Постанова

від 16.03.2023 по справі 480/6367/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 р. Справа № 480/6367/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "РУТА-2013" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 р. (ухвалене суддею Павлічек В.О.) по справі № 480/6367/21

за позовом Фермерського господарства "РУТА-2013"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «РУТА-2013» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.05.2021 р. № 208-ДК/0066Пр/03/01/-21.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 р. відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фермерського господарства «РУТА-2013» задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимогЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин», Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відсутні докази про самовільне зайняття позивачем земельних ділянок, що зазначені в акті обстеження земельної ділянки, протоколі про адміністративне правопорушення, постанові про накладення адміністративного правопорушення та в приписі.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 208-ДК від 22.04.2021 р. «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення позапланової перевірки щодо земельних ділянок на території Буринської міської ради Конотопського району Сумської області» 05.05.2021 р. начальником відділу - старшим державним інспектором, головним спеціалістом - державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Буринському, Конотопському, Кролевецькому, Путивльському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Дубовиком І.І. та Можаєвою Т.Г. за участю провідного спеціаліста земельного відділу апарату виконавчого комітету Буринської міської ради Кубрака М.І. здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавствастосовно земельних ділянок,на території Буринської міської ради Конотопського району Сумської області, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 05.05.2021 р. № 208-ДК/188АП/09/01/-21.

Висновками вищевказаного акту перевірки встановлено, що на земельних ділянках із кадастровими номерами: 5920988800:06:002:0085, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0084, площею 2,0000 га;5920988800:06:002:0083, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0081, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0087, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0089, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0060, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0075, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0074, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0094 площею 2,0000 га, здійснено обробіток ґрунту та засіяно сільськогосподарською культурою (озима пшениця) посадовою особою Фермерське господарство"Рута-2013" документи, що посвідчують право користування земельними ділянками відсутні, що є порушенням ст. ст.125, 126 ЗК України, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно з п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України.

14.05.2021 р. старшим державним інспектором Дубовиком І.І. видано Припис № 208-ДК/0066/Пр/03/01-21, яким зобов`язано позивачау 30-ти денний термін звільнити самовільно зайняті земельні ділянки або оформити право користування земельними ділянками та складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.05.2021 № 208-ДК/0066П/07/01/-21.

Не погоджуючись із вищевказаним приписом відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний припис відповідача прийнятий на підставі вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (в подальшому ЗК України), земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 статті 2 ЗК України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст. 187 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із ст. 188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (в подальшому Закон № 963-IV).

Відповідно до ст. 2 Закону № 963-IV, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону № 963-IV встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі ст. 5 Закону № 963-IV, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, встановлено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що Головне управління Головного управління Держгеокадастру у Сумській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 6 Закону № 963-IV, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Згідно із ст. 9 Закону № 963-IV, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель встановлюється цим Законом, Земельним кодексом України, законами України «Про охорону земель», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 10 Закону № 963-IV встановлено, що Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності, вчиняти інші дії в межах наданих йому законом повноважень. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Згідно із пп. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованих у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

Судовим розглядом встановлено, що право власності чи користування на земельні ділянки у ФГ «Рута-2013» не зареєстровано, що свідчить про факт використання земельної ділянки шляхом посіву на даній земельній ділянці озимої пшениці без зареєстрованого права, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Крім того, рішення органу виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду) ФГ «Рута-2013» не приймалось, що у відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Докази, які спростовують обставини, зазначені у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки позивачем не надано ні під час розгляду у суді першої інстанції, ні під час розгляду у суді апеляційної інстанції.

Крім того, як вже зазначалося відповідачем здійснювалась перевірка не суб`єкта господарювання, а об`єкта - земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги Закону № 963-IV.

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Верховного Суду від 11.06.2021 р. у справі № 818/970/17, від 15.07.2021 р. у справі № 0840/3368/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не надано правовстановлюючих документів, які б підтвердили наявність права користування земельними ділянками: 5920988800:06:002:0085, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0084, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0083, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0081, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0087, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0089, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0060, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0075, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0074, площею 2,0000 га; 5920988800:06:002:0094, що знаходяться на території Буринської міської ради Конотопського району.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний припис прийнятий відповідачем на підставі та у спосіб встановлений вимогами чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 208-ДК/0068По/08/01/-21 від 14.05.2021 р., якою директора ФГ«Рута-2013»притягнуто до адміністративної відповідальності скасована у судовому порядку, що не взято до уваги судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 01.11.2021 р. по справі № 574/376/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 р., визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 208-ДК/0068/По/08/01/-21, винесену 14.05.2021 р. начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Буринському, Конотопському, Кролевецькому, Путивльському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Дубовиком І.І.

Проте, що вищевказаними судовими рішеннями не надавалася оцінка наявності чи відсутності правовстановлюючих документів, які б підтвердили наявність у позивача права користування земельними ділянками, а постанову про накладення адміністративного стягнення скасвоано, у зв`язку з порушенням суб`єктом владних повноважень процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного від 10.06.2022 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "РУТА-2013" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 р. по справі № 480/6367/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова