Постанова

від 20.06.2023 по справі 916/2122/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2122/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія»

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2023

по справі №916/2122/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до відповідача Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія»

про стягнення 81 810, 60 грн.

суддя суду першої інстанції - Погребна К.Ф.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2023.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» про стягнення 344 294,36грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021.

24.10.2022 за вх. №23559/22 до суду від Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство" надійшло клопотання в порядку ст. 48 ГПК України, згідно якого заявник просить суд замінити неналежного відповідача Дунайський інститут національного університету "Одеська морська академія" на належного відповідача Національний університет «Одеська морська академія», в особі Дунайського інституту національного університету "Одеська морська академія"

Ухвалою суду від 25.10.2022 до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Національний університет «Одеська морська академія».

Ухвалою суду від 19.12.2022 заяву Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» 24.10.2022 за вх.№23559/22 про заміну неналежного відповідача на належного було задоволено, виключено Національний університет «Одеська морська академія» зі складу третіх осіб та здійснено заміну неналежного відповідача по справі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» на належного відповідача Національний університет «Одеська морська академія», в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія».

27.12.2022 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останнім збільшено позовні вимоги на суму 50 304,64 грн., з яких донараховано 1648,36 грн. - 3% річних, 28983,67 грн. - пеня, 19672,61 грн. - інфляційні витрати.

27.12.2022 за вх. №29788/22 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач вказує що відповідачем сума основного боргу в розмірі 337 851,10грн. була сплачена, у зв`язку з чим позивач проти закриття провадження по справі в цій частині не заперечує.

Ухвалою суду від 15.02.2023 провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Національного університету «Одеська морська академія», в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» в частині стягнення основного боргу в сумі 337 851,10грн. було закрито.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 позов Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Національного університету «Одеська морська академія», в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» - задоволено частково.

Стягнуто з Національного університету «Одеська морська академія», в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» на Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» пеню в сумі 51 687,46 грн., 3% річних в сумі 3 474,46 грн., інфляційні витрати в розмірі 26 115,87 грн. та судовий збір в сумі 6 294,93 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 375,94 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Обґрунтування судового рішення.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов`язань за договором №28 УЦ від 08.11.2021, а саме не своєчасно оплатив вартість наданих послуг, що зумовило нарахування позивачем пені в загальному розмірі в сумі 52 220,27грн.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені в сумі 52 220,27 грн. за порушення грошових зобов`язань перед позивачем за договором № 28 УЦ від 08.11.2021 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 судом встановлено його помилковість щодо періоду нарахування, у зв`язку з чим за допомогою системи «Ліга-Закон» судом зроблено власний розрахунок пені, згідно якого сума пені становить 51 687,46грн.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Національного університету «Одеська морська академія», в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» трьох відсотків річних в розмірі 3 474,46грн. та інфляційних витрат в сумі 26 115,87грн. задоволенні у повному обсязі.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Національний університет «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Під час розгляду справи судом органами ДКСУ, за платіжними дорученнями відповідача, які були зареєстровані із дотриманням встановлених строків, були перераховані кошти за Договором у повному обсязі, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень:

Скаржник зазначає, що застосування інфляційних нарахувань та 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача, тобто штрафні санкції не можуть мати на меті збагачення кредитора/позивача, а призвані компенсувати понесені позивачем збитки.

Суду не було надано доказів щодо реальних понесених збитків, які стали наслідком затримки проведення органами ДКСУ платежів за платіжними дорученнями ДІ НУОМА.

ДІ НУ ОМА належним чином виконував свої зобов`язання за договором, зокрема це підтверджується підписанням Актів виконаних робіт/послуг за період з лютого по липень 2022 року та своєчасне формування та подання до органів ДКСУ/банку платіжних доручення для проведення оплати.

Але в силу об`єктивних причин (форс-мажорні обставини) - військова агресія з російської федерації, які були поза волею відповідача, оплата не була проведена органами ДКСУ своєчасно

Лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) видано з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України (уповноважених регіональних ТПП) і підготовки документів у період дії воєнного стану для засвідчення обставин непереборної сили.

Скаржник вважає, що особа, яка порушує свої зобов`язання у зв`язку із обставинами пов`язаними з військовою агресією рф проти України, в період дії воєнного стану, має право посилатися на та долучати цей лист, як на підтвердження наявності форс-мажорних обставин.

Із-за воєнного стану сталися і певні корективи у розпорядженні бюджетними коштами.

ДІ НУ ОМА, як і НУ ОМА не розпоряджаються на власний розсуд бюджетними коштами і не мають впливу на органи ДКСУ, у разі не проведення ними відповідних платежів у потрібні строки. Навіть при тому, що на момент виникнення фінансових бюджетних зобов`язань у відповідача на розрахунковому рахунку були кошти для виконання зобов`язань за Договором, що підтверджується бухгалтерською довідкою ДІ НУ ОМА від 21.03.2023 № 96.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2122/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 доручено господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2122/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 по справі №916/2122/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

14.04.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/2122/22 за апеляційною скаргою Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 у справі № 916/2122/22.

Визначено розгляд апеляційної скарги Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 у справі № 916/2122/22 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно-західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

08.05.2023 до суду апеляційної інстанції від Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить залишити судове рішення по справі №916/2122/22 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що лише посилання відповідача на дію воєнного положення або існування спеціального порядку проведення розрахунків бюджетними установами або про наявність форс-мажорних обставин, які не доведені відповідними доказами, не є підставою для звільнення Відповідача від обов`язку належним чином виконувати умови договору та вимоги законодавства.

25.05.2023 до суду надійшли заперечення Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» на відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

08.11.2021 між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (Балансоутримувач) та Дунайським інститутом національного університету «Одеська морська академія» (Орендар) було укладено договір № 28 УЦ про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 (далі-Договір), за умовами якого Балансоутримувач - ВП «УЦ» ПрАТ «УДП» - забезпечує обслуговування, експлуатацію Будівель, які розташовані за адресою: 68607, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 9 (надалі - Будівлі) загальною площею 5087,4 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним окремою площі в цих Будівлях та площі загального користування, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором (п.1.1 Договору).

Умовами пункту 1.2 договору, передбачено перелік послуг та витрат на утримання та експлуатацію, в яких бере участь Орендар, а саме: комунальні послуги, витрати щодо утримання та експлуатації будівель, у тому числі відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору розмір плати за утримання та експлуатацію Будівель залежить від тарифів та розцінок, складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово- експлуатаційними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, та визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який направляється Балансоутримувачем Орендарю у письмовому вигляді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок Балансоутримувача Будівель в розмірі, визначеному у розрахунку щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі рахунку Балансоутримувача та акту виконаний робіт.

Позивач вказує, що за період лютий-липень 2022 року за Договором № 28 УЦ від 08.11.2021 Балансоутримувачем Орендарю було виставлено наступні рахунки на загальну суму 1 685 077,61 грн.: - № УЦ-0000005 від 23.02.2022 на суму 540965,13 грн.; - № УЦ-0000009 від 31.03.2022 на суму 389473,23 грн.; - № УЦ-0000011 від 27.04.2022 на суму 381203,37 грн. - № УЦ-0000013 від 26.05.2022 на суму 122740,20 грн.; -№УЦ-0000015 від 24.06.2022 на суму 105120,04 грн.; - № УЦ-0000020 від 26.07.2022 на суму 145575,64 грн.

Як зазначає позивач, роботи Позивачем були виконані у повному обсязі та прийняті Відповідачем належним чином, про що сторони Договору підписали відповідні акти виконаних робіт/наданих послуг: 23.02.2022 на суму 540965,13 грн., 31.03.2022 на суму 389473,23 грн., 27.04.2022 на суму 381203,37 грн., 26.05.2022 на суму 122740,20 грн., 24.06.2022 на суму 105120,04 грн., 26.07.2022 на суму 145575,64 грн. Підписавши акт про виконані роботи (надані послуги). Орендар підтвердив, що результати такої роботи він отримав, і погоджується їх оплатити.

Однак, як вказує позивач, в порушення умов договору та вимог діючого законодавства щодо належного виконання договірних зобов`язань, Відповідач вищезазначені послуги сплатив частково на загальну суму 1 347 226,51 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку Позивача, недоплативши за рахунками наступні суми: - № УЦ-0000005 від 23.02.2022 на суму 32 405,82 грн. -№ УЦ-0000009 від 31.03.2022 на суму 40 525,81 грн.; - № УЦ-0000011 від 27.04.2022 на суму 35 112,49 грн. - № УЦ-0000013 від 26.05.2022 на суму 72 375,48 грн.; - № УЦ-0000015 від 24.06.2022 на суму 72 412,56 грн.; - № УЦ-0000020 від 26.07.2022 на суму 85 018,94 грн., в зв`язку з чим сума заборгованості склала 337 851,10 грн.

За посиланнями позивача для врегулювання виниклого спору 04.07.2022 направив на адресу Відповідача Претензію №5 (вих. № УЦ-116) про сплату суми заборгованості, що склалася за період лютий-червень 2022 року, на суму 252 832,12 грн., та 05.07.2022 Відповідач надав відповідь на претензію вих. ДІ НУ «ОМА» № 260, посилаючись на загально встановлений ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажор та Постанову КМУ від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану в частині встановлення черговості платежів за дорученнями клієнтів», відмовив у задоволені претензійних вимог, суму боргу не сплатив.

Разом з тим під час розгляду справи в суді, відповідачем сума основного боргу була сплачена, що мала наслідком закриття провадження по справі в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.

Пунктом 5.1. Договору, укладеного між сторонами спору, встановлено, що при несвоєчасному внесених платежів, передбачених цим Договором, Балансоутримувач стягує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань з боку Відповідача, керуючись умовами Договору та положеннями ст. 625 ЦК України, Позивачем було нараховано, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, пеню в сумі 52 220,27грн., 3%річних в розмірі 3474,46грн. та інфляційні витрати в сумі 26 115,87грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 28 УЦ від 08.11.2021 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Предметом заявлених Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» до Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» є вимоги про стягнення 26115,87 грн. - суми інфляційних витрат, 51687,46 грн. - суми пені та 3474,46 грн. - суми 3% річних, у зв`язку з невиконанням умов договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено вище, 08.11.2021 між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (Балансоутримувач) та Дунайським інститутом національного університету «Одеська морська академія» (Орендар) було укладено договір № 28 УЦ про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 (далі-Договір), за умовами якого Балансоутримувач - ВП «УЦ» ПрАТ «УДП» - забезпечує обслуговування, експлуатацію Будівель, які розташовані за адресою: 68607, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 9 (надалі - Будівлі) загальною площею 5087,4 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним окремою площі в цих Будівлях та площі загального користування, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором (п.1.1 Договору).

Положеннями статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору розмір плати за утримання та експлуатацію Будівель залежить від тарифів та розцінок, складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово- експлуатаційними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, та визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який направляється Балансоутримувачем Орендарю у письмовому вигляді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок Балансоутримувача Будівель в розмірі, визначеному у розрахунку щомісячних платежів за обслуговування Будівель, утримання прибудинкової території, комунальні послуги, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі рахунку Балансоутримувача та акту виконаний робіт.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем були виконані у повному обсязі та прийняті Відповідачем належним чином, що підтверджується підписані сторонами акти виконаних робіт/наданих послуг: 23.02.2022 на суму 540965,13 грн., 31.03.2022 на суму 389473,23 грн., 27.04.2022 на суму 381203,37 грн., 26.05.2022 на суму 122740,20 грн., 24.06.2022 на суму 105120,04 грн., 26.07.2022 на суму 145575,64 грн.

На оплату виконаних робіт/наданих послуг Балансоутримувачем Орендарю було виставлено рахунки на загальну суму 1 685 077,61 грн.: - № УЦ-0000005 від 23.02.2022 на суму 540965,13 грн.; - № УЦ-0000009 від 31.03.2022 на суму 389473,23 грн.; - № УЦ-0000011 від 27.04.2022 на суму 381203,37 грн. - № УЦ-0000013 від 26.05.2022 на суму 122740,20 грн.; -№УЦ-0000015 від 24.06.2022 на суму 105120,04 грн.; - № УЦ-0000020 від 26.07.2022 на суму 145575,64 грн.

В той же час, відповідач в порушення своїх грошових зобов`язань за договором вартість виконаних робіт/наданих послуг сплатив частково в сумі 1 347 226,51грн., в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 337 851,10грн.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, в зв`язку з чим провадження по справі в цій частині було зарито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 3 474,46 грн. та інфляційних витрат в сумі 26 115,87 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 26 115,87 грн., суми 3% річних у розмірі 3 474,46 грн.,., суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунки є вірними, та обґрунтовано в цій частині задоволено позовні вимоги.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 8.2 договору визначено, що орендодавець та балансоутримувач мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, стягнення збитків по заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об`єкта оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Пунктом 5.1. Договору, укладеного між сторонами спору, встановлено, що при несвоєчасному внесених платежів, передбачених цим Договором, Балансоутримувач стягує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок суми пені в сумі 52 220,27грн. за порушення грошових зобов`язань перед позивачем за договором № 28 УЦ від 08.11.2021 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю по договору оренди нерухомого майна № 495-ГІ від 06.10.2021 судом вірно встановлено його помилковість щодо періоду нарахування, у зв`язку з чим сума пені становить 51 687,46грн., в цій частині рішення суду не оскаржується.

З огляду на викладене в сукупності та враховуючи відсутність доказів протилежного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача у даній справі в повному обсязі та стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 26 115,87 грн., 3% річних в розмірі 3 474,46 грн., пеню в розмірі 51 687,46 грн.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги, що причини, за яких не сплачені своєчасно платежі виникли не з вини відповідача, а за об`єктивних підстав та обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору і виникли поза волею сторін. Відповідач вчасно передав і зареєстрував в органах Держказначейства бюджетні фінансові зобов`язання з відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до Договору на загальну суму 337 851,10 грн, але як бюджетна установа, не має впливу на здійснення та проведення платежів органами Державного казначейства.

Крім того, скаржник, посилається на неможливість своєчасною виконання договірних зобов`язань у зв`язку з введенням Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-1Х) з 24.02.2022 на території України воєнного положення з подальшим продовженням, що вважає форс-мажорними обставинами, засвідченими ТПП України офіційним листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, які звільняють відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

Так, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист № 204/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В той же час, відповідно до положень законодавства України, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо). Тобто, існування форс-мажорних обставин нерозривно пов`язано з певним договором (угодою, контрактом тощо).

Окрім того, відповідно до розділу 3 пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (надалі - «Регламент»), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до розділу 6 пункту 6.2. Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Тобто видача іншого документу ані Регламентом, ані законодавством не передбачена.

Отже, виходячи з положень чинного законодавства для засвідчення форс-мажорної обставини, які унеможливлює виконання відповідачем зобов`язань за Договором, останній мав звернутись до ТПП України або в регіональні ТПП із пакетом документів для засвідчення форс-мажорних обставин за конкретним договором і конкретними зобов`язаннями, і на підставі такого розгляду (та у разі його позитивного розгляду) відповідачу мали надати сертифікат ТПП, проте доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.

При цьому, обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті наданих послуг, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу і на наступному.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення його від сплати пені, 3 % та інфляційних втрат.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано до суд належних та допустимих доказів, які б підтверджували та встановлювали обставини, що перешкоджали йому виконувати умови договору, не надано будь-яких довідок, листів органів Держказначейства про відмову в проведенні платежів або зупинення операцій з бюджетними коштами щодо сплати рахунків за Договором або листування відповідача з органами Держказначейства щодо отримання роз`яснень/алгоритму дій щодо погашення виниклих заборгованостей тощо.

При цьому, надані відповідачем до матеріалів справи копії повідомлення про прийняття звітної форми, звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7Д), історій зміни статусів документів не є відповідними доказами з яких можливо встановити причини несплати рахунків за Договором.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 по справі №916/2122/22- залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Національний університет «Одеська морська академія» в особі Дунайського інституту національного університету «Одеська морська академія».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир