Рішення

від 16.03.2023 по справі 520/2199/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 р. № 520/2199/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внас лідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харків ської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України;

- стягнути на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмсь кої районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 груд ня 2022 року у сумі 160443,58 грн (сто шістдесят тисяч чотириста сорок три гривні 58 коп.)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ним.

28.02.2023 відповідач надав до суду відзив, в якому зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно вимог чинного законодавства.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області. Міністерство соціальної політики України, здійснити необхідні дії відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міні стрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлені на забезпе чення позивача продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 грудня 2010 року, за виключенням раніше виплачених із цього питання коштів, яка, як зазначає позивач у позовній заяві до цього часу не виконана.

Ухваюю Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року 2002/2-а-464/11 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області залишено без задоволення, а Постанову Барвінківського ра йонного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/І1-без змін.

Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України задоволена заява позивача №4862 від 03.01.2013 року і визнано порушення державою від повідачем пункту 1 статті 6 Конвенції і статті 1 Першого протоколу, а також порушення статті 13 Конвенції щодо невиконання рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11.

Крім того, Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року, що проголоше не 12 жовтня того ж року, у справі Бурмич та інші проти України (заява № 46852/13 та ін.), визнано порушення державою відповідачем п.1 ст.6 Конвенції і ст. 1 Першого протоколу, а також порушення ст. 13 Конвенції за заявою позивача з приводу невиконання Рішення Європейського суду з Прав Людини від 31.07.2014 у справі Штефан та інші проти України щодо моєї заяви № 4862 від 03.01.2013.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 30 березня 2021 року у справі №2002/2-а-464/11 замінено сторону у виконавчому провадженні АСВП: 33729516 за виконавчим листом №2002/2-а-464/11, а саме: боржника Управління соціального захисту населення Барвінківської район ної державної адміністрації Харківської області код ЄДРПОУ: 03196363. місцезнаходження: вул. 50 років Радянської України. 17, м. Барвінкове. Харківська область, 64701. на його правонаступника Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 03196469. місцезнаходження: вул. Гагаріна, 1, м. Ізюм, Харківська область. 64300.

В той же час, Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №520/15624/21, яке набрало законної сили 30 жовтня того ж року, зобов`язано Управління со ціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області розгля нути по суті запит мій про доступ до публічної інформації від 05.11.2020р.. надавши вичерпну публіч ну інформацію по суті усіх сформульованих питань.

Однак, позивачем зазначено, що листом Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області від 10.01.2023 №М-1 йому не надано вичерпну публічну інформацію по суті усіх сформульованих питань у запиті мо єму про доступ до публічної інформації від 05.11.2020, тобто про розмір заборгованості 50 процентів вартості продуктів харчування згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/1 1 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України.

Також позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до інформації, яка перебуває в архівах кореспонденції Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації за 2020 рік, знаходиться лист на запит щодо виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії. здійснення державним виконав цем за місцем проведення таких дій (крім платіжного доручення №358 від 24 квітня 2018 року та №303 від 26 лютого 2019 року), тобто виплати з 01 грудня 2010 року по 01 травня 2016 року у сумі 38204, 26 грн, а з 01 травня 2016 року по 01 жовтня 2018 року у сумі 37787,79 грн.

При цьому, як слідує із Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №520/855/19 до вказаних вище сум не врахована вартість 10 видів продуктів, а саме: крохмаль, какао, кава ячмінна, дріжджі, ванільний цукор, молоко згущене, ікра лососева, кон серви "Печінка тріски", краби (консерви), м`ясні консерви.

В той же час, як слідує із Листа Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області від 10.01.2023 №М-1 на виконання п. 9 Порядку №930 Міністерством соціальної політики України щороку видаються накази про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчу вання громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на відповідний рік, згідно яких позивачу проводяться виплати.

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до наказу Мінсоцполітики №75 від 23.01.2018 «Про встановлення розмірів грошо вої компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобиль ської катастрофи, на 2018 рік» позивачу виплачено 4716 грн. Відповідно до наказу Мінсоцполітики №127 від 31.01.2019 «Про встановлення розмірів гро шової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобиль ської катастрофи, на 2019 рік» позивачу виплачено 4716 грн. Відповідно до наказу Мінсоцполітики №42 від 22.01.2020 «Про встановлення розмірів грошо вої компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2020 рік» позивачу виплачено 4716 грн. Відповідно до наказу Мінсоцполітики №74 від 09.02.2021 «Про встановлення розмірів грошо вої компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2021 рік» позивачу виплачено 4716 грн. За січень 2022 року позивачу виплачено 393 грн. Відповідно до наказу Мінсоцполітики №50 від 31.01.2022 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадя нам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2022 рік» у грудні 2022 року було зроблено перерахунок за весь рік. При отриманні управлінням соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області фінансування позивачу буде виплачено за січень 2022 року та борг за 11 місяців минулого року.

Отже, як зазначає позивач, управління соціального захисту населення Ізюмської районної військо вої адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України не виконують По станову Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002 /2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява позивача №4862 від 03.01.2013, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/ 13 та ін.).

Отже, за період з жовтня 2018 року по січень 2022 року позивачу було виплачено 15836,00 грн компенсації вартості продуктів харчування.

З огляду на вищезазначені обставини вбачається, що управлінням соціального захисту населення Ізюмської районної військо вої адміністрації Харківської області та Міністерством соціальної політики України не виконується По станова Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява позивача №4862 від 03.01.2013, а також Рішення Європей ського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самовря дування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пе редбачені Конституцією та законами України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчуван ня та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за таблицею: Фізіологічні (ме дичні) норми забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждати внаслідок Чорнобиль ської катастрофи (на місяць).

За повідомленням Державної служби статистики України від 17.01.2023 №15.1.3-22/31Пі-23 наведена вартість продуктів харчування згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за таблицею: Фізіологічні (медичні) норми забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи (на місяць).

Розмір компенсації вартості продуктів харчування визначається як добуток кількісних даних по окремому виду продуктів, наведених у Постанові Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждаю внаслідок Чорнобильської катастрофи», на величину, вказану в інформації Державної служби статис тики України про вартість цих продуктів помісячно, а потім в цілому за 2018-2022 роки.

Судом встановлено, що за період із жовтня 2018 року по 31 рудня 2022 року у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем за компенсацію вартості продуктів харчування, наведених у Постанові Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждаю внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспіль ства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Івонн Ван Дайн проти Міністерства внутрішніх справ ( Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не мас авто матичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи пове дінки. зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи пове дінці. оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Щодо вимоги про стягнення з Управління соціального захисту населення Ізюмсь кої районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь позивача компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України у сумі 160443,58 грн, суд зазначає наступне.

Нарахування суми компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за певний період належить до дискреційних повноважень відповідачів.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідачів, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідачів виплатити позивачу компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, саме у сумі 160443,58 грн, яку визначив сам позивач. Сума компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за вказаний період підлягає визначенню не судом, а відповідачами за наслідками виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України у сумі 160443,58 грн, підлягає частковому задоволенню.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 03196469), Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, буд. 8/10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567866) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харків ської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України.

Стягнути на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмсь кої районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 груд ня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов