Ухвала

від 14.03.2023 по справі 953/7502/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/7502/22 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/308/23 Доповідач ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 2021220000000075 від 20 липня 2021року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209 КК України про арешт майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Слідчим відділом управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32021220000000075 від 20.07.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

За версією органу досудового розслідування невстановлені особи, використовуючи розрахункові рахунки ТОВ «РХ СІСТЕМС ЛЛС» (код 44031567) в березні-квітні 2021 року та ТОВ «МАКОІЛ ДЖІСК» (код 44448060) у грудні 2021 року, здійснили фіктивний правочин на суму 3,33 млн. грн. та 17,24 млн. грн, відповідно, тим самим вчинили фінансову операцію з майном (грошовими коштами), щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом. В ході досудового розслідуваннявстановлено, що організатором незаконної діяльності пов`язаною з легалізацією та відмиванням доходів отриманих злочинним шляхом є громадянин України ОСОБА_8 , який керує діяльністю інших осіб у складі групи. Зазначена особа здійснює загальне керівництво та організацію роботи, здійснює комунікацію з замовниками послуг по легалізації та відмиванню доходів отриманих злочинним шляхом, організовує діяльність пов`язану з залученням підставних осіб та отриманням від них документів, які необхідні для реєстрації суб`єктів господарювання, які використовуються у схемах легалізації та відмивання доходів отриманих злочинним шляхом, здійснює безпосередню комунікацію з співробітниками банківських установ України, в яких відкриті рахунки, які використовуються для здійснення операцій з легалізації та відмивання доходів отриманих злочинним шляхом.

Так, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що на рахунок української компанії ТОВ «МАКОІЛ ДЖІСК» (44448960) накладено заборону на здійснення видаткових операцій, неможливість зняття заблокованих Державною службою фінансового моніторингу України грошових коштів з рахунку ТОВ «МАКОІЛ ДЖІСК» (44448960) та переведення їх у готівку, ОСОБА_8 розроблений план, спрямований на незаконне заволодіння вказаними грошовими коштами, а також вжиті заходи для доведення злочинного умислу та заволодіння грошовими коштами, для чого були залучені ряд осіб, серед яких приватний виконавець, а також приватний нотаріус.

28.12.2022 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 у будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання та вилучення речей і документів, які мають суттєве значення для кримінального провадження, необхідних для встановлення фактів та обставин, що підлягають доказуванню, а також є доказами вчинення кримінального правопорушення, є засобами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення.

За результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone, IMEI НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора НОМЕР_3 .

Постановами слідчого від 28.12.2022 та 30.12.2022 вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

07.02.2023 року прокурор звернувся до суду з клопотанням в якому просила поновити пропущений з поважних причин строк у 72 години для усунення недоліків, встановлений прокурору ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.01.2023 року та накласти арешт на вилучений під час обшуку 28.12.2022 за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , речовий доказ мобільний телефон марки IPHONE (IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із карткою мобільного оператора НОМЕР_3 , місцем зберігання вилучених документів прокурор просила визначити камеру зберігання речових доказів УСБ України в Харківській області, яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Мироносицька, № 2.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що на час досудового розслідування та судового провадження на вилучене майно необхідно накласти арешт з метою збереження речових доказів та недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі. Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів та речей, які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Ухвалою слідчогосудді Київського районного суду м.Харкова від 15 лютого 2023року клопотання прокурора про арешт майна задоволено.

Суд вирішив поновити строк для подання клопотання про арешт майна. Накласти арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування) на вилучений під час обшуку 28.12.2022 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , речовий доказ мобільний телефон марки IPHONE (IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із карткою мобільного оператора НОМЕР_3 . Місцем зберігання арештованого майна визначено камеру зберігання речових доказів УСБ України в Харківській області, яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Мироносицька, № 2.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що слідчий суддя необґрунтовано поновив строк на подання клопотання про арешт майна, оскільки прокурором не наведена жодна поважна причина пропуску такого строку.

Вказує, що положення ч.3 ст.172 КПК України не містить такої вказівки як обчислення строку 72 годин з моменту отримання ухвали про повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків. Також, на переконання апелянта, системний аналіз ст.172 КПК України дає змогу дійти висновку про те, що присутність учасника кримінального провадження, яким подане клопотання є обов`язковою або принаймні обізнаність про дату та час розгляду судом вказаного клопотання, враховуючи часові межі розгляду такого клопотання.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції клопотання про арешт майна було розглянуто з порушення встановленого строку, передбаченого ч.1 ст.172 КПК України, а тому вилучене майно підлягає поверненню.

Позиції учасників судового провадження

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість та законність судового рішення, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями.Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час.

Частина 1 статті 117 КПК України зазначає, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначенихстаттею 615цього Кодексу, може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 26.08.2020 у справі № 760/18778/18, провадження № 51-421км20, «Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені». З огляду на зазначене, слідчий суддя робить висновок, що поновити строк можливо лише у тому випадку, коли наведені достатні підстави (переконливі аргументи) поважності причин пропуску такого строку, а також їх належне підтвердження.

Як вбачаєтьсяз матеріалівпровадження 28.12.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 у будівлі, яка розташована у межах координат50.013686, 36.276179; 50.013672, 36.276431;50.013399, 36.276103; 50.013360, 36.276387 за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання та вилучення речей і документів, які мають суттєве значення для кримінального провадження, необхідних для встановлення фактів та обставин, що підлягають доказуванню, а також є доказами вчинення кримінального правопорушення, є засобами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення.

30.12.2022, тобто у межах строку, визначеного ч.5 ст.171 КПК України, засобами рекомендованого поштового зв`язку старший слідчий 2 відділення СВ Управління СБ України в Харківській області капітан юстиції ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021220000000075 від 20.07.2021, за ч. 1 ст. 209 КК України.

06.01.2023 року означене клопотання надійшло до Київського районного суду та хвалою слідчого судді від 06.01.2023 року з підстав, установлених ч.1, ч.2 ст.64-2, ч.3 ст.172 КПК України, клопотання повернуто прокурору, із встановленням 72 годинного строку з моменту отримання ухвали для усунення його недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

03.02.2023 року зазначена ухвала отримана уповноваженою особою Харківської обласної прокуратури, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6112303712679. (а.с.79)

04.02.2023 року, тобто у межах строку, визначеного ч.3 ст.172 КПК України та ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 06.01.2023 року, клопотання прокурора про арешт майна, подане у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021220000000075 від 20.07.2021 подано до слідчого судді засобами рекомендованого поштового зв`язку.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що оскільки прокуроромухвалу слідчогосудді від06.01.2023року отриманолише 03.02.2023 року, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах судової справи, а також того, що ним вжито невідкладних заходів до її виконання, то процесуальний строк для звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна є таким, що пропущений із поважних причин та підлягає поновленню, а клопотання прокурора у цій частині задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, недотримання строку, встановленого нормами ч.5 ст.171 та ч.6 ст.173 КПК України, не віднесено законодавцем до підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.113 КПК України процесуальні строки визначено як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.

Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.

Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку.

Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт майна, не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

При цьому, розгляд клопотання поза строком, визначеним ч.6 ст. 173 КПК України не породжує обов`язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання, ніж визначене ст.173 КПК України задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна, зокрема про зобов`язання повернути вилучене майно, буде виходити за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя/суд чинним процесуальним законодавством.

Як вбачається з матеріалів провадження клопотання про арешт майна було зареєстровано в суді 07.02.2023 року та було призначено на 09.02.2023 року (в межах встановленого строку, передбаченого ч.1 ст.172 КПК України), однак судове засідання було відкладено у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у розгляді справи. В подальшому 13.02.2023 року судове засідання також було відкладено у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у розгляді справи.

Таким чином, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції клопотання про арешт майна було розглянуто з порушення встановленого строку, передбаченого ч.1 ст.172 КПК України є необґрунтованими та такими, які спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що положення ч.3 ст.172 КПК України не містить такої вказівки як обчислення строку 72 годин з моменту отримання ухвали про повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків та прокурор мав би цікавитись розглядом його клопотання є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті захисником зазначеної норми КПК України, оскільки ухвала слідчого судді про повернення клопотання прокурора про арешт майна була постановлена без виклику сторін, а тому вказівка суду про встановлення обчислення строку 72 годин для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали слідчого судді є необхідною умовою для дотримання прав учасників справи та встановлення конкретної дати з якої починається перебіг встановленого строку.

Також, оскільки обшук було проведено 28.12.2022 року та слідчий в межах встановленого строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України 30.12.2022 року засобами рекомендованого поштового зв`язку подав клопотання про арешт майна то на переконання колегії суддів при повторному зверненні з клопотанням про арешт майна після усунення недоліків поставлення питання про поновлення строків є зайвим, оскільки такий строк органом досудового розслідування пропущений не був.

Таким чином, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги в наведеній частині.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32021220000000075 від 20.07.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України..

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.12.2022 надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях триповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована у межах координат 50.013686, 36.276179; 50.013672, 36.276431; 50.013399, 36.276103; 50.013360, 36.276387, які фактично займаються ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на які не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з метою відшукання та вилучення речей і документів, які мають суттєве значення для кримінального провадження, необхідних для встановлення фактів та обставин, що підлягають доказуванню, а також є доказами вчинення кримінального правопорушення, є засобами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а саме: бухгалтерських, банківських документів, чорнових записів та інших речей та документів, що свідчать про протиправну діяльність, яка полягає у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом у період з 2021 року по теперішній час, а саме: копій та оригіналів паспортів та ідентифікаційних кодів осіб, які використовувались для реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та відкриття банківських рахунків, які використовуються під час діяльності, пов`язаної із легалізацією та відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, нотаріально посвідчених довіреностей та інших нотаріально посвідчених документів щодо представництва інтересів осіб, на яких оформлені суб`єкти господарювання, банківські рахунки, які використовуються під час діяльності, пов`язаної із легалізацією та відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, реєстраційних документів підприємств, які використовуються для забезпечення діяльності, пов`язаної із легалізацією та відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, договорів, специфікацій до них, податкових накладних, рахунків - фактур, платіжних доручень, векселів, актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, листів, доручень, актів виконаних робіт, актів взаємозвірки, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортних накладних, дозвільних та ліцензійних документів, сертифікатів якості та інших документів, які свідчать про протиправну діяльність з боку вказаних осіб, комп`ютерної техніки, на якій виготовлялася зазначена документація, електронних інформаційних систем та їх частин, які разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертних досліджень, придбання та використання фірм з ознаками фіктивності, мобільних телефонів, флеш накопичувачів електронних даних та інших носіїв електронної інформації, можливої переписки із особами, задіяними у схемі легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом із службовими особами інших причетних до вчинення правопорушення осіб, не облікованої готівки, чорнових записів, які використовувалися у ході злочинної діяльності, електронних ключів доступу до системи клієнт-банк, подання електронної звітності в електронній формі та інших інтерактивних державних та приватних сервісів від імені юридичних та фізичних осіб, податкової звітності на паперових носіях вищеперерахованих та інших суб`єктів підприємницької діяльності, які використовуються у злочинній діяльності із легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, цінних паперів, печаток, штампів, кліше, факсиміле підписів, чорнових записів, установчих та реєстраційних документів, договорів оренди, банківських карток, договорів про банківське обслуговування, довіреностей на отримання готівкових коштів в установах банків та інших установах, не облікованих грошових коштів, документів зовнішньо - економічної діяльності: вантажно-митних декларацій, контрактів, інвойсів, рахунків фактур, CMR декларацій та інших фінансово-господарських документів, які використовувалися для вчинення вказаних кримінальних правопорушень, товарно-матеріальних цінностей, які можуть мати важливе доказове значення під час досудового розслідування, а також інших речей і документів, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

У результаті проведеного 28.12.2022 року у період часу з 17:39 год. до 21:41 год. обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , за участю ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 , у присутності понятих, виявлено та вилучено мобільний телефон марки IPHONE (IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із карткою мобільного оператора НОМЕР_3 .

Інформація, що містилася у вільному доступі на даному телефоні перенесена на з`ємний носій інформації APACER 16Gb R85 № НОМЕР_5 (назва після запису GAUO0828.MP4, розмір 638 МБ, 886*1920 роздільна здатність).

Постановою старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області від 28.12.2022 вказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

2829.12.2022 року у період часу з 23:01 по 00:57 старшим слідчим 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області проведений огляд інформації з`ємного носія інформації APACER 16Gb R85 № НОМЕР_5 (назва після запису GAUO0828.MP4, розмір 638 МБ, 886*1920 роздільна здатність), що підтверджується протоколом огляду.

29.12.2022 у період часу з 14:32 по 14:41 старшим слідчим 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області проведений огляд мобільного телефону марки IPHONE (IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із карткою мобільного оператора НОМЕР_3 , що підтверджується протоколом огляду. Оскільки мобільний телефон захищений шестизначним цифровим паролем, переглянути наявну інформацію не уявилося можливим.

Після огляду, постановою старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області від 30.12.2022 телефон марки IPHONE (IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із карткою мобільного оператора НОМЕР_3 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Постановою старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області від 06.02.2023 року призначена судова комп`ютернотехнічна експертиза, предметом експертного дослідження якої є, окрім іншого, телефон марки IPHONE (IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_2 ) із карткою мобільного оператора НОМЕР_3 .

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя врахував обставини зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що прокурором доведено, що вилучене майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановлені ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.2,3 ст.170КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтом в доводах, що вказує про необґрунтованість апеляційних вимог.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК України.

При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Матеріали клопотанняпро арештмайна свідчатьпро відповідністьвилученого підчас обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представниками не надано та колегією суддів не встановлено.

Крім того, системний аналіз статей 170, 171 КПК України вказує на те, що арешт на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується до тимчасово вилученого майна та майна, яке виявлено слідчим або прокурором іншими заходами, ніж проведення обшуку.

Стосовно майна, яке було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, для виявлення якого і проводиться обшук, судовий контроль обмеження права власності на це майно здійснюється під час розгляду клопотання слідчого або прокурора на дачу дозволу на проведення обшуку.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 року у справі № 457/1485/13-к, провадження № 51-4881км19, що згідно ч.5ст.171 КПК Українищодо тимчасово вилученого майна слідчим подається клопотання про його арешт або таке - повертається особі, в якої було вилучено. Щодо речей та документів, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку, то накладення на них арештуКПК Українине передбачає.

Також, з узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» вбачається, що слідчим суддямнеобхідно ретельнооцінювати підставивіднесення певногомайна докатегорії тимчасововилученого врозумінні ст.167КПК,оскільки вонизалежать відпроцесуального порядкуйого одержанняорганом досудовогорозслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор повинні вносити клопотання в порядку і строки, встановлені ч.5 ст.171 КПК, а стосовно майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч.5 ст.171 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що, оскільки, для законного утримання майна вилученого внаслідок проведення обшуку за переліком, зазначеним в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та обмеження прав власності немає потреби звертатись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на це майно, оскільки доля речових доказів вирішується на підставі вимог статті 100 КПК України. За таких обставин доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.2, ч.3 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404,405,407,418,419,422КПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харковавід 15лютого 2023року проарешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4