Рішення

від 15.03.2023 по справі 911/531/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/531/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Монашинські сири

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маклер комерс

про стягнення 232 174,35 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Монашинські сири до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маклер комерс про стягнення заборгованості в сумі 232 174,35 грн. за поставлений товар за Договором № 6 поставки продукції від 10.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2022 року відкрито провадження у справі № 911/531/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Однак, після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог,викладених у статтях 162, 172 цього Господарського процесуального кодексу України, та підлягає залишенню без руху після відкриття провадження у справі в порядку ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 08.12.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Монашинські сири залишене без руху та встановлений процесуальний строк для подання заяви про усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 08.12.2022 року у справі № 911/531/22 на п`ять днів з моменту отримання даної ухвали.

Через канцелярію Господарського суду Київської області у встановлений судом строк позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22.12.2022 року призначено розгляд справи № 911/531/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується розпискою про ознайомлення з матеріалами справи від 14.07.2022 року, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКЛЕР КОМЕРС», (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маклер комерс» (далі - відповідач, Покупець) укладений Договір № 6 поставки продукції(далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію Торгової марки (далі - Продукція ТМ Покупця) та Продукцію Торгової марки Постачальника (далі - Продукція ТМ Постачальника), разом по тексту Договору - Продукція, асортимент якої наведений у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказану Продукцію та оплатити її вартість на умовах, визначених цим Договором.

Постачальник передає Покупцю Продукцію ТМ Постачальника на умовах реалізації її з урахуванням рекомендованих Постачальником цін (п.1.2. Договору).

Згідно пункту 1.3. Договору продукція наведена у Специфікації поставляється Покупцю партіями.

Найменування, асортимент, кількість Продукції, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати Продукції в кожній конкретній партії визначається сторонами у заявках, які є додатками до цього Договору і становлять його невід`ємну частину (п. 1.4.Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору усі розрахунки за цим Договором проводяться в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі.

Згідно з пунктом 3.3. Договору за одержану Продукцію Покупець проводить оплату з відстрочкою платежу 35 (тридцять п`ять) календарних днів з моменту поставки, але не раніше першої п`ятниці, що слідкує за даною спливу строку платежу. Датою поставки вважається дата, вказана у супровідних документах на кожну партію Продукції, які підписані уповноваженню особою зі сторони Покупця.

Даний Договір набуває законної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31 грудня 2020 року включно, а у частині розрахунків до повного виконання.

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором ним поставлено у власність Покупця на основі замовлень від 08.12.2021 року, 15.12.2021 року, 22.12.2021 року, 29.12.2021 року, 05.01.2022 року та 12.01.2022 року - товар на загальну суму 232 174,35 грн., за видатковими накладними № 99 від 08.12.2021 року на суму 49 200,00 грн., № 101 від 15.12.2021 року на суму 46 389,74 грн., № 102 від 22.12.2021 року на суму 54 877,32 грн., № 105 від 29.12.2021 року на суму 37 195,08 грн., № 2 від 05.01.2022 року на суму 55 738,02 грн. та № 4 від 12.01.2022 року на суму 37 121,24 грн. які підписані уповноваженими представниками сторін копії наявні в матеріалах справи.

Строк оплати товару у відповідності до п. 3.3. Договору є відстрочкою платежу на 35 календарних днів з моменту поставки, тобто кінцевим строком оплати за видатковими накладними:№ 99 14.01.2022 року, № 101 21.01.2022 року, № 102 28.01.2022 року, № 105 -04.02.2022 року, № 2 11.02.2022 року та № 4 18.02.2022 року.

Однак, відповідач в порушення п. 3.3 Договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково, відтак за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар за накладними № 99 від 08.12.2021 року на суму 852,95 грн., № 101 від 15.12.2021 року на суму 46 389,74 грн., № 102 від 22.12.2021 року на суму 54 877,32 грн., № 105 від 29.12.2021 року на суму 37 195,08 грн., № 2 від 05.01.2022 року на суму 55 738,02 грн. та № 4 від 12.01.2022 року на суму 37 121,24 грн. в загальній сумі 232 174,35 грн., що також відображено в Акті звірки взаєморозрахунків станом на 26.01.2022 року по спірному Договорі на суму 232 174,35 грн., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 232 174,35 грн. боргу.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію № 01/02-1 від 01.02.2022 року з вимогою про сплату заборгованості за поставлений Товар по Договору згідно перелічених вище видаткових накладних, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши подані позивачем докази, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, суд вказує наступне.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач, з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача із вимогами, в яких стверджуючи про факт здійснення на користь відповідача поставки товару обумовленого договором, просив здійснити оплатиту отриманого ним товару за видатковими накладними № 99 14.01.2022 року, № 101, № 102, № 105, № 2 та № 4 вартість якого становить в загальній сумі 232 174,35 грн.

Однак доказів її задоволення або заперечень проти обставин наведених у вимозі ані позивачем, ані відповідачем в перебігу розгляду справи сторонами до суду надано не було.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується факт надсилання 10.12.2021 року позивачем на належну адресу відповідача акта звірки взаєморозрахунків та претензію 31.01.2022 року рекомендованим листом з описом вкладення № 8511308476620.

При цьому, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17 зазначено, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено прострочену заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 232 174,35 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Повно та всебічно розглянувши матеріали справи, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 232 174,35 грн.основного боргу за поставлений товар.

Відтак, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача судом покладається відшкодування витрат по сплаті судового збору в повному обсязі в сумі 2 786,10 грн.

Окрім того, позивачем в позові заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Позивач заявив про відшкодування понесених ним 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження зазначеного надав Договір про адвокатських послуг № 1-17/02/22 від 17.02.2022 року, укладений з адвокатом Коваленко А.О. та ордер АН № 1067765 від 17.02.2022 року.

Також, позивачем в ході розгляду спору на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано акти прийому-передачі наданих адвокатських послуг за Договором № 1-17/02/22 від 17.02.2022 року б/н від 09.12.2022 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 10 000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач не скористався своїм правом, відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявив.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи становить 10 000,00 грн.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 10 000,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позов задоволено повністю, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката подано не було, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем повністю.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Маклер комерс (08154, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Соборності, будинок 36, ідентифікаційний код 39018591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Монашинські сири (34709, Рівненська обл., Корецький р-н, с. Морозівка, УРОЧИЩЕ "МОНАСТИРСЬКИЙ ХУТІР", будинок 2, ідентифікаційний код 40579211) 232 174 (двісті тридцять дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 35 коп. основного боргу, 2 786 (дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін