Постанова

від 16.03.2023 по справі 567/635/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року

м. Рівне

Справа № 567/635/22

Провадження № 22-ц/4815/148/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Крижов В.С.,

за участю: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року та додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2022року ОСОБА_2 звернувся в Острозький районний суд з позовом до ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія" в якому просить скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Р.Ю., індексний номер рішення: 40784154 від 24.04.2018, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 16098774, з одночасним припиненням права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033 площею 4,15 га та зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія" повернути йому земельну ділянку площею 4,15 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 4,15 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ЯБ №065828 від 29.07.2008.

Зазначає, що 29.07.2008 між ним та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі за яким останнє набуло права оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років і умовами зазначеного договору не було передбачено можливості передачі земельної ділянки в суборенду.

Державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки було здійснено 23.08.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж.Я. №31117437.

В лютому 2022 року йому стало відомо, що на належну йому земельну ділянку за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалося.

Вказує, що між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право оренди на земельну ділянку, належну йому, оскільки додаткової угоди від 01.12.2017 до договору оренди щодо передачі земельної ділянки, за яким встановлено строк дії договору 7 років з моменту укладення додаткової угоди, він не підписував, його умов не погоджував.

Зазначаючи про те, що 24.04.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченко Р.Ю. проведено державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033 площею 4,15 га та, посилаючись на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельною ділянкою без відповідної правової підстави, просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, належної йому та усунути перешкоди в користування зазначеною земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути її для нього.

Рішенням Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від22вересня 2022рокупозов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Руслана Юрійовича №40784154 від 24.04.2018, номер запису про інше речове право №16098774, про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га.

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_2 992 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» на користь ОСОБА_2 992 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору.

Додатковим рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13.10.2022 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро", з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2500 гривень з кожного.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, в поданій апеляційній скарзі адвокат Андросюк І.С., діючий від імені ТОВ "Західна агровиробнича компанія" посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нові рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Вказав, що оскільки додаткове рішення є результатом задоволення позову, то одночасно із скасуванням судового рішення від 22.09.2022 року, як незаконного та необґрунтованого, підлягає скасуванню й додаткове рішення цього ж суду.

Зазначає, що єдиною підставою для висновку про те, що позивач не підписував договір оренди та додаткову угоду слугувало пояснення позивача та те, що відповідач не подав відзиву і не заперечив тверджень позивача.

З огляду на положення ст.ст. 76, 78 ЦПК України, пояснення представника позивача не є доказом і не можуть підтверджувати обставини, які за законом мають підтверджуватися певними засобами доказування.

Щодо відсутності відзиву на позовну заяву, то вказує, що його подання є правом, а не обов`язком відповідача. Тим більше, відсутність заперечень проти позову не слід розуміти як визнання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" заявлених вимог.

Вважає, що єдиним належним доказом на підтвердження того факту, що позивач не підписував додаткову угоду, є висновок експерта. При цьому посилається на норми ст.ст. 10, 60, 78, 103 ЦПК України та ч. 1 ст. 218 ЦК України.

Також стверджує, що матеріали справи містять докази укладення позивачем додаткової угоди, а саме відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де вказується про договірне право оренди землі ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Також до матеріалів справи долучена копія додаткової угоди, оригінал якої наявний у апелянта. На вказаній угоді наявний підпис Орендодавця, що свідчить про те, що вона підписана саме Орендодавцем.

Крім того вказує, що позивач отримував орендну плату, що підтверджується Відомістю на виплату готівки №00000001612 від 25.06.2019 року та вставним аркушем до неї та платіжним дорученням №2355 від 22.06.2022 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га, яка знаходиться на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області (на даний час Острозька ОТГ Рівненської області).

Позивач стверджує, що зазначену земельну ділянку за договором від 29.07.2008 передав ТОВ «Захід Агро» і зазначеним договором не було передбачено можливості її передачі в суборенду, і додаткову угоду з відповідачами щодо передачі в оренду зазначеної земельної ділянки не укладав та не підписував.

Водночас,в лютому2022року позивачустало відомо,що правооренди наналежну йомуземельну ділянкуотримало ТОВ«Західна агровиробничакомпанія».Підставою длядержавної реєстраціїдержавним реєстраторомвказано додатковаугода додоговору орендиземлі від01.12.2017між ТОВ«Захід Агро»,ТОВ «Західнаагровиробнича компанія»та ОСОБА_2 .Строк діїоренди заданою угодоювстановлено 7років.

Згідно ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Наведені норми законодавства вказують на те, що користування чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливе на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди. Разом з тим, позивач стверджує, що будь-яких додаткових угод не укладав.

Під час розгляду спору судом першої інстанції ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 15.06.2022 зобов`язано ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надати оригінал додаткової угоди від 01.12.2017 до договору оренди землі від 29.07.2008, та витребувано від ТОВ «Захід Агро» оригінал договору оренди землі б/н від 29.07.2008 щодо права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287600:09:003:0033.

Проте відповідачі не надали оригіналдодаткової угоди та договору оренди землі на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 01.08.2022 відмовлено в задоволені клопотання представника ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про долучення до справи копії додаткової угоди від 01.12.2017, як такої, що витребовувалась судом в оригіналі, а також в долученні до матеріалів справи копії платіжного доручення та копії відомості про оплату орендної плати, як таких, що подані в порушення ч.3 ст.83 ЦПК України, зважаючи на те, що копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 17.06.2022, а зазначене клопотання було подано 13.07.2022 та при цьому відповідач, в порушення ч.8 ст.83 ЦПК України, не обґрунтував неможливість подання доказів у встановлений судом строк.

Ці ж копії долучені апелянтом до апеляційної скарги.

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №990/102/22, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку

Проте апелянт не надав належного обґрунтування чому вивезення документів до іншої місцевості унеможливлює їх надання на виконання ухвали суду.

Обґрунтування причини поважності пропуску строку для подання доказів, призовом до лав ЗСУ юрисконсульта ОСОБА_3 і звільненням з роботи начальника юридичного відділу Адамовича С.В. не заслуговують на увагу, оскільки надання витребуваних ухвалою суду документів неможливо ставити в залежність від наявності певних працівників. Крім того 13.07.2023 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" разом з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження надавалась, зокрема, копія додаткової угоди, що з урахуванням вимог ст. 95 ЦПК України передбачає наявність оригіналу. Відповідно виконання ухвали суду в частині надання оригіналів доказів не потребувало спеціальних знань.

Отже, відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України, випадок не є винятковим, а тому відсутні підстави для прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду справи.

Слід зазначити, що витребувані оригіналидокументів придатні та необхідні для висновку експерта щодо підписів, про що згадує апелянт, відповідачем до суду так і не подані.

Посилання апелянта на отримання ОСОБА_2 орендної плати за користування відповідачем належною йому земельною ділянкою, якщо така обставина і мала місце, то вона не легалізує та не підтверджує дійсність спірних договорів оренди не перевірених у встановленому законом порядку в судовому процесі.

Відповідно дост.2ЦПК України,завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Невиконання стороноювідповідача законнихвимог місцевогосуду провитребування доказівсвідчить пронеповагу нетільки досуду алей дозакону вцілому,зокрема дозавдань цивільногосудочинства, якіпревалюють надбудь-якимиіншими міркуваннямив судовомупроцесі,а такождо обов`язківсторони виявлятиповагу досуду тадо іншихучасників судовогопроцесу; подавати усінаявні уних доказив порядкута строки,встановлені закономабо судом,не приховуватидокази; виконувати процесуальнідії увстановлені закономабо судомстроки; та інше.(ст.2,43 ЦПК)

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Якщо сторонане виявиласвою волюдо вчиненняправочину йдо набуттяобумовлених нимцивільних правта обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Позивачкою заперечується факт укладення, і відповідно, підписання оспорюваних правочинів, а відповідачем такі твердження не спростовані відповідно до принципу змагальності сторін, і більш того, на вимогу суду не надано оригінали вказаних правочинів, про існування яких відповідачі стверджують, а тому за таких умов саме на відповідачів покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договорів оренди землі та відповідних додаткових угод до них.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц висловила правовий висновок, згідно якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з того, що додаткова угода є неукладена, а відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довело у встановленому законом порядку законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою, якою відповідач продовжує користуватися, чим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачу майном, наявні передбачені законом підстави для зобов`язання відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку.

Враховуючи такий висновок, закономірним є задоволення похідної вимоги про скасування рішення державного реєстратора.

Оскільки місцевим судом задоволено первісні вимоги ОСОБА_2 , то й похідні вимоги про стягнення судових витрат обґрунтовано задоволені ухваленням додаткового судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки та трактування доказів у справі на свою користь. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені основне та додаткове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" адвоката Андросюка Ігоря Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року та додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.С. Шимків