Постанова

від 07.03.2023 по справі 361/76/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/76/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2163/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Борта Павла Сергійовича інтересах ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2022 року у складі судді Василишина В.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом у якому просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 на два місяці, після набрання рішенням суду законної сили.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 , яка 12 травня 2006 року заповіла йому земельну ділянку, площею 0,8112 га, яка розташована на території Княжицької сільської ради Броварського району Київської області. Ця земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 316730, зареєстрованого 16 грудня 2005 року за № 010532501296, кадастровий номер: 3221284000:04:013:0055.

Враховуючи те, що позивач постійно проживає у місті Києві, входить у групу ризику за віком і станом здоров`я, то він не мав можливості відвідувати спадкодавця у зв`язку з введенням в Україні карантину на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу «COVID-19». Спадкодавець не мала засобів телефонного зв`язку, однак позивач регулярно телефонував до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, а також запитував відомості у Державному реєстрі актів цивільного стану України. Жодних відомостей про смерть ОСОБА_4 не було. Також не було записів про відкриття спадкової справи щодо останньої.

Одразу після послаблень карантинних обмежень позивач відвідав місце проживання спадкодавця. ОСОБА_4 він не застав, однак в Княжицькій сільській раді Броварського району Київської області він довідався про те, що відомостей про її смерть немає, а у зв`язку з хворобою її забрала на проживання донька. А ні прізвища, імені, імені по батькові, адреси проживання доньки спадкодавця ОСОБА_2 не було повідомлено.

Позивач намагався знайти адресу місця проживання та телефонні засоби зв`язку доньки спадкодавця, однак це йому не вдалося. Під час пошуків від сусідів ОСОБА_4 йому стало відомо про те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 померла на території Російської Федерації.

31 липня 2020 року, маючи намір прийняти спадщину, позивач звернувся до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області з відповідною заявою, у прийнятті якої було відмовлено через пропуск встановленого чинним законодавством строку. Роз`яснено право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Для оформлення позовної заяви позивач звертався до посольства Російської Федерації, Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області, Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, відділу державної реєстрації смерті Міністерства юстиції України, а також до доньки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

Потрапити в посольство Російської Федерації позивачу не вдалося у зв`язку з встановленням додаткових заходів безпеки по запобіганню коронавірусної хвороби ««COVID-19». Усі письмові звернення з проханням надати відомості про смерть громадянки України ОСОБА_4 були проігноровані, відповіді на них не надані.

Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області також відмовилася від надання будь-яких даних по спадковій справі ОСОБА_4 .

Відповідно до запиту до Державного реєстру актів цивільного стану станом на 10 грудня 2020 року державна реєстрація смерті ОСОБА_4 не виявлена.

Донька ОСОБА_4 - ОСОБА_1 по телефонним засобам зв`язку відмовилася надавати будь-які відомості, однак пообіцяла приїхати в село Княжичі до листопада 2020 року та зустрітися з позивачем для вирішення питання щодо оформлення спадщини, однак так і не приїхала. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не тільки порушила існуючі домовленості, але і грубо порушила чинне законодавство України щодо реєстрації смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2022 позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі адвокат Борт П.С. інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що повний текст рішення не складено, в ЄДРСР не оприлюднено, засобами поштового чи електронного зв`язку сторонам не надіслано, що є порушенням процесуального права.

Крім того, вказано, що 11.05.2018 було складено новий заповіт, з огляду на, що у позивача взагалі немає права на визначення додаткового строку на прийняття спадщини, адже старий заповіт від 12.05.2006 є скасованим.

Зазначено, що не додано позивачем й доказів, що він хворів та це було істотною перешкодою та труднощами для своєчасного прийняття спадщини, а незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Позивач в засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з огляду на що його неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши адвоката Борта П.С. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_3 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дедовск Істринського району Московської області, Російська Федерація, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19 жовтня 2019 року серії НОМЕР_1 (а.с.136).

Установлено що за життя, 12 травня 2006 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Бурлакою О.В., який зареєстрований в реєстрі за номером 4191 та відповідно до якогона випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: "належну мені земельну ділянку, розміром 0,8112 га, яка розташована на території Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, і яка належить мені на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 316730, виданий громадянці України ОСОБА_4 , на підставі розпорядження Броварської райдержадміністрації від 19.08.2005 року за № 435, і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532501296 від 16 грудня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки: 3221284000:04:013:0055 я заповідаю кожному в рівних частинах громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 " (а.с. 6,7).

Між тим, 11 травня 2018 року о 15 год. 55 хв. ОСОБА_4 склала новий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Іваненко О.В., що зареєстрований в реєстрі за номером 917, у відповідності до змісту якого все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося б, а також все те, на що за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 80).

Убачається, що заповітом зареєстрованим в реєстрі за № 917 спадкодавець висловила нову волю щодо належного їй майна, поширивши його зміст на все своє спадкове майно, куди включається і земельна ділянка, площею 0,8112 га, яка розташована на території Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, так і розширила коло спадкоємців, тому внаслідок складання заповіту від 11.05.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 917, заповіт від 12.05.2006, зареєстрований в реєстрі за № 4191, втратив чинність.

ОСОБА_1 24 березня 2020 року подала до Броварської районної державної нотаріальної контори заяву про вступ у спадщину після померлої ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом, посвідченим в реєстрі за 917 (а.с. 79).

16 квітня 2020 Броварською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 208/2020 (а.с. 79-102).

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто та є вільним волевиявленням особи щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як способи захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт; заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (ч. 2 ст. 1254 ЦК України).

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (ч. 3 ст. 1254 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 зазначено, що при складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх "конкуренція",оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини 2 та 3 статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Чинне спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина друга статті 1223 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Матеріалами справи доведено, що за життя ОСОБА_4 було складено два заповіти. Зокрема, заповітом від 12.05.2006 ОСОБА_4 заповіла позивачу та третій особі земельну ділянку. У подальшому, заповітом від 11.05.2018 ОСОБА_4 все своє майно заповіла відповідачці ОСОБА_1 , яка є її донькою.

Таким чином, у силу положень статті 1254 ЦК України заповітом ОСОБА_4 від 11.05.2018 скасовано попередній заповіт від 12.05.2006, складений на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до справи, заповіт, складений на користь ОСОБА_1 , є чинним.

Відтак, позивач не належать до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , а тому в силу вимог ст. 1254 ЦК України на нього не поширюється дія приписів ст.1272 ЦК України про право спадкоємців на визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи та заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що при розгляді справи суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Борта Павла Сергійовича інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2022 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 березня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: