Ухвала

від 14.03.2023 по справі 953/7502/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: № 953/7502/22 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-сс/818/374/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14березня 2023року колегіясуддів судовоїпалати зрозгляду кримінальнихсправ Харківськогоапеляційного судуу складі:головуючого судді ОСОБА_2 ,суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,при секретареві ОСОБА_5 ,з участюпрокурора ОСОБА_6 , з участю власника майна ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за клопотанням про поновлення строку на оскарження та апеляційною скаргою власника майна на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 02 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволено частково.

Накладено арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права відчуження, розпорядження та користування) на вилучений під час обшуку 27 01 2023 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 речовий доказ мобільний телефон марки PHONE PRO MAX білого кольору (IMEI: НОМЕР_1 ) у зеленому чохлі із сімкарткою № НОМЕР_2 .

Місцем зберігання арештованого майна визначено камеру зберігання речових доказів УСБ України в Харківській області, яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Мироносицька, № 2 відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ № 1104 від 19 11 2012 року.

У задоволенніклопотання прокурорау іншіййого частині-відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, а саме вилученого під час обшуку 27 01 2023 року за місцем його фактичного мешкання мобільного телефону марки PHONE PRO MAX білого кольору (IMEI: НОМЕР_1 ) у зеленому чохлі із сімкарткою № НОМЕР_2 .

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, оскільки докази або обґрунтування того, що його мобільний телефон, який був вилучений під час обшуку у квартирі, має ознаки речових доказів, або містить інформацію, яка може бути використана у якості речового доказу відсутні.

Крім того, апелянт просить поновити йому пропущений строк на подачу апеляційної скарги на постанову слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 02 2023 року, подану ним 27 лютого 2023 року, тобто з пропуском строку.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду власник майна ОСОБА_7 та його представник адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Прокурор не вбачав підстав для задоволення апеляційної скарги власника майна, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи власника майна та його представника, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчим відділом управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32021220000000075 від 20 07 2021 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Уході досудового розслідуваннявстановлено, що організатором незаконної діяльності пов`язаною з легалізацією та відмиванням доходів отриманих злочинним шляхом є громадянин України ОСОБА_9 , який керує діяльністю інших осіб у складі групи. Зазначена особа здійснює загальне керівництво та організацію роботи, здійснює комунікацію з замовниками послуг по легалізації та відмиванню доходів отриманих злочинним шляхом, організовує діяльність пов`язану з залученням підставних осіб та отриманням від них документів, які необхідні для реєстрації суб`єктів господарювання, які використовуються у схемах легалізації та відмивання доходів отриманих злочинним шляхом, здійснює безпосередню комунікацію з співробітниками банківських установ України, в яких відкриті рахунки, які використовуються для здійснення операцій з легалізації та відмивання доходів отриманих злочинним шляхом.

Також встановлено, що бухгалтерські документи підконтрольних суб`єктів господарювання, а також комп`ютерна техніка, на якій виготовлялись документація, мобільні телефони, флеш накопичувачі електронних даних, переписка із особами задіяними у схемі, переписка із службовими особами інших причетних до вчинення правопорушення осіб, чорнові записи, які використовувались у ході злочинної діяльності, грошові кошти отримані злочинним шляхом, печатки та штампи, знаходяться за адресою проживання одного з учасників злочинної схеми з легалізації (відмивання) доходів отриманих злочинним шляхом, громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

27 січня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення речей і документів, які мають суттєве значення для кримінального провадження, необхідних для встановлення фактів та обставин, що підлягають доказуванню, а також є доказами вчинення кримінального правопорушення, є засобами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення.

За результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max білого кольору (IMEI: НОМЕР_1 ) у зеленому чохлі з сім-карткою оператора «Київстар», яка має № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 .

Проведеним оглядом вилученого мобільного телефону встановлено, що він є носієм інформації та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Постановою слідчого від 27 01 2023 року вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя дійшов висновку, що вказаний мобільний телефон може містити відомості, які є предметом перевірки під час досудового розслідування, а отже й інформація, яка міститься у ньому, яка є предметом експертного дослідження, може бути використана, як доказ у кримінальному провадженні у зв`язку з чим необхідність накладення на нього арешту є доведеною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України регламентовано, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Абзацом 2 частини 10статті 170 КПК Українивстановлено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у слідчого судді були достатні підстави вважати, що вищевказане майно може відповідати критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Доводи апелянта про те, що мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max білого кольору (IMEI: НОМЕР_1 ) у зеленому чохлі з сім-карткою оператора «Київстар», яка має № НОМЕР_2 не має ознак речового доказу та не містить інформацію, яка може бути використана у якості речового доказу єсуб`єктивними тапередчасними, оскількислідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності щодо фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_7 для можливого використання, як доказу у кримінальному провадженні №32021220000000075 від 20 07 2021 року.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна власником майна не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів наголошує, що вказаний захід є тимчасовим, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положеньст. 174 КПК України.

Колегія суддів констатує, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_7 , а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, з ігноруванням об`єктивних відомостей.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 170-175, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання власника майна про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити апелянту вказаний процесуальний строк як пропущений з поважних причин.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 02 2023 року у кримінальному провадженні № 3202122110000000075 від 20 07 2021 року за ч.1 ст. 209 КК України в частині задоволення клопотання прокурора та в частині накладення арешту на майно, вилучене 27 01 2023 року в ході обшуку у квартирі АДРЕСА_2 за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , а саме:

- мобільного телефону марки Iphone 12 Pro Max білого кольору (IMEI: НОМЕР_1 ) у зеленому чохлі з сім-карткою оператора «Київстар» № НОМЕР_2 , - залишити без змін.

Апеляційну скаргу власника майна, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4