Ухвала

від 14.03.2023 по справі 910/2653/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.03.2023Справа № 910/2653/21за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 Київзеленбуд"

про розірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники: згідно з протоколом судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» про розірвання договору тимчасового користування земельною ділянкою, припинення права тимчасового користування та зобов`язання повернути земельну ділянку Київраді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» використовує земельну ділянку площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005), яка розташована по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у справі № 910/2653/21; задоволено частково касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/2653/21 та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

08.11.2022 справа № 910/2653/22 надійшла до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу справу № 910/2653/22 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 суд ухвалив: прийняти справу № 910/2653/21 до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 13.12.2022.

23.11.2022 через відділ діловодства суду від Першого заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 суд ухвалив: у задоволенні заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/2653/21 - відмовити.

У підготовче засідання 13.12.2022 прибули представники прокуратури та позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 13.12.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.01.2023.

У підготовче засідання 10.01.2023 прибули представники прокуратури та позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 10.01.2023 судом оголошено перерву до 31.01.2023.

16.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказу.

31.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю взяття участі в підготовчому засіданні представником відповідача, через наявність у нього симптомів хвороби коронавірусу COVID-19 (докази на підтвердження додано до клопотання).

У підготовче засідання 31.01.2023 прибули представники прокуратури та позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом задоволено зазначене клопотання та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.02.2023.

06.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

08.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою.

10.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

У підготовче засідання 14.02.2023 прибули представники сторін та прокуратури.

З метою надання можливості представникам прокуратури та позивача ознайомитися з поданими відповідачем документами, у підготовчому засіданні 14.02.2023 оголошено перерву до 07.03.2023.

24.02.2023 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання про призначення судової експертизи та відповідь на відзив.

02.03.2023 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовче засідання 07.03.2023 прибули представники сторін та прокуратури.

Представник відповідача подав клопотання про залишення без розгляду клопотання відповідача про залишення позову у справі № 910/2653/21 без розгляду.

У підготовчому засіданні 07.03.2023 судом оголошено перерву до 14.03.2023.

У підготовче засідання 14.03.2023 прибули представники сторін та прокуратури.

Розглянувши клопотання про залишення без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 Київзеленбуд" про залишення позову у справі № 910/2653/21 без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі 911/1602/18).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, зокрема, клопотання про залишення позову без розгляду.

Реалізацією цього права є рішення суду з приводу заявлених вимог (клопотань). Проте, реалізуючи таке процесуальне право, учасник не може бути позбавлений можливості вимагати залишити без розгляду заявлені клопотання до вирішення їх по суті судом.

При цьому, ч. 3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність заперечень з боку інших учасників справи проти клопотання відповідача про залишення клопотання щодо залишення позовної заяви у справі № 910/2653/21 - без розгляду, суд вважає за доцільне задовольнити зазначене клопотання відповідача.

Відтак, у підготовчому засіданні 14.03.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача щодо залишення позовної заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради без розгляду.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись до суду з клопотання про призначення експертизи, відповідач зазначає, що відповідно до умов спірного Договору та Рішення про оформлення права користування земельними ділянками, Київська міська рада фактично окреслила тільки вид використання земельної ділянки - для обслуговування та експлуатації виробничої бази.

При цьому, відповідач стверджує, що рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста, і територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови.

За таких підстав, відповідач вважає, що ним жодним чином не порушуються умови спірного договору, оскільки, за умови не визначення категорії земельної ділянки та її цільового призначення на момент укладання спірного договору, діяльність щодо будівництва житла (за умови відповідності містобудівній документації) в будь-якому разі не може вважатися нецільовим користуванням, а є зміною виду користування земельною ділянкою, що в свою чергу передбачено нормами чинного законодавства та є правомірним.

Разом з тим, відповідач зазначає, що обставини щодо визначення цільового призначення земельної ділянки на момент укладання спірного договору та відповідність розробленої документації із землеустрою вимогам земельного та містобудівного законодавства, неможливо встановити без наявності спеціальних знань.

Відтак, відповідач просить суд призначити у справі № 910/2653/21 судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса», на вирішення експертизи поставити наступні питання:

1) яке цільове призначення відповідно до Земельного кодексу України мала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві станом на дату надання її в тимчасове користування згідно з договором на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою зареєстрованого у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 04.04.2001 за №66-5-00053 та в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2015 за №11440307?;

2) чи відповідає розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, та її затвердження вимогам земельного законодавства, містобудівного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою, містобудування та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність?

Прокуратура та позивач проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи заперечують та, зокрема, зазначають про те, що фактично спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, відтак, у відповідача відсутнє право на використання земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, оскільки, можливість Товариства зводити на спірній земельній ділянці будівлі та споруди, яка визначена положеннями п. 3.2 договору, нерозривно пов`язана із предметом даного договору, умовами якого передбачено обов`язок Товариства використовувати земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням (зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 910/6641/18). Відтак, переоцінка обставин, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили порушує принцип остаточності судового рішення. У свою чергу, питання щодо відповідності розробленої документації із землеустрою вимогам законодавства не є предметом спору та не стосується спірних правовідносин, а також, дане питання відноситься безпосередньо до компетенції суду та не потребує спеціальних знань.

За змістом ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення Першого заступника керівника Київської міської прокуратури до суду з позовом у справі № 910/2653/21, стали обставини порушення ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» умов договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, а саме, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а для будівництво житлового комплексу.

З огляду на викладене, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури просить суд розірвати договір тимчасового користування земельною ділянкою, припинити право тимчасового користування та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку Київраді.

Так, судом встановлено, що 06.04.2001 на підставі рішення Київради від 27.04.2000 № 110/831 «Про оформлення права користування земельними ділянками» між Київрадою та ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» було укладено спірний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Київрада надає, а ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» приймає у тимчасове користування спірну земельну ділянку згідно з планом землекористування, що додається.

Пунктом 1.2 спірного договору передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 3.2 спірного договору землекористувач має право: самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки; переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов; зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Тобто, за умовами договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001 землекористувач має право на зведення будівель та споруд у відповідності до проекту та генерального плану будівництва, затвердженого в установленому законодавством порядку, а також при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, у пункті 3.1 спірного договору передбачено, що Київрада має право в разі використання землекористувачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не у відповідності з генеральним планом будівництва достроково розірвати цей договір.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України).

Так, рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 110/831 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі у зв`язку із переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу. Тобто, вказаним рішенням фактично визначено вид користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, як було зазначено вище, умовами спірного договору передбачено, що земельна ділянка надається відповідачу згідно з планом землекористування, що додається до договору. Приписами договору, зокрема, надано відповідачу право зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва.

У свою чергу, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста, і територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 відноситься до територій житлової забудови багатоповерхової (перспективної).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позовних вимог у даній справі, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, необхідним в межах розгляду даної справи є встановлення обставин щодо визначення цільового призначення земельної ділянки станом на момент укладання спірного договору, а, також, обставин щодо відповідності фактичного користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, її цільовому призначенню, і для з`ясування зазначених обставин, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для призначення у справі № 910/2653/21 судової експертизи.

При цьому, щодо строку подачі клопотання, то судом враховано, що клопотання про призначення судової експертизи подавалося відповідачем ще при першому розгляді справи, однак, у задоволенні такого клопотання судом було відмовлено, зважаючи на не доведеність суду дійсної потреби у спеціальних знаннях, оскільки, постановою Верховного Суду від 15.05.2021 у справі № 910/6641/18 встановлено зазначені відповідачем обставини щодо спірної земельної ділянки.

На висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 910/6641/18, як на преюдиційні, посилається і прокуратура у запереченнях проти призначення судової експертизи, щодо чого суд зазначає про таке.

Так, згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Так, з постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №910/6641/18 за позовом ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" до Київської міської ради про визнання права на використання земельної ділянки загальною площею 1,9506 га на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, вбачається, що судом, зокрема, було викладено висновки про те, що спірна земельна ділянка безпосередньо для цілей будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу відповідачу Київською міською радою не надавалась, а проаналізувавши ціль, з якою згідно рішення Київради та укладеного на його підставі договору спірна земельна ділянка була надана товариству «для обслуговування та експлуатації виробничої бази», характер збудованих на ній нежитлових приміщень, суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка фактично відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Так, суд зазначає, що обставини, встановлені в межах розгляду справи № 910/6641/18, на які посилається прокуратура як на преюдиційні, фактично є правовою оцінкою певних фактів, відтак, не є обов`язковими для суду при розгляді справи № 910/2653/21.

У свою чергу, обставини щодо відповідності фактичного користування спірною земельною ділянкою цільовому призначенню такої ділянки, визначеному станом на момент укладання спірного договору, в межах справи № 910/6641/18 не встановлювалися.

З огляду на зазначене вище, посилання прокуратури на судові рішення у справі № 910/6641/18, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, судом до уваги не беруться.

Разом з тим, суд погоджується з доводами прокуратури про те, що запропоноване відповідачем питання щодо відповідності розробленої документації із землеустрою вимогам законодавства не є предметом спору у даній справі та не стосується спірних правовідносин.

Приписами статті 99 ГПК України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

З огляду на викладене, суд, керуючись ст. 99 ГПК України, приходить до висновку, що питання, з яких має бути проведена експертиза у даній справі є наступними: «яке цільове призначення відповідно до Земельного кодексу України мала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві станом на дату надання її в тимчасове користування згідно з Договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 06.04.2001 за №66-5-00053, тобто, станом на 06.04.2001?; чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, цільовому призначенню, визначеному за результатами дослідження питання 1 даної експертизи?» та доручає проведення судової експертизи атестованим судовим експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Відповідно до ст. 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Разом з тим, за приписами п.2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу, - на час проведення експертизи (ст. 229 ГПК України).

З огляду на те, що підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів та у разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів, з урахуванням передбаченого Господарським процесуальним кодексом України строку розгляду справи судом, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/2653/21 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України на час проведення експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, 100, 228, 229, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі №910/2653/21 судову експертизу, проведення якої доручити атестованим судовим експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 8).

2. На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:

- яке цільове призначення відповідно до Земельного кодексу України мала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві станом на дату надання її в тимчасове користування згідно з Договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 06.04.2001 за №66-5-00053, тобто, станом на 06.04.2001?;

- чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, цільовому призначенню, визначеному за результатами дослідження питання 1 даної експертизи?.

3. Попередити судового експерта, що за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерт несе кримінальну відповідальність, відповідно до статей 384 та 385 Кримінального кодексу України.

4. Витрати на проведення експертизи покласти на відповідача. У разі несплати витрат на проведення експертизи відповідачем, дану оплату може бути здійснено позивачем.

5. Матеріали справи № 910/2653/21 направити до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

6. Зобов`язати експерта провести експертизу у строки, передбачені підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. У разі необхідності дослідження великої кількості документів та у разі складності призначеної експертизи, дозволено проведення експертизи у більш довгий термін відповідно до чинного законодавства.

7. Зупинити провадження у справі № 910/2653/21 на час проведення експертизи.

8. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева