Постанова

від 16.03.2023 по справі 640/13319/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13319/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Мазур А.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2020, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної податкової служби м. Києві (далі - відповідач) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2020 №0005604204, №0005594204, 0005584204, 0005564204, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0005554204 від 24.01.2020 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-029 від 24.01.2020.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що За результатами такої перевірки складено акт №795/26-15-42-04-30/2518311892 від 16.12.2019 на підставі якого, ГУ ДПС у м. Києві прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 24.01.2020 №0005604204, №0005594204, 005584204, 0005564204, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0005554204 від 24.01.2020 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-029 від 24.01.2020. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, з огляду на те, що предмет формування доходу фізичної особи підприємця - ФОП ОСОБА_1 фактично ГУ ДПС у м. Києві не досліджений. В акті перевірки ревізор дійшов висновку про завищення позивачем витрат, однак джерела виникнення таких витрат, суть їх походження не роз`яснено, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу. Також, відповідачем не було враховано, що позивач укладає строкові договори зі своїми контрагентами, а мета вказаних договорів відповідає господарській діяльності позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасоване, винесене Головним управлінням Державної податкової служби м. Києві податкове повідомлення-рішення №00055604204 від 24.01.2020.

Визнано протиправним та скасовано, винесене Головним управлінням Державної податкової служби м. Києві №0005554204 від 24.01.2020 рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнано протиправною та скасовано, винесену Головним управлінням Державної податкової служби м. Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-029 від 24.01.2020.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем та Головним управлінням ДПС у місті Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011) подано апеляційні скарги.

В яких апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та позивач просить - прийняти нову, якою позов задоволити повністю, а відповідач просить - прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах.

Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві.

Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 № 893.

Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС.

Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС.

Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС.

Постановою КМУ від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про ДПС України та ДМС України» (зі змінами) та у відповідності до ч.2 п. 2 постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів ДПС», у зв`язку з ліквідацією територіальних органів ДПС шляхом утворення відокремлених підрозділів ДПС, правонаступником Головне управління ДПС у м. Києві є ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, відокремлений підрозділ ДПС України).

Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011)підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишенню без задоволення, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі ст.20, ст.77,ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, та п.2 частини 1 ст.13 розділу VI, ст. 25 розділу Закону України від 8 липня 2010 року №2464-lV «Про збір та облік єдиного внеску на. загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 25.10.2019 №2390 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану перевірки наведеного в додатку до акту.

16.12.2019 за результатами документальної планової виїзної перевірки, контролюючим органом складено акт 795/26-15-42-04-30/2518311892, яким встановлено порушення вимог:

п.177.10 ст.177 ПКУ №2755 з урахувнням Порядку №481, в Книзі обліку доходів та витрат відображені недостовірні дані щодо понесених витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу за 2017-2018 роки;

п.177.2 ст.177 ПКУ №2755, чим занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 622535,01грн, в т.ч. за 2017 на 311959,29 грн., за 2018 на 310575,72грн.

п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПКУ №2755, чим занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017-2018 роки в розмірі 51877,92грн„ в т.ч.: за 2017- 25996,61 грн., за 2018 -25881,31грн.

п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 ЗУ №2464-VI, чим занижено єдиний внесок із сум чистого доходу, що підлягає сплаті в сумі 205571,08грн., в т.ч. за 2017р.- 67969,00грн., за 2018р,- 137602,08грн.;

п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ №2755, чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму - 177363грн., у тому числі за січень 2017 в сумі 6232 грн, за лютий 2017 в сумі 5267 грн, за березень 2017 сумі 26052 грн, за квітень 2017 в сумі 10758 грн, за травень 2017 в сумі 9247 грн, за червень 2017 в сумі 8046 грн, за липень 2017 в сумі 6172 грн, за серпень 2017 в сумі 7216 грн, за вересень 2017 в сумі 5369 грн, за жовтень 2017 в сумі 9195 грн, за листопад 2017 в 10408грн, за грудень 2017 в сумі 10490 грн, за січень 2018 в сумі 744 грн. за лютий 2018 в 637грн., за березень 2018 в сумі 22710 грн., за квітень 2018 в сумі 38375 грн, за травень 2018 сумі 388 грн, за липень 2018 в сумі 8 грн., за серпень 2018 в сумі 49 грн.

п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ №2755, не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 177362,67 грн., у тому числі за січень 2017 в сумі 6231,88 грн., за лютий 2017 в сумі 5266,70 грн, за березень 2017 в сумі 26051,79 грн, за квітень 2017 2017 в сумі 10758,07грн, за травень 2017 в сумі 9246,69грн, за червень 2017 в сумі 8046,28грн.. за липень 2017 в сумі 6172,34 грн, за серпень 2017 в сумі 7216,26 грн, за вересень 2017 в сумі 5369,23 грн, за жовтень 2017 в сумі 9194,54грн, за листопад 2017 в сумі 10408,31грн., за грудень 2017 в сумі 10490,22 грн, за січень 2018 в сумі 743,63 грн, за лютий 2018 в сумі 636,85грн., за березень 2018 в сумі 22709,52 грн., за квітень 2018 в сумі 38375,18 грн., за травень 2018 в сумі 387,82 грн, за липень 2018 в сумі 8,33грн., за серпень 2018 в сумі 49,03грн.

п.16.1.7 п.16.1 ст. 16 ПКУ 2755, не подано до податкового органу за місцем реєстрації, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП

24.01.2020 на підставі акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005594204 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на суму 927 727,52 грн (основний платіж - 618 485.01 грн, штрафна санкція - 309 242,51 грн.), № 0005604204 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 77 310,63 грн (основний платіж - 51 540, 42 грн. штрафна санкція - 25 770,21 грн), №0005564204 про збільшення грошового зобов`язання за платежем по податку на додану вартість на суму штрафної санкції у розмірі 88 681,34 грн. та №0005584204 на суму штрафної санкції у розмірі 170, 00 грн.

24.10.2020 Головним управлінням Державної податкової служби м. Києві винесено вимогу №Ф-029 про сплату боргу в сумі: 205571, 08грн.

18.02.2020 вважаючи вказані рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

23.03.2020 рішенням Державної податкової служби України №10535/6/99-00-08-06-08-06 залишено скаргу ОСОБА_1 від 18.02.2020 № б/н в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2020 № Ф-029, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.01.2020 № 0005554204 без розгляду.

17.04.2020 рішенням Державної податкової служби України №13783/6/99-00-08-05-04-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 24.01.2020 №0005604204, № 0005594204. № 0005584204. № 0005564204. а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 18.02.2020 № б/н без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0005594204 від 24.01.2020 встановлено порушення п. 177.2 ст.177 ПКУ №2755 та занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в розмірі 618485,01грн, в т.ч. за 2017 на 307909,29грн., за 2018р. на 310575,72 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наданих на перевірку документів, ФОП ОСОБА_2 до складу витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку до податкової декларації, віднесено витрати: на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2017 рік в сумі 6389980, 92 грн.. за 2018 рік в сумі 1296825,40 грн., інші витрати: вартість маркетингових послуг, логістичних послуг, послуг з передпродажної підготовки товару, послуг з фасування товару, вартість транспортних послуг, юридичних послуг, вартість послуг технічного консультування вартість робіт по дослідженню кон`юнктури ринку, плати за обслуговування банківських рахунків, вартості послуг оренди приміщення, мобільного зв`язку, канцелярія та інше за 2017 рік в сумі 1771752,95 грн., за 2018 рік в сумі 1039963,86грн.

ФОП ОСОБА_1 було укладено договори на поставку продукції з вищезазначеними підприємствами, з яких вбачається, що право власності на поставлений товар у підприємств-покупнів настає з моменту фізичного одержання товару Покупцем (моменту передачі вивантаженого товару на рампі Місця поставки Покупця).

Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 було укладено договори про надання послуг з вищезазначеними підприємствами; Предметом цих договорів є надання Виконавцем Замовнику маркетингових та інших додаткових послуг, послуги з викладення товару Замовника на стелажах, послуги з переміщення товарів Замовника по торгівельній точці Виконавця, послуги з забезпечення викладки товару на полицях магазину, передпродажні дослідження, просування товару Замовника на ринку шляхом їх оптимальної пропозиції споживачу, а також консультування споживачів продукції Замовника з питань її якісних характеристик та інших особливостей.

Відповідно Актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) опис послуги: «Передпродажна підготовка товару», «Маркетингові послуги», «Послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту»«, «Послуги по стимулюванню збуту товарів».

Вартість зазначених послуг, що були включені ФОП ОСОБА_1 до складу витрат становить - 912414,68грн., в т.ч.: за 2017рік - 614069,74 грн., за 2018рІк - 298344.94грн.

Також до складу вартості витрат віднесено витрати за договорами укладеними з: ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ) про надання послуг з досліджень кон`юнктури ринку від 17.01.2017 №17012017 та від 12.01.2018 №12012018.

За цим договором, об`єктом досліджень кон`юнктури ринку є: горіхи сушені, смажені, сухофрукти вагові та фасовані та їх суміші. Роботи з дослідження кон`юнктури ринку здійснюються Виконавцем (ФОП ОСОБА_3 ) за наступними напрямками: визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку, загальна характеристика умов роботи конкурентів, відомості про роздрібні ціни та ціни постачання, розрахунки цін, відомості про їх динаміку.

На підтвердження фактично понесених витрат платником надано акти проведення досліджень з кон`юнктури ринку, які містять типовий зміст без конкретизації послуг, а саме загальну назву проведених напрямків досліджень без розкриття результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань в цілях господарської діяльності платника. Звітів про результати досліджень у письмовому вигляді до перевірки не надано.

Згідно актів проведення досліджень з кон`юнктури ринку загальна вартість послуг складає 529430,00 грн. в т.ч.: за 2017рік -215900,00 грн., за 2018рік - 313530,00 грн.

Витрати із ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 ) на послуги технічного консультування від 12.03.2017 №02/04-2017-ТК. Згідно актів з прийняття рішень щодо відповідності приміщень по АДРЕСА_1 , що плануються в оренду, конструктивним та технологічним вимогам загальна вартість послуг за 2017рік складає 46640,00грн.

Витрати на послуги ТОВ «ПРОМГРУП КОРП» (ЄДРПОУ 41430788) щодо надання юридичних послуг за договором від 06.04.2018 №5.

Предметом договору є надання Замовнику (ФОП ОСОБА_1 ) наступних, юридичних послуг: юридичні послуги щодо захисту інтересів Замовника в суді перше ї інстанції та/або Апеляційному суді, підготовка процесуальних документів для участі в судовому засіданні за позовом Замовника в суді першої інстанції та/або Апеляційному суді, участі в судовому розгляді справи як представника замовника на суму 65000,00грн.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За змістом підпункту 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. вказаного пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із вимогами підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які виключають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетингу), на передпродажну підготовку товарів.

Маркетинг - це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів; планування і ведення всебічної діяльності, пов`язаної з товаром, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку.

З метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (п.п. 14.1.108 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство-виконавець повинно: проводити комплексні дослідження ринку; здійснювати аналіз ринку; сегментувати ринок; позиціонувати товар; розробляти маркетинг - мікс (маркетинговий комплекс) тощо. При цьому, виконавцями таких послуг можуть бути лише суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010. Тобто суб`єкти господарювання, які надають маркетингові послуги, повинні мати право здійснювати діяльність згідно КВЕД 73.20 «Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення суспільної думки».

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання, окрім договору, акту виконаних робіт, виступають наступні документи: наказ по підприємству, в якому повинно бути обґрунтування необхідності проведення таких маркетингових досліджень із зазначенням періоду їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Крім того, підприємство також повинно надати докази щодо реального застосування вказаного дослідження у своїй господарській діяльності, тобто впровадження в останній конкретних висновків та рекомендацій дослідження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що для включення витрат з маркетингового дослідження попиту і пропозиції на ринку до складу податкових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та інших нормативно-правових актів, які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингового дослідження від іншої особи, а також підтвердження зв`язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із наявного у справі договору № 17012017 про надання послуг з дослідження кон`юктури рику та складених на його підставі актів надання послуг, ФОП ОСОБА_3 провела дослідження, згідно договору №17012017 від 17.01.2017 щодо визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; загальної характеристики умов роботи конкурентів; відомості про роздрібні ціни та ціни постачання; розрахунків цін, відомості про їх динаміку.

Оцінивши вказані акти наданих послуг, суд приходить до висновку, що вони мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведення виконавцем консультації, зокрема: потенційних споживачів, період проведення дослідження, територію, назву та виду продукції, окупність продукції тощо.

Крім того, в матеріалах справи відсутні звіти дослідження кон`юнктури ринку, та надані виконавцем рекомендації, а відтак, суд погоджується із доводами відповідача, що на підставі наявних доказів не можливо встановити логічний зв`язок та необхідність наданих послуг із господарською діяльністю позивача.

У свою чергу позивачем не було обґрунтовано суду економічну доцільність проведення таких досліджень (наприклад, у зв`язку з виходом на ринок нового виду продукції).

Крім того, ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не реалізовані та не пов`язані з отриманням доходу у поточному періоді, зокрема в 2017 році на суму - 856 497,47 грн., в 2018 році на суму 1 025 563,72 грн.

Оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включаються тільки витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.

Таким чином, за результатами перевірки, встановлено порушення п. 177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого завищено витрати за 2017 рік - і 733 107,21 грн, за 2018 рік -1725 420,66 грн.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ №2755, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи.

Оскільки, витрати було завищено не правомірно, то відповідно перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу та таку ж суму, а саме: загальна сума - 3 458 527, 87 грн, в тому числі за 2017 рік -1 733 107, 21 грн., за 2018 рік - 1 725 420, 66 гривень.

На підстав іивще зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийняте додаткове повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0005504204, яким встановлено порушення д.177.2 ст. 177 ПК України та занижено додаткові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період.

Щодо договору технічного консультування №02/04-2017-ТК від 12.03.2017, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язується виконувати роботи, пов`язані з наданням послуг технічного консультування з прийняття рішень щодо відповідності приміщень по АДРЕСА_1 , що плануються в оренду, конструктивним та технологічним вимогам, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінивши вказаний договір, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він за своїм змістом є консалтинговим договором, обов`язковим документом для фіксації результатів надання послуг є лише акти приймання-передачі послуг (приймання-передачі робіт), в той же час, для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.

Так, у ході податкової перевірки, контролюючим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовував орендоване складське приміщення, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 , загальною площею 61,6 кв.м., згідно договору оренди №16/2015 майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 19.02.2015, укладеного з Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України (ЄДРПОУ 05417176).

Отже, з вказаних обставин вбачається, що на момент перевірки за позивачем обліковувалось орендне приміщення (склад), в свою чергу, останнім не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження змісту отриманих послуг, їх матеріального вираження чи використання результатів цих послуг, а саме договору оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в свою чергу підтверджує відсутність економічної доцільності вказаних витрат та їх не пов`язаність із господарської діяльністю позивача.

Щодо договору про надання юридичних послуг №5 від 06.04.2018, згідно якого ТОВ «ПРОМГРУП КОРП» зобов`язується надати ФОП ОСОБА_1 наступні юридичні послуги: юридичні послуги щодо захисту інтересів Замовника в суді першої інстанції та/або Апеляційному суді; підготовка процесуальних документів для участі в судовому засіданні за позовом Замовника в суді першої інстанції та/або Апеляційному суді; - участь в судовому розгляді справи як представника Замовника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту наданих послуг від 06.04.2018 виконавець надав замовнику юридичні послуги відповідно до договору №5 про надання юридичних послуг від 06.04.2018, а замовник прийняв надані послуги.

Вартість послуг за цим актом ( без урахування ПДВ) становить 65 000 (Шістдесят п`ять тисяч) гривень, крім того ПДВ 20% - 13000 гривень.

Всього вартість наданих юридичних послуг складає 78000,00 (Сімдесят вісім тисяч)

Оцінивши долучені позивачем до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, колегія суддів приходить до висновку, що такі не є достовірними доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій, оскільки у наявному акті надання послуг міститься лише загальне найменування наданої послуги, яка не розкриває спектр наданих юридичних послуг, крім того, з наявного документу неможливо встановити обсяг проведених робіт та кількість витраченого часу.

При цьому, позивачем не вказано, яким чином отримані послуги стосуються його господарської діяльності та не надано доказів, які б підтверджували реальність надання правової допомоги в ході судових засідань, як стверджував останній.

Колегія суддів звертає увагу, що юридичні послуги належать до безтоварних, а тому на підтвердження надання таких послуг можуть бути надані акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що розкривають суть та зміст господарської операції, необхідність її отримання, результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники та деталізовано їх зміст.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення.

Під час обґрунтування правомірності прийняття вказаного рішення, досліджено правовідносини, дю й вплину на донарахування військового збору, і встановлено реальність завищення витрат ФОП ОСОБА_1 .

Щодо податкового повідомлення - рішення №0005604204 від 24.01.2020, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі абз. 3, 4 п. 123.1 ст.123 розд.2 Кодекс №2755-VІ від 02.12.2010 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПКУ №2755-VI. занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017-2018 в розмірі 51540,42грн., вт.ч.: за 2017-25659,11грн., з а 2018 - 25881,31 грн.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами пунктів 4 - 51 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Виходячи з приписів наведених норм для обчислення розміру податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також визначення суми ЄСВ визначальним є розмір чистого доходу фізичної особи-підприємця, який розраховується виходячи з розміру доходів та витрат відповідного періоду.

Враховуючи те, що позивачем було неправомірно завищено витрати у результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід. то відповідачем правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0005604204. яким донараховано військовий збір на загальну суму 51 877, 92 грн.за перевірясмий період.

Щодо застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0005554204 від 24.01.2020 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-029 від 24.01.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Так, щодо відображення у звітності сум, на які нараховується єдиний внесок, то в результаті допущених порушень податкового законодавства щодо завищення витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу, контролюючим органом було встановлено порушення п. і, п . 4 ч. 2 сг. 6, п. 2 ч. і ст. 7, п. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - заниження єдиного внеску із сум чистого оподатковуваного доходу.

Враховуючи вищенаведене, штрані санкції за донарахування контролюючим органом своєчасно не нархованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу(недоїмки) є правомірними.

За результатами перевірки та внаслідок допущених порушень, а саме: заниження податкових зобов`язань з ПДВ протягом 2017-2018 років ФОП ОСОБА_1 не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 177 362,67 грн.

За результатами перевірки встановлено, що в порушення п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України. ФОП ОСОБА_1 не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 177 362,67 грн, у тому числі за січень 2017 року в сумі 6 231,88 грн, за лютий 2017 року в сумі 5 266,70 грн, за березень 2017 року в сумі 26 051,79 грн, за квітень 2017 року в сумі ю 758,07 грн, за травень 2017 року в сумі 9 246,69 грн, за червень 2017 року в сумі 8 046,28 грн, за липень 2017 року в сумі 6 172,34 грн, за серпень 2017 року в сумі 7 216,26 грн, за вересень 2017 року в сумі 5 369, 23 грн, за жовтень 2017 року в сумі 9 194, ь54 грн, за листопад 2017 року в сумі 10 408,31 грн, за грудень 2017 року в сумі 10 490,22 грн, за січень 2018 року в сумі 743, 63 грн, за лютий 2018 року в сумі 636,85 грн, за березень 2018 року в сумі 22 709,52 грн, за квітень 2018 року в сумі 38 375, 18 грн, за травень 2018 року в сумі 387, 82 грн, за липень 2018 року в сумі 8,33 грн, за серпень 2017 року в сумі 49,03 грн.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/поелуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування накладних, складених з і по 15 календарний день (включно) календарного місяця. - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з іб по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 120-1.2 сг. 120-1 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00055604204 від 24.01.2020, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Так, п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України передбачає, що порушення граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення штрафу, крім випадків порушення строку реєстрації податкової накладної певного виду, яка одночасно відповідає трьом умовам: не надається отримувачу (покупцю); складена на постачання товарів/послуг; для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Колегія суддів враховує, що у відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Зазначена норма права встановлює загальне правило, відповідно до якого платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також Податковий кодекс України передбачає кілька підстав для складення податкових накладних:

- за операціями з постачання товарів/послуг, які підлягають реєстрації за правилами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;

- за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо вони призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, передбачених п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Виключенням із загального правила у п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України є податкові накладні, складені саме за операціями з постачання товарів/послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За змістом вказаної норми за операціями з постачання товарів/послуг складається податкова накладна, яка надається у покупцю не у кожному випадку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України йде мова саме про податкову накладну, складену за операціями з постачання товарів/послуг, яка не надається покупцю.

Податковий кодекс України не містить переліку податкових накладних, складених за операціями з постачання товарів/послуг, яка не надається покупцю.

У свою чергу Порядок заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (далі - Порядок), визначає перелік податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), який не є виключним (До переліку включені лише ті випадку, в яких належить зазначати тип причини ненадання податкової накладної). Такий перелік включає податкові накладні, реєстрацію яких передбачено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (складені за операціями з постачання товарів/послуг) та податкові накладні, реєстрацію яких передбачено п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо вони призначаються для використання або починають використовуватися в операціях певних видів).

Так, у відповідності до п. 8 Порядку при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Отже, податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, можуть не надаватися покупцю з різних причин. Проте не у кожному випадку платник податку буде звільнений від нарахування штрафу за порушення строку реєстрації такої податкової накладної.

Положення п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України передбачають, що штраф не накладається у разі порушення строку реєстрації податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг, що не надається отримувачу (покупцю), лише за операціями двох видів:

- звільнених від оподаткування;

- які оподатковуються за нульовою ставкою.

У разі порушення строку реєстрації податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю) товарів/послуг з інших причин, ніж її складення за операціями, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, штраф застосовується у загальному порядку, передбаченому п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України.

Статтею 195 Кодексу визначено перелік операцій, що підлягають оподаткува , нульовою ставкою, а перелік операцій, звільнених від оподаткування, - статтею 197.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не надання отримувачу (покупцю) податкової накладної не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, та відповідно від накладення штрафу.

Обов`язковою умовою є наявність одночасно двох складових: податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг. які оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаю.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 -у разі здійснення операції з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7-у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 -у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Водночас, згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31,12.2015 № 1307, до графи 9 податкових накладних вноситься код пільги.

Графа 9 заповнюється у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

У графі 9 зазначається код відповідної пільги з податку на додану вартість згідно з Довідниками податкових пільг (Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, або Довідник інших податкових пільг), які затверджені ДФС станом на дату складання податкової накладної.

У разі здійснення пільгових операцій, які не внесені до вказаних довідників (у зв`язку із запровадженням нової пільги) станом на дату складання податкової накладної, у графі 9 проставляється умовний код « 99999999», а у відведеному полі зазначаються відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи Податкового кодексу У країни та/або міжнародного договору (угоди), якими передбачено звільнення від оподаткування.

Відповідно до п. 17 Порядку для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ».

Зазначене не поширюється на операції з постачання товарів/послуг, до яких одночасно застосовуються як нульова ставка, так і основна та/або ставка 7 відсотків. У такому разі складається одна податкова накладна, у якій заповнюються відповідні графи нижньої табличної частини.

Операції, що оподатковуються за нульовою, основною ставкою або ставкою 7 відсотків, відображаються в окремих рядках нижньої табличної частини податкової накладної

Крім того, п. 120-1. 1 ст. 120-1.1 Кодексу не передбачає можливість звільнення від відповідальності в залежності від факту вини платника податків.

Водночас, відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до п. 36.5 статті 36 Кодексу, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 15.01,2021 №640/3032/19 (К/9901/31318/19).

Так, Верховний Суд в своїй постанові посилається на норми п. 120-1 Податкового кодексу України та норми Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, зокрема:

«... у графі 8 зазначається код ставки: 20 - уразі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають: оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Суди першої та апеляційної інстанції встановиш, що податкові накладні, якіі зареєстровані позивачем з порушення граничного строку, встановленого пунктом 201.10 cm. 201 ПК України, складені на операції з постачання товарів/послуг, які не стосуються, що звільняються від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою.

Обставини щодо того, що податкові виписані позивачем з підстав, встановлених пунктом 198.5 cm. 198 ПК України, і є зведеними не має правового значення та не звільняє платника ПДВ від відповідальності, передбаченої п. 120.1 cm. 120 ПК України…».

Таким чином, податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, складені на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, у графі «Складена на операцій, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини відсутня помітка «Без ПДВ».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що як зазначено в акті перевірки, були складені за операціями з постачання товарів/послуг та не надавалися отримувачу (покупцю) у зв`язку з тим, що складені на неплатника податку на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що штраф за порушення строку реєстрації зазначених податкових накладних був накладений на позивача правомірно та у повній відповідності до вимог п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України.

Доводи позивача про те, що податкова накладна, яка не надається отримувачу (покупцю), є окремим самостійним видом податкових накладних, на які не поширюється п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Та враховує, що відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України штраф нараховується у розмірі, що становить певний відсоток від суми податку на додану вартість, зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування.

У податкових накладних, що складені за операціями, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, суми податку на додану вартість дійсно відсутня, що свідчить про відсутність бази для нарахування штрафу.

Саме зазначена обставина, на думку колегія суддів, стала підставою для виключення відповідних податкових накладних із переліку випадків, у яких порушення строку реєстрації тягне за собою накладення штрафу.

Також позивач зазначає, що відсутність бази для нарахування штрафу виключає можливість застосування п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України незалежно від того, чи видається податкова накладна отримувачу (покупцю) чи не видається. Тому словосполучення «податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)» є не уточненням до словосполучення «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою», а є самостійним видом податкової накладної, за порушення строків реєстрації якої не накладається штраф.

Колегія суддів вважає такий висновок позивача помилковим, адже він ґрунтується на невірному тлумаченні змісту п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України.

Для вірного визначення змісту зазначеної норми права словосполучення «податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)» слід застосовувати у сукупності зі словосполученнями «складеної на постачання товарів/послуг» та «для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою».

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду щодо застосування п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18. Предметом позову у вказаній справі була індивідуальна податкова консультація. Разом з тим при вирішенні цієї справи Верховний Суд аналізував можливість накладення штрафу в разі порушення строків реєстрації податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) з інших підстав, ніж їх складення за операціями, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

У зв`язку з цим колегія суддів, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, вважає можливим врахувати правову позицію Верховний Суд у справі № 2040/7988/18 під час вирішення адміністративного позову ТОВ «УМК».

Верховний Суд зазначив, що до 01 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 1201 Податкового кодексу України. Ця норма зазнала змін, зокрема, щодо сфери своєї дії та з 01 січня 2017 року передбачає, що штрафи не застосовуються виключно щодо «податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою».

Для з`ясування дійсної мети законодавця слід звернутися до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України», зміст якої свідчить, що метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в ЄРПН (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми ПДВ, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатника податку (за виключенням певних операцій).

При цьому, як слідує з порівняльної таблиці до проекту Закону, в першій редакції змін до ст. 1201 Податкового кодексу України виключення стосувалися лише операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 5 грудня 2016 року (протокол № 55) розглянув проект Закону та вніс пропозиції, зокрема, щодо змін до ст. 1201, запропонувавши в абзаці десятому слова «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою)» замінити словами «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою)».

З огляду на викладене Верховний Суд прийшов до висновку про те, що зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що до 01 січня 2017 року штраф накладався за порушення строків реєстрації податкових накладних, що підлягали наданню покупцям, які є платниками податку на додану вартість, а після 01 січня 2017 року - навіть тих, що не видаються покупцям (отримувачам), за виключенням певних випадків.

З огляду на мету запровадження змін до п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України, доводи позивача про те, що податкові накладні, які не надається отримувачу (покупцю) є виключенням із загального правила - колегія суддів вважає помилковими.

Натомість словосполучення «податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)» додатково підкреслює, що з 01 січня 2017 року штраф накладається за порушення строку реєстрації не лише податкових накладних, які надаються покупцю, а й тих, що не надають отримувачу (покупцю), за винятком їх складення на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Також, колегія суддів зазначає, що положення, п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України є чітко, зрозумілою і не надає можливості прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладений у раніше зазначеній постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18 та постановах від 18 листопада 2020 у справі №580/1667/19, від 20 березня 2018 року у справі № 826/1413/13-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 808/3250/17.

Додатково колегія суддів вважає необхідним зазначити, що п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України не визначає прав та обов`язків платників податків.

Обов`язок реєструвати податкові накладні, які не надаються покупцю, був покладений на платників податків саме абз. 4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а не п. 1201.1 ст. 1201 зазначеного Кодексу.

Позивач наголошує на тому, що доказом неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків контролюючого органу, наданих п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України, є наявність численних судових спорів та різної судової практики.

Разом з тим, наявність судових спорів свідчить про незгоду платників податків із рішеннями контролюючих органів про накладення штрафу за порушення строку реєстрації податкових накладних.

Об`єктивних підстав для висновку, що п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків контролюючого органу судом не встановлено.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагку на роз`яснення роз`яснення щодо застосування п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України у редакції, що діє з 01 січня 2017 року, були викладені у листі Державної фіскальної служби України від 03 березня 2017 року № 709/4/99-99-15-03-02-13.

Контролюючий орган роз`яснив, що штрафні санкції, визначені пунктами 1201.1 та 1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних:

- що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або

- що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Також у листі Державної фіскальної служби України від 03 березня 2017 року № 709/4/99-99-15-03-02-13 було зазначено, що у разі порушення платником податку термінів реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені відповідно пунктами 1201.1 або 1201.2 статті 1201 Кодексу, у визначених розмірах.

Разом з тим, листом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2017 року № 11310-09-10/10306 було уточнено позицію Державної фіскальної служби України виключно у частині накладення штрафу за порушення строку реєстрації податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Роз`яснення щодо накладення штрафу за порушення строку реєстрації податкової накладної, складеної відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, залишилися незмінними.

На підстав вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0483380409 від 07 травня 2020 року., оскільки відповідно до пункту 122-1.1 ст.120-1 ПК України порушення платником податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 уцього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не подається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статтей 192 та 201 цього кодексу покладено обов`язок щодо ткої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005584204 від 24.01.2020 про застосування штрафної санкції у розмірі 170, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктом оподаткування, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України, можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №560/3008/19.

Пунктом 117.1 статті 117 ПК України передбачено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність - 510 гривень.

Так, матеріалами справи встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач використовував орендована майно для здійснення підприємницької діяльності, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 , загальною площею 61,6 кв.м.

Доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу із заявою форми №20-ОПП матеріали справи не містять, натомість вказані обставини спростовуються висновками податкової перевірки, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо вимоги апелянта - ФОП ОСОБА_1 в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0005574204и від 24.01.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначене вище вимога не була предметом розгляду у сужі першої інстанції, тому керуючись ст. 308 КАС України, не підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, , 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011) - задоволити.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь - рішень Головного управлінням Державної податкової служби м. Києві №00055604204 від 24.01.2020, №0005554204 від 24.01.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги Головного управлінням Державної податкової служби м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-029 від 24.01.2020.

В цій частині винести нове рішення, яким у визнанні протиправним та скасуванні податкових повідомлень - рішень Головного управлінням Державної податкової служби м. Києві №00055604204 від 24.01.2020, №0005554204 від 24.01.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги Головного управлінням Державної податкової служби м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-029 від 24.01.2020 - відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль