Постанова

від 07.03.2023 по справі 911/632/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/632/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1- не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

прокуратури - Підяша О. С.,

третьої особи - Ткаченка С. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 (суддя Щоткін О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Селянського (фермерського) господарства "БАШІ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та до Селянського (фермерського) господарства "БАШІ" (далі - СФГ "БАШІ") про:

1) визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру:

- від 09.07.2015 № 10-664/36-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Юхнівської сільської ради Миронівського району Київської області (далі - Юхнівська сільська рада). Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,5892 га;

- від 09.07.2015 № 10-665/36-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Юхнівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 17,0388 га;

- від 09.07.2015 № 10-666/36-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Юхнівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 18,2391 га;

2) визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру, якими затверджено проекти із землеустрою:

- від 06.01.2016 № 10-79/15-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 7 років на території Юхнівської сільської ради площею 2,5892 га, кадастровий номер 3222988800:02:001:0009;

- від 06.01.2016 № 10-81/15-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 7 років на території Юхнівської сільської ради площею 17,0388 га, кадастровий номер 3222988800:03:001:0014;

- від 06.01.2016 № 10-84/15-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 7 років на території Юхнівської сільської ради площею 18,2391 га, кадастровий номер 3222988800:08:001:0002;

3) визнання недійсними договорів оренди:

- від 28.03.2016 щодо земельної ділянки площею 18,2391 га, кадастровий номер 3222988800:08:001:0002, 09.04.2016 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В. В. (далі - приватний нотаріус Шепітко В. В.), номер запису 14096810;

- від 28.03.2016 щодо земельної ділянки площею 17,0388 га, кадастровий номер 3222988800:03:001:0014, 09.04.2016 зареєстрований приватним нотаріусом Шепітко В. В., номер запису 14096774;

- від 28.03.2016 щодо земельної ділянки площею 2,5892 га, кадастровий номер 3222988800:02:001:0009, 08.04.2016 зареєстрований приватним нотаріусом Шепітко В. В., номер запису 14089995.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а оспорювані договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства. Прокурор також вказував, що звернення з цим позовом до суду першої інстанції було спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо додержання законності при передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка проведена, на думку прокурора, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/632/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, позовні вимоги прокурора задоволено повністю:

- визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 09.07.2015 № 10-664/36-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 09.07.2015 № 10-665/36-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 09.07.2015 № 10-666/36-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру від 06.01.2016 № 10-79/15-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки";

- визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру від 06.01.2016 № 10-81/15-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки";

- визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру від 06.01.2016 № 10-84/15-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки";

- визнано недійсним договір оренди землі від 28.03.2016, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки площею 18,2391 га з кадастровим номером 3222988800:08:001:0002, яка розташована на території Юхнівської сільської ради;

- визнано недійсним договір оренди землі від 28.03.2016, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки площею 17,0388 га з кадастровим номером 3222988800:03:001:0014, яка розташована на території Юхнівської сільської ради;

- визнано недійсним договір оренди землі від 28.03.2016, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки площею 2,5892 га з кадастровим номером 3222988800:02:001:0009, яка розташована на території Юхнівської сільської ради;

- вирішено стягнути з ГУ Держгеокадастру на користь прокуратури Київської області 8644,50 грн судового збору;

- вирішено стягнути з СФГ "БАШІ" на користь прокуратури Київської області 8644,50 грн судового збору.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що при поданні позову в інтересах держави прокурор належним чином обґрунтував підстави такого звернення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що отримання земельних ділянок ОСОБА_1 , який на момент їх отримання був засновником та керівником вже створеного фермерського господарства, суперечить вимогам законодавства, що визначають підстави та умови отримання земельної ділянки фізичною особою для ведення фермерського господарства, та загальні умови надання у користування земельних ділянок. Оскільки відповідачами у цій справі не доведено законності дій щодо затвердження проектів землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства відповідно до вимог Закону України "Про фермерське господарство", суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру від 09.07.2015 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою": № 10-664/36-15-сг, № 10-665/36-15-сг, № 10-666/36-15-сг, а також про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 06.01.2016: № № 10-79/15-16-сг, № 10-81/15-16-сг та № 10-84/15-16-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок. Суд зауважив, що оскільки оспорювані договори оренди землі укладені на підставі зазначених наказів ГУ Держгеокадастру, які визнаються судом недійсними, підлягають задоволенню й вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 911/632/19 та закрити провадження в цій справі № 911/632/19 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що судові рішення є незаконними, а провадження у справі належить закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа має розглядатися судами загальної юрисдикції. Крім того, скаржник вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 691/1148/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 04.09.2019 у справі № 697/2767/16, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19 (щодо переходу прав та обов`язків орендаря за договором оренди земельної ділянки до фермерського господарства після її набуття фізичною особою в оренду для ведення фермерського господарства), на які послався суд апеляційної інстанції. Скаржник вважає, що у випадку нестворення фізичною особою - орендарем фермерського господарства після отримання земельних ділянок, а в разі тимчасового передання їх в суборенду, заміна орендаря з фізичної особи на юридичну не відбулася, і юридична особа, яка отримала земельну ділянку на праві суборенди, не набуває статусу орендаря. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що у цій справі він мав би бути відповідачем, а не третьою особою, оскільки договори оренди земельних ділянок були укладені між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру, і ОСОБА_1 передавав СФГ "БАШІ" ці земельні ділянки лише в суборенду.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що наказами ГУ Держгеокадастру ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проекту землеустрою:

- № 10-664/36-15-сг від 09.07.2015 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Юхнівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,5892 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- № 10-665/36-15-сг від 09.07.2015 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Юхнівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 17,0388 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- № 10-666/36-15-сг від 09.07.2015 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Юхнівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 18,2391 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

4.2. У зазначених наказах йдеться про те, що вони видані за результатами розгляду заяв громадянина ОСОБА_1 від 01.07.2015.

4.3. Суди зазначили, що у матеріалах справи наявні копії клопотань ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.

4.4. ГУ Держгеокадастру видало накази "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки":

- № 10-79/15-16-сг від 06.01.2016 щодо надання в оренду громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,5892 га (кадастровий номер 3222988800:02:001:0009) для ведення фермерського господарства строком на 7 років, розташованої на території Юхнівської сільської ради;

- № 10-81/15-16-сг від 06.01.2016 щодо надання в оренду громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 17,0388 га (кадастровий номер 3222988800:03:001:0014) для ведення фермерського господарства строком на 7 років, розташованої на території Юхнівської сільської ради;

- № 10-84/15-16-сг від 06.01.2016 щодо надання в оренду громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 18,2391 га (кадастровий номер 3222988800:08:001:0002) для ведення фермерського господарства строком на 7 років, розташованої на території Юхнівської сільської ради.

4.5. На підставі цих наказів між ГУ Держгеокадастру (за договором - орендодавець) та ОСОБА_1 (за договором - орендар) 28.03.2016 укладено договори оренди землі, відповідно до яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), які знаходяться на території Юхнівської сільської ради, у тому числі:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3222988800:02:001:0009 площею 2,5892 га строком на 7 (сім) років;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3222988800:03:001:0014 площею 17,0388 га строком на 7 (сім) років;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3222988800:08:001:0002 площею 18,2391 га строком на 7 (сім) років.

4.6. За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки від 05.03.2019 №№ 158525002, 158528674, 158525874) приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Київської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрував за ОСОБА_1 право оренди щодо земельних ділянок:

- з кадастровим номером 3222988800:02:001:0009 площею 2,5892 га; номер запису про інше речове право: 14089995 (спеціальний розділ);

- з кадастровим номером 3222988800:03:001:0014 площею 17,0388 га; номер запису про інше речове право: 14096774 (спеціальний розділ);

- з кадастровим номером 3222988800:08:001:0002 площею 18,2391 га; номер запису про інше речове право: 14096810 (спеціальний розділ).

4.7. 29.04.2016 зареєстровано право суборенди на зазначені земельні ділянки за СФГ "БАШІ" на підставі договорів суборенди від 20.04.2016, укладених між ОСОБА_1 та СФГ "БАШІ".

4.8. Місцевим господарським судом установлено, що після відкриття провадження у справі 30.03.2019 приватний нотаріус Шепітко В. В. провів державну реєстрацію припинення іншого речового права, а саме - права суборенди земельних ділянок за СФГ "БАШІ".

4.9. Суди встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1002936720 станом на 18.08.2017 СФГ "БАШІ" (відповідач-2) створено 19.06.1997 ОСОБА_1 .

4.10. За змістом Державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 007842, виданого 24.09.1999, на підставі рішення Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 04.06.1999 № 63 ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 20,3 га, яка розташована на території Юхнівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 (у складі колегії суддів Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/632/19, зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/632/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

05.10.2022 Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1830/19 ухвалила постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/632/19, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 07.02.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.02.2023 № 29.3-02/264 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/632/19.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 справу № 911/632/19 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/632/19 до 07.03.2023.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 № 29.3-02/603 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/632/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи № 911/632/19 у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом цього позову є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ГУ Держгеокадарстру та ФГ "БАШІ" про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадарстру, а також про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 . Позов мотивований тим, що накази ГУ Держгеокадарстру прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а оспорювані договори оренди землі укладені всупереч встановленій законодавством процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

5.4. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, оскільки провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

Щодо визначення юрисдикції спору у спірних правовідносинах

5.5. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що судові рішення є незаконними, а провадження у справі належить закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа має розглядатися судами загальної юрисдикції.

5.6. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.10.2022 року у справі № 922/1830/19, спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

5.7. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: 1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства; 2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці. Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.10.2022 року у справі № 922/1830/19, у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

5.8. З урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки правовідносини у справі № 911/632/19, що розглядається, та у справі № 922/1830/19 за характером спору та сферою правового регулювання є подібними, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про необхідність закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру

5.9. У справі № 911/632/19, що розглядається, суди, враховуючи вимоги статей 1, 7, 8, 12, 13 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 121- 124, 134 Земельного кодексу України, статті 21 Цивільного кодексу України, зазначили, що СФГ "БАШІ" було створене до звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Тому суд першої інстанції зазначив, що отримання відповідних земельних ділянок ОСОБА_1 , який був керівником вже створеного фермерського господарства, а також надання у подальшому таких земельних ділянок в суборенду СФГ "БАШІ", здійснено з порушенням встановленого загального порядку отримання у користування земельних ділянок фермерським господарством та суперечить вимогам законодавства, що визначають підстави та умови отримання земельної ділянки фізичною особою для ведення фермерського господарства. Оскільки відповідачами у цій справі не доведено законності дій щодо затвердження проектів землеустрою та відповідно надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства відповідно до вимог Закону України "Про фермерське господарство", суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру від 09.07.2015 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою": № 10-664/36-15-сг, № 10-665/36-15-сг, № 10-666/36-15-сг, а також про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 06.01.2016: № № 10-79/15-16-сг, № 10-81/15-16-сг та № 10-84/15-16-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок.

5.10. Проте колегія суддів наголошує на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

5.11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зауважила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

5.12. Крім того, суди не звернули увагу, що звертаючись з позовом у цій справі, зокрема, до ГУ Держгеокадастру, та визначаючи орган, уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, прокурор фактично створив ситуацію, в якій позивачем та одним із відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі. У випадку встановлення судом процесуального випадку, за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19).

5.13. За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру ухвалені без урахування наведених висновків, тому їх належить скасувати та прийняти в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Щодо вимог про визнання недійсними договорів оренди, укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 .

5.14. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі наказів між ГУ Держгеокадастру (за договором - орендодавець) та ОСОБА_1 (за договором - орендар) 28.03.2016 були укладені договори оренди землі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельних ділянок, які є предметом цих договорів оренди, за ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки договори оренди землі укладені на підставі наказів ГУ Держгеокадастру, які визнаються судом недійсними, тому належить задовольнити вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 .

5.15. Проте ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що у справі, яка розглядається, він мав би бути відповідачем, а не третьою особою, оскільки договори оренди земельних ділянок були укладені між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру, і ОСОБА_1 передавав СФГ "БАШІ" ці земельні ділянки лише в суборенду.

5.16. У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює такі правовідносини, є Закон України "Про фермерське господарство".

5.17. Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

5.18. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/538/19).

5.19. За змістом положень статті 12 Закону "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору оренди землі, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу користувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/538/19).

5.20. Проте колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах не відбулося фактичної заміни орендаря, і обов`язки землекористувача не перейшли до ФГ "БАШІ", оскільки ОСОБА_1 отримав земельні ділянки після державної реєстрації ФГ "БАШІ" і передавав ці земельні ділянки СФГ "БАШІ" лише в суборенду, а тому сторонами у спірних правовідносинах є ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру.

5.21. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад сторін у судовому процесі.

5.22. Поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 45 цього Кодексу); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

5.23. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

5.24. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають свої інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Відтак належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

5.25. Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у цій справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (близький з змістом висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

5.26. Як зазначав Верховний Суд (у постановах від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18), у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яких поширюються наслідки недійсності укладеного правочину.

5.27. У справі, що розглядається, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди, прокурор визначив відповідачем лише одну сторону правочинів - ГУ Держгеокадастру. Проте ОСОБА_1 , який є орендарем згідно з договорами оренди землі, був залучений у справі лише третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі, що укладені між ГУ Держгеокадстру та ОСОБА_1 , тому з урахуванням наведеного належними співвідповідачами за такими вимогами мали б бути зазначені особи.

5.28. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

5.29. Колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 мав бути співвідповідачем у цій справі, позивач не реалізував своє право на залучення ОСОБА_1 до участі у справі як співвідповідача, що унеможливлювало задоволення судом позовних вимог, які прямо і безпосередньо стосувалися прав ОСОБА_1 , відтак суди попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували належного суб`єктного складу сторін у справі, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.30. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, зокрема, положень Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство". Скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 691/1148/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 04.09.2019 у справі № 697/2767/16, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19 (щодо переходу прав та обов`язків орендаря за договором оренди земельної ділянки до фермерського господарства після їх отримання фізичною особою в оренду для ведення фермерського господарства), на які послався суд апеляційної інстанції.

5.31. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.32. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

5.33. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.34. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.35. Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин справи, відповідно до яких у спірних правовідносинах не відбулося фактичної заміни орендаря і обов`язки землекористувача не перейшли до ФГ "БАШІ", а тому сторонами у спірних правовідносинах є ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру, а також з урахуванням порушення судами норм процесуального права (неналежного суб`єктного складу відповідачів у цій справі, за яких вимога прокурора про визнання недійсними договорів оренди не могла бути задоволена у будь-якому разі), у цьому випадку відсутні підстави для відступлення від висновків щодо застосування положень статей 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", викладених у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 691/1148/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 04.09.2019 у справі № 697/2767/16, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

5.36. Водночас з урахуванням наведеного касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.4. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.5. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення господарських судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Згідно з підпунктами "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.3. Оскільки за результатами касаційного перегляду справи рішення та постанова судів попередніх інстанцій належить скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, то судові витрати згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/632/19 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відмовити.

4. Стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 25 933,50 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 50 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 34 578,00 грн (тридцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят вісім гривень) судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати судові накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак