Рішення

від 24.02.2023 по справі 161/17690/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17690/22

Провадження № 2-а/161/7/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Кихтюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Дмитрук Т.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №2 (м.Сокаль) Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом на обґрунтування якого зазначив, що 29.11.2022 року, керуючи транспортним засобом з причіпом-цистерною на а/д Великі Мости-Червоноград, був зупинений інспектором поліції і відносно нього було винесено постанову за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП за перевезення вантажу пального, не будучи укомплектованим вуглекислотним вогнегасником та притягнуто до відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки при перевезенні були дотримані всі правила, оскільки він перевозив пальне із-за кордону та був укомплектований вогнегасниками. Звертає увагу, що в наявності були кілька вогнегасників, однак, з яких міркувань виходив поліцейський вважати, що необхідні саме вуглекислотні, не зазначив. Враховуючи наведене, просив суд оскаржувану постанову скасувати.

Дослідивши наявні письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про підставність заявлених вимог.

Судом встановлено, що 29.11.2022 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з причіпом-цистерною на а/д Великі Мости-Червоноград, був зупинений інспектором поліції Славичем А.І. і притягнутий до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП - перевезення вантажу пального, не будучи укомплектованим вуглекислотним вогнегасником та притягнуто до відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн.(а.с. ).

Частиною 1 ст. 132-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів автомобільними дорогами.

Згідно «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів», затверджених наказом МВС від 04.08.2018 року, зокрема п. 10 - на транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, мають бути такі засоби пожежогасіння:

1) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 7,5 т,- два або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B, C сукупною ємністю 12 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг, а інші - 2 кг;

2) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 3,5 т, але не більше 7,5 т - два переносних вогнегасники для гасіння пожеж класів A, B, C сукупною ємністю 8 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг, а другий - 2 кг;

3) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше,- два переносних вогнегасники для гасіння пожеж класів A, B, C кожний ємністю не менше 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші);

4) на транспортних одиницях незалежно від їх дозволеної максимальної маси, що перевозять небезпечні вантажі в пакуваннях без перевищення максимальної кількості на транспортну одиницю, зазначеної в підрозділі 1.1.3.6 додатка А до ДОПНВ,- один переносний вогнегасник для гасіння пожеж класів A, B, C ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші).

Переносні вогнегасники повинні бути опломбовані, мати маркування про відповідність стандарту та напис з датою (місяць, рік) закінчення терміну придатності.

Вогнегасники мають установлюватися на транспортних одиницях у легкодоступних місцях та бути захищеними від впливу погодних умов з метою збереження їх експлуатаційної надійності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень і на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом». У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач 29.11.2022 року, керуючи транспортним засобом з причіпом-цистерною на а/д Великі Мости-Червоноград, перевозив вантаж пальне, не будучи укомплектованим вуглекислотним вогнегасником, хоча транспортний засіб був обладнаний трьома вогнегасниками (а.с. ).

Викладене підтверджується фотокопіями транспортного засобу і відповідачем не оспорюється. Інкриміноване порушення зроблено з посиланням на п.22.5 ПДР без конкретизованого розкриття об`єктивної сторонни порушення, без зазначення норм закону, які порушені. Свій обов`язок суб`єкт владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав, яким чином встановлено невідповідність наявних вогнегасників вимогам законодавства не зазначено.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про винесення оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, без належного з`ясування всіх обстави справи, що є підставою для її скасування і закриття провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю, то на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн.

На підставі ст.ст. 122, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського відділення поліції №2 (м.Сокаль) Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Славича Андрія Івановича від 29.11.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк