Рішення

від 28.02.2023 по справі 571/1008/21

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №571/1008/21

Провадження № 2/571/4/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:

судді - Верзун О.П.,

за участю секретаря судових засідань - Шупрудько І.М.,

представника позивача адвоката Слободіна А.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Симончука І.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) та моральну шкоду 150000,00грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень). Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 1988 році спільно зі своїм батьком та родичами виробив земельну ділянку 0,12 га для сінокосу та ведення сільського господарства. 09 лютого 2015 року на сесії Старосільської сільської ради розглядалася заява позивача про виготовлення проектно-кошторисної документації земельної ділянки 0,12 га. Рішенням сільської ради №1515 позивачу відмовлено в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка надана іншій особі. Вказує, що земельну ділянку, 21 листопада 2014 року надали ОСОБА_1 , рішенням №1363 Старосільської сільської ради, без висновку земельної комісії, без кворуму депутатів. 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3 розробили технічну документацію на 0,25 га земельної ділянки, зокрема на частині земельної ділянки позивача у розмірі 0,12 га та подали на затвердження. При встановлені межових знаків останні не погодили із суміжними землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі довідки сільвиконкому №7719 від 16.12.2015. 05 листопада 2015 року на сесії депутати ухвалили рішення про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Позивач вважає, що він є законним землекористувачем спірної земельної ділянки у розмірі 0,12 га, а неправомірні дії відповідачів спричинили йому матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою від 02.08.2021 відкрито провадження у справі,цивільну справу призначено до розгляду за правилами загального позовного порядку

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 01.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами суду від 01.02.2021 та 20.01.2022 відхилено клопотання позивача ОСОБА_2 та його ОСОБА_6 про відвід судді.

В задоволенні заяви позивача від 24.01.2022, поданої через канцелярію суду про виклик у судове засідання свідків лікарів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 150 т.1) відмовлено, оскільки така заява подана поза межами встановленого процесуальним законом строком та з огляду на те, що судом досліджувались медичні довідки, долучені до позову.

Судом не беруться до уваги заява позивача ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи СД та дослідження матеріалів фіксації судового засідання, а саме показів свідків в іншій справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний підприємець ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування рішень Старосільської сільської ради, акту приймання-передачі межових знаків та проектної документації та огляд медичної картки (а.с.151 т.1), а також заяви відповідача ОСОБА_1 про долучення доказів (а.с. 156 т.1) , оскільки такі подані сторонами після закриття підготовчого судового засідання, про вказані докази не зазначено у позовній заяві, сторонами не наведено обґрунтувань причин їх несвоєчасного подання та не наведено перешкод у своєчасному наданні.

Судом не беруться до уваги заяви сторін, в яких містяться їх пояснення, оскільки такі пояснення досліджуються судом безпосередньо у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_9 , посилаючись на доводи, зазначені у позові просили позов задоволити. На думку позивача, він в сенсі ст. 95 ЗК України, є законним користувачем спірної земельної ділянки. Тому, поніс значні затрати при обробленні земельної ділянки. Спір між ним та ОСОБА_1 відбився на його здоров`ї. Відповідач користується спірною земельною ділянкою 6 років, а тому повинна відшкодувати моральної шкоди за нанесені позивачу моральні страждання у сумі 150000 грн. та 50000 грн. за використання його земельної ділянки. Стверджує, що ОСОБА_1 обзивала, переймала свідків, не дозволяла їм свідчити в суді. Завдані збитки йому не відшкодовані.

Позивач ОСОБА_2 у судові засідання від 06.05.2022 та 30.05.2022 не з`явився, про причини неявки не повідомив. У судове засідання від 12.07.2022 року подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи через те, що хворіє. На на підтвердження вказаної обставини долучив копію довідок від 31.05.2022 та від 05.05.2022.

08.08.2022 від позивача надійшло клопотання, в якому він просив не розглядати справу у його відсутність. Поважність причини пояснив хворобою та надав копію довідки від 13.07.22 про його звернення до невропатолога.

У судові засідання від 02.09.2022 та 04.10.2022 ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи за його позовом у зв`язку з перебуванням ним як біженця за кордоном на лікуванні та про його перебування в госпіталі для ветеранів війни.

В судове засідання від 03.11.2022 позивач просив відкласти судове засідання через хворобу, долучив виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 1951 за період находження в стаціонарі хірургічного відділення з 27.09.2022 по 04.10.2022.

У судові засідання 10.01.2023 та 01.02.2023 ОСОБА_2 не з`явився та просив не розглядати справу у його відсутності, оскільки лікується. Представником позивача адвокатом Слободіним А.С. через канцелярію суду подано довідку про перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни з 17.01.2023 по 10.02.2023.

У судове засідання 28.02.2023 позивач подав заяву, в якій просив про відкладення судового розгляду у зв`язку з лікуванням. Підтверджуючі документи не надав.

Беручи до уваги, що починаючи з травня 2022 року по лютий 2023 року позивач не з`явився у жодне із засідань, суд вважає таку поведінку неналежною.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.

Так, суд покладає на заявника обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

…В кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 2 ст.43, ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Частинами 1,2 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Цією ж нормою також передбачено, в яких випадках суд відкладає судове засідання.

Отже, з врахуванням викладеного, за присутності представника позивача-адвоката Слободіна А.С., який бере участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, суд ухвалив за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечили щодо позовних вимог. Відповідачка пояснила, що позивач не поніс шкоди і не міг понести, оскільки земельна ділянка, про яку він вказує у позові була розроблена ПМК№180 і перебувала у складі земель запасу сільської ради. Жодного документу, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 останній не надав. Крім того, позивачу не могла бути надана земельна ділянка від радгсопу, так як, радгосп наділяв землею лише тих осіб, які працювали, а ОСОБА_2 не працював жодного дня. Ділянка землі, на яку претендує позивач не була в нього в оренді, ні в користуванні, тобто не надавалась йому на законних підставах, а тому вона, звернувшись до сільради отримала спірну земельну ділянку в порядку закону та набула на неї право власності. Тому, ОСОБА_2 не міг зазнати шкоди, про стягнення якої звернувся до суду. Навпаки, за період спору, який тягнувся із 2015 року ОСОБА_2 переслідував її, погрожував та вимагав гроші: спочатку 12000 грн., а потім 5000 грн. таких коштів вона не заплатила, а звернулась до сільської ради і коли з`ясувалось, що вказана ділянка віднесена до земель запасу і нікому не надана, вона на підставі заяви та розробленої проектної документації, яка була затверджена набула права власності на неї.

Старосільська сільська рада подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі їхнього представника. Відзиву на позовну заяву не надходило (а.с. 96,111том 1).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав.

З огляду на що, суд розглянув справу у відсутність вказаних відповідачів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Позивач у позові посилається на те, що впродовж багатьох років користувався земельною ділянкою, розташованою навпроти його батькового городу та хати. А тому, відповідно до положень ст. 95,116, 149,150 ЗК України має права землекористувача в тому числі, як слідує із позовної заяви, на відшкодування шкоди, завданої незаконним зайняттям земельної ділянки відповідачем та, пов`язаної з цим моральної шкоди. Загальну суму шкоди позивач оцінює в сумі 300000 грн., з яких 150000 грн.- моральна.

Так, норми права, на які позивається ОСОБА_2 , дійсно передбачають права осіб, у користуванні яких перебувають земельні ділянки, зокрема, відповідно до положень ст.95 ЗК України, з емлекористувачі,якщо іншене передбаченозаконом абодоговором,мають такі права: а)самостійно господарюватина землі; б)власності напосіви інасадження сільськогосподарськихта іншихкультур,на виробленупродукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Частиною другою вказаної статті передбачається, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Однак, для того, щоб реалізувати вказану вище норму слід набути статусу землекористувача. Відповідно до ст. 116 ЗК Українивизначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Отже, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Проте, всупереч зазначеній нормі, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, у підтвердження тієї обставини, що він дійсно є землекористувачем та володіє земельною ділянкою на законних підставах.

Надана ОСОБА_2 копія довідки Радгосп «Старосільський» № 64, на яку він посилається як на підставу законного свого володіння земельною ділянкою не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження прав землекорстувача, оскільки, не містить всіх необхідних реквізитиів: вихідного номеру та печатки, якою підтверджується підпис посадової особи, яка її видала. Відповідач спростовує факт можливості отримання відповідачем земельної ділянки у своє користування на законних підставах, через те, що останній не був членом радгоспу та не працював у радгоспі «Старосільський», а відтак у законний спосіб отримати земельну ділянку не міг. Звертає увагу, що у довідці зазначена недостовірна інформація, так як на момент її видачі (станом на 25.05.1988р.) АДРЕСА_1 не існувало, тоді це були канави та приканавки, а вулиць не було взагалі.

За наявності у відповідача сумнівів, позивачем не було надано суду оригіналу довідки. Пояснити, де знаходиться її оригінал сторона позивача не змогла.

Відповідач надала довідку № 15 від 06.02.2017 р ТДВ «Рокитнівська ПМК№ 180», з якої вбачається, що протягом 1981-1993 роки нею проводились заходи по захисту с. Дроздинь від затоплення повеневими водами р. Льва. В компелекс робіт входило відкрита сітка, споруди, дамба, обвалування, оранка та інші роботи, передбачені проектом. Вказану обставину позивач не заперечив та не спростував, що також вкавзує на відстуність підстав вважати його таким, що на законних підставах користувався земельною ділянкою.

Відтак, заперечення відповідача ОСОБА_1 стороною позивача не спростовано.

Наданий позивачем припис № 52 від 08.02.12015 року також не може підтверджувати факт порушення його прав з боку відповідача, оскільки не підтверджує його правомоччя як законного користувача земельної ділянки, а лише зобов`язує особу, щодо якої його винесено усунути орушення чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм та стандартів (а.с. 29 том1).

Інших належних та допустимих доказів у підтвердження законності володіння позивачем земельною ділянкою також не надано.

Отже, суд дійшов до переконання про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 щодо відповідача - ОСОБА_1

ОСОБА_1 своєю заявою від 27.01.2022 вх. № 392, яка надійшла через канцелярію суду клопотала про долучення до справи свідоцтва про її право власності на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 5625086800:03:001:0147, копію витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо цієї ж земельної ділянкизаяву про надання дозволу на складання пректу землеустрою, рішення Старосільської сільської ради від 21.11.2014 № 1363, акт перевірки межових знаків, викопіровку, однак суд позбавлений можливості взяти їх до уваги, оскільки вказані докази подані відповідачем поза межами строків, визначених процесуальним законом і остання не обгрунтувала поважності причини неподання таких доказів у підготовче судове засідання. А її посилання на правову необізнаність не заслуговують на увагу, оскільки остання скористалася своїм правом на безоплатну правову допомогу, яка їй була надана (а.с. 156-164 том 1).

Однак, та обставина, що земельна ділянка, з приводу якої заявлено позовні вимоги щодо стягнення коштів за її використання дійсно перебуває у власності ОСОБА_1 визнається та зазначається і самим позивачем, про що зазначено у позові.

Що стосується позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди за користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Позивач, посилаючись на ст.154, 155 ЗК України, просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду за користування земельною ділянкою 0,12 га з 2015 року по сьогоднішній день, яку оцінює у 150000,00 грн..

Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду передбачені нормою ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

В пункту 2 Постанови №6 від 27.03.1992р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди із змінами та доповненнями, Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В постанові Верховного Суду від 03.12.2019р. (справа №686/26653/18, провадження № 61-12277св19) зроблено висновок, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18.03.2021р. (справа №461/2321/20).

Окрім вимог до ОСОБА_1 , позивачем заявлялися позовні вимоги до Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області та ОСОБА_3 .

Свої вимоги до цих учасників провадження у цивільній справі позивачем також не обгрунтовано. Ні в позові, ні в судовому засіданні сторона позивача не зазначила, у чому полягає заподіяна вказаними особами матеріальна та моральна шкода.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За приписами пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 5 вказаної вище постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Обов`язковими умовами для відшкодування шкоди в порядку зазначеної норми є незаконність діяння органу державної влади, наявність шкоди та наявність причинного зв`язку між шкодою і незаконним діянням. Саме по собі судове рішення про відновлення порушених прав позивача не свідчить про наявність моральної шкоди, належні й допустимі докази щодо якої в матеріалах справи відсутні, та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Посилання в позові на те, що відповідач, сільський голова ОСОБА_11 погрожував позивачу, шарпав його за одяг, а відповідач ОСОБА_1 пошкодила його земельну ділянку, зокрема, пошкодила насінну траву та порізала посаджені дерева, чим завдали йому моральних страждань також не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами.

Посилання на те, що відповідач ОСОБА_1 постійно вчиняє сварки, обзиває, наводить наклеп, зачіпає честь і гідність позивача, через що позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, лікарів та вимушений приймати заспокійливі, суд критично оцінює. Згідно заключень ЛКК №04227 від 11.06.2015, №04526 від 23.06.2015, №0505 від 04.02.2021 ОСОБА_2 встановлювався діагноз ДЕП ІІ ст., остеохондроз ПВХ (а.с. 8).

Оскільки надані позивачем медичні документи не підтверджують факт заподіяння йому моральної шкоди, не містять посилання, що саме вказані хвороби позивача виникли внаслідок конфліктів, які виникали з відповідачами.

Так як позивачем не доведено наявність такої шкоди, не доведено протиправності діяння, не має причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та вини останніх, а також враховуючи, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від первісних позовних вимог, суд приходить до висновку, що у позовних вимогах про стягнення моральної шкоди також слід відмовити.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачами йому нанесені матеріальні збитки. При цьому, жодних підтверджуючих документів, які долучені до позову, які б підтверджували дану обставину суду не надано.

З врахуванням вищевикладеного, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд приходить до висновку про віднесення вказаних витрат за рахунок держави, оскільки позивач є учасником АТО , а тому вказана обставина є такою, яка звільняє його від сплати судового збору (а.с. 9).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 56, 76, 81, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцятиднів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони та інші учасники:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ;

Відповідачі: Старосільська сільська рада Сарненського району Рівненської області, місце знаходження: вул. Б.Хмельницького, 50, с. Старе Село, Сарненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ: 04387645;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області 30 жовтня 1996 року;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст виготовлено 06.03.2023.

Суддя: