Постанова

від 16.03.2023 по справі 640/6129/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/6129/20

адміністративне провадження № К/990/30637/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У березні 2020 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, №0005373304, №0005383304, рішення про застосування штрафних санкцій від 27 грудня 2019 року №0005413304 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) 27 грудня 2019 року №Ф-0005403304.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень позивач вказував на помилковість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, про порушення ним вимог чинного законодавства внаслідок неправомірного включення до складу витрат понесених витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а також про заниження доходу, оскільки ним були надані до перевірки первинні та інші документи на спростування таких доводів, які, втім, безпідставно не враховані відповідачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи таке рішення суд виходив з того, що позивачем не спростовано належними й допустимими доказами встановлені податковою перевіркою факти щодо заниження у період, який охоплювався перевіркою, податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, безпідставного включення до складу витрат витрат, понесених на придбання паливно-мастильних матеріалів, витрат з придбання послуг по земляних роботах та за послуги екскаватора, на придбання товарно-матеріальних цінностей.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року, прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, №0005383304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 грудня 2019 року №Ф-0005403304 та рішення №0005413304 про застосування штрафних санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотиви апеляційного суду зводяться до того, що, з огляду на скасування в адміністративному порядку органом вищого рівня податкового повідомлення-рішення №0005373304 (в частині), воно вважається відкликаним, а тому не породжує для позивача жодних зобов`язань зі сплати визначених таким податковим повідомленням-рішенням зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб. Оскільки податкове повідомлення-рішення від №0005383304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005403304 та рішення №0005413304 є похідними від податкового повідомлення рішення №0005373304 (яке вважається відкликаним), й з огляду на відсутність у матеріалах справи розрахунку до перелічених вище рішень, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність їх скасування в повному обсязі. Також дослідивши надані позивачем докази щодо використання щебню безпосередньо в його господарській діяльності й визнавши їх достатніми, апеляційний суд скасував податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення в оскаржуваній частині та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судом апеляційної інстанції положень підпункту 177.5.3 пункту 177.5, пункту 177.4 статті 177 та пункту 44.6 пункту 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №801/1463/17-а. В означеному рішенні касаційним судом зроблено висновок про неможливість врахування судом документів, які платником податків до перевірки не надавались, натомість, подані до суду. Відповідач вважає, що апеляційний суд не був вправі досліджувати й враховувати надані позивачем до суду апеляційної інстанції документи на підтвердження оплати за послуги з виконання земельних робіт, поставку щебня та послуги екскаватора, оскільки такі до перевірки не надавалися, а надані лише до суду апеляційної інстанції. На думку відповідача, це мало наслідком встановлення судом апеляційної інстанції обставин, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У світлі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 60.4 статті 60 ПК ПК України у взаємозв`язку з положеннями пункту 3 Розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204. На думку відповідача судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про те, що податкове повідомлення-рішення №0005373304 вважається відкликаним в силу закону, оскільки нове рішення (на зменшену суму грошового зобов`язання) податковим органом не приймалось й на адресу позивача не скеровувалось.

Наполягаючи на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) заявник касаційної скарги, зокрема, посилається на те, що судом не досліджено зібрані у справі докази (акт документальної планової перевірки та зафіксовані у ньому порушення), а також встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів (документи, подані до суду апеляційної інстанції).

У продовження своїх доводів відповідач вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було зменшено розмір заявлених позовних вимог з урахуванням прийнятого ДПС України рішення про скасування в частині податкового повідомлення-рішення №0005373304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, утім, суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, й скасував вказане податкове повідомлення-рішення повністю. Не наводив і позивач у своїй апеляційній скарзі обґрунтувань щодо наявності підстав до скасування податкового повідомлення-рішення з огляду на факт його відкликання податковим органом у зв`язку із частковим задоволенням скарги ДПС України, натомість, висловлював виключно незгоду із висновками акта перевірки в частині означеного податкового повідомлення-рішення. Наведене, на думку податкового органу, призвело до неправильного вирішення спору судом апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів контролюючого органу, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог - без змін як законне й обґрунтоване. Вважає хибним твердження відповідача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах щодо наслідків скасування податкового повідомлення-рішення у процедурі адміністративного оскарження, вказуючи при цьому на постанови КАС ВС від 29 липня 2020 року у справі №826/2694/14 та від 11 грудня 2019 року у справі №813/3211/16. Також звертає увагу, що подаючи до суду апеляційної інстанції додаткові докази позивачем були наведені обґрунтування необхідності їх прийняття та причини, з яких ці документи не надавались раніше. В частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач судові рішення не оскаржував.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14 по 27 листопада 2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та з питань нарахування, обчислення й сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року. За результатами перевірки 04 грудня 2019 року контролюючим органом складено акт.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- підпунктів 8, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481, та пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неправильного відображення сум доходу та витрат;

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5 статті 177 ПК України в частині несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 5' 567' 325,62 грн (без ПДВ), що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 83' 509,88 грн (без ПДВ);

- підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 204' 785,56 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині заниження суми чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 6' 057' 758,47 грн (без ПДВ), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 320' 036,91 грн;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI в частині несвоєчасного подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 роки.

На підставі встановлених перевіркою порушень 27 грудня 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0005373304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1' 252' 648,28 грн, з яких 1' 002' 118,62 грн - за податковими зобов`язаннями, 250' 529,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0005383304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 104' 387,36 грн, з яких 83' 509,88 грн - за податковими зобов`язаннями, 20877,48 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0005393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 250' 981,95 грн, з яких 204' 785,56 грн - за податковими зобов`язаннями, 51' 196,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окрім того 27 грудня 2019 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005403304, якою позивача зобов`язано сплатити ЄСВ у розмірі 320' 036,91 грн, та рішення №0005413304 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або своєчасно не нарахованого платником ЄСВ у розмірі 60' 811,95 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач у березні 2020 року оскаржив їх до суду.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у світлі зроблених ними висновків, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

І. Щодо податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Як з`ясовано судом апеляційної інстанції з акта перевірки, контролюючим органом встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 204 785,56 грн у зв`язку із віднесенням до податкового кредиту суми сплаченого ДПВ при придбанні товарно-матеріальних цінностей, що не пов`язані з господарською діяльністю, а саме - щебню.

За приписами підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Проаналізувавши наведені вище приписи ПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання платником податку товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Так, за наслідками дослідження матеріалів справи судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивач здійснює діяльність у сфері збирання безпечних відходів; технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів; рекламні агентства; каналізації, відведення й очищення стічних вод; іншої діяльності щодо поводження з відходами; будівництва житлових і нежитлових будівель; вантажного автомобільного транспорту, що відповідає зареєстрованим видам господарської діяльності.

Із наданих позивачем пояснень судом апеляційної інстанції встановлено, що надання перелічених вище послуг обумовлюється необхідністю використання спеціалізованого транспорту, який, як вказував позивач, він утримує на орендованій земельній ділянці за адресою: Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Зоряна, 2. Апеляційним судом з`ясовано, що вказана земельна ділянка використовується позивачем у власній підприємницькій діяльності як стоянка під спеціалізований транспорт, що підтверджується актом про виконання робіт від 30 квітня 2017 року та актом виконаних робіт від 31 травня 2017 року, видатковими та податковими накладними.

На думку суду першої інстанції витрати на придбання щебню з метою утримання орендованої земельної ділянки, а також придбання послуг із земляних роботах та послуги екскаватора не можуть включатись до складу витрат підприємця, оскільки вони є документально непідтвердженими витратами.

Втім, суд апеляційної інстанції слушно звернув увагу на те, що контролюючим органом не заперечується факт придбання позивачем щебню, натомість, на думку суду, використання такого безпосередньо в господарській діяльності позивача повною мірою підтверджується наявними в матеріалах справи доказами й наданими позивачем поясненнями на спростування доводів податкового органу.

З урахуванням викладеного, колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав до скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304.

ІІ. Щодо податкових повідомлень-рішень №0005373304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, №0005383304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-0005403304 та рішення №0005413304 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів єдиного внеску.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу стало відомо, що за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 13 березня 2020 року №9377/6/99-00-08-05-04-06 скасовано податкове повідомлення-рішення №0005373304 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 27' 910,98 грн та штрафних санкцій у розмірі 6' 977,75 грн (що стосувалось витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: придбання запчастин для транспортних засобів, послуги шиномонтажу, ремонту та техобслуговування), а також податкове повідомлення-рішення №000538304 в частині податкового зобов`язання з військового збору за основним платежем 2' 325,92 грн та штрафних санкцій у розмірі 581,48 грн. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

У зв`язку із викладеним 16 квітня 2021 року позивач, скориставшись своїм диспозитивним правом, подав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304 щодо податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 27' 910,98 грн та штрафними санкціями на 6' 977,75 грн; податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005383304 в частині зобов`язання з військового збору за основним платежем на 2' 325,92 грн та штрафних санкцій на 581,48 грн.

Вказана заява позивача була прийнята судом першої інстанції (Т.1 а.с. 253-254) й саме в межах означених (зменшених) позовних вимог позивача здійснювався розгляд і вирішення справи в суді першої інстанції.

Суд же апеляційної інстанції, з`ясувавши, що податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304 скасовано в частині, зіславшись на приписи підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України, дійшов висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, й тому не породжує для позивача жодних зобов`язань зі сплати визначених таким рішенням зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб. При цьому суд встановив з пояснень представника відповідача, що нове податкове повідомлення-рішення не приймалось.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0005383304 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005403304 та рішення №0005413304 (які були розраховані з огляду на встановлене податковою перевіркою заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2016-2018 роки) прийняті без урахування рішення ДПС від 13 березня 2020 року, яким встановлено часткову необґрунтованість висновків податкового органу щодо визначення розміру податку на доходи фізичних осіб, що підлягав сплаті позивачем. Поряд з цим, встановивши, що матеріали справи не містять розрахунків до вказаних рішень податкового органу в частині деталізації в розрізі встановлених перевіркою порушень, й зазначений недолік неможливо усунути, оскільки питання щодо необхідності надання детального розрахунку формування спірних податкових повідомлень-рішень під час розгляду позову судом першої інстанції не виникало, суд дійшов висновку про необхідність скасування вказаних рішень повністю.

Утім, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

В той же час випадки и порядок відкликання податкового повідомлення-рішення врегульовано статтею 60 ПК України.

Так, згідно із підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 вказаної статті податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 ПК України).

Такі положення кореспондуються і з приписами, закріпленими в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204 (далі - Порядок №1204).

Як передбачено пунктом 5 розділу ІІ Порядку №1204 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Відповідно ж до пунктів 1 та 3 розділу V Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: 1) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення; 2) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні; 3) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується податкове повідомлення-рішення контролюючого органу; 4) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

У випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання (…).

Тобто, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання оскаржено, зокрема, в адміністративному порядку, то у разі зменшення за наслідками останнього грошового зобов`язання, визначеного платнику податків оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, платникові податків направляється окреме податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання. У цьому контексті Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання. В той же час законодавство визначає, що первинне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним саме з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року в справі №805/1701/16-а.

Такий запобіжник (вважати відкликаним саме з дати надходження до платника податків нового податкового повідомлення-рішення) законодавець запровадив саме з метою забезпечення реалізації компетентним органом своїх функцій щодо визначення сум зобов`язань, здійснення відповідних нарахувань, застосування штрафних санкцій, чого, як з`ясовано у цьому судовому процесі, податковий орган не зробив.

Отже, за наведеного вище правового регулювання та з урахуванням тієї обставини, що після прийняття ДПС України рішення про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304 нове рішення податковим органом не приймалось, стверджувати про те, що вказане рішення вважається відкликаним, є передчасним.

Варто урахувати й подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, з якої слідує його намір перевірити правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень саме в судовому порядку за винятком нарахувань, скасованих згідно з рішенням ДПС України, не очікуючи прийняття контролюючим органом нижчого рівня нового податкового повідомлення-рішення.

За наведеного, як наслідок, судом апеляційної інстанції не було з`ясовано, досліджено та надано оцінки питанням по суті спірних правовідносин, пов`язаним із правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень як таких з урахуванням зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем податкового та іншого законодавства.

Стосовно тверджень суду щодо неможливості витребувати розрахунок до похідних від податкового повідомлення-рішення №0005373304 рішень відповідача на стадії апеляційного перегляду справи, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції наділений процесуальними повноваженнями щодо витребування доказів у справі від її учасників з метою дійсного установлення обставин справи та, власне, правильного вирішення спору. Зокрема, в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду суддя-доповідач може запропонувати учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребувати їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи (частина перша статті 206 КАС України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу,

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, справа в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0005373304, №0005383304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-0005403304 та рішення №0005413304 про застосування штрафних санкцій підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в решті (податкове повідомлення-рішення №0005393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (щебінь)) рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0005373304, №0005383304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-0005403304 та рішення №0005413304 про застосування штрафних санкцій, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська