Рішення

від 07.03.2023 по справі 916/2122/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2122/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши справу №916/2122/22

за позовом Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821)

до відповідача: Національного університету "Одеська морська академія", в особі Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсовна, 8, код ЄДРПОУ 22515785)

про стягнення 81 810,60

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Дяговець Т.М. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Українське Дунайське пароплавство звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія про стягнення 344 294,36грн.

Ухвалою від 05.09.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство було залишено без руху.

14.09.2022р. до господарського суду надійшла заява (вх. №19541/22) від Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2022р. провадження по справі №916/2122/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

24.10.2022р. за вх. №23559/22 до суду від Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство надійшло клопотання в порядку ст. 48 ГПК України, згідно якого заявник просить суд замінити неналежного відповідача Дунайський інститут національного університету Одеська морська академія на належного відповідача Національний університет "Одеська морська академія", в особі Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія

Ухвалою суду від 25.10.2022р. до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Національний університет "Одеська морська академія".

Ухвалою суду від 19.12.2022р. заяву Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство 24.10.2022р. за вх.№23559/22 про заміну неналежного відповідача на належного було задоволено, виключено Національний університет "Одеська морська академія" зі складу третіх осіб та здійснено заміну неналежного відповідача по справі Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія на належного відповідача Національний університет "Одеська морська академія", в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія».

27.12.2022р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останнім збільшено позовні вимоги на суму 50 304,64 грн., з яких донараховано 1648,36 грн. - 3% річних, 28983,67 грн. - пеня, 19672,61 грн. - інфляційні витрати.

27.12.2022р. за вх. №29788/22 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач вказує що відповідачем сума основного боргу в розмірі 337 851,10грн. була сплачена, в`язку з чим позивач проти закриття провадження по справі в цій частині не заперечує.

Ухвалою суду від 15.02.2023р. провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство до Національного університету "Одеська морська академія", в особі Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія в частині стягнення основного боргу в сумі 337 851,10грн. було закрито.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2023р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

11.10.2022р. за вх.№22308/22 та 26.12.2022р. за вх. №29627/22 до суду від відповідача надійшли відзиви на позов, які за своєю суттю є майже ідентичним, згідно яких останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задавлені позову просить суд відмовити.

При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує що причини, за яких не сплачені своєчасно платежі виникли не з вини відповідача, а за об`єктивних підстав та обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору і виникли поза волею сторін. Відповідач вчасно передав і зареєстрував в органах Держказначейства бюджетні фінансові зобов`язання з відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до Договору на загальну суму 337 851,10 грн, але як бюджетна установа, не має впливу на здійснення та проведення платежів органами Державного казначейства.

Крім того відповідач, посилається на неможливість своєчасною виконання договірних зобов`язань у зв`язку з введенням Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-1Х) з 24.02.2022 на території України воєнного положення з подальшим продовженням, що вважає форс-мажорними обставинами, засвідченими ТПП України офіційним листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, які звільняють відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

08.11.2021 між Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство (Балансоутримувач) та Дунайським інститутом національного університету "Одеська морська академія" (Орендар) було укладено договір № 28 УЦ про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 (далі-Договір), за умовами якого Балансоутримувач - ВП «УЦ» ПрАТ «УДП» - забезпечує обслуговування, експлуатацію Будівель, які розташовані за адресою: 68607, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 9 (надалі - Будівлі) загальною площею 5087,4 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним окремою площі в цих Будівлях та площі загального користування, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором (п.1.1 Договору).

Умовами пункту 1.2 договору, передбачено перелік послуг та витрат на утримання та експлуатацію, в яких бере участь Орендар, а саме: комунальні послуги, витрати щодо утримання та експлуатації будівель, у тому числі відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору розмір плати за утримання та експлуатацію Будівель залежить від тарифів та розцінок, складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово- експлуатаційними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, та визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який направляється Балансоутримувачем Орендарю у письмовому вигляді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок Балансоутримувача Будівель в розмірі, визначеному у розрахунку щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі рахунку Балансоутримувача та акту виконаний робіт.

Позивач вказує, що за період лютий-липень 2022 року за Договором № 28 УЦ від 08.11.2021 Балансоутримувачем Орендарю було виставлено наступні рахунки на загальну суму 1 685 077,61 грн.: - № УЦ-0000005 від 23.02.2022 на суму 540965,13 грн.; - № УЦ-0000009 від 31.03.2022 на суму 389473,23 грн.; - № УЦ-0000011 від 27.04.2022 на суму 381203,37 грн. - № УЦ-0000013 від 26.05.2022 на суму 122740,20 грн.; -№УЦ-0000015 від 24.06.2022 на суму 105120,04 грн.; - № УЦ-0000020 від 26.07.2022 на суму 145575,64 грн.

Як зазначає позивач, роботи Позивачем були виконані у повному обсязі та прийняті Відповідачем належним чином, про що сторони Договору підписали відповідні акти виконаних робіт/наданих послуг: 23.02.2022 на суму 540965,13 грн., 31.03.2022 на суму 389473,23 грн., 27.04.2022 на суму 381203,37 грн., 26.05.2022 на суму 122740,20 грн., 24.06.2022 на суму 105120,04 грн., 26.07.2022 на суму 145575,64 грн. Підписавши акт про виконані роботи (надані послуги). Орендар підтвердив, що результати такої роботи він отримав, і погоджується їх оплатити.

Однак, як вказує позивач, в порушення умов договору та вимог діючого законодавства щодо належного виконання договірних зобов`язань, Відповідач вищезазначені послуги сплатив частково на загальну суму 1 347 226,51 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку Позивача, недоплативши за рахунками наступні суми: - № УЦ-0000005 від 23.02.2022 на суму 32 405,82 грн. -№ УЦ-0000009 від 31.03.2022 на суму 40 525,81 грн.; - № УЦ-0000011 від 27.04.2022 на суму 35 112,49 грн. - № УЦ-0000013 від 26.05.2022 на суму 72 375,48 грн.; - № УЦ-0000015 від 24.06.2022 на суму 72 412,56 грн.; - № УЦ-0000020 від 26.07.2022 на суму 85 018,94 грн., в зв`язку з чим сума заборгованості склала 337 851,10 грн.

За посиланнями позивача для врегулювання виниклого спору 04.07.2022 направив на адресу Відповідача Претензію №5 (вих. № УЦ-116) про сплату суми заборгованості, що склалася за період лютий-червень 2022 року, на суму 252 832,12 грн., та 05.07.2022 Відповідач надав відповідь на претензію вих. ДІ НУ "ОМА" № 260, посилаючись на загально встановлений ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажор та Постанову КМУ від 09.06.2021 № 590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану в частині встановлення черговості платежів за дорученнями клієнтів, відмовив у задоволені претензійних вимог, суму боргу не сплатив.

Разом з тим під час розгляду справи в суді, відповідачем сума основного боргу була сплачена, що мала наслідком закриття провадження по справі в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.

Пунктом 5.1. Договору, укладеного між сторонами спору, встановлено, що при несвоєчасному внесених платежів, передбачених цим Договором, Балансоутримувач стягує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань з боку Відповідача, керуючись умовами Договору та положеннями ст. 625 ЦК України, Позивачем було нараховано, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, пеню в сумі 52 220,27грн., 3%річних в розмірі 3474,46грн. та інфляційні витрати в сумі 26 115,87грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 28 УЦ від 08.11.2021р. про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 08.11.2021 між Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство (Балансоутримувач) та Дунайським інститутом національного університету "Одеська морська академія" (Орендар) було укладено договір № 28 УЦ про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 (далі-Договір), за умовами якого Балансоутримувач - ВП «УЦ» ПрАТ «УДП» - забезпечує обслуговування, експлуатацію Будівель, які розташовані за адресою: 68607, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 9 (надалі - Будівлі) загальною площею 5087,4 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним окремою площі в цих Будівлях та площі загального користування, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором (п.1.1 Договору).

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору розмір плати за утримання та експлуатацію Будівель залежить від тарифів та розцінок, складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово- експлуатаційними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, та визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який направляється Балансоутримувачем Орендарю у письмовому вигляді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок Балансоутримувача Будівель в розмірі, визначеному у розрахунку щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі рахунку Балансоутримувача та акту виконаний робіт.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, Позивачем були виконані у повному обсязі та прийняті Відповідачем належним чином, що підтверджується підписані сторонами акти виконаних робіт/наданих послуг: 23.02.2022 на суму 540965,13 грн., 31.03.2022 на суму 389473,23 грн., 27.04.2022 на суму 381203,37 грн., 26.05.2022 на суму 122740,20 грн., 24.06.2022 на суму 105120,04 грн., 26.07.2022 на суму 145575,64 грн.

На оплату виконаних робіт/наданих послуг Балансоутримувачем Орендарю було виставлено рахунки на загальну суму 1 685 077,61 грн.: - № УЦ-0000005 від 23.02.2022 на суму 540965,13 грн.; - № УЦ-0000009 від 31.03.2022 на суму 389473,23 грн.; - № УЦ-0000011 від 27.04.2022 на суму 381203,37 грн. - № УЦ-0000013 від 26.05.2022 на суму 122740,20 грн.; -№УЦ-0000015 від 24.06.2022 на суму 105120,04 грн.; - № УЦ-0000020 від 26.07.2022 на суму 145575,64 грн.

В той же час, судом встановлено що відповідач в порушення своїх грошових зобов`язань за договором вартість виконаних робіт/наданих послуг сплатив частково в сумі 1 347 226,51грн., в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 337 851,10грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, під час розгляду справи в суді судом встановлено, що відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, в зв`язку з чим провадження по справі в цій частині було зарито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.

В той же час, за результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов`язань за договором №28 УЦ від 08.11.2021р., а саме не своєчасно оплатив вартість наданих послуг, що зумовило нарахування останнім пені в загальному розмірі в сумі 52 220,27грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 8.2 договору визначено, що орендодавець та балансоутримувач мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, стягнення збитків по заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об`єкта оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Пунктом 5.1. Договору, укладеного між сторонами спору, встановлено, що при несвоєчасному внесених платежів, передбачених цим Договором, Балансоутримувач стягує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені в сумі 52 220,27грн. за порушення грошових зобов`язань перед позивачем за договором № 28 УЦ від 08.11.2021р. про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 судом встановлено його помилковість щодо періоду нарахування, у зв`язку з чим за допомогою системи "Ліга-Закон" судом зроблено власний розрахунок пені, згідно якого сума пені становить 51 687,46грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 3 474,46грн. та інфляційних витрат в сумі 26 115,87грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Національного університету "Одеська морська академія", в особі Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія трьох відсотків річних в розмірі 3 474,46грн. та інфляційних витрат в сумі 26 115,87грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує що причини, за яких не сплачені своєчасно платежі виникли не з вини відповідача, а за об`єктивних підстав та обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору і виникли поза волею сторін. Відповідач вчасно передав і зареєстрував в органах Держказначейства бюджетні фінансові зобов`язання з відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до Договору на загальну суму 337 851,10 грн, але як бюджетна установа, не має впливу на здійснення та проведення платежів органами Державного казначейства. Крім того, відповідач, посилається на неможливість своєчасною виконання договірних зобов`язань у зв`язку з введенням Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-1Х) з 24.02.2022 на території України воєнного положення з подальшим продовженням, що вважає форс-мажорними обставинами, засвідченими ТПП України офіційним листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, які звільняють відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

Суд відповідні посилання відповідача оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про правий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади військовому командуванню. військовим адміністраціям та органам місцевою самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зазначає, що посилання лише на введення воєнного стану на території України не може бути причиною для невиконання умов договору без зазначення конкретних обставин, без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу відповідача.

Разом з тим, відповідачем не надано до суд належних та допустимих доказів, які б підтверджували та встановлювали обставини, що перешкоджали йому виконувати умови договору, не надано будь-яких довідок, листів органів Держказначейства про відмову в проведенні платежів або зупинення операцій з бюджетними коштами щодо сплати рахунків за Договором або листування відповідача з органами Держказначейства щодо отримання роз`яснень/алгоритму дій щодо погашення виниклих заборгованостей тощо.

При цьому, надані відповідачем до матеріалів справи копії повідомлення про прийняття звітної форми, звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7Д), історій зміни статусів документів не є відповідними доказами з яких можливо встановити причини несплати рахунків за Договором.

Щодо посилань відповідача на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 як на підставу невиконання договірних зобов`язань, що звільняє сторони Договору від його виконання, суд зазначає, що відповідно до ч 2.ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Касаційний господарський суд в постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.

Згідно п. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Разом з тим відповідачем окрім зазначення про наявність форс-мажорні обстави жодними доказами не довів що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання відповідач не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у 1,5% ціни позову, але менше ПМДПО та не більше 350 розмірів ПМДПО, немайнового характеру 1 розмір ПМДПО.

Проте, до позовної заяви надано платіжне доручення № LGF1760 від 22.08.2022р. про сплату судового збору у розмірі 5 164,42 грн., та № LGF3074 від 26.12.2022р. про сплату судового збору у розмірі 754,57 грн. всього на загальну суму 5918,99грн. тоді як слід було сплатити 6 294,93грн.

Отже, позивачем не доплачено 375,94грн., які підлягають стягнення в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) до Національного університету "Одеська морська академія", в особі Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсовна, 8, код ЄДРПОУ 22515785) задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного університету "Одеська морська академія", в особі Дунайського інституту національного університету Одеська морська академія (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсовна, 8, код ЄДРПОУ 22515785) на Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) пеню в сумі 51 687 (п`ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят сім)грн. 46коп., 3% річних в сумі 3 474 (три тисячі чотириста сімдесят чотири)грн. 46коп., інфляційні витрати в розмірі 26 115 (двадцять шість тисяч сто п`ятнадцять)грн. 87коп. та судовий збір в сумі 6 294 (шість тисяч двісті дев`яносто чотири)грн. 93коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 375 (триста сімдесят п`ять)грн. 94коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 березня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна