Рішення

від 07.03.2023 по справі 127/23941/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р. Cправа № 127/23941/20

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

представника позивача - Басараб Н.В.

представника відповідача - Щербакової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-видавничий центр "Школяр" (вул. Сергієнка, буд. 18, кв.27, м. Київ, 02680)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про припинення дій, що порушують авторське право на твори, стягнення компенсації за порушення права на використання творів

В С Т А Н О В И В :

03.11.202 ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр" звернулося до Вінницького міського суду з позовом до ОСОБА_1 з наступними позовними вимогами:

- Заборонити ОСОБА_1 використовувати на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_4 твори:

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_7.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_8.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9.

- Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр" компенсацію за порушення права на використання творів у розмірі 499 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2020 ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр" дізналося про те, що п`ять підручників, майнові права на які належать йому, неправомірно розміщені у мережі Інтернет, а саме на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_10, які належать відповідачу.

Позивач стверджує, що відповідач неправомірно, з метою отримання доходів, тобто здійснення підприємницької діяльності, використовував його твори у мережі Інтернет, а саме на вищевказаних вебсайтах без його дозволу та без виплати відповідної винагороди.

Таким чином, ОСОБА_1 , розмістивши твори на зазначених вебсайтах, порушив його майнові права на використання твору.

У зв`язку з тим, що відповідач здійснив умисне порушення авторського права на твори, то з нього підлягає стягненню компенсація за кожне порушення права на використання творів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2021 позов ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр" задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 використовувати на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_4 твори: ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_11; ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_12; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_9. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» компенсацію за порушення права на використання творів у розмірі 332 989,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» 7 096,85 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 28.03.2022 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» до ОСОБА_1 про припинення дій, що порушують авторське право на твори, стягнення грошової компенсації за кожне порушення авторського права на твір закрито.

Роз`яснено ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21.04.2022 передано справу № 127/23941/20 за позовом ТОВ «Учбово-видавничий центр «Школяр» до ОСОБА_1 про припинення дій, що порушують авторське право на твори, разове грошове стягнення (компенсацію) за кожне порушення авторського права на твір до Господарського суду Вінницької області як суду першої інстанції, до якого віднесено розгляд вказаної справи в порядку господарського судочинства.

Постановою Верховного Суду від 22.06.2022 постанову Вінницького апеляційного суду від 28.03.2022 залишено без змін.

Супровідним листом Вінницького міського суду № 127/23941/20/7527/2022 від 15.09.2022 на виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 21.04.2022 матеріали справи № 127/23941/20 направлено до Господарського суду Вінницької області.

16.09.2022 матеріали справи № 127/23941/20 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022, справу № 127/23941/20 розподілено судді Лабунській Т.І..

Ухвалою суду від 21.09.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 127/23941/20, визначено, що розгляд справи підлягає здійсненню за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2022.

07.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти позовних вимог, з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факт здійснення відповідачем порушення, ані наявність у позивача прав на окремі твори, що є предметом розгляду справи, ані суми з якої він розраховував компенсацію.

17.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій надано пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та наведено мотиви їх відхилення.

Ухвалою суду від 17.10.2022, 28.10.2022 підготовче судове засідання відкладалося, востаннє на 11.11.2022.

Проте 11.11.2022 судове засідання у справі 127/23941/20 не відбулося з об`єктивних причин.

11.11.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких окрім іншого, зазначено, що позивач правомірно володіє правом перешкоджати неправомірному ви користанню, в тому числі забороняти таке використання, лише щодо твору 4 («Біо логія: підруч. для 9 класу загальноосвітн. навчал. закладів») та твору 5 («Мистецтво» підручник для 1 класу закладів загальної середньої освіти»). Разом з тим, на думку відповідача позивач не довів достовірними і належ ними доказами той факт, що він є суб`єктом майнового авторського права перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання, стосовно твору 1 і твору 2. Отже, не має права вимагати компенсацію з відповідача щодо цих творів.

Ухвалою суду від 14.11.2022 підготовче судове засідання у справі № 127/23941/20 призначено на 21.11.2022.

Ухвалою суду від 21.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 09.12.2022.

09.12.2022 до суду від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 485,00 грн. та 2 102,00 грн. сплачені при подачі позову, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 44 000,00 грн. та судові витрати пов`язані з прибуттям до суду в розмірі 12 000,00грн.

09.01.2023 до суду від позивача надійшли пояснення щодо розрахунку компенсації наступного змісту.

Вираховуючи розмір компенсації при пред`явленні позову позивач опирався на розмір авторської винагороди, яку б відповідач сплатив позивачу, якби звернувся б до нього із заявою про надання дозволу на використання творів 1-5.

Кабінетом Міністрів України затвердженні мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування (Постанова КМУ від 18.01.2003 р. №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав»).

Укладаючи з авторами творів 1-5 договір, Позивач розраховував авторську винагороду з використанням мінімальних ставок авторської винагороди.

Для підручників установлена мінімальна ставка авторської винагороди в розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати за 1 авторський аркуш (п. 7 частина Б Додаток 5 Постанова КМУ від 18.01.2003 р. №72).

Розрахунок авторської винагороди в розмірі 166 494,93, виплаченої авторам за договорами, наведений в таблиці, що є додатком до даних пояснень.

Виплати які були проведені підтверджуються копією бухгалтерської довідки від 05.10.2020 р. № 38.

Якби відповідач звернувся б до позивача із заявою про надання дозволу на використання творів 1-5, то сума винагороди, яку б він сплатив позивачу була б не менше розміру авторської винагороди, розрахованої виходячи із мінімальних ставок авторської винагороди, затверджених Постановою КМУ від 18.01.2003 р. №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав».

У зв`язку з тим, що відповідач здійснив умисне порушення авторського права на твори 1-5, то позивач вважає, що розмір компенсації, яку суд може стягнути в відповідача, рівний 499 484,79 (166 494,93 х 3) грн., тобто розмір сплаченої винагороди х на 3 порушення.

Повивач, керуючись п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» просить суд стягнути з відповідача компенсацію (разове грошове стягнення відповідно до п.5 ч. 2 ст. 432 ЦК| України) за порушення авторського права на кожний окремий об`єкт авторського права (твори 1-5) на загальну суму в розмірі 499 000 грн.

Крім того, Відповідач, адаптуючи твори та розміщуючи на вебсайтах, порушив наступні способи використання творів 1-5:

- п. 6 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (адаптація - переробка);

- п. 1 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжних прав» (відтворення);

- п. 9 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (розповсюдження шляхом подання творів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь - який час за власним вибором).

Як стверджує позивач відповідач надає можливість користувачам вебсайтів використовувати твори в режимі онлайн (вебсторінка «Підручники онлайн») та в режимі офлайн (вебсторінка «Підручники PDF»).

У режимі онлайн відповідач використовує твори 1-5 способом розповсюдження шляхом подання творів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором (п. 9 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

У режимі офлайн відповідач надає користувачам можливість скачати (відтворити) твори 1-5 на віддалений пристрій (комп`ютер, планшет, смартфон тощо).

Крім того, відповідач, розмістивши твори 1-5 на вебсайтах, вилучив знаки охорони авторського права (©), класифікаційні індекси (УДК, ББК), міжнародний стандартний номер книги ISBN, інформацію про гриф Міністерства освіти та науки України, анотацію та іншу інформацію про підручник, що є порушенням авторського права (п. «є» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Позивач вважає, що відповідач здійснив умисне порушення авторського права на твори 1-5 оскільки добре знає Закон України «Про авторське право і суміжні права», про що можна судити, ознайомившись із змістом «Політики конфіденційності та правила користування сайтом», яка розміщена на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_10.

09.01.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання в якому наведено доводи щодо пояснень позивача щодо розрахунку компенсації, а саме зазначено, що позивач так і не довів суду, чому саме з виплаченої авторам винагороди розраховував суму компенсації при зверненні до суду.

Крім того відповідач, заперечує проти твердження позивача, наведеного у поясненні про те, що відповідач надає можливість користувачам вебсайтів використовувати твори в режимі онлайн (вебсторінка «Підручники онлайн») та в режимі офлайн (вебсторінка «Підручники PDF») з тих підстав, що ОСОБА_1 видалив всі твори 1-5 з обох своїх сайтів відразу після отримання позовної заяви в листопаді 2020. Тож жодної можливості уже нікому не надає. Крім того, доступ користувачів до pdf-версії підручника був наданий лише щодо твору 4 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_13) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_14, а не до всіх творів 1-5 на обох сайтах.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався, та оголошувалися перерви в судовому засіданні, востаннє, ухвалою суду від 17.02.2023 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 07.03.2023.

В судовому засіданні 07.03.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав та за обставин, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, надавши належну їм правову оцінку дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно договору № 2 від 23.01.2012 про передачу виключного права на використанні твору ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_15. - 144 с. (далі - твір 1), належить ТОВ «Учбово - видавничий центр «Школяр».

Згідно договору № 01 від 14.01.2014 про передачу виключного права на використанні твору ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_16. - 176 с. (далі - твір 2), належить ТОВ «Учбово - видавничий центр «Школяр».

Відповідно до договору № 8 від 23.07.2012 про передачу виключного права на використанні твору ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_17. - 112 с. (далі - твір 3), належить ТОВ «Учбово - видавничий центр «Школяр».

Згідно договору № 3 від 05.05.2017 про передачу (відчуження) майнових прав на твір ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_8. - 256 с. (далі - твір 4), належить ТОВ «Учбово - видавничий центр «Школяр».

Згідно договору № 7 від 20.03.2018 про передачу (відчуження) майнових прав на твір ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_9. - 144 с. (далі - твір 5), належить ТОВ «Учбово - видавничий центр «Школяр».

У квітні 2020 р. позивачем було виявлено 5 (п`ять) підручників, які неправомірно розміщені у мережі Інтернет, а саме на вебсайті вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу».

Згідно листа фізичної особи - підприємця Скуріхіна М.В. від 28.09.2020 р. № 20/20, який є постачальником послуг хостингу відповідачу власником вебсайтів ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 , оскільки він є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайтів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжних прав» «постачальник послуг хостингу - особа, яка надає власникам веб-сайтів послуги і (або) ресурси для розміщення вебсайтів або їх частин у мережі Інтернет та із забезпечення доступу до них через мережу Інтернет. Власник вебсайту, який розміщує свій вебсайт або його частину в мережі Інтернет на власних ресурсах і (або) самостійно забезпечує доступ до нього з використанням мережі Інтернет, одночасно є постачальником послуг хостингу».

Контактна інформація про власника вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_1, яка наводиться в листі ФОП Скуріхіна М.В., повністю збігається з інформацією про адміністратора вебсайту, яка наводиться на вебсторінці «Зворотній зв`язок» (ІНФОРМАЦІЯ_1/contact.html) АДРЕСА_2, тел. ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_6 - адміністратор.

Контактна інформація про власника вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_10, яка наводиться в листі ФОП Скуріхіна М.В., збігається з інформацією про адміністратора вебсайту, яка наводиться на вебсторінці «Зворотній зв`язок» (ІНФОРМАЦІЯ_10/contact.html) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 - адміністратор.

Таким чином, відповідач, розмістивши твори на вебсайтах, порушив наступні майнові права на використання твору:

- право на відтворення твору (п. 1 ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

- право на розповсюдження шляхом подання творів до відома публіки таким чином, що її представникик можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором (п. 9 ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення гріх об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України: електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет)».

Електронними доказами, що підтверджують факт неправомірного використання творів 1-5 є:

1) вебсайти ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_10;

2) вебсторінки вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_1, з наданням доступу до творів в режимі онлайн, а саме:

до твору 1 на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_1/textbook/music/2klas_1/index.html;

до твору 2 на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_1/textbook/music/4klas_1/index.html;

до твору 3 на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_1/lesson/music/2klas_2/index.html;

до твору 4 на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_1/textbook/biology/9klas_1/index.html;

3) вебсторінка ІНФОРМАЦІЯ_1/textbook_pdf/biology/9_8/html; з наданням доступу до творe 4 в режимі онлайн;

4) вебсторінка ІНФОРМАЦІЯ_10/textbook/art/1klas_1/index.html з наданням доступу до твору 5 в режимі онлайн;

5) відеозаписи процесу дослідження вебсайтів ІНФОРМАЦІЯ_4, які містять інформацію про неправомірне використання творів 1-5.

Вебсайти і вебсторінки з контрафактними творами 1-5 збережені в Інтернет-архіві.

Відповідно до ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Згідно зі ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору: право перешкоджати неправомірному використанню і твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл на використання твору іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл з використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.

Відповідно до ст. 441 ЦК України використанням твору є відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, а також продаж. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 вказаного Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Враховуючи наведене, відсутність у відповідача, як особи що використовує та здійснює багаторазове відтворення через мережу Інтернет підручників позивача, що є об`єктом його авторського права, суд дійшов висновку, що такі дії відповідача порушують його авторські права.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. 14 і 35 цього Закону та їх майнові права, визначені ст. 15, 39, 40 і 41 цього Закону з урахуванням передбачених ст. 21- 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створеній загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення: б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб`єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, а тому позов в частині заборони ОСОБА_1 використовувати на вебсайтах твори підлягає задоволенню.

Що стосується позову в частині стягнення компенсації за порушення права на використання творів у розмірі 499 000,00 грн. суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об`єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Слід зауважити, що ст. 52 Зкону України "Про авторське право і суміжні права" передбачає право суду, а не обов`язок про стягнення компенсації.

Позивач в позовній заяві також посилається на Постанову пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010, в якій зазначено, що при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Разом з тим, суд наголошує, що вказана Постанова Пленуму Верховного Суду України має виключно рекомендаційний, а не обов`язковий характер, і не може розглядатися як документ яким господарські суди обов`язково повинні керуватися.

А тому, оцінюючи докази, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач здійснював публікацію підручників без мети отримання прибутку, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2019 та 2020 роки, а з метою надання вільного доступу для дистанційного навчання, та приймаючи до уваги, що відповідач видалив всі твори з обох сайтів відразу після отримання позовної заяви в листопаді 2020, що свідчить про добросовісну поведінку відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення компенсації за порушення права на використання творів у розмірі 499 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. та 7 485,00 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як слідує з матеріалів справи, 21.10.2020 між адвокатом Басараб Н.В. (надалі - Адвокат) та ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр" (надалі - Клієнт) укладено Договір про надання правових (юридичних, адвокатських) послуг № 0036, предметом якого є здійснення правової (юридичної, адвокатської) допомоги шляхом її надання адвокатом Басараб Н.В. по захисту прав та законних інтересів ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр".

Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди до договору № 0031 від 19.09.2022 розмір гонорару визначений за домовленістю в розмірі 44 000,00 грн. та витрат на прибуття до суду з проживанням в готелі (враховуючи комендантську годину в містах) та добових на відрядження, які визначаються актом виконаних робіт за фактично понесеними затратами

До справи додано звіт (акт) № 0031 про надання послуг (виконаних робіт) виконаних робіт на суму 56 000,00 грн., з яких: - гонорар адвокат становить 44 000,00 грн. (з яких - 4 000,00 грн. опрацювання та підготовка матеріалів відповіді на відзив, заяв, клопотань, судових дебатів та 40 000,00 грн. за представництво інтересів замовника в судових засіданнях - 17.10.2022, 11.11.2022, 09.12.2022) та витрати на прибуття до суду в сумі 12 000,00 грн.

Повноваження адвоката Басараб Н.В. підтверджуються ордером серія АА № 1057996 від 29.10.2020, виданим ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр", свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 3765 від 25.06.2009.

Ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15).

Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтовано належними та допустимими доказами.

Ч. 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами Договору гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за проживання в готелі, які складають 5 042,00 грн., а саме: з 16 на 17.10.2022 - 1 656,00 грн., з 10 на 11.11.2022 - 1 730,00 грн., з 08 на 09.12.2022 - 1 656,00 грн;

До матеріалів справи додано квитанції про оплату послуг проживання в готелі.

Вказані витрати, пов`язані з прибуттям адвоката для надання правової допомоги позивачу шляхом прийняття участі в судових засіданнях по справі суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено добові витрати адвоката, пов`язані з прибуттям до Господарського суду Вінницької області власті в загальному розмірі 6 958,00 грн., з яких з 16 на 17.10.22022 - 2 344,00 грн., з 10 на 11.11.2022 - 2 270,00 грн., з 08 на 09.12.2022 - 2 344,00 грн.;

Згідно з приписами ч. 2 ст. 121 КзПП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Вказані витрати суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних з прибуттям до суду у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне покласти понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 44 000,00 грн. та витрати пов`язані з прибуттям до суду в розмірі 12 000,00 грн. на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Заборонити ОСОБА_1 використовувати на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_4 твори:

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_7.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_8.

ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_9.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення компенсації за порушення права на використання творів у розмірі 499 000,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-видавничий центр "Школяр" (вул. Сергієнка, буд. 18, кв. 27, м. Київ, 02680, код 22968854) витрати по сплаті судового збору в сумі 7 485,00 грн. та 2 102,00 грн., витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 44 000,00 грн. та судові витрати пов`язані з прибуттям до суду в розмірі 12 000,00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію рішення суду надіслати на електронну адресу: ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр" - shkolyar_info@ukr.net; представнику ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр", адвокату Бесараб Н.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Щербаковій О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_19.

Повне рішення складено 17 березня 2023 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Учбово-видавничий центр "Школяр" (вул. Сергієнка, буд. 18, кв.27, м. Київ, 02680)

3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )