Постанова

від 16.03.2023 по справі 640/10639/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

Київ

справа №640/10639/22

адміністративне провадження №К/990/1077/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/10639/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗІНВЕСТ» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року (суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Собків Я.М.),-

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗІНВЕСТ» (далі - позивач, ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ») поштою направило до суду позов до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило поновити строк звернення до суду, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2019 року №0685171213, №0685671213 (а.с.1-5).

Позов вмотивовано тим, що підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування до ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання не було, оскільки позивач не мав податкового боргу.

В частині вимоги про поновлення строку на оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що згідно з вимогами пункту 56.18 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та чинної станом на 16 серпня 2019 року правової позиції Верховного Суду він мав право на звернення до суду протягом 1095 днів, тобто, до 16 серпня 2022 року. Позивач врахував, що 27 січня 2022 року Верховний Суд у справі №160/11673/20 змінив свою правову позицію щодо строків звернення до суду у спірних правовідносинах. Станом на дату зміни зазначеної правової позиції шестимісячний строк звернення до суду вже сплинув. Поряд з цим, шестимісячний строк з моменту ухвалення зазначеної постанови Верховним Судом спливав 27 липня 2022 року. Водночас, 26 травня 2022 року позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. Відповідна скарга була залишена без розгляду рішенням Державної податкової служби України від 17 червня 2022 року №5807/6/99-00-06-03-02-06, яке було отримано позивачем 20 червня 2022 року. Відтак, строк звернення до суду із даним позовом спливав для позивача 20 липня 2022 року.

Окремо позивач вказав на те, що спірні податкові повідомлення-рішення він не отримував. Останні були направлені на адресу ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» рекомендованим листом №0410713109081 від 20 серпня 2019 року, проте, відповідне повідомлення про вручення не містить причин невручення листа та дати невручення. 21 лютого 2022 року представник позивача звернувся до ГУ ДПС із запитом про надання інформації, чи приймались податкові повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 22 липня 2019 року №22537/6/26-15-04-16-08. 13 травня 2022 року позивач отримав відповідь від ГУ ДПС, до якої були долучені спірні податкові повідомлення-рішення.

Також ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» звернуло увагу на те, що за змістом поштового конверта із ідентифікатором №0410713109081 слідує, що останній був повернутий відправнику (ГУ ДПС) 15 листопада 2019 року. У зв`язку з цим шестимісячний строк на подання скарги до податкового органу сплинув 15 травня 2020 року. В цей час вже діяла норма Закону від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX), якою було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема статтею 56 ПК України.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 19 липня 2022 року залишив без руху адміністративний позов та встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин його пропуску або вмотивованих пояснень щодо своєчасності звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою (а.с.7).

Підставою для залишення позову без руху стало те, що суд першої інстанції встановив, що на копії рекомендованого листа №0410713109081 міститься відмітка АТ «Укрпошта» на Довідці форми ф.20 про повернення цього листа «За закінченням встановленого строку зберігання». За правилами пункту 42.5 статті 42 ПК України поштове відправлення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №640/20468/18), суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, а поважних причин такого пропуску не навів.

Копія вказаної ухвали була направлена на електронну адресу позивача, зазначену у позові, про що складено довідку про направлення документів засобами електронної пошти від 26 липня 2022 року (а.с.8).

08 вересня 2022 року представник позивача - адвокат Стратілов К.Г. направив до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій повідомив про ті ж самі причини пропуску позивачем зазначеного строку, що і у попередньо поданій заяві (а.с.10-13).

Ухвалою від 15 вересня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав неповажними підстави пропуску ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою. Повернув позовну заяву позивачу.

Ухвала суду вмотивована тим, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, при цьому не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача. Суд зауважив, що законодавець пов`язує обчислення строку не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об`єктивно повинна була дізнатись про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» подало апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» залишив без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з висновками суду першої інстанції і додатково вказав на помилковість позиції апелянта, що у разі оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Натомість, ця норма є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України та встановлює строк оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України. У підтвердження своєї позиції суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26 листопада 2020 року (справа №500/2486/19), від 16 лютого 2022 року (справа №380/8425/21), від 31 травня 2022 року (справа №300/1560/21).

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що зміна сталої судової практики, яка відбулась в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Така правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року (справа №160/11673/20). Спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті 16 серпня 2019 року. Відтак, враховуючи норми пункту 56.18 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України та діючу на той час правову позицію Верховного Суду, позивач мав право на звернення до суду протягом 1095 днів, тобто, до 16 серпня 2022 року. Скаржник просить врахувати, що позовна заява надійшла до суду першої інстанції 14 липня 2022 року, тобто, в межах шестимісячного строку з моменту ухвалення Верховним Судом постанови від 27 січня 2022 року, якою було змінено попередню правову позицію щодо обчислення строків звернення до суду із позовами про оскарження податкових повідомлень-рішень.

Також скаржник просить врахувати, що він скористався своїм правом на адміністративне оскарження спірних податкових повідомлень рішень. У місячний строк після отримання рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2022 року №5807/6/99-00-06-03-02-06 позивач звернувся до суду із цим позовом, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26 листопада 2020 року (справа №500/2486/19).

ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» наполягає, що на конверті із ідентифікатором поштового відправлення №0410718714587 не було зазначено ні причини невручення листа, ні дати такого невручення. Відтак, вважає, що отримало спірні податкові повідомлення-рішення саме 13 травня 2022 року.

Крім того, у зв`язку з набранням чинності Законом №540-IX зупинився перебіг строків, встановлених статтею 56 ПК України. Відтак, станом на час подання адміністративної скарги встановлений зазначеною нормою шестимісячний строк ще не сплинув.

Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Відзив обґрунтований доводами, що дублюють мотиви оскаржуваних судових рішень, на підставі яких суди дійшли висновку про повернення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У межах підстав касаційного оскарження ключовим було питання додержання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС від 16 серпня 2019 року №0685171213, №0685671213, які оскаржені ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» 12 липня 2022 року. У випадку, якщо такий строк було пропущено, вирішенню також підлягало питання поважності наведених позивачем причин пропуску такого строку.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент відліку строку, є різними.

26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Таким чином, з урахуванням зміни судової практики, залежно від того, чи мало місце використання платником податків досудового порядку вирішення спору, застосуванню підлягає спеціальний (пункт 56.19 статті 56 ПК України) або загальний строк звернення до суду (частина друга статті 122 КАС України). Встановлення цих обставин має суттєве значення при вирішенні питання додержання строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій не визначились із видом строку звернення до суду, який має бути застосований у спірних правовідносинах.

У цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2019 року №0685171213, №0685671213 ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» були направлені поштою на податкову адресу платника податків, проте, відповідне поштове відправлення не було вручене останньому і повернулось на адресу відправника з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Відтак, за правилами пункту 42.5 статті 42 ПК України зазначені податкові повідомлення-рішення вважаються врученими з дати проставлення відповідної відмітки про неможливість вручення кореспонденції органом поштового зв`язку.

Дійсно, Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема у постанові від 09 жовтня 2018 року (справа № 820/1864/17), що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Водночас, для застосування такого висновку у спірних правовідносинах необхідним є достеменне встановлення обставин надіслання поштової кореспонденції на адресу платника податків, причин і дати неотримання останньої. При цьому судом також має бути оцінена і причина невручення поштового відправлення у взаємозв`язку із приведеними позивачем причинами пропуску строку звернення до суду.

Позивач як при поданні адміністративного позову, так і в ході подальшого судового розгляду справи наполягав, що конверт, який повернувся на адресу ГУ ДПС разом із поштовим відправленням (спірними податковими повідомленнями-рішеннями), не містив ні дати невручення зазначеного листа, ні причини, з якої його не було вручено. Суди попередніх інстанцій у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень обмежились лише констатацією того, що зазначений лист був повернутий у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, проте, не встановили дату, коли саме була проставлена така відмітка. Водночас, така обставина має важливе значення для визначення дати, з якої слід обчислювати строк звернення до суду.

При цьому у матеріалах адміністративної справи копія зазначеного конверта відсутня, хоча відповідно до змісту додатків до адміністративного позову копію конверту та копію поштового повідомлення №0410713109081 позивач долучав до матеріалів справи (а.с.3 зворот). Ці обставини позбавляють суд касаційної інстанції можливості перевірити довід скаржника про відсутність на зазначеному конверті відміток про дату та причини невручення поштової кореспонденції платнику податків.

Слід зазначити, що ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» вважало, що звернулось до суду у строки, встановлені статтею 122 КАС України, оскільки отримало копію оскаржуваних податкових повідомлень-рішень лише 13 травня 2022 року, отже, саме з цієї дати почав спливати строк звернення до суду. Після цього позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішень податкового органу та у місячний строк з моменту отримання рішення Державної податкової служби України звернувся до суду із позовом, що, на його думку, свідчить про дотримання строку, встановленого нормою пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, як уже зазначалось вище, суди проігнорували наведені доводи позивача та не визначились із видом строку (загальний чи спеціальний), який має бути застосований у цьому випадку. Жодної правової оцінки посиланням позивача на те, що він скористався процедурою адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, судові рішення не містять.

В той же час, ТОВ «ПРОМГАЗІНВЕСТ» також пов`язувало дотримання ним строку звернення до суду з тим, що шестимісячний строк на подання скарги до Державної податкової служби України відповідно до вимог пункту 56.3 статті 56 ПК України спливав 15 травня 2020 року. В цей час вже набрали чинності зміни, внесені Законом №540-ІХ до ПК України. За правилами пункту 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону №540-ІХ) перебіг строків, встановлених статтею 56 ПК України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було зупинено. З огляду на викладене, скаржник вважав помилковим залишення без розгляду його скарги Державною податковою службою України через пропуск десятиденного строку на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, оскільки вважав, що відповідно до абзацу третього пункту 56.3 статті 56 ПК України протягом шести місяців з дати закінчення десятиденного строку на оскарження податкового повідомлення-рішення мав право на поновлення строку на адміністративне оскарження.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення не містять жодної оцінки приведеним вище доводам в контексті їх прийнятності при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, хоча скаржник посилався на ці обставини як в адміністративному позові, так і в апеляційній скарзі.

Вимоги пункту 3 частини першої статті 248 КАС України і пункту «в» частини третьої статті 322 КАС України зобов`язують суди належним чином мотивувати свої рішення, в тому числі, при прийнятті чи відхиленні аргументів сторін у справі.

Окрім наведеного вище, колегія суддів також звертає увагу на те, що і у постанові від 26 листопада 2020 року, і у постанові від 27 січня 2022 року Судова палата наголошувала на тому, що суди повинні уникати випадків скасування законних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи змінилось юридичне тлумачення відповідної норми права.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Також Судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання, було предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підстави вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справ №580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року), №500/1149/21 (постанова від 04 серпня 2022 року).

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що суди попередніх інстанцій не визначились із строком, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, не встановили дати, від якої цей строк має обраховуватись (зокрема, дійсної дати вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (в тому числі, за правилами пункту 42.5 статті 42 ПК України)) та моменту, коли він сплинув (з урахуванням зміни судової практики). Поза правовою оцінкою судів попередніх інстанцій залишились доводи позивача про фактичне отримання спірних податкових повідомлень-рішень 13 травня 2022 року та про здійснені ним заходи щодо адміністративного оскарження цих рішень. Судові рішення також не містять висновку щодо застосовності у спірних правовідносинах при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду норм Закону №540-IX, яким було внесено зміни в частині обрахунку строків як до Податкового кодексу України, так і Кодексу адміністративного судочинства України. Ці обставини є свідченням порушення судами норм процесуального права, які призвели до передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом та відсутність підстав для його поновлення.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу, що виходячи із дати прийняття спірних податкових повідомлень-рішень спірні правовідносини виникли саме у період, коли у судовій практиці для звернення до суду застосовувався строк у 1095 днів. Водночас, позивач звернувся до суду із позовом після зміни як загального правового підходу щодо тлумачення пункту 56.18 статті 56 ПК України як норми, яка не визначає процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, так і після викладення Верховним Судом правового висновку щодо застосування строків звернення до суду у спорах про оскарження податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

За таких обставин, у випадку встановлення того, що позивач дійсно пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, при вирішенні питання про поважність приведених ним причин пропуску строку необхідно також встановити: у який саме строк після зміни судової практики позивач звернувся до суду із позовом; які дії вживались ним протягом цього строку; чи свідчать ці дії про допущення останнім необґрунтованих зволікань.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, в ході якого має бути встановлена дійсна дата отримання позивачем спірних податкових повідомлень-рішень та надана відповідна правова оцінка усім обставинам, наведеним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, які, на думку позивача, є поважними, залежно від чого вирішити питання про наявність/відсутність поважних причин для поновлення такого строку і, відповідно, наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судами обох інстанцій, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв`язку з набранням чинності Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", справа підлягає направленню для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗІНВЕСТ» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №640/10639/22 скасувати.

Справу №640/10639/22 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева М.М. Яковенко