Рішення

від 14.03.2023 по справі 910/10781/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2023Справа № 910/10781/22

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін матеріали господарської справи №910/10781/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Віларус» (24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 27)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлобалХім» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29)

Про розірвання договору та стягнення попередньої оплати

За участі представників сторін:

Від позивача: Левицька-Корчун В. І. (в режимі відеоконференції) - адвокат, ордер серії АВ №1049523 від 12.10.2022;

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Віларус» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою о Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлобалХім» (надалі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу №19/10-21 від 19.10.2021 та стягнення попередньої оплати в розмірі 84 709, 68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.10.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу №19/10-21, строк дії якого було продовжено на 2022 рік. Позивач здійснив попередню оплату вартості товару у розмірі 84 709, 68 грн, натомість відповідач відмовився здійснити поставку товару, у зв`язку з чим, позивач керуючись приписами статті 693 ЦК України та статті 188 ГК України просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати та розірвати договір в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10781/22, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та роз`яснено сторонам їх право на подання до суду клопотань про перехід до розгляду справи в загальному провадженні, або в спрощеному з викликом сторін.

02.11.2022 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому він просив: (1) розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; (2) задовольнити заяву представника позивача, щодо участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду.

03.11.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Віларус» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задовольнив, розгляд справи № 910/10781/22 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що призначив судове засідання на 13.12.2022, відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Віларус» про участь в розгляді справи в приміщенні іншого суду.

28.11.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.12.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення засідання.

В судове засідання 13.12.2022 прибула представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув. Суд на місці ухвалив відкласти судове засідання в спрощеному провадженні на 14.03.2023.

13.12.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог.

05.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких позивач просив позов задовольнити.

13.03.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В судове засідання 14.03.2023 прибула представник позивача та прийняла в ньому участь в режимі відеоконференції, відповідач або його уповноважений представник не прибув. Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

19.10.2021 між ТОВ НВК «ВІЛАРУС» (позивач, покупець) та ТОВ «ГЛОБАЛХІМ» (відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу №19/10-21 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язуються купити і оплатити на умовах цього Договору - Хімічну продукцію, в асортименті ціні та кількості, зазначених у видаткових накладних.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору - поставка товару здійснюється продавцем однією партією або декількома партіями.

Згідно п. 5.1. - оплата вартості отриманого покупцем товару здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 5.2. - покупець оплачує поставлений товар на умовах попередньої оплати за товар.

18.02.2022 відповідачем через електронну пошту позивачу виставлено рахунки-фактури на оплату товару - розчинника складного органічного, а саме:

№СФ- 0011 на суму 57 406, 56 грн з ПДВ.

№СФ-0010 на суму 112 012, 80 грн з ПДВ.

21.02.2022 позивач гідно платіжного доручення №150 здійснив часткову оплату виставлених рахунків-фактур на суму 84 709, 68 грн.

Проте, позивач стверджує, що поставку товару здійснено не було.

Листом від 01.03.2022 за вих. №113 позивач повідомив відповідача про те, що в зв`язку із становищем, що склалось в Україні (повномасштабне вторгнення росії на територію України), останній просить повернути перераховані кошти згідно платіжного доручення №150 від 21.02.2022 в сумі 84709, 68 грн.

Листом від 07.06.2022 за вих. №217 позивач повідомив відповідача про те, що в зв`язку із відсутністю поставки, останній просить повернути перераховані кошти згідно платіжного доручення №150 від 21.02.2022 в сумі 84709, 68 грн.

Проте, вже 28.06.2022 позивачем було видано наказ №53 про відрядження до м. Києва працівника підприємства (водія/експедитора) - Хребтаня Д. І. строком на 2 доби (29.06.2022-30.06.2022) з метою отримання товарної продукції від постачальників, в тому числі відповідача, про що було видано подорожній лист №17.

Позивач стверджує, що представнику позивача було відмовлено у видачі продукції та здійсненні відмітки на документах про відрядження про таку відмову та повідомлено, що поставка буде здійснена після повної оплати рахунків-фактур №СФ-0010 та №СФ-0011 від 18.02.2022.

Листом від 30.06.2022 №30-06 відповідачем було повідомлено позивача про готовність передати ТОВ «НВК «Віларус» товар, що зберігається на складі ТОВ «ГлобалХім» на умовах самовивозу після повної оплати позивачем рахунків №СФ-0010 та №СФ-0011 від 18.02.2022.

Вимогою від 05.07.2022 №269 позивач вимагав повернути отримані 21.02.2022 кошти в якості попередньої оплати. Також, у вимозі позивач зазначив про наявність підстав для висунення позивачем вимоги про розірвання договору купівлі-продажу з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України.

У відповідь на вказану вимогу відповідач надіслав Відповідь від 12.07.2022, в якій зазначив, що здійсненою позивачем попередньою оплатою згідно платіжного доручення від 21.02.2022 №150 в сумі 84 709, 68 грн було повністю оплачено рахунок-фактуру №СФ-0011 на суму 57 406, 56 грн та рахунок-фактуру №СФ-0010 на суму 112 012, 80 грн сплачено частково. Відтак, відповідач зазначив, що товар, який сплачений за рахунком №СФ-0011 від 18.02.2022 відповідач готовий передати ТОВ «ЕВК «Віларус» за адресою зберігання: 04176, м. Київ, вул. Енергетиків, буд. 29, товар за рахунком №СФ-0010 від 18.02.2022 буде передано лише після його повної оплати.

Вимогою від 18.07.2022 за вих. №286 позивач повторно вимагав повернути перераховані кошти згідно платіжного доручення №150 від 21.02.2022 в сумі 84 709, 68 грн та просив розглянути пропозицію щодо розірвання договору-купівлі продажу №19/10-21 від 19.10.2021 в порядку статті 188 ГК України, оскільки, до моменту відповіді від 12.07.2022 відповідач не було підтверджено про готовність відвантажити товар за адресою вказаною у відповіді.

У відповідь на вказану вимогу відповідач надіслав Відповідь від 25.07.2022, в якій зазначив, що позивач оплатою від 21.01.2022 в сумі 84 709, 68 грн лише частково сплатив виставлені рахунки-фактури №СФ-0010 та №СФ-0011 від 18.02.2022 (оплачено лише 50 % вартості по кожному рахунку), отже, у зв`язку з неналежним виконанням позивачем договірних зобов`язань відсутні правові підстави для повернення попередньої оплати та розірвання договору.

Таким чином, у зв`язку з неможливістю врегулювання спору в позасудовому порядку та неналежним виконання відповідачем обов`язку зі своєчасної передачі позивачеві оплаченого товару, позивач керуючись статтею 188 ГК України, статтями 651, 693 ЦК України просить суд розірвати договір купівлі-продажу №19/10-21 від 19.10.221 в судовому порядку та повернути сплачену суму попередньої оплати у розмірі 84 709, 68 грн.

2. Предмет позову (предмет спору).

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу №19/10-21 від 19.10.2021 та стягнення попередньої оплати в розмірі 84 709, 68 грн.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 21.02.2022 позивачем було повністю оплачено рахунок-фактуру №СФ-0011 від 18.02.2022 на суму 57 406, 56 грн та частково оплачено рахунок фактуру №СФ-0010 на суму 112 012, 80 грн згідно платіжного доручення №150 на суму 84 709, 68 грн. Однак, відповідачем не виконано договірних зобов`язань та не було здійснено передачу позивачеві товару на суму здійсненої оплати.

(2) На думку позивача наявне істотне порушення умов договору відповідачем, а саме не передання оплаченого товару, що є підставою для розірвання договору в порядку статті 651 ЦК України та статті 188 ГК України та повернення суми попередньої оплати на підставі статті 693 ЦК України.

(3) Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про повернення сплаченої суми попередньої оплати, втім така сума не була повернута.

(4) Розглянувши вимогу позивача від 18.07.2022 №286 про розірвання договору в порядку статті 188 ГК України та повернення грошових коштів в порядку статі 693 ЦК України у розмірі 84 709, 68 грн, відповідачем було відмовлено у розірванні договору купівлі-продажу за взаємною згодою сторін та у поверненні суми перерахованих коштів.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) Позивачем була здійснена часткова оплата як рахунку-фактури №СФ-0010, так і рахунку-фактури №СФ-0011 від 18.02.2022. Однак, у своїй Відповіді від 12.07.2022 відповідач, бажаючи мирного врегулювання спірної ситуації, припустив, що він може визнати, що рахунок №СФ-0011 було повністю оплачено згідно платіжного доручення №150 від 21.02.2022.

(2) Умовами договору купівлі-продажу сторони не визначили місце виконання зобов`язання, а отже в силу ч. 2 ст. 197 ГК України та ч. 1 ст. 532 ЦК України товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням зобов`язаної сторони (відповідача). Однак, листом від 18.07.2022 №286, в якому позивач просив розірвати договір купівлі-продажу та повернути попередню оплату, останній фактично відмовився отримувати товар.

(3) Позивач не направляв відповідачеві вимогу про поставку оплаченого товару або повідомлення про готовність отримання такого товару, що свідчить про ухилення позивача від виконання умов договору.

(4) При цьому, відповідач неодноразово повідомляв позивача про готовність відвантажити товар, що зберігається на складі, у випадку його повної оплати. Однак, повної оплати рахунків фактури №СФ-0010 та №СФ-0011 від 18.02.2022 позивачем здійснено не було, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Оцінка доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- яке місце виконання зобов`язання з поставки товару згідно спірного договору та чи настав обов`язок відповідача з передання позивачеві спірного товару та в якому розмірі?

- чи підтверджено факт істотного порушення умов договору відповідачем, а відтак чи наявні підстави для розірвання спірного договору в судовому порядку згідно статті 188 ГК України та статті 651 ЦК України?

- чи має право позивач на одностороннє розірвання договору відповідно до умов такого договору?

- чи наявні підстави для повернення попередньої оплати?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.10.2021 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №19/10-21 який, згідно п. 6.1. діє до 31.12.2021. У разі не попередження однією зі сторін цього договору про його розірвання, за п`ятнадцять днів до закінчення терміну його дії цей Договір продовжується щоразу на один рік (п. 6.3. договору).

Як встановлено п. 6.4 договору, в разі продовження дії (пролонгації) цього договору (п.6.3) сторони можуть дострокового розірвати його дію, письмово попередивши про це іншу сторону за один місяць. При цьому, невиконані зобов`язання сторін продовжують свою дію до повного їх виконання.

Спірні правовідносини склались між сторонами щодо поставки товару, що повинна була відбутись в 2022 році. Оскільки, самими сторонами не заперечується факт продовження договору на 2022 рік та матеріали справи не містять повідомлення сторін в порядку п. 6.3. Договору про його розірвання, суд констатує, що договір купівлі-продажу №19/10-21 від 19.10.2021 був пролонгований на 2022 рік, а відтак спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо вимоги про повернення попередньої оплати.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Умовами Договору купівлі-продажу №19/10-21, а саме розділом 5 «Умови оплати» сторони погодили наступні умови оплати товару:

5.1.- оплата вартості отриманого товару здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця.

5.2.- покупець оплачує поставлений товар на умовах попередньої оплати за товар.

Таким чином, зміст договору купівлі-продажу містить суперечливі пункти щодо умов оплати товару. Оскільки, в пункті 5.1. передбачена оплата товару після його прийняття, що відповідає приписам статті 692 ЦК України, а пункт 5.2. передбачає оплату товару на умовах попередньої оплати, що відповідає приписам статті 693 ЦК України.

Як зазначено самими сторонами в своїх заявах по суті справи та підтверджено матеріалами справи, 18.02.2022 відповідачем були виставлені рахунки-фактури: №СФ- 0011 на суму 57 406, 56 грн з ПДВ та №СФ-0010 на суму 112 012, 80 грн з ПДВ.

21.02.2022 позивач згідно платіжного доручення №150 здійснив часткову оплату товару на суму 84 709, 68 грн.

Отже, суд констатує, що виставленими рахунками-фактурами на оплату від 18.02.2022 №СФ-0010 та №СФ-0011 та перерахованими позивачем коштами на часткову оплату товару згідно виставлених рахунків-фактур сторони своїми конклюдентними діями узгодили можливість поставки товару на умовах попередньої оплати згідно п. 5.2. Договору. В будь-якому разі, умови договору не містять та сторонами не узгоджено порядок оплати товару на умовах повної оплати, та такий товар може бути оплачений на умовах як передлати, так і післяплати, що відповідає п. 5.2. Договору та статті 692 ЦК України.

Щодо зарахування відповідачем суми часткової оплати рахунків-фактур від 18.02.2022 №СФ-0010 та №СФ-0011, суд зазначає наступне

Згідно наявного в матеріалах справи листування сторін вбачається, що у Відповіді від 12.07.2022 (том 1, а.с.27-28), відповідач зазначив, що попередньою оплатою згідно платіжного доручення від 21.02.2022 №150 в сумі 84 709, 68 грн було повністю оплачено рахунок-фактуру №СФ-0011 на суму 57 406, 56 грн та рахунок-фактуру №СФ-0010 на суму 112 012, 80 грн сплачено частково.

Однак, вже у Відповіді від 25.07.2022 (том 1, а.с. 31-32), відповідач зазначив, що позивач оплатою від 21.01.2022 в сумі 84 709, 68 грн лише частково сплатив виставлені рахунки-фактури №СФ-0010 та №СФ-0011 від 18.02.2022 (оплачено лише 50 % вартості товару по кожному рахунку).

Згідно приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини "contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, Відповідь відповідача від 25.07.2022 суперечить його попередній позиції, що викладена у Відповіді від 12.07.2022 та суд вважає, що відповідачем визнано факт повної оплати товару за рахунком-фактурою №СФ-0011 та факт часткової оплати товару а рахунком-фактурою №СФ-0010.

Як зазначено судом вище, розділ 5 Договору «Умови поставки» містить суперечливі приписи щодо порядку оплати товару, втім в будь-якому разі сторонами не узгоджено порядок оплати товару на умовах повної попередньої оплати та з огляду на п 5.1. Договору такий товар (або його частина) може бути в тому числі оплачений після факту його прийняття, що не суперечить приписами статті 692 ЦК України.

Отже, суд констатує, що у відповідача після отримання часткової попередньої оплати виник обов`язок з передання позивачеві товару у кількості, що був фактично оплачений, не оплачений товар в силу приписів п. 5.1. Договору та статті 692 ЦК України підлягав в тому числі переданню за місцем виконання та обов`язок позивача з його оплати мав настати лише після отримання узгодженого товару.

Щодо місця виконання зобов`язання з поставки товару та строку постави, суд зазначає наступне.

Умовами Договору купівлі-продажу сторони не узгодили місце виконання зобов`язання з поставки товару, в тому числі в його місцезнаходженні.

Загальні умови щодо місця виконання господарських зобов`язань закріплені в статті 197 ГК України.

Згідно приписів ч. 2 ст. 197 Господарського кодексу України, у разі якщо місце виконання зобов`язання не визначено, зобов`язання повинно бути виконано за іншими зобов`язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов`язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, як зазначено судом вище до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Отже, продавець мав повідомити покупця про готовність до передання покупцеві товару у належному місці (м. Київ, вул.. Електриків, 29) у будь-який спосіб одразу по готовності товару до відвантаження, а покупець в свою чергу правомірно очікував про таке повідомлення після чого товар можна буде отримати за місцезнаходженням зобов`язаної сторони - продавця.

З огляду на такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що продавець мав повідомити покупця таким способом, що забезпечує фіксацію такого повідомлення.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення продавцем покупця про готовність товару до відвантаження з чіткою адресою зберігання будь-яким способом, що забезпечує фіксацію такого повідомлення до моменту звернення позивача із вимогою про повернення грошових коштів від 05.07.2022 №269 у відповідь на яку відповідач повідомив про готовність відвантажити товар із вказанням адреси його зберігання.

Лист від 30.06.2022 №30-06 суд не може вважати належним повідомленням про готовність товару до відвантаження, оскільки зі змісту такого листа вбачається, що відповідач погоджується передати товар у розпорядження позивачем лише після повної попередньої оплати рахунків-фактур від 18.02.2022, що вже як встановлено судом вище не узгоджується з умовами Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд констатує, що умовами Договору сторони в тому числі не узгодили строк поставки (передачі) товару.

Згідно ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, форма вимоги кредитора про виконання зобов`язання чинним законодавством України або умовами договору купівлі-продажу не визначена.

Наявними в матеріалах справи доказами з більшою вірогідністю підтверджено, що згідно наказу №86 від 28.06.2022, посвідчення про відрядження та подорожнього листа вантажного автомобіля №17, уповноважену особу позивача було відряджено з метою отримання за місцезнаходженням відповідача товару згідно рахунків-фактури №СФ-0011 та №СФ-0010 від 18.02.2022, а саме - отримання розчинника.

Щодо прибуття за місцезнаходженням боржника уповноваженої особи позивача з метою отримання товару не заперечує і відповідач у відзиві. Однак, товар згідно рахунків-фактури №СФ-0011 та №СФ-0010 від 18.02.2022 не був отриманий та матеріали справи не містять виконання обов`язку відповідача передати позивачеві товару і в семиденний строк після прибуття уповноваженого представника позивача.

Отже, товар мав бути переданий покупцеві (позивачу) в будь-якому разі після прибуття уповноваженого представника покупця з вимогою про передання такого товару за його місцезнаходженням, втім матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань з передачі такого товару позивачеві.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Суд зазначає, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

З вказаних підстав, суд відхиляє заперечення відповідача в частині відсутності правових підстав для повернення попередньої оплати, оскільки, позивач раніше не направляв вимоги про поставку товару, а отже обов`язок відповідача з поставки товару не настав.

Так, судом вище зазначено, що такий товар в силу приписів статті 197 ГК України та статті 530 ЦК України мав бути переданий позивачем на усну вимогу уповноваженого представника за адресою місцезнаходження зобов`язаної сторони, який прибув отримати товар згідно рахунків-фактури №СФ-0011 та №СФ-0010 від 18.02.2022.

Відтак, у зв`язку з відсутністю поставки товару, позивач правомірно скористався наданим йому ч. 2 ст. 693 ЦК України правом та 05.07.2022 звернувся до відповідача із вимогою №269 про повернення перерахованих коштів (попередньої оплати) згідно платіжного доручення №150 від 21.02.2022 в сумі 84 709, 68 грн, а в подальшому з повторною вимогою від 18.07.2022 №286, які не були задоволені відповідачем.

З огляду на вище викладене, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача суми перерахованих грошових коштів попередньої оплати) згідно платіжного доручення №150 від 21.02.2022 в сумі 84 709, 68 грн.

Щодо вимоги про розірвання договору купівлі-продажу.

Як встановлено судом вище, 18.07.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою №286 про повернення попередньої оплати та із пропозицією в порядку статті 188 ГК України розірвати договір купівлі-продажу №19/10-21 від 19.10.2021 за згодою сторін.

У Відповіді від 25.07.2022 відповідач відмовив у розірванні договору.

Оскільки, сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, позивач звернувся до суду в тому числі з вимогою про його розірвання.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначено судом вище, при дослідженні умов договору № 19/10-21 від 19.10.2021 року встановлено, що відповідно до пункту 6.4 ., у разі продовження дії (пролонгації) договору, що й відбулося на 2022 рік, будь-яка зі сторін договору може достроково розірвати його дію, письмово попередивши про це іншу Сторона за один місяць.

Отже, умовами договору № 19/10-21 від 19.10.2021, укладеного між сторонами, будь-якій стороні надано право на розірвання договору в односторонньому порядку з попередженням про це за один місяць.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи якими підтверджено неналежне виконання зобов`язань відповідача з поставки товару, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу №1/10-21 від 19.10.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд вказує, що навіть якби зі сторони відповідача не було порушено договір щодо передачі оплаченого товару, позивач мав право достроково розірвати укладений договір за своїм бажанням, попередивши про це відповідача за місяць.

Намір розірвати договір з боку позивач чітко можно прослідкувати з березні місяця 2022 року шляхом направлення письмових повідомлень, а також вимог про розярвання договору та повернення коштів в червні та липні 2022 року.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 4 962, 00 грн за подання позову покладається на відповідача.

Також, в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і якій очікує понести, позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000, 00 грн.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано: Угоду про надання послуг адвоката від 07.06.2022 в п. 2 якої сторони погодили фіксований розмір послуг адвоката у розмірі 15 000, 00 грн, прибутковий касовий ордер №85 від 07.06.2022 про оплату послуг адвоката на суму 15 000, 00 грн.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Однак у відзиві, що надійшов до суду 19.12.2022 (том 1, а.с. 64-80) відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру судових витрат, оскільки, вважає їх неспівмірними із ціною позову та складністю справи.

Суд вважає, що клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню.

Суд погоджується з відповідачем в тій частині, що дана справа є малозначною, не складною та щодо спірних правовідносин сторін є стала та численна практика Верховного Суду, а отже адвокату не потрібно витрачати значної кількості часу для виконання відповідних робіт з аналізу діючого законодавства та вивчення судової практики ВС.

Крім того, в матеріалах справи наявні лише дві заяви позивача по суті справи, будь-яких інших клопотань з процесуальних питань, що вимагали б затрати значного часу адвоката - призначення експертизи, витребування додаткових доказів тощо, матеріали справи не містять.

Крім того, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, що сприяло б оптимізації витрат сторін на розгляд спору в судовому порядку та пришвидшило розгляд справи, проте саме за клопотанням представника позивача представників сторін було викликано в судове засідання.

За таких обставин, з огляду на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, суд керуючись статтею 126 ГПК України вважає клопотання відповідача частково обґрунтованим, а відтак, приходить до висновку про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10 000, 00 грн, що відповідає складності справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІЛАРУС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛХІМ» про розірвання договору та стягнення попередньої оплати задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу №19/10-21 від 19.10.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІЛАРУС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛХІМ».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛХІМ» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29; ідентифікаційний код: 42456550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІЛАРУС» (24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд. 27; ідентифікаційний код: 34261300) суму попередньої оплати у розмірі 84 709 (вісімдесят чотири тисячі сімсот дев`ять) грн 68 коп., судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп., а також 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.03.2023.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких