Постанова

від 15.03.2023 по справі 640/6107/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6107/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Аліменко В.О.,

Безименної Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропткульттовари" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропткульттовари" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укропткульттовари" (надалі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 18.12.2018: № 0016161401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 74556,00 грн.; № 0016171401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 505739,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що загалом висновки акту перевірки базуються на припущеннях, а вказані в ньому порушення носять узагальнюючий характер, без посилань на конкретні доводи та документи, які б свідчили про вчинення позивачем та ТОВ "Компанія Рестайл" (попередня назва ТОВ "Аккорда"), нереальних (незаконних фінансово-господарських) операцій, а також без врахування даних податкового обліку Товариства і даних податкового обліку його контрагента, всі висновки зроблено виключно на підставі уривкових співставлень вищевказаного вироку по кримінальній справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги, що загалом висновки акту перевірки базуються на припущеннях, а вказані в ньому порушення носять узагальнюючий характер, без посилань на конкретні доводи та документи, які б свідчили про вчинення позивачем та ТОВ "Компанія Рестайл" (попередня назва ТОВ "Аккорда"), нереальних (незаконних фінансово-господарських) операцій, а також без врахування даних податкового обліку Товариства і даних податкового обліку його контрагента, всі висновки зроблено виключно на підставі уривкових співставлень вищевказаного вироку по кримінальній справі. На думку позивача, зазначене жодним чином не підтверджує наявності в діях Товариства порушень норм чинного податкового законодавства, оскільки інспектором не надано оцінки фактам того, що за результатами укладених між позивачем та ТОВ "Аккорда" угод, отримано майно, яке взято на баланс та використовується в господарській діяльності позивачем.

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія Рестайл" (попередня назва ТОВ "Аккорда") за лютий 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2018 № 738/26-15-14-01-01/01551848 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки податковим органом встановлено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у 505739 грн. в лютому 2017 року та занижена позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на/загальну суму 49704 грн, в т.ч. по періодам: за лютий 2017 року у 49704 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 18.12.2018:

- № 0016161401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 74 556,00 грн.;

- № 0016171401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 505 739,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України, яка була залишена без задоволення, а спірні рішення, без змін.

Позивач вважаючи свої права порушеними, звернуся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування показників відповідної податкової звітності позивача, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а отже такі документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт реалізації товарів.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, то визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такої о ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Приписами статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з; придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у меж ах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку і придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служ би суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Нормами частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкові накладні відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Предметом судового дослідження є встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентом ТОВ «Аккорда» на підставі первинних документів, які надавались під час перевірки та суду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ТОВ «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ» на праві власності належить нерухоме майно, що знаходиться по Охтирському провулку, 7 в м. Києві.

Вищезазначене нерухоме майно по Договору оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року передано 01 березня 2022 року за актом приймання-передачі в орендне користування (оренду) Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-КОНТАКТ».

Так, 03 листопада 2014року укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року (про заміну сторони у зобов`язанні) за умовами якого ТОВ «Реал - Контакт» (Первісний Орендар) з однієї сторони, та ТОВ «АККОРДА» (Новий Орендар) з другої сторони та ТОВ «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ» (Орендодавець), з третьої сторони, домовились про заміну з 01 грудня 2014 року, Сторони у зобов`язані - Первісного Орендаря на Нового Орендаря у Договорі оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, укладеного з Власником Приміщень (Орендодавцем) - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ».

Отже, Новий Орендар починаючи з 01 грудня 2014 року прийняв на себе всі права та зобов`язання Первісного Орендаря за Договором оренди нерухомого майна № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року (надалі - Основний Договір та/або Договір оренди), щодо сплати орендної палати та/чи штрафних санкцій, та відшкодування вартості спожитих сервісних та комунальних послуг, а саме: Будівлі Корпусу № 1 площею 7526,3 кв.м., Корпусу № 2 площею 7611,8 кв.м., Корпусу № 3 площею 7648,7 кв.м. та споруди: склад для зберігання сезонних товарів № 1 площею 387,8 м. кв., Склад для зберігання сезонних товарів № 2 площею 388,3 кв.м., склад ГЗМ площею 99,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, провулок Охтирський, 7(за текстом Договору - Будівлі та Споруди).

В пункті 3.1. Договору зазначено, що мета оренди нерухомого майна, для використання у власній господарській діяльності та/або для здачі Будівель та Споруд (з урахуванням їх невід`ємних частин та інженерних мереж) в оперативну суборенду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування, склади та здійснення іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру.

Сторони погодили, що передача приміщень в суборенду здійснюється Орендарем без необхідності попереднього письмового погодження з Орендодавцем.

У період з грудня 2014 року по березень 2015 року ТОВ «АККОРДА» перерахувало на поточний рахунок Позивача гарантійний платіж, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3617.

Строк оренди становив 35 (тридцять п`ять) місяців з моменту прийняття нерухомого майна за Актом прийому-передачі оренду.

Так, 01 лютого 2016 року між ТОВ «АККОРДА» та позивачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, якою за згодою сторін з 29 лютого 2016 року припинено дію Договору оренди.

Крім того, між ТОВ "Укропткульттовари" (Орендодавець), в особі директора Цвєткової Тетяни Павлівни та ТОВ "Аккорда" (Орендар), в особі директора ОСОБА_1, 01.05.2016 укладено договір оренди від № ОТ 1751, відповідно до умов якого (предмет договору п. 1.1. договору) Орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а Орендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього Договору, наступне нерухоме майно (надалі за текстом Договору, майно, що передається в оренду за цим Договором іменується - нерухоме майно: Будівлі: Корпусу №1 площею 8 282,50 кв.м., Корпусу №2 площею 7626,10 кв.м., Корпусу №3 площею 7 120,50 кв.м., Корпусу №4 площею 583,30 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 Договору зазначене в п. 1.1. цього договору нерухоме майно повинно бути передано Орендодавцем та прийняте Орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, яка становить 209560,05 грн. окрім ПДВ в розмірі 41912,01 грн., що разом складає 251472,06 грн.

Між тим, 27.07.2015 між ТОВ "Аккорда" (Замовник) та ТОВ "Бєлвєст Трейд" (Виконавець) укладено договір на виконання робіт № 270715 (том 1 а.с. 84-88), відповідно до умов якого на умовах та в порядку визначених цим Договором підрядник приймає на себе зобов`язання на власний ризик та власними силами виконати за завданням Замовника у відповідності до умов цього договору монтаж систем вентиляції та кондиціонування повітря у приміщеннях на об`єкті: м Київ, провулок Охтирський, 7, корпус 2 та відповідно здати Замовнику у встановлений цим Договором строк результат робіт, а Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього Договору.

Відповідно до п. 10.2 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015.

16.12.2015 між ТОВ "Аккорда" (Замовник) та ТОВ "Бєлвєст Трейд" (Виконавець) підписано акт № К-0000079 здачі-прийняття робіт (послуг), відповідно до якого Виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) по договору від 27.07.2015 №270715 та за рахунком-фактурою від 27.07.2015 № К-00000069: монтаж системи вентиляції та кондиціонування повітря на суму 2 777 214,28 грн.

При цьому, 28.02.2017 між ТОВ "Укропткульттовари" та ТОВ "Аккорда" складено акт надання послуг № 211 (том 1 а.с. 82) щодо компенсації Замовником - ТОВ "Укропткульттовари" - Виконавцю ТОВ "Аккорда" витрат за ремонтно-будівельні роботи за адресою: провулок Охтирський, 7 на загальну суму 3 332 657,13 грн., у т.ч. ПДВ 555442,85 грн.

Вказана суму компенсації була сплачена ТОВ "Укропткульттовари" на користь ТОВ "Аккорда" платіжними дорученнями від 20.03.2017 № 59 на суму 510000,00 грн.; від 20.03.2017 № 60 на суму 425000,00 грн.; від 20.03.2017 № 61 на суму 640000,00 грн.; від 20.03.2017 № 62 на суму 610000,00 грн.; від 20.03.2017 № 63 на суму 567657,13 грн. та від 20.03.2017 № 64 на суму 580000,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, з урахуванням того, що Договір оренди від 01.05.2016 № ОТ 1751 було достроково розірвано, у нього, як Орендодавця виникло зобов`язання по відшкодування Орендарю - ТОВ "Аккорда" компенсації витрат у розмірі 3332657,13 грн.

Оскільки, умовами договору оренди передбачено компенсацію за ремонтні роботи, позивачем сплачено на користь ТОВ «АККОРДА» компенсацію, яка склала вартість робіт та обладнання, а саме суму 3 332 657,13 грн. Розрахунки між сторонами було проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування Товариством коштів на банківський поточний рахунок ТОВ «АККОРДА», що підтверджується платіжним дорученням № 000000202, даний факт перерахування коштів не заперечується відповідачем, про що зазначено в акті перевірки.

Передача зроблених TOB «АККОРДА» поліпшень на користь позивача підтверджується, складеним 28 лютого 2017 року між ТОВ «АККОРДА» та позивачем Актом № 211, у якому зафіксовано виконання робіт з монтажу системи вентиляції та кондиціювання повітря в орендованих приміщеннях, а також наявність обладнання на загальну суму 3 332 657,13 грн.

Акт № 211 підписано з боку ТОВ «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ», директором Цветковою Т.П., а з боку ТОВ «АККОРДА» заступником Директора Мельниченко Р.В.

Компенсація витрат Орендарю за ремонтно-будівельні роботи, здійснювалась позивачем в межах строків позовної давності ( вже під час дії Договору оренди № ОТ 1751 від 01.05.2016 р.) в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «АККОРДА».

Факт перерахування коштів позивачем на поточний рахунок ТОВ «АККОРДА» підтверджується платіжними дорученнями: № 59 від « 20» березня 2017 року на суму оплати 510000,00 грн; № 60 від « 20» березня 2017 року, сума оплати 425000,00 грн; № 61 від « 20» березня 2017 року на суму оплати 640000,00 грн; № 62 від « 20» березня 2017 року на суму оплати 610000,00 грн; № 63 від « 20» березня 2017 року на суму оплати 567657,13 грн; № 64 від « 20» березня 2017 року на суму оплати 580000,00 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості (картки 631) операції з контрагентом ТОВ «АККОРДА» за період з 01.02.2017 року по 31.12.2017 року обліковувались Позивачем на рахунку 1522.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ТОВ «АККОРДА» на виконання приписів п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам та на користь позивача, склав та зареєстрував в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, наступні податкові накладні: № 112 від 28.02.2017 р. на 616 541,57 грн на суму податку на додану вартість 102756,93 грн; № 113 від 28.02.2017 р. на 963 137,91 грн, на суму податку на додану вартість 160522,99 грн; № 114 від 28.02.2017 р. на 786507,08 грн, на суму податку на додану вартість 131084,51 грн; № 115 від 28.02.2017 р. на 863158,20 грн, на суму податку на додану вартість 143859,70 грн; № 116 від 28.02.2017 р. на 103312,37 грн., на суму податку на додану вартість 17 218,72 грн, що підтверджується Квитанціями № 1 до податкової накладної № 112 від 28.02.2017 р. (документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.03.2017 р. в 14:37:25, реєстраційний номер документу 9042285377); до податкової накладної № 113 від 28.02.2017 р. (документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.03.2017 р. в 14:37:25, реєстраційний номер документу 9042285368); до податкової накладної № 114 від 28.02.2017 р. (документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.03.2017 р. в 14:39:01, реєстраційний номер документу 9042290431); до податкової накладної № 115 від 28.02.2017 р. (документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.03.2017 р. в 14:37:23, реєстраційний номер документу 9042285343); до податкової накладної № 116 від 28.02.2017 р. (документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.03.2017 р. в 14:37:27, реєстраційний номер документу 9042285491).

Так, 01.05.2016 між ТОВ "Укропткульттовари" (Орендодавець), в особі директора Цвєткової Тетяни Павлівни, та ТОВ "Аккорда" (Орендар), в особі директора ОСОБА_1 , складено акт приймання - передачі нерухомого майна та інженерних мереж до Договору оренди № ОТ 1751 від 01.05.2016 (том 1 а.с. 81-82), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору оренди № ОТ 1751 від 01.05.2016 наступне нерухоме майно розташоване за адресою: м. Київ, провулок Охтирський, 7:

Будівлі: Корпусу №1 площею 8 282,50 кв.м., Корпусу №2 площею 7 626,10 кв.м., Корпусу №3 площею 7 120,50 кв.м., Корпусу №4 площею 583,30 кв.м.

Інженерні мережі: внутрішньоплощадкова каналізація 330,0 м.п., внутрішньоплощадкова каналізація ливнева, внутрішньоплощадкова телефонна каналізація, зовнішня мережа освітлення, кабельна лінія - 176 м.п., теплотраса - 325 м.п., котельня (модернізована піч).

Тобто, договору оренди від 01.05.2016 № ОТ 1751, в межах якого позивачем було здійснено компенсацію витрат за ремонтно-будівельні роботи на суму 3332 657,13 грн., у т.ч. ПДВ 555442,85 грн. передує договір на виконання робіт від 27.07.2015 № 270715, який укладений між ТОВ "Аккорда" (Замовник) та ТОВ "Бєлвєст Трейд" (Виконавець), тобто за півроку до передачі будівель за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7 в оренду ТОВ "Аккорда", що підтверджує обґрунтований сумнів ГУ ДФС щодо реальності такої господарської операції та наявності ділової мети.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилався на наявність вироку Вишгородського районною суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі № 363/4995/17 (кримінальне проваджений № 42015000000002519 від 16 листопада 2015 року).

Проте, колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на вирок Вишгородського районною суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі № 363/4995/17 (кримінальне проваджений № 42015000000002519 від 16 листопада 2015 року), відповідно до якого ОСОБА_1 (керівника ТОВ «Аккорда») було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, а саме в пособництві у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, тобто внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Оскільки, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати безумовну преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Важливо зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що "господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку".

Суд також зазначив, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому апеляційний суд урахував висновок Верховного Суду в указаній вище постанові, що частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В той час, як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції даний вирок не стосується обставин укладення правочинів між позивачем з його контрагентом, оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення.

Варто зазначити і про те, що вказаним вироком суду керівника ТОВ «Аккорда» було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), а не статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що вирок Вишгородського районною суду Київської області від 06 квітня 2018 року у кримінальній справі № 363/4995/17 не є належним доказом в межах цієї справи недійсності правочину.

Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт належного документального підтвердження надання послуг (оренда приміщень /відшкодування вартості ремонтних робіт), підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року по справі № 640/19561/18, від 07 липня 2022 року по справі №640/17415/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів доходить висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права в рішенні суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для скасування та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 10348,93 грн, за подання позовної заяви в сумі 8704,43 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1677,50 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропткульттовари" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропткульттовари" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 18.12.2018: № 0016161401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 74556,00 грн. та № 0016171401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 505739,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропткульттовари" (адреса: 03022, м. Київ, провулок Охтирський, 7, код ЄДРПОУ 01551848) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10348 (десять тисяч триста сорок вісім) гривень 93 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна