Рішення

від 14.03.2023 по справі 388/1782/22

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1782/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14.03.2023 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянуву відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Гурівської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності особі майна, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з цим позовом до відповідача та просять: 1) встановити, що за життя спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належала частка, що складає 16,6 відсотків земельної ділянки загальною площею 46,86 га, що розташована на території Гурівської сільської ради, яка є правонаступником Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3521987500:02:000:9002; 2) визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках за кожним право власності в порядку спадкування за заповітом на 16,6 частини земельної ділянки площею 46,86 га, кадастровий номер: 3521987500:02:000:9002, що розташована на території Гурівської сільської ради, яка є правонаступником Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Позов мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 мала у власності 16,5 відсотків земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 46,86 га, що розташована на території Гурівської сільської ради, яка є правонаступником Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Частка земельної ділянки в розмірі 16,5 відсотків визначена у власність ОСОБА_4 згідно з договором про розподіл земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 9 жовтня 2009 року.

Позивачі у справі є спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 за заповітом та в установлений строк після її смерті прийняли спадщину.

Державним реєстратором Долинської міської ради рішенням від 1 вересня 2022 року № 64658978 відмовлено в проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки сума часток у праві спільної часткової власності не становить цілу частину.

Нотаріусом також було відмовлено у видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на частку земельної ділянки, оскільки на переконання нотаріуса неможливо встановити склад спадкового майна.

Позивачі вважають, що такі обставини виникли внаслідок арифметичної помилки при визначенні часток співвласників при укладенні договору про розподіл майна, а саме при визначенні частки ОСОБА_4 , оскільки її частка у земельній ділянці має складати 16,6 відсотків.

На думку позивачів тепер неможливо внести зміни до правовстановлюючих документів, оскільки ОСОБА_4 померла.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача Гурівської сільської ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 ст. 76 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області померла ОСОБА_4 (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, а саме 16,5 частини земельної ділянка площею 46,86 га, кадастровий номер: 3521987500:02:000:9002, що знаходиться на території Пишненської сільської ради, правонаступником якої є Гурівська сільська рада, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 033170, виданий 25 січня 2006 року на підставі розпорядження Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 10 жовтня 2005 року № 748-р (а. с. 12). За цим державним актом на право власності на земельну ділянку, співвласниками земельної ділянки, окрім самої ОСОБА_4 також є, ОСОБА_5 частка якої 17,1, ОСОБА_6 частка якої 16,4, ОСОБА_3 частка якого 15,8, ОСОБА_7 частка якого 17, ОСОБА_2 частка якого 17,1.

19 жовтня 2009 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір про розподіл земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В., зареєстрований у реєстрі за № 1479 (а. с. 1314). За цим договором співвласники домовляються про розподіл в натурі між собою земельної ділянки площею 46,86 га в межах згідно з планом, а сам розподіл припиняє спільну часткову власність. Право власності на предмет договору виникає в кожного із співвласників з моменту нотаріального посвідчення цього договору, реєстрації в органах земельних ресурсів та після одержання державних актів на землю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 182 ЦК України (в редакції на момент укладення договору про розподіл земельної ділянки) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За ч. 4 ст. 334 ЦК України (в редакції на момент укладення договору про розподіл земельної ділянки), якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У свою чергу положеннями ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції на момент укладення договору про розподіл земельної ділянки) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідчення або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в різа необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Статтею 125 ЗК України (в редакції на момент укладення договору про розподіл земельної ділянки) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до чч. 1, 2, 6 ст. 126 ЗК України (в редакції на момент укладення договору про розподіл земельної ділянки) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.

Аналізуючи вищезазначені положення, а також зміст договору про розподіл земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 9 жовтня 2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1479, можливо вважати, що спадкодавець ОСОБА_4 не набула за цим правочином прав та обов`язків.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями майна ОСОБА_4 за законом першої черги, а також за заповітом посвідченим 16 квітня 2004 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Ситник О.О., зареєстрованим у реєстрі за № 1-1631. Відповідно до цього заповіту, ОСОБА_4 на випадок смерті зробила заповітне розпорядження, згідно з яким заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, всі майнові права та обов`язки, що належать на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, що належатимуть на день смерті (а. с. 70).

З матеріалів спадкової справи приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської І.С. слідує, що 12 березня 2013 року із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 . Інші спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не звертались.

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8» від 11 березня 2013 року № 195, ОСОБА_4 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, можливо стверджувати, що позивачі є єдиними спадкоємцями за законом та заповітом, які після смерті ОСОБА_4 прийняли спадщину.

Окрім цього, позивачами після смерті ОСОБА_4 отримано свідоцтва про право на спадщину від 21 жовтня 2013 року на частину спадкового майна.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За змістом чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської І.С. від 12 жовтня 2022 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на частку земельної ділянки кадастровий номер: 3521987500:02:000:9002, оскільки в державному акті частки визначено невірно (а. с. 112).

Згідно з абзацом 3 пункту 23 ПОСТАНОВИ Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 єдині спадкоємці спірної частки земельної ділянки за законом та заповітом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , відповідно набули право на цю частку земельної ділянки, а тому за встановлених у справі обставин за ними має бути визнано право власності.

Суд зазначав, що державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 033170, виданим 25 січня 2006 року на підставі розпорядження Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 10 жовтня 2005 року № 748-р, визначено частку у цій землі спадкодавця ОСОБА_4 , розмір цієї частки становить 16,5.

З огляду на вищезазначене, відсутні підстави вважати, що спадкодавець мала у власності 16,6 частини земельної ділянки площею 46,86 га. Доводи про помилку в правовстановлюючому документі є неспроможними, оскільки відсутні докази цього.

Отже, суд дійшов до переконання про часткове задоволення цього позову, а саме визнання за позивачами в рівних частках за кожним право власності в порядку спадкування на 16,5 частини земельної ділянки площею 46,86 га, кадастровий номер: 3521987500:02:000:9002, що розташована на території Гурівської сільської ради, яка є правонаступником Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, а в іншій частині, відповідно позов є необґрунтований, в ньому має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Гурівської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності особі майна, визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) в рівних частках за кожним право власності в порядку спадкування за заповітом на 16,5 (шістнадцять цілих п`ять десятих) частини земельної ділянки площею 46,86 га, кадастровий номер: 3521987500:02:000:9002, що розташована на території Гурівської сільської ради, яка є правонаступником Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений не пізніше 16 березня 2023 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський