Ухвала

від 13.03.2023 по справі 924/623/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"13" березня 2023 р. Справа № 924/623/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Крестьянінова А.О. розглянувши матеріали заяви про розстрочку виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛУК", м. Нетішин, Хмельницька область

про стягнення боргу у розмірі 6 701 471,75 грн., з яких основна сума боргу - 6 204 664, 90 грн., пеня - 429 297,78 грн., 3% річних - 27 352,54 грн., втрати від інфляції - 40 156,53 грн.

Представники сторін:

позивача: Бут Д.В. адвокат за ордером

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні відповідно до ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 21.12.2022р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛУК" (вул. Промислова, 33А, м. Нетішин, Хмельницька область код ЄДРПОУ 32430447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (вул. Старокиївська, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 42190690) - 5 787 576,70грн. боргу, 214 648,89грн. пені, 27 352,54 грн. 3% річних, 40156,53грн. інфляційних нарахувань, 94265,76грн. судового збору. Провадження в частині стягнення 417088,20грн. боргу закрито. У позові в частині стягнення 214648,89грн. пені відмовлено.

27.02.2023р. від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення від 21.12.2022р. на один рік з моменту набрання ним законної сили рівними частинами.

Ухвалою від 28.02.2023р. заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2023р. яке не відбулось у зв`язку із оголошенням на території Хмельницької області повітряної тривоги. Ухвалою від 06.03.2023р. судове засідання призначено на 13.03.2023р.

Представник заявника у судове засідання не з`явився.

Позивач у письмовій позиції від 06.03.2023р. та представник у судовому засіданні проти надання розстрочки заперечують. Вважають, що до заяви відповідачем не надано належних доказів, які би свідчили про неможливість виконання рішення суду, не надано жодного доказу того, що відповідач забезпечить виконання рішення суду, не надано доказів того, що його матеріальне становище покращиться настільки, що заходи, прийняті відповідачем, забезпечать надходження грошових коштів в сумі, яка дозволить сплатити суму боргу позивачу, встановлену рішенням суду. Крім того, звертають увагу суду на недобросовісне використання відстрочки наданої ухвалою від 31.01.2023 з огляду на таке. До заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач надавав платіжні доручення щодо часткової оплати позивачу: 25.01.2023р. на суму 10 000,00 грн. (разом з ПДВ). 16.02.2023р. Відповідач сплатив позивачу 7 576,00 грн. (разом з ПДВ). Таким чином, підсумовує, що протягом відстрочки рішення відповідач сплатив на його виконання 7 576,00 грн. (разом з ПДВ).

Відповідач у заяві про розстрочення виконання рішення вказує, що ним у рахунок погашення дебіторської заборгованості отримано від ТОВ "Універсал-Агробуд" 280 506,57 грн. у справі №918/1034/22. Як зазначає позивач, із ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.01.2023 у справі №918/1034/22 за позовом ТОВ "ПОЛУК" до ТОВ "Універсал Агробуд" про стягнення 280 506,57 грн., вбачається, що 18.01.2023р. позивачем подано заяву про відмову від позову у зв`язку з тим, що відповідачем оплачено всю суму боргу, що підтверджено платіжним дорученням № 4136 від 17.01.2023р. на суму 238756,72 грн. Наголошує, що про цю обставину, відповідач не повідомив ані суд, ані ТОВ "ЕТГ", протягом розгляду заяви про відстрочку виконання рішення. Ураховуючи наведене, відповідач із надходжень в сумі 238756,72 грн. сплатив Позивачу лише 7 576,00 грн. Тобто Відповідачем витрачено на власний розсуд 231 000,72 грн.

Таким чином, позивач вважає твердження ТОВ "ПОЛУК" про наміри використовувати (у майбутньому) стягнені ним кошти за дебіторською заборгованістю для погашення власного боргу перед ТОВ "ЕТГ" за рішенням суду від 21.12.2022р. нічим не підтвердженим та таким, що спростовується власними діями відповідача направленими на свідоме не виконання судового рішення.

Розглянувши подану відповідачем заяву про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи, судом встановлено та враховано наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку, відстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Заявник в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду повідомляє, що у позивача наявна ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу. Електроенергію, отриману від позивача, відповідач поставляв іншим споживачам. Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні з 05год 30хв 24.02.2022 введено воєнний стан. Зауважує, що повномасштабне вторгнення рф на територію України є - надзвичайною подією, що потягла за собою затримки в оплатах контрагентів ТОВ "Полук", в результаті чого відповідачем недоотримані вчасно кошти, на які розраховував для виконання умов спірного договору. Саме це, наголошує відповідач, стало причиною порушення зобов`язань і виконання їх із прострочкою. Вважає, що його вина при цьому відсутня, так як прострочка виникла внаслідок об`єктивних обставин з незалежних від відповідача причин. Звертає увагу суду, що після звернення із позовом до суду, ним згідно платіжних доручень №3101 від 08.09.2022р., №3094 від 07.09.2022р., №3112 від 14.09.2022р., №3164 від 07.10.2022р. частково сплачено суму боргу в розмірі 417 088,20грн., що встановлено рішенням суду по справі, тому в цій частині провадження закрито відповідно до п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України. Крім того зазначає, що після ухвалення рішення у справі відповідачем сплачено 17576грн.

За таких обставин, як це передбачено п.п. 1 та 3 ч. 4 ст. 331 ГПК України, відповідач доводить і просить суд врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору та надзвичайну подію. Також зауважує, що на сьогодні є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення і які у майбутньою будуть усуватися повністю або частково. Так, воєнний стан в Україні та дія обмежень за Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р. №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" щодо нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та відсотків річних, обмеження щодо припинення/зупинення електропостачальником надання житлово-комунальних послуг сприяло ланцюгу неплатежів, починаючи з побутових споживачів і населення, наявності дебіторської заборгованості споживачів. Крім того повідомляє про вчинення відповідачем дій щодо стягнення заборгованості з найбільших неплатників - контрагентів.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Так, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Судом також враховано, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках та при наявності відповідних доказів.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм Господарського процесуального кодексу України.

Заявником в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду області у справі не надано доказів на підтвердження обставин викладених у ній.

Судом зважається на те, що тяжке фінансове становище, несплата побутовими споживачами і населення за спожиту електроенергію не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення. Судом звернуто увагу, що боржник здійснює свою діяльність на території де не ведуться бойові дії. Отже, заявником не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про складне фінансове становище підприємства.

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Суд зауважує, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд зобов`язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача.

Зважаючи на те, що стягувач також є суб`єктом господарювання, здійснює підприємницьку діяльність, відтак, затримка виконання вищенаведеного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан позивача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи баланс інтересів стягувача та боржника, а також беручи до уваги те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення від 21.12.2022р.

Керуючись ст. ст. 331, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У заяві ТОВ "Полук" від 27.02.2023р. про розстрочення виконання рішення суду від 21.12.2022р. відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили 13.03.2023 та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 16.03.2023р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 1 примірник до справи;

направлено на електронну пошту позивачу (info@etg.co.ua), представнику позивача (адвокату Буту Д.В. ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідачу (ІНФОРМАЦІЯ_2).