Постанова

від 27.04.2023 по справі 910/2653/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/2653/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 27.04.2023:

від прокураури: Винник О.О. (прокурор);

від позивача: Самелюк К.О.;

від відповідача: Андрусенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 14.03.2023

про призначення експертизи та зупинення провадження у справі

у справі № 910/2653/21 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 Київзеленбуд"

про розірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" про розірвання договору тимчасового користування земельною ділянкою, припинення права тимчасового користування та зобов`язання повернути земельну ділянку Київраді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" використовує земельну ділянку площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005), яка розташована по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у справі № 910/2653/21; задоволено частково касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/2653/21 та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгялу справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судової експертизи, в обгрунтуванян якого відповідач зазначав, що відповідно до умов спірного Договору та Рішення про оформлення права користування земельними ділянками, Київська міська рада фактично окреслила тільки вид використання земельної ділянки - для обслуговування та експлуатації виробничої бази.

Клопотання мотивоане тим, що рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста, і територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови. Відповідча вказує, що ним жодним чином не порушуються умови спірного договору, оскільки, за умови не визначення категорії земельної ділянки та її цільового призначення на момент укладання спірного договору, діяльність щодо будівництва житла (за умови відповідності містобудівній документації) в будь-якому разі не може вважатися нецільовим користуванням, а є зміною виду користування земельною ділянкою, що в свою чергу передбачено нормами чинного законодавства та є правомірним. Разом з тим, відповідач зазначав що обставини щодо визначення цільового призначення земельної ділянки на момент укладання спірного договору та відповідність розробленої документації із землеустрою вимогам земельного та містобудівного законодавства, неможливо встановити без наявності спеціальних знань.

З урахуванням наведенного, відповідач просив призначити у справі № 910/2653/21 судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити Національному науковому центру "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса", на вирішення експертизи поставити наступні питання:

1) яке цільове призначення відповідно до Земельного кодексу України мала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві станом на дату надання її в тимчасове користування згідно з договором на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою зареєстрованого у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 04.04.2001 за №66-5-00053 та в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2015 за №11440307?;

2) чи відповідає розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, та її затвердження вимогам земельного законодавства, містобудівного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою, містобудування та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність?

Прокурор та позивач проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи заперечували з тих підстав, що фактично спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, відтак, у відповідача відсутнє право на використання земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, оскільки, можливість Товариства зводити на спірній земельній ділянці будівлі та споруди, яка визначена положеннями п. 3.2 договору, нерозривно пов`язана із предметом даного договору, умовами якого передбачено обов`язок Товариства використовувати земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням (зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 910/6641/18). Відтак, переоцінка обставин, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили порушує принцип остаточності судового рішення. У свою чергу, питання щодо відповідності розробленої документації із землеустрою вимогам законодавства не є предметом спору та не стосується спірних правовідносин, а також, дане питання відноситься безпосередньо до компетенції суду та не потребує спеціальних знань.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі № 910/2653/21 призначено судову експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 8). Зупинено провадження у справі № 910/2653/21 на час проведення експертизи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи предмет та підстави позовних вимог у даній справі, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, необхідним в межах розгляду даної справи є встановлення обставин щодо визначення цільового призначення земельної ділянки станом на момент укладання спірного договору, а, також, обставин щодо відповідності фактичного користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, її цільовому призначенню, і для з`ясування зазначених обставин, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Крім того, суд першої інтанції суд, керуючись ст. 99 ГПК України, дійшов висновку, що питання, з яких має бути проведена експертиза у даній справі є наступними: "яке цільове призначення відповідно до Земельного кодексу України мала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві станом на дату надання її в тимчасове користування згідно з Договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 06.04.2001 за №66-5-00053, тобто, станом на 06.04.2001?; чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, цільовому призначенню, визначеному за результатами дослідження питання 1 даної експертизи?" та доручає проведення судової експертизи атестованим судовим експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса".

У зв`язку з призначенням судової експертизи, провадження у справі було зупинено з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, перший заступник керівника Київської міської прокуратури (24.03.2023 згідно фіскальної накладної на конверті, в якому було направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі №910/2653/21, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Прокурор посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що поставлені на вирішення судової експертизи питання, і відповідно, обставини, які суд вважає мають бути встановлені, взагалі не входять до предмета доказування по даній справі, і з`ясування таких обставин порушує право позивача на справедливий суд протягом розумного строку. При цьому, на переконання скаржника, в матеріалах справи наявні докази, які є достатніми для вирішення спору та свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а вирішення питань, які запропоновані судом першої інстанції експерту, жодним чином не впливає на вирішення справи по суті та не входить до предмета доказування у даній справі.

Зокрема, прокурор вказував, що винесені на розгляд експертного дослідження питання були розглянуті та встановлені Верховним Судом у справі № 910/6641/18, а в містобудівних умовах та обмеженнях є зобов`язання щодо зміни цільового призначення (п. 7 містобудівних умов та обмежень).

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

20.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилався на те, що наявні підстави для призначення експертизи, а саме: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань; доцільність призначення експертизи продиктована предметом доказування у справі, і на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду, категорію земель не окреслено, а зазначено тільки вид такого використання.

.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023, апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі № 910/2653/21, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

10.04.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи 910/2653/21.

В свою чергу, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.04.2023 по 09.04.2023 включно перебувала у відрядженні, з 10.04.2033 по 11.04.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2653/21 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2023, розгляд справи за апеляційною скаргою призначено на 27.04.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 27.04.2023 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі №910/2653/21, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача - Київської міської ради - підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі №910/2653/21, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 Київзеленбуд" в особі представник заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" про розірвання договору тимчасового користування земельною ділянкою, припинення права тимчасового користування та зобов`язання повернути земельну ділянку Київраді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" використовує земельну ділянку площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005), яка розташована по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у справі № 910/2653/21; задоволено частково касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/2653/21 та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгялу справи, відповідач звернувся з клопотанням про призначення судової експертизи, в обгрунтуванян якого відповідач зазначав, що відповідно до умов спірного Договору та Рішення про оформлення права користування земельними ділянками, Київська міська рада фактично окреслила тільки вид використання земельної ділянки - для обслуговування та експлуатації виробничої бази.

Клопотання мотивоане тим, що рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста, і територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови. Відповідча вказує, що ним жодним чином не порушуються умови спірного договору, оскільки, за умови не визначення категорії земельної ділянки та її цільового призначення на момент укладання спірного договору, діяльність щодо будівництва житла (за умови відповідності містобудівній документації) в будь-якому разі не може вважатися нецільовим користуванням, а є зміною виду користування земельною ділянкою, що в свою чергу передбачено нормами чинного законодавства та є правомірним. Разом з тим, відповідач зазначав що обставини щодо визначення цільового призначення земельної ділянки на момент укладання спірного договору та відповідність розробленої документації із землеустрою вимогам земельного та містобудівного законодавства, неможливо встановити без наявності спеціальних знань.

З урахуванням наведенного, відповідач просив призначити у справі № 910/2653/21 судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити Національному науковому центру "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса", на вирішення експертизи поставити наступні питання:

1) яке цільове призначення відповідно до Земельного кодексу України мала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві станом на дату надання її в тимчасове користування згідно з договором на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою зареєстрованого у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 04.04.2001 за №66-5-00053 та в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2015 за №11440307?;

2) чи відповідає розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, та її затвердження вимогам земельного законодавства, містобудівного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою, містобудування та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність?

Прокурор та позивач проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи заперечували з тих підстав, що фактично спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, відтак, у відповідача відсутнє право на використання земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, оскільки, можливість Товариства зводити на спірній земельній ділянці будівлі та споруди, яка визначена положеннями п. 3.2 договору, нерозривно пов`язана із предметом даного договору, умовами якого передбачено обов`язок Товариства використовувати земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням (зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 910/6641/18). Відтак, переоцінка обставин, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили порушує принцип остаточності судового рішення. У свою чергу, питання щодо відповідності розробленої документації із землеустрою вимогам законодавства не є предметом спору та не стосується спірних правовідносин, а також, дане питання відноситься безпосередньо до компетенції суду та не потребує спеціальних знань.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі № 910/2653/21 призначено судову експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 8). Зупинено провадження у справі № 910/2653/21 на час проведення експертизи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про призначення експертизи (п. 11), про зупинення провадження у справі (п. 11).

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів (ч. 7 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, підставою для звернення Першого заступника керівника Київської міської прокуратури до суду з позовом у справі № 910/2653/21, стали обставини порушення ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" умов договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, а саме, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а для будівництво житлового комплексу.

З огляду на викладене, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури просив розірвати договір тимчасового користування земельною ділянкою, припинити право тимчасового користування та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку Київській міській раді.

При цьому, 06.04.2001 на підставі рішення Київради від 27.04.2000 № 110/831 "Про оформлення права користування земельними ділянками" між Київрадою та ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" було укладено спірний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Київрада надає, а ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" приймає у тимчасове користування спірну земельну ділянку згідно з планом землекористування, що додається.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 3.2 договору землекористувач має право: самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки; переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов; зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції під час розгляду відповідного клопотння, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за умовами договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001 землекористувач має право на зведення будівель та споруд у відповідності до проекту та генерального плану будівництва, затвердженого в установленому законодавством порядку, а також при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, у пункті 3.1 договору передбачено, що Київрада має право в разі використання землекористувачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не у відповідності з генеральним планом будівництва достроково розірвати цей договір.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України).

Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 110/831 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі у зв`язку із переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу. Тобто, вказаним рішенням фактично визначено вид користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, як було зазначено вище, умовами спірного договору передбачено, що земельна ділянка надається відповідачу згідно з планом землекористування, що додається до договору. Приписами договору, зокрема, надано відповідачу право зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва.

У свою чергу, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста, і територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 відноситься до територій житлової забудови багатоповерхової (перспективної).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позовних вимог у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними виснвоками сууд першої інстанції про те, що з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, необхідним в межах розгляду даної справи є встановлення обставин щодо визначення цільового призначення земельної ділянки станом на момент укладання спірного договору, а, також, обставин щодо відповідності фактичного користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, її цільовому призначенню, і для з`ясування зазначених обставин, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в контексті спірних правоідносин, враховуючи предмет та підстави позовних вимог у даній справі, наявні підстави для призначення у справі № 910/2653/21 судової експертизи, оскільки спеціальними знаннями у землевпорядній галузі науки - суд не наділений.

Крім тго суд першої інстанції обгрунтовано врахував і те, що клопотання про призначення судової експертизи подавалося відповідачем ще при першому розгляді справи, однак, у задоволенні такого клопотання судом було відмовлено, зважаючи на не доведеність суду дійсної потреби у спеціальних знаннях, оскільки, постановою Верховного Суду від 15.05.2021 у справі № 910/6641/18 встановлено зазначені відповідачем обставини щодо спірної земельної ділянки.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 910/6641/18 викладено висновки, які є преюдиційними під час розгялду справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава дял скасуванян оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі №910/6641/18 за позовом ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" до Київської міської ради розглядались вимоги про визнання права на використання земельної ділянки загальною площею 1,9506 га на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, і судом, зокрема, було викладено висновки про те, що спірна земельна ділянка безпосередньо для цілей будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу відповідачу Київською міською радою не надавалась, а проаналізувавши ціль, з якою згідно рішення Київради та укладеного на його підставі договору спірна земельна ділянка була надана товариству "для обслуговування та експлуатації виробничої бази", характер збудованих на ній нежитлових приміщень, суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка фактично відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

З урахуванням наведенного, суд апеляційної інстанцї погоджується з правомірними виснвоками суду епршої інстанції про те, що обставини, встановлені в межах розгляду справи № 910/6641/18, на які посилається прокуратура як на преюдиційні, фактично є правовою оцінкою певних фактів, відтак, не є обов`язковими для суду при розгляді справи № 910/2653/21, а обставини щодо відповідності фактичного користування спірною земельною ділянкою цільовому призначенню такої ділянки, визначеному станом на момент укладання спірного договору, в межах справи № 910/6641/18 - не встановлювалися, протее, вони є такими, що входять до предмету доказуванян у даній справі і встановленян яких потребує спеціальних знань, якими суд не володіє.

З огляду на зазначене вище, доводи прокурора на судові рішення у справі № 910/6641/18, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, - відхиляються як такі, що не спростовують наявність визначених ст. ст. 99, 100 Господарського процессуального кодексу України підстав дял призначенян судової експертизи. Аналогічних правомірих висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано погодився з доводами прокурора про те, що запропоноване відповідачем питання щодо відповідності розробленої документації із землеустрою вимогам законодавства - не є предметом спору у даній справі та не стосується спірних правовідносин.

Приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

З огляду на викладене, суд першої інтанції обгрунтовано керуючись ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дійшов до висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що питання, з яких має бути проведена експертиза у даній справі є наступними: "яке цільове призначення відповідно до Земельного кодексу України мала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві станом на дату надання її в тимчасове користування згідно з Договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 06.04.2001 за №66-5-00053, тобто, станом на 06.04.2001?; чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 на вул. Воскресенській, 2-а у місті Києві, цільовому призначенню, визначеному за результатами дослідження питання 1 даної експертизи?" та доручає проведення судової експертизи атестованим судовим експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса".

Відповідно до ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Разом з тим, за приписами п.2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу, - на час проведення експертизи (ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів та у разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів, з урахуванням передбаченого Господарським процесуальним кодексом України строку розгляду справи судом, суд першої інстанції обгрунтовано зупинив провадження у справі № 910/2653/21 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України на час проведення експертизи, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції").

Тривале безпідставне зупинення провадження у справі за відсутності підстав для призначення експертизи суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з предмету та підстав заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленін оскаржуваної ухвали обґрунтовано та наведено підстави щодо дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з`ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи, а також обгрунтовано підстави, з яких суд першої інстанції вважав, що підтвердити чи спростувати обставини, на які посилаються сторони, можливо лише шляхом залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин, здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, і при здійсненні даного апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не здійснювалась оцінка саме змісту поданих доказів на предмет наявності або відсутності правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, а межі апеляційного провадження стосувались саме оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав призначення судової експертизи.

Таким чином, доводи скаржника (прокурора) про те, що обставини, які суд вважає мають бути встановлені, взагалі не входять до предмета доказування по даній справі, для повного, об`єктивного розгляду всіх обставин справи, не є необхідними спеціальні знання, матеріали справи містять певний обсяг документів, які підлягають оцінці як докази - не є обґрунтованими та не знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

З огляду на викладене, з метою правильного вирішення спору і попередження необґрунтованого втручання у права учасників справи в право користування земельною ділянкою на певній правовій підставі, суд першої інстанції обгрунтовано зупинив провадження у справі. При цьому, відповідно, зупинено перебіг і процесуальних строків у справі, зокрема і строків розгляду, що спростовує доводи скаржника в частині порушення відповідних строків розгляду спору.

Крім того, усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при розгляді апеляційної скарги, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо оскаржуваної ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/2653/21 - відсутні за наведених скаржником доводів.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за оскарження ухвали суд першої інстанції покладається на скаржника (прокурора) з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі № 910/2653/21 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2023 у справі № 910/2653/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/2653/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 16.05.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала