового кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір вказаного індексу для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Також позивачем не надано належних доказів повідомлення відповідача-1 про зміни розміру базової процентної ставки у порядку, передбаченому умовами договору.

Таким чином, позивачем не доведено правомірність нарахування та отримання нових розмірів відсотків за користування кредитом на підставі змінених базових процентних ставок за кредитом починаючи з 04.09.2020.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, прийшов до висновку про доведеність їх правомірного нарахування лише в частині 6212,21 грн за період з 03.07.2020 по 03.09.2020 з урахуванням базової процентної ставки, яка була визначена станом на дату укладення сторонами додаткової угоди, у розмірі 12,34%. І навпаки, позивачем не доведено правомірність нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 56357,10 грн (62569,31 грн - 6212,21 грн) зі зміненою базовою процентною ставкою за кредитом з 04.09.2020.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами заявлені до стягнення проценти за користування кредитом в сумі 11200,04 грн, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку з приводу відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що загальна сума спрямованих банком на погашення відсотків здійснених боржником оплат становить 51291,22 грн, з яких на погашення неправомірно нарахованих процентів банком спрямовано суму 45079,01 грн (51291,22 грн - 6212,21 грн).

Оскільки частина коштів, що надходили на погашення кредиту, спрямовувалися банком на погашення процентів за користування кредитом, то неправомірність нарахування розміру процентів тягне за собою неправомірне спрямування їх відповідного розміру замість погашення тіла кредиту на погашення процентів за користування ним. Таким чином, у даному випадку заборгованість з тіла кредиту має зменшитися на суму сплачених відповідачем-1 процентів, правомірність нарахування яких, з огляду на попередні висновки суду, позивачем у цій справі не доведено належними доказами.

Отже, позивачем доведено належними доказами наявність у відповідача-1 заборгованості по тілу кредиту лише у розмірі 152827,45 грн (197906,46 грн - 45079,01 грн), який підлягає задоволенню в зазначеному розмірі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення суми основного боргу з відповідача-1 є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1 та 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки №37633116-ДП-1, за яким останній поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором №37633116-КД-1 від 03.07.2020.

За умовами договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Системний аналіз наведених правових норм і умов договору дає підстави для висновку, що солідарна відповідальність поручителів зі сплати усіх зобов`язань позичальника на підставі кредитного договору настає саме з моменту прострочення грошового зобов`язання незалежно від пред`явлення до нього відповідної вимоги.

Оскільки порука за договором припиняється через 15 років після укладення договору та договір припиняє свою дію у випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором, то договір поруки не закінчився і порука не є припиненою.

Отже, з огляду на встановлене судом порушення основного зобов`язання, допущене відповідачем-1, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники зі сплати заборгованості за кредитом в сумі 152827,45 грн.

З огляду на усе вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що відповідачем-1 було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань зі сплати заборгованості за кредитним договором та станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд" наявна заборгованість у розмірі 152827,45 грн, солідарний обов`язок зі сплати якої також наявний у ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача, фактично, спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі №927/1125/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі №927/1125/22 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов