Постанова

від 15.03.2023 по справі 642/8723/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/8723/21 Номер провадження 22-ц/814/1471/23Головуючий у 1-й інстанції Пашнєв В.Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача адвокат Стець М.Л.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року, постановлену суддею Пашнєвим В.Г., повний текст ухвали складений дата не вказана

за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіпЕстейт», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Стець М.Л. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіпЕстейт», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі продажу квартири від 03 грудня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., та припинити право власності ТОВ «ВіпЕстейт» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

20 грудня 2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Стець М.Л. подана заява про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачем ТОВ «Аналітик Фінанс» без правових підстав було відчужено належне ОСОБА_1 майно на користь іншої, але пов`язаної особи, без здійснення реальної оплати, а метою діяльності вказаних товариств є отримання коштів від реалізації предмета забезпечення (іпотеки, застави, тощо). Позивач вважає, що відповідачі мають намір у подальшому реалізувати спірну квартиру, що призведе до неможливості поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Стець Максима Леонідовича про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_2 .

Визначено, що ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду мотивована тим, що вимоги щодо вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , є справедливими та законними, мають соціальну спрямованість, а тому вжиття такого заходу забезпечення позову відповідає принципам законності, справедливості та співмірності. Цей захід забезпечення позову застосовується для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом позову у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. Зазначає, що всупереч ст. 149 ЦПК України ні в заяві про забезпечення позову, ні в позовній заяві не міститься обґрунтування порушення прав позивача. Звертає увагу, що за адресою спірного іпотечного майна зареєстрованих осіб немає. Вважає, що права позивача як співвласника спірної квартири жодним чином не порушені в силу аркушу 5 кредитного договору №065/21-И від 05.06.2008 року, на якому міститься заява - згода позивача ОСОБА_1 про те, що вона погоджується з умовами даного кредитного договору, зокрема, погодилася на передачу спірної квартири в іпотеку і прийняла на себе спільні зобов`язання подружжя, передбачені ч. 4 ст. 65 СК України. Зазначає, що позивачем не доведено факт порушення її прав та/або інтересів оспорюваним правочином, стороною якого вона не є.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 січня 2022 року витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду м. Харкова (а.с. 35 виділених матеріалів справи).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 січня 2022 року матеріали справи повернуто до Ленінського районного суду м. Харкова для належного оформлення (а.с. 40).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року (а.с. 50).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Дорош А.І, суддів Лобова О.А., Триголова В.М. (а.с. 51).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року справу прийнято до провадження, закінчено проведення підготовчих дій та призначено її до розгляду в приміщенні Полтавського апеляційного суду з повідомлення (викликом) учасників справи на 10.40 год. 13 березня 2023 року.

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися інші учасники справи, належним чином 02.03.2023 року повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та повідомлень на офіційну електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 57-60). Відповідач ТОВ «ВіпЕстейт» та третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О.О. повідомлені шляхом розміщення 02.03.2023 року оголошень про виклик до суду у даній справі. Заяв та клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно матеріалів справи встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Стець М.Л. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіпЕстейт», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О.О, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири та припинення права власності.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що договір купівлі-продажу від 03.12.2021 року має ознаки фіктивності, так як він укладений між пов`язаними юридичними особами без здійснення реальних розрахунків. Вказаний договір укладений у порушення вимог Закону України «Про іпотеку», без врахування прав неповнолітніх співвласників його предмету, посвідчений з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 2021 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог за кредитним договором №065/21-И від 05.06.2008 року, у задоволенні яких було відмовлено судами трьох інстанції у справі №639/227/13-ц.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача зазначав, що договір купівлі-продажу від 03.12.2021 року є недійсним та рішення приватного нотаріуса Вахрушевої О.О. про реєстрацію за ТОВ «ВіпЕстейт» права власності на квартиру є незаконним з врахуванням вказаних вище підстав. Вважає, що відповідач ТОВ «ВіпЕстейт» у будь-який час може відчужити спірну квартиру, яка за ним зареєстрована, що підтверджується оголошенням на сайті ОЛХ від 08.12.2021 року (а.с. 4-6).

У зв`язку з чим, представник позивача вважає, що умовою застосування даного заходу забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову щодо заборони на відчуження спірної квартири може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та заборона відчуження квартири носить тимчасовий характер до ухвалення рішення у справі, не є позбавлення права власності, а встановлені судом обставини дають підстави припускати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Стець М.Л. звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири від 03.12.2021 року недійсним та припинення права власності відповідача ТОВ «ВіпЕстейт»на спірну квартиру.

Тобто, предметом даного спору є визнання договору недійсним, в результаті якого квартира АДРЕСА_1 , перейшла у власність до відповідача ТОВ «ВіпЕстейт».

Вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання кредитного договору, укладеного між ПАТ «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 №065/21-И від 05.06.2008 року та забезпеченого договором іпотеки від 05.06.2008 року, предметом іпотеки якого є квартира АДРЕСА_1 .

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що є обґрунтовані підстави припускати, що подальше відчуження майна новим власником призведе до неможливості фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи апеляційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності зв`язку між заходами забезпечення і предметом позову та щодо відсутності порушеного права ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом позову у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору, тобто у разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у даній справі є вимоги про недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ,та припинення права власності відповідача ТОВ «ВіпЕстейт»на вказаний об`єкт нерухомого майна. Відповідач ТОВ «ВіпЕстейт»є власником спірної квартири та може розпорядитись нею шляхом її відчуження. У разі відчуження відповідачем спірної квартири на користь третіх осіб, у подальшому (у разі задоволення позову) виконання рішення суду буде неможливим. Забезпечення позову у даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь ОСОБА_1 , а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами.

Колегія суддів наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не лише під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а визначений вид забезпечення, з урахуванням встановлених фактичних обставин у контексті цієї справи, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.

За таких обставин, встановивши, що між сторонами виник спір щодо правомірності укладення договору купівлі-продажу та реєстрації за ТОВ ВіпЕстейт» права власності на спірну квартиру, яка, за доводами сторони позивача, неправомірно вибула з її власності, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову в зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які сторона позивача просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд першої інстанції при постановленні ухвали дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України,Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 березня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов