Ухвала

від 15.03.2023 по справі 916/67/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/67/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів»

про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023

у справі № 916/67/20

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до Приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів»

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 31.01.2023 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у справі) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 916/67/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМУ) до Приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» (далі - ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів») про визнання права власності.

20.02.2023 до Верховного Суду надійшла заява ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 916/67/20.

У цій заяві ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» просить виправити описки в «мотивувальній» частині ухвали від 31.01.2023, зазначивши вірний зміст листа № 03/01-121 від 05.06.2018 і вірну адресу водно-спортивної станції.

У підпункті 17.9 пункту 1 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України визначено, що, якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз`яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу з суду нижчої інстанції протягом п`яти днів із дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня із дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів із дня надходження справи до суду, який має її розглядати.

Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2023 витребувано матеріали справи № 916/67/20 з Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» про виправлення описки.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 06.03.2023.

Відповідно до статті 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (частина 1). Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень (частина 2).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21 зазначила, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного.

Положення частини 1 статті 243 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Такі помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Як правило, описка, як мовна помилка, не спотворює текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: помилкове розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів тощо.

Отже, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст, суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння).

Подібний висновок міститься в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 817/777/16, від 18.05.2021 у справі № 908/3512/19.

ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» заяву про виправлення описки обґрунтовує тим, що в мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 31.01.2023 зазначено: «РВ ФДМУ по Рівненській області у листі від 08.05.2018 № 11-05-01882, адресованому відповідачу, просило допустити представників РВ ФДМУ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове БТІ» для здійснення технічної інвентаризації об`єктів державної власності на території водноспортивної бази, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 140, причал 200. ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» у відповідь на це звернення у листі від 05.06.2018 № 03/01-121 повідомило про відмову у допуску працівників позивача, посилаючись на безпідставність та протиправність таких дій, а також неотримання переліку документів, які підтверджували б факт передачі товариству відповідних будиночків».

Заявник стверджує, зокрема, що при відображення змісту листа від 05.06.2018 № 03/01-121 в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023 було допущено описку, оскільки в тексті листа від 05.06.2018 № 03/01-121 вміщено лише повідомлення РВ ФДМУ в необхідності надання додаткових документів для вивчення питання, що порушувалося в його запиті та не містить жодних відомостей про відмову у допуску будь-яких осіб до будь-якого із належних товариству об`єктів.

При цьому ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» зазначає, що на вирішенні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/1777/21 за позовом ФДМУ, предметом якого є вимога, заявлена до ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів», про стягнення матеріальної шкоди, і цей лист від 05.06.2018 № 03/01-121 є доказом, поданим ФДМУ, тому, на думку заявника, «помилкове» тлумачення змісту цього листа в ухвалі Верховного Суду буде використане ФДМУ «…для підсилення обґрунтування своїх абсурдних вимог».

Проте суд касаційної інстанції зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи № 916/67/20 Негатуров О.В. (особа, яка не брала участі у справі) оскаржив в касаційному порядку постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 916/67/20, якою скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 та ухвалено нове рішення про задоволення позову РВ ФДМУ до ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» про визнання права власності.

У мотивувальній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 916/67/20 при викладенні встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, було зазначено, зокрема:

«…15.01.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулося з листом № 11-05-0203 до ТзОВ «Нове технічне бюро інвентаризації» з проханням виготовити технічні паспорти на об`єкти державної власності - будинки відпочинку (11 шт.), що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 140, причал 200, які не увійшли до статутного капіталу.

Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулося з листом № 11-05-01882 від 08.05.2018 до відповідача про допущення представників РВ ФДМ України по Одеській області та ТзОВ «Нове БТІ» для здійснення технічної інвентаризації об`єктів державної власності, надіславши разом з листом відповідачу перелік відповідних документів.

Натомість Товариство у листі № 03/01-121 від 05.06.2018 відмовилось допускати працівників позивача, посилаючись на безпідставність та протиправність їх дій, а також неотримання переліку документів, які підтверджували б факт передачі будиночків.

Посилаючись на те, що Публічне акціонерне товариство «Одеський завод гумово-технічних виробів» заперечує належність вказаних 11 будинків відпочинку до об`єктів державної власності, так як вважає їх своєю власністю, а також вчиняє дії, які перешкоджають вжиттю заходів позивачем для вчинення державної реєстрації об`єктів державної власності, Фонд звернувся із вищезгаданим позовом до Господарського суду Одеської області…».

Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суд касаційної інстанції в ухвалі від 31.01.2023 лише зазначив обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, та додатково не перевіряв докази і не встановлював нові обставини з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин твердження ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» про описку, допущену в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023, щодо викладення обставин, які було встановлено судом апеляційної інстанції у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 916/67/20, зводиться до переоцінки доказів та встановлення нових обставин у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» у заяві про виправлення описки також зазначає, що на сторінці 7 ухвали Верховного Суду від 31.01.2023 зазначено «…на водноспортивній базі відпочинку Заводу, розташованій по Дорозі Котовського, 136…», проте, за твердженням заявника, це не є адресою їхньої водно-спортивної станції; адреса останньої: Дорога Котовського, 140, а з 1996 року - Миколаївська Дорога, 140; чисельні докази справжньої адреси є в матеріалах справи.

З огляду на зміст судових рішень у справі № 916/67/20 судами першої та апеляційної інстанцій установлено, зокрема, що: «…08 грудня 1986 року між Одеським заводом гумовотехнічних виробів (Завод) та Острозьким шиноремонтним заводом (Підприємство, Острозький ШРЗ) був укладений договір про врегулювання відносин сторін щодо спільної діяльності, будівництва та експлуатації водноспортивної бази відпочинку (далі Договір), за умовами якого Завод та Підприємство, виходячи із принципів належної турботи про відпочинок працівників своїх підприємств, що виконують двоєдину виробничу програму по забезпеченню народного господарства резино-технічною продукцією та населення товарами народного споживання, вступають в співпрацю строком на 30 років у сфері організації будівництва будиночків, благоустрою території та відпочинку працівників заводу на водноспортивній базі відпочинку Заводу, розташованого по дорозі Котовського, 136, в прибережній зоні моря…», що і було відображено в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023 як обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі.

Такі обставини підтверджуються змістом наявної у матеріалах справи копії зазначеного договору про врегулювання відносин сторін щодо спільної діяльності, будівництва та експлуатації водноспортивної бази відпочинку від 08.12.1986 (пункт 1.1 договору; т. 1 а.с.10 зворот).

Отже, наведені в заяві твердження ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» про наявність описок в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023 є необґрунтованими, такими, що спростовуються обставинами, встановленими як судами першої та апеляційної інстанцій, про що зазначено в судових рішеннях, так і матеріалами справи № 916/67/20.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» вже зверталося до Південно-західного апеляційного господарського суду з заявою аналогічного змісту про виправлення описки в постанові суду апеляційної інстанції від 16.11.2020 у справі № 916/67/20 стосовно адреси об`єктів, що були предметом договору від 08.12.1986, а саме: «…дорога Котовського, 136, в прибережній зоні моря…».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 916/67/20 відмовлено в задоволенні заяви ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» про виправлення описки в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 916/67/20.

У цій ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, між іншим, що як свідчать матеріали справи (зокрема, технічний паспорт, виготовлений 11.05.2005 за замовленням ВАТ «Одеський завод гумових технічних виробів», листи ВАТ «Острозький шиноремонтний завод» від 14.10.2009 №31, від 17.08.2011 № 45 тощо), а також постанова Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 у справі № 35/17-3274-2011, вказані будиночки, які є предметом спору у справі № 916/67/20, розташовані на території бази відпочинку (водно-спортивна станція) відповідача за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140, а адреса: м. Одеса, вул. дорога Котовського, 136, є колишньою адресою цих будиночків. Отже, зазначення місця розташування спірних об`єктів за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140, а не за адресою: м. Одеса, вул. дорога Котовського, 136, не є опискою в розумінні статті 243 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи зазначене та беручи до уваги відсутність підстав, з якими положення статті 243 Господарського процесуального кодексу України пов`язують внесення виправлень у судове рішення, у задоволенні заяви ПрАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 916/67/20 необхідно відмовити.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Керуючись статтями 234, 235, 243 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Одеський завод гумових технічних виробів» у задоволенні заяви про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 916/67/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий